Певна річ, щойно принцеса повернулася до них з усмішкою на устах, обличчя обох королев та лорда Ровена сповнилися незворушним здивуванням.
Релі поволі відійшла від вікна і, все так же усміхаючись, промовила:
― Прошу вибачити мене за безтактність, Ваші Величності, та, боюся, жоден із вас насправді не знає Короля Скорпіонів.
Кіара й Адріель перезирнулись. Лорд Ровен ступив крок уперед, тримаючи руку на рукоятці меча.
― А ти знаєш? ― грубо озвався лорд. ― Він же обманював тебе. Він зробив із тебе Владичицю Воронів, що й було потрібно Маелору Жахливому! Він показав тобі шлях до тьми, яка й погубила тебе! Він… влаштував загибель твого королівства! Це через нього на троні зараз сидить твій зведений брат!
Адріель поспішила зауважити, обходячи стіл для стратегічних планувань:
― Заспокойся, Ровене. Вона розуміє. Це всього лиш стадія заперечення. Поруч із нею не було нікого всі ці роки. І коли він з’явився і запропонував допомогу, у неї нічого не залишалось, як повністю довіритись йому.
Релі опустила очі. Королева Нордесте дивилася на неї так прискіпливо, що цей погляд, здавалося, міг пропалити у кам’яній стіні наскрізну діру.
Та тоді де Вантелл звела очі, і у них вже не було ані краплинки тих доброти й податливості, присутніх раніше. Голос принцеси звучав чітко і виважено:
― Здається, я нечітко виразилась, звертаючись до Ваших Величностей. Ви ж бо, напевне, являєтесь справжніми експертами в тому, що думають та відчувають інші. Я звісно, могла б спробувати повірити, якби це мені говорив хтось із заклинателів вогню, від природи запальних та емоційних. Одначе… як же може стверджувати особа така винятково крижана й беземоційна, як ви, Ваша Величносте, що знає про те, кому мені слід чи не слід довіряти?
Ці слова вразили крижану королеву наповал. На її досі абсолютно холодному обличчі відобразилось значне потрясіння!
В ту ж мить Ровен Едел ступив крок уперед, захищаючи свою королеву, і змахнув лівою рукою, праву все ще тримаючи на рукоятці меча:
― Гей! Ти! Владичиця Воронів! Це вищого сорту образа! Негайно вибачайся!
Релі ж не повела і бровою, лиш ввічливо зауважила:
― Вибачитися? За що мені вибачатися, Ваша Світлосте лорд Ровен? Мені здалося, чи я не сказала нічого, далекого від правди?
Ровену більшого й не треба було. Різко вихопивши меч, він зібрався кинутися на Релі, проте дівчинка виявилася прудкішою. У її правій руці опинилася Чорна смерть, а лівою вона блискавично схопила Кіару, що стояла поряд, і враз приставила кинджал до шиї королеви Мерідії!
Обличчя Адріель сповнилося жахом. Ровен не наважився ступити іще крок.
Релі ж проговорила голосом виключно спокійним:
― Вам відомо, що цей кинджал змушує нечисть та людей говорити правду? Що ж, з’ясуємо, ― відповіла принцеса сама собі, адже із здивованих ротів Адріель та Ровена не долинуло ні слова. ― Чи збираєтеся ви, Ваша Величносте Кіаро Лоран, відповідати на мої питання чесно, не приховуючи жодних деталей?
Уста Кіари, мовби загіпнотизовані, проронили:
― Так!
Адріель Естрел наважилася викрикнути:
― Ні!
Та Релі лиш на секунду відвела кинджал від глотки Кіари, утримуючи її руки ззаду:
― Е-е-е. Кіара ― ваша подруга. Ризикнете її життям? ― блиснувши очима, Релі знову приставила кинджал до горлянки королеви.
Обличчя Адріель та Ровена аж пашіли від злості. Було видно, що лорд хоче кинутися в атаку, та не може, поки королева не віддасть наказу. А віддавати його, попри усю лють й роздратованість на ситуацію, Адріель не збиралася.
Релі проговорила ще більш розслаблено:
― Що ж Кіаро, розкажи мені, що відбувається.
Уста Кіари почали вивалювати усе без жодного сумніву:
― Адрі попросила мене укласти угоду з Ірвін в обмін на це тату. Щоб я могла дістатися до тебе, принцесо, і привести сюди.
― А далі? ― виважено попросила Релі.
― Ми викрали Дзеркало Багатодушшя і хотіли, щоб ти поглянула у нього і з’ясувала, де зараз перебуває Маелор Жахливий!
Брови Адріель насупились. Релі переступила із ноги на ногу, все ще не відпускаючи королеву Мерідії. Вона буквально проговорила поруч із її вухом:
― Але ж ви і самі добре знаєте, що Дзеркало показує тільки істинні бажання. З чого ви взяли…
Кіара пробелькотіла, наче завчену молитву:
― Ми думали, що це і є твоє істинне бажання! У минулому ти робила все, аби захистити свій народ від нього, хоч тобі ніхто й не вірив! Якщо існує хоч найменший шанс, що він вижив, ти бажатимеш знайти його і знищити!
― І це було вашою основною ціллю? Щоб я подивилася у Дзеркало?
Зненацька уста Кіари заперечили:
― Ні.
Релі нахилила голову, злегка насуплюючи брови. Обличчя її віддавало іронією, вона відчувала себе Веймондом. Та й узагалі, ще замисливши схопити Кіару і змусити її говорити правду, Релі думала про те, що повинна поводити себе цілком, як він. Залишатися винятково спокійною, та з допомогою інтонації й поглядів наводити жах на своїх співрозмовників.
― Які вражаючі деталі, ― зауважила принцеса. ― Що ж, розкажи мені, Кіаро, яку істинну ціль ви переслідували…
Обличчя Адріель напружилося до неможливості. В наступну мить Кіара виплеснула:
― Я… я не знаю! Адрі приховує щось від мене! Мені здається, я була потрібна в плані тільки для того, аби викрасти Дзеркало у Даріена і накласти ось це тату! Мені здається, вона використала мене, щоб самою не укладати угоду з Ірвін!
Адріель тут же спалахнула:
― Що?! Що ти в біса верзеш, Кі?!
Обличчя Кіари напружилося, вона мовби щосили намагалася цього не говорити, та слова вирвалися самі по собі:
― Правду…
Королева Нордесте заволала, змахуючи рукавом:
― Негайно припини це!
Та Релі і не думала припиняти. Це був єдиний спосіб усе вияснити. Тому вона обережно нахилилася до Кіари і спокійно запитала:
― Як ти думаєш, чому насправді королева Адріель привела мене сюди?
Кіара замислилася лиш на декілька секунд. Після чого її уста викрикнули:
― Я думаю, її зовсім і не обходить ситуація з Маелором Жахливим! Адрі… вона… уклала угоду з Ірвін десять років тому…
― Що за угода, ти знаєш? ― запитала Релі.
На чолі Адріель вздулися вени. Вона заволала:
― Ні, не смій казати, Кі!!!
Та вона не могла її зупинити, хоч і намагалася, стискаючи губи і махаючи головою. Кинджал під горлянкою і його магічна дія не піддавалася жодному протистоянню.
― Її батьків, як і моїх, було отруєно! Та її батько не помер! Адрі уклала угоду з Ірвін, щоб та повернула його! Розплата мала бути за десять років! Строк от-от прийде…
Релі насупилася:
― Що з батьком Адріель? Він живий?
― Ні! ― викрикнула Кіара. Із очей її уже лилися сльози. На Адріель просто не було обличчя. ― Не зовсім… ― замахала вона головою настільки, наскільки дозволяло лезо кинджала поруч із її глоткою. ― За угодою, Ірвін мала повернути його, але… Адріель знає, що вона цього не зробить! Навіть за ту плату, яку вимагала! Вона… вона викрала тебе тільки для того, щоб заволодіти владою над Ірвін-Прародителькою! Вона зробила це, бо у тебе, Релі, є…
Та в ту ж мить Ровен, не дочекавшись наказу Адріель, оголив меч. Він зібрався накинутися на них двох, проте Релі зреагувала блискавично. Враз заховавши кинджал за пояс, вона схопила руку Кіари, на якій було магічне тату. Наситивши його магією тьми і світла водночас, вона закричала:
― Перенеси нас! Негайно!!!
Кіара тут же клацнула пальцями, і вони зникли. Було невідомо ― зробила вона це з власної волі, чи все-таки Релі встигла послати їй цю думку, коли ще використовувала кинджал.
Дівчата опинилися у місці досить темному. Релі одразу ж подумки створила сферу світла, що тут же освітила їхні обличчя. Вони не перемістилися далеко, можливо, всього на кілька рівнів нижче.
Принцеса обхопила руками плечі нижчої за неї Кіари:
― Це правда, Кіаро? У Адріель угода з Ірвін?
Кіара все ще була налякана, проте вигукнула із максимальною відразою в голосі:
― Звісно, правда! Ти ж сама примусила мене говорити тільки правду!
― Це не так, ― зронила Релі, зазираючи їй в очі. Та разом із тим периферійним зором помітила, що у темній кімнаті, де вони опинилися, є іще щось. ― Я не примушувала тебе від моменту, як ти сказала про угоду.
Обличчя Кіари обдало справжнісіньким шоком.
― Що?.. ти… не застосовувала магію?
Релі поспіхом кивнула.
― Я… я…
― Не хотіла здавати подругу? Кіаро, воскресити мертвих не може навіть Ірвін-Прародителька. Я намагалась, намагалась безліч разів, відколи втратила батька. Та яку б плату не назначила Ірвін, це неможливо!
― Але… Адрі…
― Вона не могла цього не знати. Ірвін мусила сказати їй те ж, що і мені.
― Ні, Релі! Що, як Адрі…
Релі і сама про це подумала. Якщо Адріель був необхідний спосіб взяти наймогутнішу на світі істоту, Прародительку, під контроль… то це навряд чи для того, щоб почути від неї чергове запевнення у тому, що воскресіння мертвих неможливе.
Принцеса позирнула вбік, роздумуючи, та…
Очі її впали на своє відображення. Вони стояли просто перед дзеркалом. І… не просто дзеркалом.
Дзеркалом Багатодушшя!
― Релі… ― із ноткою тривоги проронила Кіара.
Та один лиш погляд у Дзеркало заволодів принцесою повністю. Вона поволі насупилася, підійшла ближче…
Відчуття тривоги переповнило допустимі межі. Кіара підбігла до неї й схопила за рукав:
― Релі!! Релі! Чорт, Релі, вони ж знайдуть нас тут!
Дівчина рвучко озирнулася назад, прислухаючись. Гвинтовими сходами уже пересувалася група людей. Вони от-от зазирнуть у цю кімнату і знайдуть їх!
Кіара поспішно окинула обстановку очима. Кликати принцесу було марно. Вона перебувала у повній владі магічного дзеркала…
Стараючись не дивитись на нього, Кіара схопила долоню принцеси і вигукнула:
― Релі, у мене залишилась тільки одна спроба…
Та, не довго думаючи, вона вирішила її застосувати. Наситивши внутрішнім полум’ям магічне тату на своєму передпліччі, вона була готова клацнути пальцями. Та щойно королева Мерідії привела закляття телепортації в дію, Релі встигла торкнутися Дзеркала Багатодушшя.
***
Ліс поряд із табором, півгодини тому
З’явившись у лісі, Веймонд одразу ж озирнувся довкола.
― Що? Ваша Величносте??
Та, второпавши, що з’явився тут один, взявся уважніше роззиратись. Сумнівів не було ― то був той самий ліс, до того ж, він опинився неподалік від того самого напіврозваленого будиночка. Зорієнтувавшись, куди слід бігти, він спочатку поглянув на свою долоню. У ній було кільце для телепортації через дзеркала. Йому вдалося вихопити його із пальця Релі ще тоді, коли Кіара тільки з’явилася у ямі. Він наче нутром відчував, що воно йому знадобиться… і зараз, згадавши, що бачив у будиночку всередині ще одне побите дзеркало, хлопець зібрався вирушити прямо туди…
Він мав на меті скористатися переміщенням через дзеркала, і з’єднатися з Дзеркалом Багатодушшя. На його думку Релі точно мала бути поряд із ним. Усе-таки, хіба ж існувала іще яка-небудь причина того, чому дві королеви заманили принцесу сюди?
Король Скорпіонів уже зрушив з місця, як неочікувано просто позаду нього тріснули гілки. Там хтось був. І тільки хлопець зібрався повернутися, як долинув голос дівчини:
― Привіт, братику.
Голос був сповнений туги, суму і печалі. Та разом із тим був і якимось відчуженим. Та Веймонд упізнав його із перших сказаних дівчиною букв.
Рвучко озирнувшись, він обвів її сповненими емоцій очима й зронив:
― Ейлін?...
***
Десь посеред джунглів, Ліменія, Континент. Теперішній час
Кіара важко дихала. Місце, де вони з’явилися, вражало своїми масштабами.
То було гігантське болото посеред джунглів! Громіздкі дерева, обплетені ліанами, сягали висотою у самісіньке небо. Рослинність буяла навкруги, наче шалена. Тут тобі і деревоподібні папороті, банани та пальми, і різноманітні широколисті, хвощі, ліани… повно-повнісінько усього живого і зеленого навкруги! Небо затягнуте хмарами, чисто тобі погода тропічного вологого лісу.
Кіара із жахом озиралася довкола. Один погляд на передпліччя, на якому ще нещодавно було магічне тату, закляття телепортації, викликав тотальне розчарування. Від тату на руці не залишилося ні сліду!
А тоді очі Кіари зосередилися на болоті. Вона гадки не мала, куди раніше телепортувала нещасних Лісанну й Давіса, та, опинившись тут тепер, щонайменше десять разів про це пошкодувала.
Двох слуг Веймонда ніде не було видно, а в болоті просто кишіла якась живність. Вона плавала під водою, спричиняючи коливання її порослої зеленню брудної поверхні. Складалося враження, що те, що там проживає, насправді там аж кишить!
Зачувши присутність їх з Релі, із болота тут же вискочили щонайменше четверо гігантських крокодилів!
― !!!
У Кіари не було слів!!! Та за мить уже довелося вступати в бій не на життя, а на смерть…
Релі тим же часом стояла навпроти великого дзеркала із позолоченою рамкою з красивим гравіюванням, Дзеркала Багатодушшя. Обличчя її виглядало цілковито загіпнотизованим. Вона дивилася у своє відображення і, як могло здатися збоку, не бачила там нічого особливого.
Та очі Релі бачили набагато більше.
Вони бачили усе її життя, починаючи від ранніх літ, які вдалося зберегти у пам’яті, і закінчуючи тим роковим днем, коли вона ледь не загинула, піддавшись пітьмі…
Спогади один за одним нашаровувалися, викликаючи круговорот подій, крізь які принцесі вдалося прорватися геть не одразу…
Продовження буде
Від авторки: у наступному томі матимемо змогу спостерігати за раннім життям принцеси, її становленням як особистості у ранні роки. В тому числі розкриються такі ключові події, як свято Миру, перебування у полоні Короля Скорпіонів, п’ятирічне скитання серед людей під час війни й обставини становлення Владичицею Воронів.
Спасибі вам за те, що були із пригодами Релі та Веймонда до сих пір!))) далі - більше, але з вашим фідбеком мені писатиметься легше і приємніше)) тож не забувай про лайк, зірочки та коментарі!)❤️