Зовсім поруч з кают-компанію Галя та Максим трохи не зіткнулися з лікарем Зінченко. Та підозріло подивилася на бліде обличчя Галі з червоними очима, але не встигла нічого спитати, бо з дверей кают-компанії виглянула голова Беренчука.

— Надю! Скоріше сюди! Може можна ще щось зробити? — у відчаї заволав він.

Всі кинулися на крик Беренчука. Страшна картина застала їх у зазвичай затишній кают-компанії. На підлозі лежали без ознак життя Вернигора та Козирєв. Поруч були розкидані деталі якогось приладу, валявся бластер. Трохи в стороні, у кутку сидів долі Пері, він підтягнув коліна до підборіддя, тримався руками за голову і тихенько скиглив.

Зінченко вже була біля Вернигори. На секунду схилилася над ним, тяжко зітхнула, взяла поряд зі столу скатертину і прикрила нею обличчя та верхню половину тіла капітана.

— Надю! Надю! Невже нічим не можна йому допомогти? — Беречук не знаходив собі місця, однією рукою схопився за свою бороду і, здавалося, зараз вирве з неї чималий шматок.

Зінченко тільки мовчки покачала головою і присіла біля Козирєва. Той лежав обличчям додолу, на його лисуватій потилиці наливалася синім величезна гуля.

Тим часом Голуб схилився над бластером. Простягнув до нього руку, але в останній момент зупинився. Дістав з кишені хустинку і обережно підняв бластер рукою у хустинці. Обернув нею страшну зброю і поклав на стіл перед собою.

Галя підійшла до Пері.

— Пан Пері, що тут сталося? — спитала вона. Але той лише скиглив та бурмотів собі щось під ніс.

— Семе, заспокойтесь, ми тут. Ми допоможемо. — спробувала Галя привести до тями доцента, але марно — той так само дивився в одну точку перед собою і не виходив на контакт.

До них підійшла Зінченко. Взяла Пері за підборіддя і заглянула в очі. Дістала щось з кишені та піднесла до носа доцента. Через мить його обличчя перекосилося, в затуманених очах появилися ознаки свідомості.

Коли Пері остаточно прийшов до тями, то розповів все, що сталося. Вдалося навіть переслухати повідомлення від Нельсона, бо воно записалося, коли було прийняте і записувальний пристрій, на відміну від приймач сигналу, не постраждав. Козирєв, хоч і отримав черепно-мозкову травму та й досі лежав без свідомості, виявився живим. Його зв’язали. Голуб тут же у кают-компанії під'єднався до термінала і почав перевіряти двигун та стан глютонової суміші у ньому.

Нарешті він повернувся від екрана до інших, обличчя його не віщувало нічого доброго.

— На жаль, це не маячня збожеволілого професора. У двигуні й справді іде реакція невідомої речовини з глютоновою сумішшю. Комп'ютер прорахував її швидкість та наслідки. Виглядає так, що до вибуху залишилося всього менше ніж година. Він буде нищівним. Від зорельота залишаться лише атоми, а радіус ураження буде не меншим ніж чотириста, а то й шістсот кілометрів. Я вивів таймер до цього моменту на екран. — сказав Максим.

— Боже мій! Що ж нам робити? Можна якось зупинити це? — спитала Надя.

— Не думаю. — похитав головою Голуб.

— У нас є рятувальна шлюпка. Ми можемо врятуватися за її допомогою. — запропонував Беренчук.

— Якщо радіус ураження такий великий, боюся, що не встигнемо. Шлюпка не розрахована на швидке пересування Космосом. Вона може досягнути швидкості звуку, але для цього треба час, щоб вийти на цей режим. — відповіла Галя.

— А може можна перейти на шлюпку і якось на автопілоті відправити подалі зореліт? Він же може швидко подолати шістсот кілометрів — спитала Надя.

— Нема такого автопілота. — похитала головою Галя, але їй спала на думку одна думка.

— Ми можемо зробити так: ви перейдете на шлюпку, а я залишусь на зорельоті та відлечу подалі від вас. Для надійності я можу навіть зробити гіперджам. На щастя прямо тут є два входи у гіперпростір. — запропонувала Галя.

— Тільки не в той що зліва на екрані. Саме туди улетів загадковий об’єкт іншопланетян! — подав голос Пері.

— Але ж ти загинеш! Ні, нам не підійде такий варіант. — рішуче сказав Беренчук.

Всі загомоніли, пропонували різні найнеймовірніші пропозиції, а час, між тим, невмолимо йшов.

Галя тихенько підійшла до тіла Вернигори. Непомітно взяла його перепуску, що стирчала з кишені. Так само тихо рушила на вихід. Ніхто не помітив як вона пішла.

Через п’ять хвилин з динаміків у кают-компанії роздався голос Галі.

— Хутко збирайте необхідні речі. У вас є всього тридцять сім хвилин, щоб перейти на шлюпку та вилетіти зі шлюзу. Я поки буду готувати “Аркадію” до гіперджампу.

Всі замовкли, тільки зараз помітили, що Галя зникла.

— Галю! Що ти робиш?! — порушив тишу Голуб. Зрозумів, що вона не чує, набрав Галю на комунікаторі.

— Галю, вертайся зараз же до нас. Зараз не до жартів! — сказав Максим.

— Максиме, це єдиний варіант, як можна врятувати екіпаж “Аркадії” та унікальні наукові дані. Годі сперечатися — ви втрачаєте дорогоцінний час. — відповіла дівчина.

Всі загомоніли, перебиваючи один одного.

— Галю, можливо, ти зараз, … кхм … після нашої розмови, дещо знервована і не можеш приймати раціональних рішень. — намагаючись перекричати інших сказав в комунікатор Максим.

— Ні, абсолютно ні. Це — найраціональніше рішення, яке я приймала у своєму житті. І не намагайтеся йти до пілотської рубки. Прохід до неї можливий тільки по моїй перепустці та перепустці капітана. Її я прихопила з собою, тому ніхто сюди не зможе пройти. Подивіться на таймер на екрані. Залишилося вже тільки двадцять п’ять хвилин, для того, щоб увійти в гіперпростір мені треба не менше десяти. У вас є всього тридцять три хвилини. — сказала Галя та вимкнула комунікатор.

В кают-компанії ще хвилину сперечалися, але їм нічого не залишалося, як прийняти рішення, яке зробила дівчина. Пері гарячково збирав потрібні носії інформації, всі інші вантажили на транспортних роботів тіла Вернигори та Козирєва.

Невідомо де у Галі взявся спокій та вправність, але вона готувала зореліт для останнього польоту, як на тренуванні. Жодної зайвої дії, все чітко та спритно.

Нарешті все готово. Галя глянула на камери спостереження — рятувальна шлюпка якраз виходила зі шлюзу. До вибуху залишалося шістнадцять хвилин.

Дочекавшись коли шлюпка відійшла від “Аркадії” Галя рушила зореліт до гіперпросторового входу. В той момент коли вже натискала кнопку старту гіперджампу подумала, що все станеться під час польоту у гіперпросторі. Ніхто ще не знав, до чого може призвести вибух у цьому маловивченому фізичному явищі. Але вагатися було вже запізно. Вона натиснула кнопку та впала у знайомий транс пілота.