Легенди свідчать, що перш ніж стати королевою хаосу, Її Величність Владичиця Воронів у чорносяйві неба була досить звичайною дівчиною.

Проте те, ким в кінці кінців стала спадкоємиця престолу Медіáносу, вразило жителів усіх трьох королівств наповал. 

З самого початку, крім людей, світ населяла незліченна кількість породжень пітьми. Були серед них відьми, заклинателі й перевертні.

У руках перших була чиста магія, древні закляття і прокльони. Другі управляли чотирма найважливішими елементами ― вогнем, льодом, світлом та тьмою. Останні ж могли перекидатися на звірів під впливом повного місяця. Люди змушені були жити бік у бік з чудовиськами, дозволяючи їм нести хаос і руйнування, викрадати їхніх дітей, нищити врожай, спричиняти недуги і… безпощадно убивати.

Та невдовзі все змінилося.

З часом людство дійшло до прогресу, а істоти ночі залишилися такими ж. Люди будували міста, укріплюючи їх стінами, вони винайшли зброю і навчилися убивати. Магія була силою, але людський мозок навчився її обманювати. У світі почали утворюватися великі держави. Істоти ночі більше не мали влади. Їх переслідували, убивали і нищили. Популяція їх стрімко падала.

У ході безлічі кровопролитних воєн істоти пітьми зазнали нищівної поразки й були змушені відступити.

Більшість відьом сховалися на найзахіднішому острові Фаар; перевертні подалися в ліси й гори; заклинателям же пощастило набагато менше. Оскільки здолати звіра, і навіть надприродно сильного звіра-перевертня, можна було з допомогою зброї, а проти відьомських прокльонів знайшлися антизакляття і захисні талісмани, проти заклинателів, у чиїх руках були самі стихії, довелося розробити спеціальний підхід. Подейкують, для того, аби зробити могутніх заклинателів рабами, людям довелося піти на угоду із відьмами ― закувавши своїх же соратників у антимагічні кайданки, алевіати, відьми заволоділи недоторканністю і з тих часів оселилися на острові Фаар.

Триста років по тому, як закінчилася велика Визвольна Війна, на просторах західного від Континенту острова, Лантеї, розкинулися три впливові держави. Північні простори непрохідних лісів і лютих льодовиків охопили території держави Нордесте; на півдні розташувалися володіння Мерідії, держави пісків і вічної засухи; у центрі ж, на найбільш придатних землях, розкинулося королівство Медіанос.

Її Величність спадкоємиця трону у ті часи була відома за своїм фамільним знаком — де Вантелл, і не менш благородним іменем — Аврелія. Будучи найстаршою дитиною в сім’ї, Релі з самого малечку виховували, як спадкоємицю престолу. Вона була оточена любов’ю і турботою, як з боку батька, так і зі сторони строгої, але справедливої мачухи. Молодші сестри тільки й могли, що заздрити її неймовірній вдачі — з дитинства Її Величності все вдавалося, все, чого вона могла побажати, то неодмінно отримувала. Труднощів у її житті не траплялося, усе досягалося без найменших зусиль.

Незважаючи на завчасно вирішену прекрасну долю, Релі насправді ніколи не бажала престолу. Найбільшим її бажанням було ще з самого дитинства:

— Я хочу, аби всі люди у нашій країні були щасливі і не знали біди!

Невдовзі, під час довгоочікуваного свята Миру, трапилася жахлива подія, що поклала початок кінцю безтурботного життя Її Величності спадкоємиці престолу. Невимовний жах охопив усіх присутніх на святі почесних гостей, коли вони побачили, як прославлений Його Високість Король Медіаносу раптово обернувся моторошним кровожадним звіром і в одну мить накинувся на вірних слуг, роздираючи їх на шматки.

Але ж істоти пітьми давно були переможені! Людство здолало їх усіх; вони відіслали відьом, взяли у рабство заклинателів, а перевертні… не встоявши перед залізними мечами, усі вони утекли в ліси і гори, досі не наважуючись наблизитись до людських осель!

І де ж це бачено… щоб сам Король, прославлений голова неймовірно могутнього і найбільш впливового королівства на Лантеї, та й чи не у всьому світі, ось так от виявився перевертнем?!

Гості негайно кинулися навтьоки. Свято було назавжди зруйновано.

Але ж… за давніми традиціями, згідно зі словами древніх мудреців, свято Миру було священною подією! І якщо вже на ньому трапиться якась біда, лиха не оминути.

Це свято було започатковано предками, тими, хто брав участь у Визвольній Війні, війні за свободу від істот ночі, як пам'ять про те, що лежить в основі миру взагалі.

Кожного року у королівському палаці Медіаносу, як найвпливовішої держави на Лантеї, збираються представники знаті усіх трьох королівств і, з недавніх пір, невизнаного королівства Ас′асхара, що розкинулося на межі Медіаносу й Мерідії, в оточенні барханів і піщаних дюн.

Жахлива подія, що пролила світло на єство Його Високості Короля Медіаносу, до недавніх пір мудрого й всешановного, сколихнула три королівства наповал.

Та не встигли глави держав оговтатися, як трапилася іще одна подія, від якої кров так і застигла в жилах, а усвідомлення виникло само по собі: тепер уже біди не оминути точно!

Не пройшло й кількох днів від моменту, як Його Високість Короля Медіаносу мали вивести на трибунал, як зникла Її Величність спадкоємиця престолу. Сліду її ніде не було, невже принцесу викрали просто із палацу?!

Хто б посмів?!

Та вісток від неї не було.

Не було день, не було два, не було тиждень, не було й місяць.

Та коли Її Величність спадкоємиця престолу повернулася, від попереднього королівства Медіанос вже нічого не залишилося. Державу розгромлювали бунти, протести й повстання. Принцеса була шокована… невже за такий короткий час її відсутності усе встигло так докорінно змінитися?!

Здавалося, що її королівство справді охопив злий рок. Ніби усі злі сили згуртувалися, аби знищити його і всіх його мешканців.

Принцеса сполохнулася. Вона повинна була щось робити! Допомагати простим людям. Ось чого вона завжди прагнула! То й вирішила насамперед почати з цього.

Та шокована була дізнатись, що її допомога тут нікому не потрібна.

Ба більше, усі жителі Медіаносу буквально ненавиділи її.

― Це все твоя провина! Поглянь, на що перетворилася наша держава!

― Не хочемо навіть бачити твою нікчемну величність тут!

― Краще б ти ніколи не поверталася звідти, адже ти уже обрала свою сторону!

Принцеса не могла зрозуміти. Її ж викрали, вона ніколи добровільно не стала б співпрацювати із Королем Скорпіонів, владикою невизнаного королівства Ас′асхара, воїни якого і викрали її з палацу у той роковий день!

Не може ж такого бути, щоб її люди і не визнавали її! Хто ж тепер, як не вона, здатний повернути мир???

Та чим більше Релі намагалася, тим гірше ситуація оберталася. Люди буквально ненавиділи її, гнали і штовхали ногами й руками, іноді все доходило навіть до погроз холодною зброєю. І все це тоді, коли країну з усіх сторін буквально роздирали вороги ― Нордесте з півночі, Мерідія з півдня, повстанці зсередини. Кожен з них жадав заволодіти ласим шматочком родючих земель Медіаносу.

Тоді принцеса вирішила звернутися по допомогу до своїх сестер, вірних подруг та безумовних соратниць, тих, хто завжди приймав її бік, незважаючи ні на що. Та в найбільш потребуючий момент жодної з них не виявилося поряд.

Ошелешена тим, що в один момент із вершини опинилася в самій багнюці, принцеса була змушена швидко подорослішати.

Зовсім скоро усю Лантею охопила війна. В ході безкінечних сутичок за територію розділеного міжусобицями Медіаносу, Релі опинялася то тут, то там, щосили намагаючись залагодити ситуацію усіма можливими способами. Та кожного разу, коли вона стукала у двері з пропозицією миру, одразу ж отримувала ними в чоло і опинялася по коліна у багні.

Під час війни принцеса вперше зазнала голоду, відчула на собі тяжкість життя вуличного бідняка, піддавалась побоям і виявлялась обманутою тими, кому наважилась довіряти.

Та чи можна сказати, що у неї не було вибору?

Він у неї був завжди.

З тих пір, як її викрав владика Ас′асхари, Король Скорпіонів, і вона зуміла утекти, він неодноразово підсилав до неї своїх підданих. І кожного разу пропозиція була одна:

― Наш Владика просив повідомити, що із вашої згоди згоден зробити так, щоб ви більше ніколи не зазнавали всього цього жаху, що вас оточує.

Вони обіцяли їй незриму силу, говорили, мовляв можуть зробити із неї істоту неймовірної сили, таку, що з легкістю поверне своє королівство із рук розбійників і повстанців. Що наділять її силою, котра змусить Мерідію й Нордесте назавжди забути про Медіанос, як про ласий шматок території. Силою, здатною взяти під контроль усе.

Та, будучи добряче обізнаною про союзи із тьмою ще з розповідей придворних мудреців та радників Короля, кожного разу Релі відповідала їм:

― Від вашого Владики мені нічого не потрібно. Я справлюся з усім сама.

І вона йшла. Йшла, аби знову стукати у двері й знову отримувати ними в чоло. Щоб знову опинятися в багнюці, зазнавати побоїв, голоду та хвороб. Її сунули обличчям у болото, та вона кожного разу знаходила у собі сили підвестися.

Коли ж минуло п’ять років, за які Релі щонайменше разів десять відмовляла прислужникам Короля Скорпіонів, зрештою, вона раптово явилася на порозі підземного царства Ас′асхара, з власної волі.

Її слова звучали із неймовірно холодною впевненістю, коли вона увірвалася у тронну залу Короля Скорпіонів і потребувала:

― Негайно наділи мене тією силою.

Звісно, Король Скорпіонів був тільки радий нарешті отримати її згоду, проте на обличчі його промелькнуло секундне здивування. Здається, у той момент, коли Релі увірвалася в його палац, у ній уже не залишалося нічого від тієї спадкоємної принцеси, яку він викрав із Медіаносу шість років тому. Миловидне обличчя втратило усю свою підліткову невинність, погляд великих зелених очей змінився тінню холоду, шкіра з роками стала тільки блідішою, а тіло скидалося на образ примари.

Але вона була незворушною. А він мав на меті виконати те, чого бажав так давно.

Він відвів її до відьми, і невдовзі стало відомо…

Увесь цей час Її Величність спадкоємиця трону була не ким іншим, як істотою ночі! Вона ніколи не знала своєї матері, а те, що її батько був перевертнем, давало геть малий шанс того, що вона і сама може бути…

В одну мить Релі пошкодувала, що ніколи не намагалась знайти свою маму. Дізнатись, ким вона була і як жила. Але раптово усе це перестало мати значення.

Вона не просто перевертень. В її жилах, як і в жилах самого Короля Скорпіонів, кров двох істот ночі одразу ― заклинателя й перевертня. І це… більше не може її лякати.

Тому що зараз це повинно лякати її ворогів.

У ту ніч Її Величність спадкоємиця престолу стала Владичицею Воронів у чорносяйві неба. Наступного дня вона, заручившись підтримкою Короля Скорпіонів та його незліченної армії, пішла на Медіанос. Зробивши це, вона спочатку розбила війська Мерідії та Нордесте, швидко давши зрозуміти, що найкращим виходом для них буде блискавичний відступ.

Зрештою, в ході довгої та кровопролитної битви, під час якої Влачидиці Воронів довелося кинути виклик своєму минулому і, зокрема, своїм сестрам, на полі бою так і не з’явився той, кого вона очікувала побачити з самого початку.

Він був причиною того, чому вона наважилася прийняти пропозицію Короля Скорпіонів, тим самим назавжди зрадивши своїм власним принципам ― в кінці кінців, ставши Владичицею Воронів у чорносяйві неба, Релі більше не могла опікуватися життями простих людей. Усі вони перестали мати для неї значення, перетворившись на вимушені жертви на війні, те, чого ніколи не уникнути на полі бою.

І тепер, опісля двадцяти днів кровопролитної битви, в ході якої на території столиці Медіаносу ризикували утворитися одні руїни, Владичиця Воронів у чорносяйві неба раптово впала у безумство. Вона була впевнена, що він з’явиться, аби розібратися із нею віч-на-віч, і вона розбереться із ним, але…

Він не прийшов.

І їй, певна річ, ніхто не повірив. Вона була єдиною, хто знав правду, але це уже не мало значення.

І справді, як люди вирішать, так тому й бути. І неважливо, що насправді все може виявитися цілковито навпаки. Така вже сила натовпу. Вони самі обирають, кому вірити, і тому, самі вибирають, ким бути обведеним довкола пальця.

Не в змозі змиритись із фактом власного безсилля, володіючи при цьому неймовірно могутньою магією, Владичиця Воронів раптово зникла із поля бою.

З’явившись у напівзруйнованому місті, вона пішки дісталася верхівки найвищої башти свого колишнього палацу і під звуки битви внизу дозволила своїй же магії розтерзати себе на шматки.

Король Скорпіонів був першим, чиїх вух долинув її пронизливий крик. Та коли він кинувся до башти, то знайшов там лиш розтерзаний закривавлений труп, а також цілу зграю чорних воронів, її вірних слуг, тих, хто зробив це із нею і не збирався на цьому зупинятись.

Сколихнутий таким жахливим кінцем, Король Скорпіонів забрав її понівечене тіло й відніс до відьми, тієї самої, що вперше розповіла йому, хто така Аврелія де Вантелл і ким їй судилося стати.

Він поклав її тіло на вівтар, після чого, згідно з велінням древньої відьми, назавжди покинув загублений в океані крихітний острів із вежею.

За зачиненими дверима виникла пітьма, але невдовзі з’явилося світло.

Не пройшло і п’яти років, як Аврелія де Вантелл, королева хаосу, у минулому Владичиця Воронів у чорносяйві неба і Її Величність спадкоємиця престолу Медіаносу, знову розплющила очі.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️

Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))