Коли екскурсія завершилася Галя дочекалася, щоб шахтарі пішли, та підійшла до Максима. Повернулася до нього трохи правим боком. Ця сторона, як вважала дівчина, краще підкреслювала її красу. Щиро посміхнулася Голубу.
– Максиме, ми цілих чотири роки не бачилися. Може посидимо десь у кафе ввечері?
— Я сьогодні ще маю попрацювати, звільняюсь о шостій. — відповів Голуб. — В принципі, можемо сходити повечеряти.
Посмішка Галі стала ширшою, вона стримувала себе, щоб не затанцювати від радості. Всередині неї все співало — побачення! Це ж буде перше справжнє побачення з Голубом!
Але тут все зіпсував той клятий Пательня.
— Про що розмова? — спитав він, непомітно підійшовши.
— Галя пропонує повечеряти в кафе разом. — відповів Максим.
— О! Я б теж пішов. — сказав Степан.
— А чому би і ні? Давайте я запрошу всю команду, з якою вам доведеться працювати на стажуванні. Буде знайомство з усіма у неформальній обстановці, так би мовити. — підтримав Пательню Максим.
Посмішка дівчини згасла, вона до болі прикусила нижню губу та обпекла Степана поглядом, але той не помітив чи ще не вмів читати жіночих поглядів.
— Ну значить домовилися! Я зайду за вами десь о без п’ятнадцяти шосту. Підходьте до виходу з сектору В на цей час.