“Чортовий Пательня! Хай би йому грець” — лаяла на всі лади Галя Степана поки вибирала, що одягнути на зустріч у кафе.

Вона взяла у руки червону вечірню сукню за яку свого часу віддала все, що заощадила зі своєї підвищеної стипендії за пів року. Розкішний витвір елітного бренду VOVK був того вартий. Дуже модний зараз матеріал - пановіт, був абсолютно невагомим та ніжнішим на дотик за найдорожчий шовк. Хоча Галя називала сукню червоною, насправді колір був не однотонним, він переливався градієнтом від світло-коралового до оксамитово-бордового, показуючи послідовно чи не всі можливі відтінки: алізариновий, амарантовий, багряний, вишневий, карміновий, рубіновий та й ще зі два десятки, яким, навіть дівчина не знала назви.

Галя не витримала і швидко переодяглася у цю сукню. Покрасувалася перед великим, у людський зріст, дзеркалом у прихожій її невеликої каюти.

Вона була напрочуд гарна. Плаття наче пошито саме для Галі. Скромне невелике декольте було прикрите тонким мереживом вишивки у вигляді троянд. Мережива підіймались вище та підкреслювали красу Галіної лебединої шиї. Те ж саме мереживо було і позаду, де виріз був значним і відкривав чи не всю спину. Галя трохи переживала за свої худі лопатки, що стирчали, коли вона не слідкувала за поставою та сутулилася. Саме тому вона зараз максимально випрямилася та стала схожа на балерину. Бонусом до прямої спини стали й груди, що подалися вперед і виглядали значно більшими, хоча ще не настільки, як би хотіла дівчина. Рубінові, а в інший момент коралові чи вишневі хвилі одночасно і вільно струменіли вниз з її тонкої талії та начебто обтягували довгі та стрункі ноги, закінчуючись на щиколотках.

Галя повертілася перед дзеркалом. Чогось не вистачало. Дівчина кинулася до тої валізи, яку ще не розібрала і знайшла чорні туфлі на високих підборах. Повернулася до прихожої. Задоволено посміхнулася. Зняла стяжку з хвоста і похитала головою зі сторони в сторону. Важкі та м’які локони звільнилися й лягли чорними хвилями на худенькі плечі. Галя повернулася трохи правим боком, ще раз прискіпливо подивилася, трохи пожалкувала, що не може зараз піти до перукаря та зробити там “модельну” зачіску, але в цілому залишилася дуже задоволеною. Посміхнулася своєму відбиттю у дзеркалі, задерикувато й пустотливо підморгнула.

Всі ці роки, коли Голуб вже випустився з Академії, а Галя ще вчилася, вона мріяла про те, як вони знову зустрінуться і Максим закохається у неї. Не розгледів її тоді, коли вона була одна з багатьох, які крутилися навколо нього, але прийде час і він зрозуміє, що вона єдина, з якою він буде щасливий. Чим більше вона про це думала, тим більш детальним та реалістичним ставав повітряний замок, що вона побудувала у своїй голові. Та що там замок — цілий Всесвіт навколо їх щасливого життя. На щастя, дисциплінована та старанна Галя не забувала про навчання, але от особисте життя було відкладено до зустрічі з Голубом. Чимало парубків залицялося до красивої та розумної дівчини, але жоден із них не міг й порівнятися з Максимом, особливо з тим Максимом, якого вона малювала у своїй уяві. Тож до останнього курсу Галя отримала тверду репутацію неприступної заучки. От би всі здивувалися, як би побачили її у цій вечірній сукні. Але цей образ вона берегла для одного нього, для Голуба. Жодного разу ще не одягала цю сукню та туфлі на підборах на вихід, тільки так — наодинці перед дзеркалом.

І от був шанс і той придурок Степан все зіпсував! Галя трохи не розплакалася. Вічно крутиться поруч та пхає носа, куди не треба.

Дівчина зняла плаття. Зітхнула. Зрозуміло, що у ньому не підеш на знайомство з командою. Вона розкрила шафу і почала вибирати між парадною формою, повсякденним комбінезоном пілота та діловим костюмом.