Ларс Нільсен, вечір 28 квітня 2114 року за Земним часом

 Коли Нільсен нарешті опинився у своїй каюті, він витяг фотографію дівчини з каюти Багрія і розклав її на столі. Це не була кохана Пилипа, чи його родичка, чи взагалі знайома. Полковник знав, хто це, тому її фотографія привернула його увагу. Це була “Пташка” - героїня російсько-української війни, парамедик з полку “Азов”. Багрій дуже добре знався на історії тої війни, міг годинами розповідати про героїв України, про всі визначні битви та події. Можливо, це була основна мотивація для праці в СБ Земної Федерації у департаменті, що протистояв, у тому числі неорашистським терористичним групам. Саме тому він взяв собі псевдо “Пташка”.

Фотографія героїчної дівчини могла бути й не натяком на схованку Багрія, але природно, що Нільсен звернув на неї увагу. Гострий штучний зір слідчого дозволив йому роздивитися пікселі з яких складалася картинка і в них він побачив закодований пароль.

Наразі Нільсен сканував зображення і через деякий час отримав цифрову копію “Пташки” у своїй голові. Ще трохи зайняло розкодування шифру, яким було сховане повідомлення від агента. Нарешті все склалося і перед очима полковника з’явилася голограма.

Багрій, ще з неспотвореним від смерті обличчям, та цілою рукою представ перед Нільсеном, наче живий.

— Говорить агент “Пташка”, двадцяте квітня дві тисячі сто чотирнадцятого року. Позавчора на мене вийшов Моторола. Виявляється він давно вже на станції, за різними непрямими ознаками, він прибув сюди разом зі мною — приблизно рік тому. Так що, всі дані про станцію, які я передавав “Другому травню” за цей рік, скоріше за все, додатково перевірялися Моторолою. Можливо, вони підозрювали, що у них укорінився агент СБ і це робилося у рамках якоїсь їх операції з пошуку того агента. Прошу проаналізувати ту інформацію, що я надавав їм, та визначити, чи можуть вони вичислити мене за її допомогою. Поки що мені мало відомо щодо суті їх можливого теракту на станції. Судячи з усього, рашистів цікавить головний стаціонарний двигун станції. Я маю до нього доступ і, ймовірно, з самого початку мене послали на станцію, тому що в мене відповідна професія та фах. Але Моторола не довіряє мені зробити те, що вони хочуть, на двигуні та запросив, щоб я скопіював йому мою картку доступу. На завтра у нас домовлена зустріч у коридорі А-27, біля трансформатора. Сподіваюсь, я нарешті побачу того Моторолу без маски. Про всяк випадок я зробив копію посвідчення, яке насправді не пропустить того терориста до двигуна і сповістить про його спробу туди пройти.

Голограма Багрія зловісно посміхнулася. Він зробив секунду паузу та продовжив.

— І головне! Я так зрозумів, що буквально тиждень тому на станцію прибув сам Апостол. Напевне, він і привіз вибуховий пристрій. Перевірте всіх, хто прибув на станцію рейсом минулого тижня. Вони точно задумали все на друге травня. Певен, що ми скоро розкриємо та візьмемо тепленькими цих потвор! Звіт закінчив.