Незвичайний гість
Мрії здійснюються
Погроза з минулого
Екскурсія
"Друге травня"
Запрошення до кафе
Смерть Багрія
Червона сукня
В каюті Багрія
Знайомство з командою
Останній звіт агента
Плани експедиції "Аркадії"
На місці злочину
Перший робочий день
Роздуми Нільсена
В кінотеатрі
Напад в ангарі
Галя програє змагання
Неочікуваний поворот
Галя потрапляє на Аркадію
Смерть Мотороли
Відправлення Аркадії
Кропітка робота
Наукове відкриття
Маніфест Другого Травня
Викриття Апостола
Признання Галі
Важке рішення
Нескінченний Всесвіт
На місці злочину
                                       Ларс Нільсен, ранок 29 квітня 2114 року за Земним часом

  В завжди пустому коридорі А-27 сьогодні було багатолюдно. Крім Нільсена та співробітника служби безпеки станції, що слідував за ним наче тінь, тут були інженер з безпеки праці Кривоніс, керівник відділу силових агрегатів Мамедов і Голуб, який першим знайшов тіло Багрія.

— А я говорив, що не можна розташовувати трансформатор так близько до шахт! — начебто продовжував старий спір Кривоніс, звертаючись до Мамедова.

— А де мені було його ставити, га? — від хвилювання кавказький акцент Мамедова став більш помітним. — Тут самий чи не єдиний варіант, щоб нормально провести лінію до головного двигуна! Інший варіант — тягнути через коридор B-12, але ж і там близько до шахти. Та й шахти ті — сьогодні немає тут, а завтра нову прорублять прямо поруч.

— Давайте, ще раз уточнимо обставини смерті пана Багрія. — перебив їх бесіду, що йшла на підвищених тонах, Нільсен. — Тож, двадцять першого квітня о десятій годині сорок три хвилини за земним часом на диспетчерський пункт станції прийшов сигнал, щодо пошкодження трансформатора в коридорі А-27, правильно?

— Саме так, пане слідчий, інформація про аварійну ситуацію автоматично занесена в журнал подій. — підтвердив Мамедов. — Пилип, тобто молодший інженер Багрій, був черговим в той вечір. Ну і пішов перевірити, що там таке.

— Часто у вас бувають аварійні ситуації? — спитав Нільсен.

— Інколи бувають, на жаль, річ у тому, що через гірничодобувні роботи бувають зсуви у внутрішній структурі астероїда. До серйозних аварій чи завалів це не приводило до цього, але розриви комунікацій та інші дрібні аварії — по два-три рази на рік. Я ще минулого року підіймав питання, що з цим щось треба робити. Мої рапорти можна знайти в архіві станції — втрутився Кривоніс.

— Ясно. І цього разу, такий зсув призвів до того, що був пошкоджений трансформатор і його закоротило на двері щитової, де він розташований. Правильно, я зрозумів звіт з попереднього розслідування?

— Так точно, пане Нільсен. Звіт ми висилали вам, ще до прибуття на станцію. — цього разу відповів на запитання співробітник служби безпеки.

— Добре, далі за версією слідства, Багрій, що підійшов до трансформатора, голою рукою, без необхідної ізоляції у вигляді, хоча б гумових захисних рукавичок, взявся за ручку дверей щитової та отримав смертельний удар струму.

Кривоніс витер хустинкою піт, що котився у нього по лисій потилиці, облизнув сухі губи й знервовано сказав скоромовкою — Так, це було порушення правил безпеки праці! Але ж Багрій був проінструктований і тренінги проходив. У мене є всі протоколи, підписані ним. Він знав, що не можна навіть дверей торкатися без захисту! Але ж людський фактор. Що поробиш.

— Ясно — як завжди беземоційно сказав Нільсен. Це змусило Кривоноса ще більше нервувати, але слідчий вже відвернувся від нього і звернувся до Голуба, що до того мовчки спостерігав за розмовою.

— Розкажіть, як ви знайшли тіло, та всі обставини з цим пов’язані. — сказав Голубу Нільсен.

Нічого нового розповідь Голуба не принесла. Все виглядало так, наче Багрій торкнувся правою рукою дверей трансформатора й отримав удар струмом.

Нільсен пошукав сліди Мотороли на місці злочину та оглянув сам трансформатор, щоб визначити чи не був він пошкоджений навмисно, але нічого такого не помітив, хоча зафіксував всі деталі у своїй електронній пам’яті.

— А де речі, які були з Багрієм? — спитав слідчий у співробітника служби безпеки, що супроводжував його.

— Все зберігається в сейфі в офісі. Можемо привезти вам до каюти.

— Так, будь ласка.

© Олександр Молодецький,
книга «Захотіла голубка бути з голубом».
Перший робочий день
Коментарі