Закінчивши прослуховування маніфесту неорашистів, Нільсен підхопився і кинувся до офісу служби безпеки станції. На щастя, він був зовсім поруч.

— Перш ніж щось далі обговорювати, потрібно зробити дві речі: по-перше: візьміть під нагляд професора Козирєва, по-друге: треба перевірити основний двигун на те, що там проходить реакція, деталі якої я скидую зараз на ваш персональний комп'ютер. — замість привітання сказав Нельсон, вбігаючи в кабінет Семенчука.

Той похитав головою: — На жаль, ви трохи запізнились. Рано вранці професор відлетів на “Аркадії” в наукову експедицію. А деталі реакції у двигуні, я передам головному інженеру — він все перевірить.

— Зрозуміло. Підемо до командора, я покажу які є результати розслідування та обговоримо, що ми можемо зробити. Хай головний інженер приходить до нас, коли завершить перевірку двигуна.

В кабінеті командора кіборг присів, одне його око перемикнулося у режим голограмопрогравача і він почав транслювати “Маніфест другого травня”.

— Цю частину я пропущу, зараз ця маячня не важлива. Пізніше ми зможемо переглянути все ще декілька разів. — сказав слідчий і прокрутив до середини запису.

— … за все це ми помстимося вам. Наша група створила зброю, якій нема аналогів. Бо тільки російська наука, наша всесвітньовідома “смєкалочка” може придумати таке. Ми винайшли хімічну речовину, що вступає в реакцію з глютоновою рідиною. Для цього потрібна іонізована глютонова суміш, що використовується у двигуні. На жаль неіонізовані запаси, які в великій кількості зберігаються в місткостях на станції не підходять. Але й того, що наразі є у двигуну нам буде досить, щоб результат реакції за її наслідками перевищив вибух десятка термоядерних бомб.

Тож ми додали цю речовину у головний двигун. Цю кляту станцію “свинорейху” рознесе у друзки! Другого травня “Нова Одеса” буде зруйнована і хохли здохнуть в пам’ять про “Одеську Хатинь”, де в цей день, сто років тому, трагічно були вбиті герої Новоросії. — голограма час від часу призупинялась, якісь склади проскакували, через зображення пробігала чорна смуга, але в цілому промову можна було зрозуміти та побачити тих, хто говорив. Вони сиділи у масках. Один високий та дебелий, інший, той, що говорив, — середнього зросту.

— Це справжній символ того, що Руській світ не загинув, руська ідея жива і через сто років. Бездуховний Захід та ренегати російського народу, які називають себе українцями, перемогли у битві, але війна продовжується і через сто років. Тож дивіться в обличчя героїв Руського опору! — говорливий рашист, який певне був Апостол першим зняв маску. За ним дебелий та мовчазний помічник.

Ткаченко й Семенчук впізнали професора Козирєва та Мосієнко.

— Серед паперів, що були не до кінця знищені ми знайшли деякі дані по цій речовині та реакції, яку вона може викликати в іонізованій глютоновій суміші. Звичайно, поки ми не маємо зразків цієї речовини важко сказати, чи ці дані вірні. Але, якщо все вірно, то небезпека дуже велика і наслідки можуть бути саме такими на які розраховують терористи. Я передав все, що є головному інженеру, він зараз перевіряє двигун та глютонову суміш — спокійно, як завжди сказав Нільсен. Цей тон дуже контрастував з тим, що тільки-но почули й побачили командор та керівник служби безпеки.

— Є висока ймовірність, що ми сплутали карти неорашистам і вони не встигли реалізувати свій план. Саме тому Мосієнко знищував цей маніфест, а не транслював його. — продовжив слідчий, чим трохи заспокоїв присутніх.

— Менш за тим, небезпечний злочинець Козирєв, на прізвисько Апостол, ще на волі. Хоча наразі, я підозрюю, що він також є і Професором — інженером, що робив вибухівку для своєї терористисної групи. Також ми не знаємо де зараз речовина, яка може призвести до таких катастрофічних наслідків. — вів далі Нільсен.

— Козирєв на “Аркадії”, це точно. Я сам бачив, як він відправлявся в експедицію сьогодні вранці, бо прийшов її проводжати. — сказав Ткаченко.

— Коли вони повернуться? Чи є можливість … — почав говорити Нільсен, але його перебив головний інженер, що якраз увійшов в кабінет.

— Все перевірив. Слава Богу, жодної реакції нема, ніяких домішків у глютоновій суміші не знайшли. — промовив він захекавшись, наче біг сюди всю дорогу.

— Чудово. Це означає, що речовину не змогли використати. Скоріше за все вона у Козирєва або схована на станції. Більше за те, на самому зорельоті, наскільки я знаю, теж є глютоновий двигун. Терорист може скоїти свій теракт там, раз йому не вдалося на станції. Тож чи є можливість зв’язатися з “Аркадією”? — сказав слідчий.

— Повертаються вони тільки через два тижні. Зв’язатися, на жаль, неможливо. Як ви знаєте через гіперпростір ми ще не вміємо посилати сповіщення. Через два дні до нас прибуде транспортник, його можна буде залучити до рятівної операції, вивести через той же самий вхід до гіперпростору, що й Аркадія, і там він спробує зв’язатися з нею.

— Кхм … Насправді Олексій Павлович, можна спробувати передати сповіщення прямо зі станції. — несподівано сказав головний інженер.

— Як це? — здивовано підняв свої густі брови Ткаченко.

— Річ у тому, що одна з задач експедиції була перевірка можливості передач сповіщень через гіперпростір за допомогою експериментальної установки, яку зробив пан Пері. Але вона ще не готова з нашого боку. В планах було випробувати її якраз через два дні.

— Ви можете зробити це раніше? — спитав Нільсен.

— Зробимо все, що у наших силах. — рішуче відповів інженер.