Традиційну екскурсію по станції для новачків проводять добровольці. Галя якось вмовила Максима Голуба бути таким добровільним гідом цього разу.

Вони їхали у відкритому іннербусі, Галя зі Степаном вмостилися прямо перед Максимом. Позаду сиділи троє з шістьох шахтарів, що прилетіли разом зі стажистами. Інші троє не пішли на екскурсію, загадкового пасажира, що спав у польоті теж не було, тому в іннербусі залишилося ще чи не з десяток вільних місць.

— Як ви, можливо, вже знаєте, станція “Нова Одеса” розпочала свою побудову понад двадцять років тому. Це не перша станція побудована усередині астероїда — до того були “Гея” та “Адам” в поясі астероїдів Сонячної системи. Але відкриття гіперджампу відкрило широкі можливості для освоєння Космосу за межами нашої зоряної системи. Було прийняте рішення побудувати станцію у поясі астероїдів зоряної системи зірки Веги. Це пов’язано з наявністю одразу декількох виходів з гіперпростору біля цієї системи. Наразі станція здебільше використовується для вивчення Далекого Космосу та для видобутку рідкісних металів. Але в недалекому майбутньому, коли більшість руди буде перероблено, її простір в астероїді займуть термінали, шлюзи та інфраструктура пов’язана з космофлотом. “Нова Одеса” стане найбільшим транспортним хабом за межами Сонячної системи. Зараз на станції нараховується сто сімнадцять членів екіпажа, з них шістдесят два — шахтарі, що працюють тут по вахтовому методу і частина з них замінюється кожен місяць. — Голуб розказував цю інформацію нудним рівним тоном лектора.

Шахтарі вже після першого речення занудилися і перестали його слухати. Замість цього вони почали пошепки, але жваво обговорювати щось своє. Степану теж було нецікаво слухати лекцію Максима, бо все це він вже прочитав напередодні ввечері у довіднику по станції, що автоматично завантажується на персональний комп’ютер кожного, хто прибуває на “Нову Одесу”. Тільки Галя наче заворожено ловила кожне слово Голуба. Втім, думала вона зовсім не про станцію. Ще коли вчилася в Академії Космофлоту, Галя, як і багато інших дівчат-першокурсниць та другокурсниць, заглядалися на Максима, який вчився на останньому курсі на факультеті силових агрегатів. Високий, з білявим кучерявим волоссям, блакитними очима, якимось по-дитячому наївними та чистими, атлетичної статури, Голуб наче був самим Аполлоном. Тому і не страждав від дефіциту уваги з боку протилежної статі. Галя, хоч і крутилася поруч з ним, але шансів мала небагато. Зараз вона дивилася на Голуба і підмічала, що він став мужнішим, очі вже не такі дитячі, а пронизливі, глибокі, в рухах і голосі з’явилася якась особлива впевненість справжнього чоловіка. Одна з головних причин, чого лейтенант Водограй так прагнула попасти та стажування на “Нову Одесу” був саме він — Максим Голуб.

— Даруйте, все це можна прочитати у довіднику і, певен, більшість так вже й зробила. Було б цікаво почути щось таке, що ніде не прочитаєш і тільки місцеві знають. — не витримав Пательня та перебив Максима.

— Е-е-е, навіть не знаю. Про що, наприклад? — розгубився Голуб.

— Ну ось, де можна випити та закусити на станції? Які розваги є? — подав голос ззаду один з шахтарів, в червоній кепці.

— Ну, це якраз є у довіднику — на станції є ресторан, дві кав’ярні та буфет. Алкоголь там можна замовити тільки на вихідних та у святкові дні. Є кінотеатр, розважальний центр та танцювальний клуб. Спортзал, декілька спортивних майданчиків, стадіон, шість спортивних секцій. — знову осідлав хвилю лекції Голуб.

— А з дівчатами де можна познайомитися? — загиготів інший шахтар.

— Так от же на екскурсії можеш і познайомитися — не дав Максиму відповісти на це питання третій.

— Як тебе звуть, красуне? — спитав Галю той, що цікавився дівчатами, масно посміхнувся та підморгнув їй.

Галя пожалкувала, що одягнула на екскурсію сарафан, а не свою форму. Відомо для кого одягнула, а звернув на неї увагу зовсім не той.

— Лейтенант Космофлоту Водограй — льодяним тоном відповіла вона після секунди сум’яття.

— Вона — пілот, в них там у мізках чип. — зашепотів на вухо приятелю шахтар в кепці, але Галя все одно почула і стиснула зуби. Її обличчя пішло червоними плямами.

— Розкажіть, як так вийшло, що на космічній станції Земної Федерації екіпаж здебільше український. — поспішив змінити напрям розмови Степан.

— Річ у тому, що після війни, при розбудові України великий фокус був на космічній галузі. Цьому сприяла як наявність профільних українських підприємств та досвіду у розробці для Космосу, так і особисті стосунки між такими передовими космічними підприємцями того часу, як Ілон Маск та Річард Бренсон та українським урядом і бізнесом. Тож, коли, почали будувати станції на астероїдах, саме наші підприємства, інженери та науковці доклали переважну більшість зусиль на їх розробку та побудову. Враховуючи такий значний вклад України, перший модуль станції на цьому астероїді урочисто відкрили на сторічну річницю Незалежності України та дозволили українцям вибрати назву для неї. Так само перший екіпаж був здебільше підготовлений в Україні та ця традиція продовжується і донині. Насправді далеко не всі новоодесити є українцями. Маємо доктора Чен — головного лікаря станції, помічника інженера гірничодобувного департаменту пана Матумба та ще з десяток людей. Але з поваги до української більшості вони давно вивчили нашу мову і ми тут спілкуємося переважно українською. — розлого та детально відповів Максим.

— А ви тут говорили, що ми літаємо у поясі астероїдів. А це безпечно? Вони ж стикаються друг з другом час від часу, хіба ні? — спитав той шахтар, що залицявся до Галі, мабуть, пересвідчившись, що з нею йому нічого не світить.

— Слушне спостереження. — підбадьорив його допитливість Голуб. — З самого початку розбудови станції на астероїді були встановлені двигуни. Один стаціонарний і два пересувних. За допомогою них астероїд був виведений на окрему орбіту і є частково керованим. Маса астероїда нестабільна — з одного боку — ми видобуваємо з нього руду, з іншого — ми завозимо матеріали, техніку, обладнання, людей. Тому ці двигуни використовуються і досі, щоб весь час корегувати орбіту нашого дому.

— Ого! Це ж які повинні бути двигуни, щоб можна було керувати астероїдом? Він же величезний! — подав голос інший шахтар.

— Астероїд і справді чималий, хоча, звісно, це залежить від того з чим порівнювати. Не можна говорити про радіус, бо форма у нього несферична. Це така собі квасолина у довжину приблизно двадцять сім кілометрів, у ширину — близько одинадцяти, а завтовшки десь шість. Звичайно, таким астероїдом неможливо керувати, як зорельотом. Але, як ви пам’ятаєте зі школи: “Дайте мені точку опори і я переверну Землю”. Щоб змінити орбіту астероїда не треба надто значної сили, треба правильно розрахувати де ту силу пристосувати. Саме тому ми маємо пересувні двигуни, які міняють своє місцеположення, відповідно розрахункам, щоб скорегувати траєкторію польоту.