Галя летіла по центральній алеї станції до кінотеатру наче на крилах. Цокали підбори чорних туфель, вечірня сукня переливалася усіма відтінками червоного. На Галю всі оглядалися, та що там оглядалися — багато хто зупинився і дивився з відкритим ротом. Не часто по станції ходить дівчина у вечірній сукні та на підборах, а може й, взагалі, перший раз таке відбулося.

Але Галя нічого не помічала, всі її думки були про зустріч з Максимом. Вона прокручувала у голові різні сценарії побачення, ось вона скаже так, а він відповість так, а може ні — буде от так. Роздумувала чи варто цілуватися на першому побаченні, переживала за те, що не має достатньо досвіду. Якщо Максим відчує, що вона не вміє цілуватися, чи це буде ганьбою для неї, чи він навпаки буде гордий, що вона берегла себе для нього? Тисячі таких думок юрмилося у її голові, утворюючи хаос та підвищення серцебиття.

Нарешті Галя опинилася біля кінотеатру. Перевірила котра година — виявилося, що прийшла на п’ятнадцять хвилин раніше. Голуба ще не було. Запереживала, що, взагалі-то, дівчині треба приходити на побачення пізніше за парубка, краще навіть трохи запізнитися. Подумала, чи може краще погуляти десь поруч і підійти пізніше, наче оце вона тільки прийшла. Але ці її думки перервав … Пательня.

— Ой, а ти вже тут. — сказав Степан, що несподівано підійшов до Галі.

— Так я тут. А ти що тут робиш? — розгубилася дівчина і відповіла дещо грубо.

— Божечки, Галю, ти така красива! Я ніколи не бачив тебе у цій сукні та ще й туфлі на підборах! — захоплено промовив Пательня, що не міг відвести від Галі очей.

— Дякую. — буркнула у відповідь дівчина. — Я тут на декого чекаю. А ти у яких справах?

— Я знаю. У Максима не вийшло прийти — якісь там проблеми на роботі. До того ж він впустив свій персональний комунікатор у шахту підйомника. От він прислав роботом-кур’єром квитки на кіно та записку. — Степан простягнув Галі клаптики паперу.

Та, ще не розуміючи, що відбувається, взяла. Втупилася у записку. Від розгубленості не з першого разу до неї дійшов її сенс і вона перечитала її декілька разів.

“Галя, я дуже-дуже-дуже вибачаюся, але в мене не виходить прийти. Тут на роботі аврал, а я й ще примудрився вронити свій комунікатор у шахту підйомника. Навряд чи він буде цілий, навіть коли його дістану. Щоб не пропали квитки, відсилаю їх Степану. Може ти з ним сходиш цього разу у кіно? Обіцяю, що наступного разу ми обов’язково підемо вдвох! Ще раз вибачаюся! Максим Голуб”

Коли врешті-решт Галя усвідомила про що йдеться то її обличчя стало червоним від гніву та досади. Як це так — замість себе прислати Пательню?! Навіть не подзвонив, щоб сказати, а прислав записку. Записку у двадцять другому сторіччі! Ну зараз вона йому вискаже, все що про це думає. Галя швидко набрала Голуба на персональному комунікаторі, що у вигляді елегантного браслета красувався на її лівій руці. Максим не відповідав. Чи не десять хвилин, при мовчазній присутності Пательні, Галя намагалася додзвонитися, поки нарешті не усвідомила, що Голуб же написав, що втратив комунікатор.

Трохи не розплакалася, різко розвернулася на підборах і через це втратила рівновагу і впала б, якби Степан не підхопив її за руку.

— Галя, ти куди? Ти засмучена? Нічого страшного. Зараз перед експедицією усі дуже зайняті. Хіба що окрім нас — стажистів. Давай, все ж так сходимо у кіно. Буде романтична комедія “Наречена у Космосі”. — затараторив Пательня.

Дівчина хотіла висмикнути руку і побігти додому, але в останній момент передумала. Ні! Вона не буде змінювати своїх планів через того Голуба. Якщо вона зараз піде — то це буде якась ганьба. Так наче вона тільки заради Максима прийшла до кінотеатру. Ну ладно, насправді так і є, але того не мають знати всі, тим більше Пательня. Галя погордо підняла підборіддя. Сльози, які вже, здається, блиснули в очах, кудись зникли.

— А чому б і ні? Пішли. — промовила вона удавано байдужим голосом і не чекаючи Степана рушила до входу в кінотеатр.