“Sapiens Dominabitur Astris” прочитав девіз на печатці посвідчення полковника Служби безпеки Земної Федерації Ларса Нільсена Ткаченко. “Мудрий пануватиме над зірками” з латині. Керівник станції повернув картку кіборгу, відкинувся у зручному кріслі свого кабінету. В роздумах закусив нижню губу та подивився на свого гостя, що сидів навпроти.
— Вибачте, пане Нільсен. Я щось зовсім заплутався. Ми й так здивувалися, коли через смерть від нещасного випадку до нас присилають слідчого центрального управління поліції Земної Федерації. А тепер виявляється, що тут залучена Служба Безпеки. Та й ще аж полковник. Це, мабуть, ви керівник цілого департаменту? — порушив нарешті тишу командор.
— Так і є, Олексію Павловичу. Я — керівник департаменту боротьби з екстремістськими та терористичними групами.
— Тероризм?! Тут на станції? Боже упаси. Тут, мабуть, якась помилка.
— На жаль, не помилка. Пилип Багрій, який нещодавно загинув, начебто через нещасний випадок, був нашим агентом під прикриттям у дуже небезпечній терористичній організації.
— Що ще за організація і що вони роблять на “Новій Одесі”? — Ткаченко сперся ліктями на стіл та присунувся ближче до Нільсена.
— Неорашистська група. Має назву “Друге травня”. Вам це нічого не говорить?
— Рашистська? — здивувався Ткаченко. Війна з рашистами закінчилася вже понад дев’яносто років тому. Олексій Павлович пам’ятав, як в його дитинстві грали в доблесних українських воїнів та потворних рашистів. Звичайно, рашистом ніхто не хотів бути, тому кидали жереб. Ще були фільми, книги, пісні про ту війну на яких виховувалось його покоління. Його улюблені комікси про Привида Києва, скільки разів він їх перечитував. Може через них і обрав свого часу Академію Космофлоту — щоб бути схожим на пілота-супергероя, що десятками трощив літаки ворожої орди. Але вже років тридцять, а то й сорок, згадку про ті події можна знайти хіба що у підручниках з історії. Діти грають у космодесант та космічних піратів. Спитай кого з них, хто такі рашисти — не кожен і знає. І тут на тобі — рашисти, та ще й на його станції.
— А що ж мені та назва може сказати? День народження Путіна чи що? — спитав Ткаченко. Прізвище кривавого та огидного вождя рашистів він промовив через силу, наче лайку, якої соромився.
Нільсен покачав головою, лице залишалося все тою ж беземоційною маскою.
— Ні, Олексію Павловичу. Путін народився сьомого жовтня. А от другого травня дві тисячі чотирнадцятого року, під час, так званого, “гібридного” етапу війни рашисти намагалися за допомогою вуличних заворушень захопити владу в Одесі та об’явити, таку собі Одеську Народну Республіку. Завдяки самовідданому та героїчному опору одеситів це їм не вдалося. Але під час заворушень в одному з будинків загинули від пожежі декілька десятків людей, як рашистів, так і просто обманутих ними місцевих мешканців. Цю трагедію тоді дуже сильно розкручувала російська пропаганда. Навіть придумали термін “Одеська Хатинь”.
— М-м-м, щось таке пригадую. — задумливо звузив очі Ткаченко.
— До столітнього, скажімо так, “ювілею” цих подій залишилось всього чотири дні. На вашій станції більшість екіпажу складають українці та вона навіть називається …
— “Нова Одеса”! — перебив Нільсена приголомшений Олексій Павлович.
— Ото ж. Одеса, друге травня, український екіпаж. Зараз ви розумієте інтерес до вашої станції з боку неорашистів?
В кабінети зависла напружена тиша. Її перервав Семенчук, що, хоч і був присутнім, до того не втручався у розмову.
— Якщо така велика небезпека, то чому прислали тільки вас, а не цілу слідчу групу та групу захоплення? — спитав керівник служби безпеки станції.
— Прибуття одного слідчого для розслідування смерті на станції, ще якось може бути не дуже підозрілим, а от прибуття цілої групи та ще й спецпризначенців зі зброєю та екіпірування неможливо приховати чи обґрунтувати розслідуванням нещасного випадку. Це може спровокувати терористів зробити теракт раніше чи ще до якихось непередбачуваних дій. Але, як ви помітили, я не проста людина, а кіборг. Тому маю надлюдську силу, швидкість, реакцію, справжній надпотужний комп'ютер у голові. Я один можу замінити слідчу групу, аналітичний та експертний відділ і групу захоплення. Хоча від допомоги служби безпеки станції не відмовлюсь, звичайно. — відповів Нільсен.
— Ми вам допоможемо, чим зможемо. Але в мене всього дванадцять штатних співробітників і три позаштатних агенти. — з сумнівами похитав головою Семенчук.
— Я певен — ми справимося. — все також беземоційно сказав цю підбадьорливу фразу кіборг.