Галя і Степан все ще не могли відвести очей від “Аркадії”. Красень-зореліт, пришвартований в Технічному шлюзі, вражав будь-кого хто бачив його перший раз. А може й на другий і третій раз теж.

Довгий сріблястий корпус, наче зроблений зі ртуті, був схожий на трохи приплескувату величезну кеглю для боулінгу, яка наразі висіла у горизонтальному положенні трохи вище за платформу шлюзу. В задній широкій частині по боках були розташовані крила, на краях яких вперед і трохи в сторони висунуті турбіни двигуна. Якби спостерігач подивився на “Аркадію” згори, то його форма здалася б йому схожою на тризуб — герб України. Якраз саме такий жовтий тризуб був намальований в блакитному овалі та з підписом українською “Державна космічна агенція України”, на головній частині зорельота. Поруч в білому колі синє зображення Землі, навколо неї розсип зірок і підпис на загальноземному: “Земна Федерація”.

— Подобається? — почувся голос Голуба з-за спини.

— Як це може не подобатися? — видихнула Галя, що до того затамувала подих від захвату.

— Таких зорельотів в Земній Федерації всього вісім. — втрутився у розмову всезнайка Пательня.

— Ну, вже практично дев’ять. В Шанхаї наступного тижня мають закінчити побудову зорельота цієї серії з назвою “Тяньлун”. Небесний дракон з китайської. — сказав Максим.

— А хто мені скаже технічні характеристики зорельота “Аркадія”, стажисти? — спитав капітан Вернигора, що непомітно підійшов до них.

— Довжина двісті сімдесят два метри, ширина сто сімнадцять метрів, екіпаж п’ять осіб. Може везти 37 тонн корисного вантажу та дванадцять пасажирів. Комплектований рятівною шлюпкою. Має установку гіперджампу та два глютонових двигуна. — як на екзамені швидко відповів Степан.

— Молодець, стажист Пательня. Один бал заробив. — похвалив його Вернигора.

— Що за бал? — занепокоєно спитала Галя.

— Ага, ми ж так про це і не поговорили вчора. Як я вже казав, ми беремо у політ одного зі стажистів. Кого саме визначе те, хто покаже себе найкращим ці два дні. Стажист Пательня вже має один бал. — сказав Вернигора і посміхнувся у свої довгі вуса.

Галя хотіла сказати, що це нечесно, бо треба було спочатку попередити, а потім вже починати змагання та роздавати бали, але вирішила за краще промовчати. Бо занадто по-дитячому буде звучати і точно не додасть їй балів.

Степан же гордо випрямився і наче став навіть трохи вищим.

Вони всі разом встали на платформу, що повезла їх до срібної мрії будь-якого випускника Академії Космофолоту — зорельоту “Аркадія”.

Цілий день стажисти ходили по зорельоту і виконували різні необхідні роботи, яких було чимало, щоб встигнути підготуватися до експедиції. Час від часу, абсолютно неочікувано, з’являвся Вернигора і ставив каверзні питання. Галя, що спочатку знітилася та нервувала через вдалий початок Степана, далі змогла показати ті якості, завдяки яким була одною з кращих випускниць Академії: рішучість, гарну реакцію, вправність, вміння використовувати вивчені знання на практиці. Якщо в теоретичних питаннях Пательня випереджав її, то практичні завдання вона виконувала краще.

Остаточно зрівнялися вони на віртуальній симуляції керуванням польоту, де Водограй вдалося показати справжній клас. Навіть прискіпливий Вернигора схвально хмикнув та задоволено прижмурив своє єдине людське око. Тож все мав вирішити наступний день.

За цими усіма справами часу поспілкуватися з Голубом у Галі було обмаль. Та й він не дуже охоче йшов на спілкування. Весь час був зосереджений та похмурий. Галя декілька разів намагалася побалакати про щось особисте, згадати роки навчання в Академії Космофлоту, розпитати про сьогоденні інтереси та прагнення Максима. Але навіть на обіді, коли всі сиділи за столом у їдальні та мали можливість поговорити, Голуб відповідав односкладно та неохоче.

Врешті-решт, Галя підійшла до Максима наприкінці робочого дня.

— Максиме, а ти ще довго? — спитала дівчина.

— Та ще доведеться покопирсатися. — відповів Голуб, не відводячи очей від якогось приладу.

— А може … може підемо кудись разом? — спитала Галя, роздумуючи, чи не занадто вона бере ініціативу на себе.

— Га? Що ти кажеш? — перепитав Максим, який саме в цей час занадто задумався над якимось робочими питаннями.

— Кажу — я ще ніколи не була в кінотеатрі, що розташований на космічній станції за межами Сонячної системи. Може сходимо у кіно? — обличчя Галі розчервонілося і вона почувалася не у своїй тарілці.

— Вибач, я зовсім загубився у роботі. Ще й той професор Козирєв запросив екскурсію по силових установках зорельота, чи не пів години змусив показувати йому глютоновий двигун та відсік керування двигуном. Давай я замовлю квитки, їх швидко доправить робот-кур’єр. А ми зустрінемося о дев’ятій біля кінотеатру.