Була вже глибока ніч, коли Нільсен повернувся в каюту. Замість розірваного ділового костюма, у якому він прибув на станцію, на слідчому був мішкуватий комбінезон служби безпеки станції. Безпековці були всі не менші ніж метр вісімдесят на зріст, тож комбінезон був на два три розміри більший для невисокого та худорлявого кіборга.

Нільсен передав кров на аналіз ДНК і лаборанти, яких спеціально викликали з дому для цієї термінової роботи, пообіцяли видати результат не пізніше ранку. Слідчий наказав знайти Голуба і встановити за ним спостереження. Для арешту було замало доказів.

На відміну від людей, слідчому не був потрібен сон, але заряд його акумулятора вже перетнув межу п'ятдесяти процентів і він вирішив підзарядитися. Для швидшої та ефективнішої зарядки перейшов у сплячий режим.

Вранці Нільсен в першу ж чергу зв'язався з лабораторією, але результат ще не був готовий. Тоді слідчий подзвонив Семенчуку. Керівник служби безпеки станції відразу відповів на виклик.

— Доброго ранку. Хотів узнати, що там Голуб? Чи не зустрічався з кимось?

— Ні. За свідченнями весь день і вечір, чи не до опівночі був на роботі у Технічному шлюзі. Але, то таке. Голуб міг непомітно втекти зі шлюзу та так само повернутися. Прийшов додому з перебинтованою рукою. Начебто отримав травму під час роботи. Все збігається. Треба його брати, пане слідчий.

— Ні-ні. Доказів замало, дочекаємося результатів аналізу ДНК. Крім того, є шанс, що він виведе на свого поплічника. Тож, будь ласка, продовжуйте стежити.

Секунду Нільсен подумав і зробив дещо непритаманне для кіборга. Хоча можливо це спрацювала програма взаємодії з соціумом. Слідчий запитав:

— А що там той співробітник, що постраждав вчора в ангарі? Я якось забув спитати його ім’я, хоча ви назначили його моїм помічником і він весь час мого перебування на станції слідує за мною.

— Петро Мосієнко? Все добре, рана небезпечна і легка. Йому дуже поталанило, що той уламок прилетів у плече, а не в голову. Але ви щось плутаєте, я не назначав його вашим помічником. Просто попросив у перший день провести вас до моргу. І він в той же день взяв відпуску на тиждень.

В старі добрі часи можна було б сказати, що Нільсена наче вдарила блискавка, зараз же ближчим був вираз “щось клацнуло у його голові”. Той співробітник, що як тінь слідував за ним, робив це з власної ініціативи! Більш за те, взяв для цього відпуску.

Слідчий швидко перевірив прізвище Мосієнко у списку тих, хто відповідав прикметам Мотороли, прибув на станцію одночасно з Багрієм та не мав доступу до двигуна. Так і є — він один з цих шістьох!

— Скажіть, а опечатував каюту Багрія та охороняв її у першу зміну, чи, раптом, не Мосієнко це робив?

— Зараз гляну. — Семенчук трохи поклацав на клавіатурі й через хвилину дав відповідь: — Так, це — він.

Це чудово роз’яснювало, яким чином попри печатку та охорону каюта Багрія була обшукана. І от як Мосієнко першим опинився в ангарі та отримав поранення — бо він був там раніше за всіх, включно Нільсена, а поранився у кабіні робота. Всі пазли склалися у голові слідчого — Моторола не Голуб, Моторола — Мосієнко!

Якби Нільсен був би людиною, то згорів би від досади та сорому. Він ухопився за першого підозрюваного і не перевірив інших вірогідних кандидатів зі списку людей, що відповідали потрібним прикметам та умовам. Можна було б знайти того Мосієнко в перший же день. Натомість нахабний злочинець слідував за ним, як хвостик, і знав кожен крок слідчого, всі деталі розслідування. Ганьба та сором для досвідченого полковника служби безпеки.

Але Нільсен, за виключенням людської свідомості, був неживим предметом — кіборгом, тож не відчував жодних рефлексій з приводу такого повороту. Він просто занотував у звіті по розслідуванню, що допустився прикрої помилки та має отримати догану.

— Де зараз Мосієнко? — спитав слідчий.

— До ранку був у медичному комплексі. Зараз його відпустили додому, бо його життю ніщо не загрожує.

— Відправте двох найкращих співробітників до каюти Мосієнко. Тільки хай беруть паралізатори. Злочинця вкрай необхідно взяти живим. Якщо прибудуть раніше за мене — нехай зачекають.

— Мосієнко?! Отакої! Звичайно, зараз віддам усі потрібні накази.