― Аст! Аст! ― закричала Релі, яку підтримував Веймонд і, врешті-решт, остаточно розплющила очі.

― Ваша Величносте, ― стривоженим голосом зронив Король Скорпіонів. ― Ти… ти в порядку?

Релі поглянула на нього дещо розгублено, далеко…

― Ваша Величносте! ― ледь не в один голос скрикнули Лісанна й Давіс.

Принцеса поступово приходила до тями. Віддихавшись, мовби і справді була там, біля вікна кам’яної вежі, декілька секунд тому, Релі повернулася до Веймонда, аби подякувати:

― Спасибі, якби не ти, я упала б в це озеро знову.

Це звучало так безтурботно, що тільки й роздратувало Давіса й Лісанну. Веймонд, наче спеціально, аби ще більше зачепити цих двох, протягнув:

― З радістю, Ваша Величносте. Якщо буде потрібна моя допомога, не соромся звертатись. Особливо, якщо потрібна магічна сила ― звертайся, у мене є стільки, скільки тобі потрібно.

Релі всміхнулася ще приємніше, кивнула і…

Обличчя Лісанни й Давіса вже ледь не кипіли від люті…

І тільки вони замислили вигукнути «ну, ти скажеш вже нам, що там вдалося підслухати???», як Релі повернулася до них і м’яко проговорила:

― Хочете почути, що мені вдалося дізнатись?

― …

― …

Печерою прокотився короткий смішок Веймонда.

― Думаю, нічого хорошого. Схоже, тебе помітили під час процесу.

Релі ніяково кивнула, а тоді переповіла їм все. По закінченню розповіді обличчя Лісанни й Давіса поглинув роздум. Веймонд же сидів на камені так, мовби усе це взагалі не дивувало його і не викликало бажання над чимось роздумувати.

Першим по закінченню розповіді озвався Давіс. Зіскочивши зі свого каменя, він крикнув:

― А ви не думали що… можливо, вони хочуть повернути…?

Лісанна повернулася до нього, аби уїдливо кинути:

― Маелора Жахливого? Жартуєш? Він прагнув завоювати не лише Медіанос, а й усю Лантею! Для чого їм повертати того, кого так важко вдалося здолати???

Разом із цими словами Релі дуже детально пригадала собі діалог з Даріеном.

― У такому разі я дозволю собі поставити вам запитання, Ваша Ясновельможносте. До мене дійшла інформація, що ви зійшли на трон, знищивши темну сутність, що намагалася заволодіти мною та моїм розумом і схилити Медіанос до своїх ніг?

― Так, це… ― Даріен, було видно, розгубився через таке раптове пряме запитання. Та, побачивши з погляду Релі, що вона цілком серйозно, зронив більш впевненим, явно поставленим за всі ці роки, королівським голосом: ― Це був я.

― Чи знали ви, що цією темною сутністю був відомий на Континенті імператор-завойовник Маелор Жахливий? Істота незрівнянної сили, веркастр із силою пітьми та світла водночас. Істота, кинути виклик якій…

У ту мить очі Даріена уже не здавалися такими по-дитячому наївними, як тоді, коли він намагався згадувати минуле. Тепер у них було лише жорстке усвідомлення сучасності. Він завершив за принцесу:

― …могла у той час лише ти. Але, Релі… коли ти оголосила йому війну, він не прийшов. Він… насправді не такий могутній, як ти думала. Він не прийшов, бо знав, що ти знищиш його. У тобі було більше сили. І тому він знав, що вона поглине тебе. Він цього чекав.

Разом із цим дівчина пригадала і тронну залу, у якій вела розмову із теперішнім королем Медіаносу. І двох його найближчих слуг. Олівана і… темношкіру жінку років тридцяти п’яти. Здається, він називав її Леєю.

― Відведіть Її Величність у підготовлені покої, ― почулися кроки, стукіт каблуків. Жінка. Але Даріен тут же заперечив: ― Ні, не ти, Леє. Оліване, будь ласкавий.

І, здається, він зробив це не просто так.

Релі раптово поглянула на Лісанну:

― Лісанно, ― голос принцеси прозвучав із неприхованою напругою. ― А чому ти назвалася Леєю?

― …

Релі того не бачила, але погляд Веймонда, прикований до неї, також дещо змінився при згадці цього імені.

Давіс викрикнув у своїй звичній грубій манері:

― Це була гра! Театральна вистава! ― пхикнувши, він додав ніби між іншим, хоча у голосі його відчувалася двозначність: ― Я теж не Ноа, а Давіс! Узагалі, лорд Давіс, якщо на те пішло! Він... ― різко позирнув на Веймонда блондин, але тут же передумав, второпавши, що така недбала згадка про свого владику може закінчитися поганими наслідками: ― Король Скорпіонів сказав нам наглянути за тобою!

Релі насуплено поглядала на обох. Лісанна дивилася на неї, дивилася біль-менш так, як і завжди, лихим лютим поглядом, хоча… здається, вона намагалася дивитися крізь принцесу. Щосили… намагалася.

Де Вантелл повела далі:

― Ну, а імена ви обрали…

― Цілковито рандомно, ― нарешті прозвучав зухвалий голос Лісанни. ― До чого ці питання, Ваша Величносте?

Звертання прозвучало так грубо, що вмить Лісанна відчула на своєму плечі попереджуючий доторк владики ― Веймонд стояв поруч і всією своєю сутністю натякав, що у цій печері з наслідками можна зіткнутись не лише не назвавши його правильно, а й вибравши не таку інтонацію щодо принцеси.

Нарешті, Король Скорпіонів проказав:

― Ваша Величносте, я думаю, королеви зовсім не для того викрали Дзеркало Багатодушшя, аби повернути імператора Асавейри.

Давіс кивнув:

― Вони зробили це для того, щоб заманити сюди тебе, ― зосередив він свої очі на Релі.

Відійшовши від каменя, який підпирав, Веймонд опинився поряд із Релі, аби сказати:

― Так. А ще…

Та завершити речення йому вже не судилося. Неочікувано прозвучав сплеск!

Із поверхні у яму хтось спустився! І… не просто спустився, цей хтось буквально залетів сюди на нереальній швидкості, приземляючись на поверхню води досить дивним способом…

Спочатку поверхню озера огорнуло полум’я, а тоді із нього просто на берег вистрибнула не хто інша, як Кіара Лоран, королева Мерідії із дредами у волоссі і грубою чорною підводкою на очах, у піратському одязі і з не менш запальним характером.

― Ну, привіт, сумували? ― зірвалося з її уст, які тут же подарували усім присутнім найчарівнішу посмішку із білими рівненькими зубками.

А в наступну мить Кіара так різко атакувала полум’ям, що Релі навіть бовкнути не встигла. Одним лиш поглядом Веймонд поспішив викликати тьму, яка блискавично відбила удар!

Та одразу ж стало зрозуміло, що все це було пасткою. Способом досягнення цілі.

Кіара рвучко витягнула вперед праву руку, повернувши її тильною стороною. Оголену частину передпліччя королеви Мерідії вкривали чорні завитки дивного татуювання… а в наступну мить вона активувала його вливанням магії, і сила, викинута Веймондом на захист від її полум’я, враз засмокталась у тату.

Роздалося клацання пальців.

А в наступну секунду Король Скорпіонів… просто випарувався.

Привіт, читачу!

Трішки інтриги для вас сьогодні. Як думаєш, що сталося?

З тебе лайк - автору приємно❤️

Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))