Чи не більш ніж половину ночі Галя не спала. Вона весь час обдумувала як несправедливо і некрасиво з нею обійшовся Голуб. То вигадувала йому страшні кари, то, навпаки, придумувала виправдання. То малювала в уяві бурхливі сцени з’ясування відносин то ніжні примирення. Десь глибоко всередині вона розуміла, що ще не має жодних прав на якесь особливе відношення до неї з боку Максима, бо роки їх кохання та спільного життя були лише у її голові, а насправді вони були хіба що добрими знайомими. І чи вийде щось з цього знайомства, ще ніхто не знає. Але ж серцю не прикажеш — серце говорить, що їм судилося бути разом, що він її доля і не може бути ніяк по-іншому.

Тільки під самий ранок, вимучена пристрастями, що кипіли в її бідній голівоньці, Галя забулася у неспокійному сну.

Зараз, коли вона прийшла на роботу, то сповна відчувала тягар безсонної ночі. І якщо сліди цього тягаря на обличчі допомагали приховати косметика та молодість, то загальний стан був такий собі. Все падало у неї з рук, щоб сконцентрувати увагу, треба було докладати серйозних зусиль. Галя добре підбадьорила себе подвійною дозою кави. Розсіяно поздоровалася зі Степаном. Той виглядав трохи винуватим. Галя згадала, як Пательня невміло спробував її обійняти на кіносеансі і як грубо вона шикнула на нього. Їй стало трохи соромно, бо ж той Пательня ні в чому не винен, на відміну від Голуба.

А Максима все ще не було. Нарешті він з’явився – несподівано вийшов з медичного кабінету. Його супроводжувала Зінченко. Корабельний медик суворо вичитувала Голуба.

— Максиме, як можна бути таким необережним? Тобі дуже пощастило, що рана виявилася не безпечною і я, хоч і з певними сумнівами, але допускаю тебе до експедиції.

— Надя, обіцяю надалі бути найобережнішим з найобережніших. Це був нещасливий збіг обставин. Мій комунікатор впав у шахту підйомника, а коли поліз діставати … — виправдовувався Голуб.

— Це просто диво, що ураження не дійшло до кості. Хірургічний клей, що я нанесла загоїть цю рану за пару днів, а поки ти більш-менш можеш виконувати свої обов’язки. Але я іду на це, тільки через те, що розумію як нам буде вкрай важко знайти спеціаліста твого рівня на заміну за такий короткий термін. — все ще суворо відповідала Зінченко.

— Я все розумію і дуже вам вдячний. — відповів Максим.

— Дивись мені. — Зінченко помахала пальцем перед носом Голуба і нарешті пішла у своїх справах.

Галя побачила, що у Максима перев’язана права рука. Від розуміння, що він постраждав і рана настільки велика, що прийшлося використовувати хірургічний клей, всі докори і плани на розмову з Голубом вилетіли у неї з голови.

— Максиме, що сталося? Сильно болить? — кинулася до Голуба Галя.

— Та, дурниці, поліз за комунікатором і …, та неважливо. Галю, вибач, що мені не вдалося піти з тобою в кіно. Реально треба було закінчити діагностику, а ще той клятий комунікатор і це поранення. Ти не образилася на мене? — Максим винувато подивився Галі прямо в очі і вона просто розтанула.

Якби Водограй мала більше досвіду в амурних справах, то змогла б виграти максимум з цієї ситуації, зображуючи вкрай ображену. Але поранення Максима, його слова та винуватий вид змусили Галю викинути з голови всі претензії, які вона думала йому висловити. Зараз вона тільки жаліла його і їй було приємно та тепло від того, що Максим жалкує та почувається винним.

Але довго воркувати з Голубом їй не вдалося. Підійшов Вернигора і швидко роздав усім настанови. Знову продовжилося змагання між стажистами за право взяти участь в експедиції.

Кава та піднесення після розмови з Максимом зробили свою справу і Галя знову не відставала у балах від Степана.

Але під кінець дня її концентрація знову ослабла. Навіть п’ята за день кружка кави вже не сильно допомогла.

Наприкінці Вернигора дав чи не головне завдання — треба було відпрацювати відправлення та прибуття зорельота. Цього разу не віртуальне, а реальне.

Першим був Степан. Він був дуже зосереджений, натягнутий як струна. Видно було, що Пательня хвилюється. Зайняв місце другого пілота. Дещо метушливо перевірив показники всіх приладів. Увімкнув двигун і зачекав поки він вийшов на режим. Потер очі та скроні долонями. Степан взяв кермо та обережно зрушив зореліт з місця. Той слухався кожного руху Пательні наче то була не величезна махіна, а маленький космічний катер. Степан дуже повільно та обережно вивів “Аркадію” зі шлюзу, трохи відвів його від астероїда, розвернувся і так само не поспішаючи, без прискорень завів зореліт назад у шлюз. Тільки коли були виконані всі процедури швартування та вимкнений двигун, Пательня нарешті гучно видихнув, наче на весь цей чималий час він затамував подих.

Вернигора, який сидів на місці першого пілота і декілька разів тягнувся до керма, щоб бути готовим перехопити керування у разі чого, схвально кивнув Степану.

Наступна була Галя. Вона виглядала більш впевненою ніж Пательня. Можливо, тому, що вважала таке практичне завдання відповідним її сильним сторонам чи тут грали роль багато годин практики, які вона додатково робила в Академії Космофлота. Галя подумала, що це її шанс перемогти. І для цього треба було не просто добре зробити завдання, але показати, що вона більше досвідчена та впевнена у собі.

Водограй швидко та вміло, не роблячи жодного зайвого руху, перевірила показники потрібних приладів. Так само рішуче і спритно рушила “Аркадію” на вихід зі шлюзу. Вернигора розслабився у своєму кріслі першого пілота. Галя задоволено посміхнулася. Відлетіла трохи від астероїда, розвернулася і почала виконувати захід до шлюзу. І в цей момент, чи то зіграла свою роль ця її самовпевненість, чи це результат безсонної ночі, але Галя припустилася прикрої помилки — не розрахувала швидкість відкриття дверей шлюзу і, якби Вернигора вчасно не пригальмував, то крило зорельоту б чиркнуло ці двері та хтозна-які б пошкодження були через те.

Водограй зблідла, а Вернигора досадливо хмикнув. Далі в шлюзі, Галя вже зробила все безпомилково, але вже було ясно, що цей екзамен вона провалила.