Незвичайний гість
Мрії здійснюються
Погроза з минулого
Екскурсія
"Друге травня"
Запрошення до кафе
Смерть Багрія
Червона сукня
В каюті Багрія
Знайомство з командою
Останній звіт агента
Плани експедиції "Аркадії"
На місці злочину
Перший робочий день
Роздуми Нільсена
В кінотеатрі
Напад в ангарі
Галя програє змагання
Неочікуваний поворот
Галя потрапляє на Аркадію
Смерть Мотороли
Відправлення Аркадії
Кропітка робота
Наукове відкриття
Маніфест Другого Травня
Викриття Апостола
Признання Галі
Важке рішення
Нескінченний Всесвіт
Напад в ангарі
                                         Ларс Нільсен, вечір 29 квітня 2114 року за Земним часом

Нільсен перевірив охорону головного двигуна, зібрав всі дані про Голуба, які зміг, та поговорив з головним інженером про наслідки пошкодження двигуна, щоб підтвердити свої висновки щодо цього.

Наступав вечір і слідчий вже йшов до своєї каюти. Навіть вічна тінь Нільсена — співробітник служби безпеки, пішов вже додому.

І саме в цей час прийшов сигнал — перепустка Багрія була використана, щоб пройти в ангар шахтарського обладнання.

Відстань була неблизькою, тому слідчий підхопив перший же сліппер та на повній швидкості полетів до ангара.

Декілька разів тільки нелюдська реакція кіборга рятувала його від зіткнення з пішоходами та іншими сліпперами.

Нарешті Нільсен опинився перед дверима ангара, не став чекати службу безпеки станції та кинувся всередину. Ще в перший день він зробив собі універсальну перепустку по всій станції й це йому дуже допомогло зараз.

В ангарі було темно і холодно. Ні те, ні інше не було проблемою для штучного тіла Нільсена. Він добре бачив у темряві та міг функціонувати в широкому діапазоні температур.

Слідчий, як завжди, ретельно та послідовно оглядав приміщення. Ангар був величезним. Він був повністю вирубаний у скельній породі астероїда, хоча, можливо, тут вже була якась природна печера, яку підрівняли для того, щоб організувати приміщення для шахтарського обладнання.

Стіни, принаймні, які міг бачити Нільсен були доволі рівними, а от стеля була дуже високою — не менше десяти метрів від підлоги і її, наче, ніхто не обробляв — коцубаті виступи на ній змінялися невідомої глибини заглибленнями. В деяких місцях до стелі були прикріплені на ціпах величезні лампи, які зараз були вимкнені.

Через розміри ангара він здавався напівпустим, громіздке обладнання та велетенські гірсько-добувні роботи здавалися не такими вже й великими, хоча насправді кожен з таких роботів був п’ятиметровим і невисокий кіборг поруч з ними виглядав наче маленька лялька Кена поруч з великими трансформерами у дитячому магазині.

Жодного руху чи звуку не було чути в холодній темній тиші. Нарешті гострий штучний зір Нільсена вловив дещо неочікуване. Поруч з одним з роботів щось лежало на підлозі. Кіборг по максимуму збільшив зображення. Все ж таки його можливості були не нескінчені. Предмет лежав досить далеко і темрява, хоч і не була великою проблемою для слідчого, але теж заважала роздивитися.

Нільсен рушив вперед до цієї речі. Чим ближче він підходив, тим краще було видно, що предмет схожий на перепуску. Загубив один з шахтарів? Чи Моторола?

Слідчий підійшов до перепустки, що лежала на підлозі та нахилився, щоб підняти її. В цей момент робот, який нависав над цим місцем раптово прийшов у рух. Величезний бур на одній з його кінцівок з шаленою силою та швидкістю вдарив у те місце де за мить до цього стояв Нільсен. Якби слідчий був звичайною людиною, то від нього не залишилося б й мокрого місця, але Нільсен давно вже не був людиною. З абсолютно неможливою для живої істоти швидкістю кіборг зміг відреагувати на цей напад і відскочити. Він розминувся з буром всього на якийсь міліметр, той навіть зміг розпороти строгі ділові штани слідчого, хоча, дивом, навіть не подряпав штучну шкіру кіборга.

Між тим цей удар був тільки першим з серії страшних атак залізної махіни. Нільсен крутився як дзиґа, ухиляючись, то від бура, то від гострого грейдерного ковша, то від велетенського шахтарського промислового ножа. Одночасно слідчий намагався розгледіти людину в кабіні робота, але то була марна справа — броньоване скло показувало тільки темний силует за кермом.

Іскри від ударів по підлозі так і сипали, освітлюючи темний ангар, наче феєрверки.

Довго витримати таку атаку не допомогла б й надлюдська реакція та сила кіборга, тому електронні мізки підказали йому єдине можливе рішення. Нільсен плигнув та покотився під ногами робота. Людина, що керувала машиною-вбивцею, певне не очікувала такої дії, тому гігантська ступня, що розплющила б слідчого як якогось таргана, з гучним брязканням вдарила по пустому місцю. Нільсен же миттєво докотився до іншого робота і сховався у нього під “черевом”. На долю секунди кіборг задумався чи не спробувати вистрілити у ворога з бластера, який був вбудований у вказівний палець його правої руки. Але всі розрахунки показали, що то була марна справа — шахтарський робот, призначений для роботи у найскладніших умовах, таким бластером не пошкодиш. Тут треба важкий військовий плазмоган, та й з того стріляти тільки у певні найслабкіші вузли робота.

Маневр Нільсена не зостався непоміченим. Робот терориста розвернувся і вдарив ковшем у робота, під яким сховався слідчий. Від цього удару той здригнувся, заскреготав, похитнувся і трохи посунувся. Електронні мізки Нільсена за секунду прорахували ризики й він знову прийняв рішення, яке не очікував ворог. Замість того, щоб бігти й ховатися далі, чи рвонути на вихід, кіборг спритно, наче мавпа, проліз нагору і заскочив у кабіну робота.

За цей мізерний час інструкція з експлуатації вже була завантажена в голову слідчого, і Нільсен, наче досвідчений шахтар, взявся керувати своїм роботом.

Крок у сторону. Блок ковшем ворожого бура. Жахливий скрегіт викликав би зубний біль у людини, але не у Нільсена. Знову крок, тепер назад. Робот терориста провалився вперед, але зміг встояти. Е, ні — слідчий не дав йому шансу. На відміну від терориста, електронні мізки кіборга вже вирахували, де найвразливіші агрегати та вузли гірсько-добувного робота. Його бур тут же вдарив, але не в броньовану кабіну водія, куди здебільше цілив Моторола, а в згин ноги, на якій в цю мить балансувала ворожа машина. Нільсен не міг не поцілити, бур точно вибив вісь на якій тримався пружний механізм ноги й перебив шланг гідравлічного приводу, що в цьому місці був не прикритий бронею. Недолік моделі про який мало хто знав, але інформація про який зберігалася у цифровій пам’яті кіборга.

Ляскіт, що роздався у цю мить за гучністю був схожий на вибух гранати десь дуже поряд. Робот терориста ще секунду простояв, але вже через мить пошкоджена нога підкосилася, з неї, наче кров почала хльостати чорна рідина гідравлічного приводу. З приголомшливим гуркотом залізний гігант впав вперед. Кабіна попала прямо на ківш іншого робота, який стояв поруч, і, на відміну від ударів буром, гравітація виявилася більшою силою — броня кабіни хруснула і ківш увійшов всередину.

Якби Нільсен був людиною, то крякнув би від досади, бо Моторола потрібен був живим. Але кіборг не відчував жодних емоцій і просто вискочив зі своєї кабіни і кинувся до поваленого супротивника.

В кабіні було пусто. Моторола встиг втекти, можливо виплигнув ще в момент, коли робот тільки почав падати. Але поразка у цій битві роботів не далася йому без наслідків. Нільсен побачив сліди крові на підлозі. Обережно торкнувся до крапель мізинцем лівої руки та вони всмокталися у спеціальний контейнер, прихований у цьому пальці кіборга. Втеча мало допоможе терористу, скоро слідчий передасть кров на аналіз ДНК, порівняє результат з ДНК членів екіпажу станції та попався голубчик.

В ангарі, де знову запанувала тиша, після неймовірного шуму від битви залізних велетнів, роздалися голоси. Це, нарешті, на місце події прибули співробітники служби безпеки станції.

Нільсен пішов у їх сторону, по дорозі нахилився і підняв перепустку з якої й почався напад на нього. То була перепустка Багрія. Терорист якось здогадався, що користуватися нею небезпечно і поклав на підлогу в ангарі, влаштувавши пастку.

Слідчий підійшов до двох безпеківців, що нахилилися над третім, який лежав на підлозі й стогнав.

— Що сталося? — спитав Нільсен, впізнавши у лежачому того самого співробітника, що був прикріплений до нього.

— Я забіг сюди першим, якраз, коли роботи ще билися. І, от халепа, уламок робота пролетів аж до цього місця і вдарив мене у плече. — поранений вказав на шестисантиметровий шматок від промислового ножа, який, певне, відірвався під час битви. На ньому була кров, а на плечі постраждалого рвана рана, яку якраз обробляли.

— Не бачили, щоб хтось вибігав? — спитав Нельсон.

— Ні, на єдиному виході з ангара ми поставили охорону. Якщо він не встиг втекти до цього моменту, то попався. — відповів йому керівник служби безпеки Семенчук, що прибув в ангар, разом, чи не з повним складом своїх підлеглих.

— Чудово, треба обшукати ангар. Є шанс, що він ще тут.

Обшук ангара зайняв добрих три години, але результатів не дав. Моторола втік.


© Олександр Молодецький,
книга «Захотіла голубка бути з голубом».
Галя програє змагання
Коментарі