“Ну от, знову недодивився. Айліс точно буде клясти”, — подумав Даарен, коли меч Джахеда розпоров рідкісну тканину на передпліччі. Втім, костюм вже почав доводити свою практичність. Зустрічаючись із матеріалом, лезо ніби проходило по дотичній, залишаючи лише незначні подряпини. Але штопати потім все одно доведеться.

Джахед зробив прямий випад у напрямку голови супротивника.  На коротку мить лезо його меча спіймало сонячний відблиск.

“А якщо штопати, то де брати нитки з чорної павутини? Сумніваюся, що звичайні підійдуть”, — вигнувши шию, Даарен уникнув влучання й перемістився у бік. Він сподівався віддалитися від урвища, внизу якого загрозливо гудів прибій.

Джахед, чергуючи види ударів, добряче дістав Даарена ногою по ребрах і вибив з легенів повітря.

"А це було непогано... Груба сила може те, на що не здатні всі ці хитромудрі викрутаси." — подумки похвалив супротивника Даарен, встигнувши завчасно напружити м'язи торса.

Меч Джахеда рухався зі швидкістю жала скорпіона. Сталь тільки й встигала, що дзвеніти, стикаючись одна з одною, та зі свистом розрізати гаряче полуденне повітря.

"Отакої... Опинився б на моєму місці хтось інший, йому довелося б несолодко, — продовжував вести внутрішній монолог Даарен, - Але... Щось я не відчуваю в тобі наміру вбити мене, хлопче."

Він дозволив супротивникові зробити йому підніжку. З боку глядацької трибуни долинув натхненний гомін. У момент падіння Даарен встиг відбити удар і перекотитися по землі, уникаючи нових. Коли йому набридло викачуватись у піску, він зупинив руку Джахеда власною стопою. Дор-ханець ледь не впустив меча і відразу відскочив назад, на безпечну відстань. Даарен підвівся навпочіпки.

“Нитки з павукової дупи. Де їх все ж таки брати? Сумніваюся, що їх буде легко знайти на ринку…”

Він відстрибнув. Кінчик меча Джахеда подряпав землю. Блок. Випад. Ще один блок.

Викроївши момент між досить однотипними атаками, Даарен швидко глянув у бік жінок на вишці. Айліс і Сарда, такі несхожі в усьому, зараз спокійнісінько про щось перемовлялися, наче давні подружки, та майже не виявляли інтерес до поєдинку.

"Схоже, їм нудно, — подумав Даарен, а потім, маневруючи, наче  дзиґа, зайшов за спину Джахеда, — Не можна змушувати жінок нудьгувати".

Неглибокий діагональний поріз розкроїв кірасу на спині дор-ханця. Виступила кров, але небагато. Чоловік хитнувся вперед, одночасно розвертаючись обличчям. Досі воно не було щедрим на емоції, але цієї миті в карих очах промайнула тінь здивування.

З цього моменту Даарен вже не міг перестати посміхатися.

Джахед кілька секунд над чимось міркував, а потім спробував знову атакувати. Але одна й та сама тактика не може працювати вічно. Скільки часу минуло від початку поєдинку? Цілком достатньо, щоб Даарен встиг пристосуватися до його дивного стилю.

Обмін ударами продовжувався. В якийсь момент Даарен зімітував що готовий от-от пропустити один із них, але в останній момент розгорнув корпус тулуба і плечем впечатався в ніс Джахеда. Потім для надійності додав по обличчі кулаком вільної руки. Джахед позадкував, човгаючи п'ятами. Зі зламаного носа хлинула кров, заливаючи нагрудник. Чоловік відступив ще на кілька кроків і витер обличчя зап'ястям.

Його погляд змінився. У собачих боях відбувається так само. Щоб нацькувати пса, власник спершу добряче б'є його по морді – тоді тварюка налаштована на бійку.

Якийсь час вони просто дивилися один на одного, зберігаючи дистанцію. На трибуні тим часом вперше з початку поєдинку стало тихо.

Пройшла ціла хвилина. Смагляве обличчя Джахеда блищало від поту, але дихання його залишалося рівним. Зрештою він змінив стійку, перемістивши меч так, щоб за необхідності оборонятися, можна було швидко прикрити доступні ділянки тіла.

«Дійшло нарешті, — відмітив зміну тактики Даарен, — Чекаєш, що тепер я полізу першим? Нехай буде так…”

Він міцніше стиснув руків'я меча й зробив пару кроків у напрямку супротивника. Перший удар був досить прямолінійним. З тієї позиції ніяким іншим він і не вийшов би. Джахед цілком очікувано блокував його, проте, дечого не врахував. Тієї самої грубої сили. Випад Даарена хоч і не дістав його, все ж зміг вибити опонента з рівноваги просто за рахунок енергії самого удару. Дор-ханець знову позадкував, не прибираючи блоку. Швидко здійснивши роботу над помилками, від наступного удару він вже вирішив ухилитися. Більше Джахед не поспішав. Він старанно відшукував ту саму стратегію, яка б гарантувала йому перемогу.

Пізніше він став пересуватися ближче до скупчення манекенів, і Даарен пішов за ним, поблажливо приймаючи нові правила гри. Опинившись у лабіринті з різноманітних тренувальних конструкцій, Джахед став використовувати їх або в якості щита, або як обмеження простору для Даарена. Тактика виявилася ефективною. Тепер Даарен дійсно не міг так легко до нього підступитися. Не звиклий до довжини чужого меча, він час від часу чіпляв то солом'яне опудало, то мішки з піском, то дерев'яні бруси. Власною зброєю йому користуватись заборонили ще до початку поєдинку. Мовляв, такі правила. У Бламанші, ясна річ, про такі правила ніхто не чув, але на чужій території особливо не посперечаєшся.

Лавіруючи між конструкціями, Джахед пішов на хитрість, і, коли між ними опинився черговий манекен, завдав удару прямо крізь нього. Даарен ледве встиг відскочити, але при цьому спиною зіткнувся з іншою конструкцією, ще й із чимось залізним, схожим на гак, до якого був прив'язаний канат. Відволікшись, він знову втратив ініціативу. Джахед миттєво скоротив дистанцію і завдав горизонтального удару. У спробі уникнути поранення Даарен незграбно човпнувся прямо на дупу, а потім так само незграбно спробував виповзти з кута. Йому пощастило, що Джахедовий меч на секунду застряг у дерев'яній балці. Цього часу якраз вистачило, щоб підвестися. Даарен мав намір вдарити у відповідь, але Джахед, встигнувши повернути собі зброю, примудрився застрибнути прямо на конструкцію, подолавши висоту у два з половиною метри. Вставши на вершині дерев'яної колони, від якої у різних напрямках тяглися канати, з'єднуючись з іншими колонами, він ненадовго завмер, дивлячись на опонента.

— Думаєш, забрався у безпечне місце? — весело спитав Даарен, а потім, розгорнувши корпус, з розвороту вдарив по колоні ногою. Почувся тріск дерева. Джахед, похитнувшись, спритно перескочив на сусідню колону, а потім, зачепившись лівою рукою за горизонтальну перекладину, хитнувся і перелетів на іншу конструкцію.

"Нагадує стиль Шедока, — подумав Даарен, — Отже, потрібно більше грубої сили."

В цю мить почулося підозріле металеве клацання. У бік Даарена понеслася величезна сокира. Він ухилився, але паралельно їй рухалася ще одна. Вони розгойдувалися за принципом маятника. Банальний та старомодний тренажер, користі з якого було небагато. А от прибити новобранців він міг з легкістю. Джахед не міг не знати, що проти досвідченого бійця цей трюк не спрацює. Та незабаром стало ясно, що він увімкнув механізм, лишень аби відвернути увагу Даарена. Дор-ханець з'явився буквально з нізвідки, хоча секунду тому стояв нагорі. Якби Даарен спробував ухилитися, то точнісінько потрапив би під пласт заточеного заліза, а на нормальний блок часу не лишалося. Ефір зараз став би у нагоді... 

Даарен зміг лише частково блокувати удар. Кінчик леза залишив досить глибокий поріз на грудях, що йшов вгору через ліве плече. Джахед спробував відразу повторити випад на добивання, але Даарен з ревом подався вперед, і дор-ханцю не вистачило радіусу. Атака перетворилася на захист. Знов задзвеніли мечі. Ще один потужний удар Даарена змусив Джахеда відступити за манекени, але Даарен просто розніс їх помахом меча, немов дитячі іграшки. Отримана нова рана ще більше розбурхала його. Чим сильніше він відчував азарт, тим відвертіше йшов на пролом.

Джахед продовжував зберігати обережність, стежачи за кожним рухом супротивника, що вперто наступав. Він явно (і не дарма) побоювався прямого зіткнення, постійно вигадуючи нові хитрощі.

Даарен майже дістався до нього, коли раптово відчув ногою підозрілий тиск. Канат, що обірвався разом зі зломаною колоною, якимось чином намотався на його стопу, і перш ніж Даарен встиг щось усвідомити, перетворився на вузол. Інший кінець мотузки перебував у руці Джахеда. Чоловік ледь помітно посміхнувся.

— Падло, коли ти…

Дор-ханец потягнув мотузку, і Даарен гепнувся, відчутно вдарившись головою об землю. До того ж він ще й прикусив язика. Джахед був уже тут як тут, готовий завдати завершального не смертельного удару. 

Трибуна заревіла.

Однак Даарен не був готовий так просто віддати перемогу. Він не міг програти. Тільки не в його картині світу. Він упіймав спрямоване на нього лезо меча голою рукою й зупинив його рух. Джахед натиснув дужче, але лезо не опускалося.

— Боляче, щоб тебе… — прогарчав Даарен, відчуваючи, як лезо буквально шкребе по кістці. Нарешті, допомігши собі плечем, він перенаправив меч у землю, а потім підбив ноги Джахеда власною ногою. Таким чином вони обидва опинилися на землі, і обидва без своїх мечів. Даарен, перебуваючи зверху, кілька разів ударив смуглястого по вилиці, але той доволі швидко, наче вугор, вивернувся і зміг вибратися з невигідного положення. Обхопивши Даарена зі спини, він спробував придушити його. 

У скронях пульсувало, а в очах різко почало темніти. Зчепивши зуби, Даарен спромігся розтиснути хватку за рахунок сили рук, ігноруючи біль у долоні. За фізичною міццю він все ще помітно вигравав у свого опонента.

Джахед відкотився назад. Він квапливо заковзав поглядом по землі в пошуках своєї зброї. Знайшов. Потягся за нею, але Даарен випередив його, змахнувши меч ногою аж на протилежний край майданчика.

Джахед, уловивши, куди дме вітер, поспішив знову сховатися серед манекенів, напевно, знову плануючи якусь хитрість. На якийсь час Даарен повністю втратив його з поля зору. Поблизу все ще гойдалися сокири, шумно розганяючи повітря, і його раптом осяяло. Підібравши власний меч, він швидко видерся на конструкцію, до якої ті кріпилися. За ним все ще волочилася мотузка. Він перерізав її й прив'язав кінець до гака, яким одна із сокир кріпилася до механізму. Потім, просунувши кінчик леза між деревом та металевим кріпленням, натиснув на нього за принципом важеля і зміг від'єднати сокиру.

Тим часом між манекенами знову промайнула фігура Джахеда, нагадавши звіра в чагарнику. Він причаївся, напевно, намагаючись зрозуміти, що вигадав його супротивник. От тільки він не очікував, що його укриття незабаром перетвориться на потрух.

Даарен, спустившись з конструкції, розкрутив сокиру, прив'язану до мотузки, і з гуркотом зніс одразу з десяток манекенів та інших тренувальних пристроїв. Цей монолітний залізний шмат важив приблизно пів тонни, тому йому доводилося максимально напружувати кожен м'яз у тілі, щоб не відлетіти разом з ним за інерцією.

Джахед встиг відскочити на безпечну відстань, затулившись рукою від уламків. Коли сокира зачепилась одним кінцем за землю і завмерла, він щось сказав, але Даарен його не зрозумів. То була дор-ханська.

— Ну що, ховатися більше нема де? Підходь ближче, не бійся, — люб'язно запрошував його Даарен, не приховуючи садистської посмішки. Він зробив два кроки вперед і почав заново розкручувати мотузку, роздмухуючи тріски в перемішку з піском. Зруйнувавши ще кілька тренажерів, Даарен різко відпустив мотузку, і сокира полетіла до Джахеда. Той перекотився по землі і, поки Даарен не встиг повторити свій трюк, помчав до нього, стрімко скорочуючи дистанцію. Даарен був змушений відпустити мотузку та схопитися за меч. Тепер Джахед здавався серйозно налаштованим. Він ніби став ще швидшим. Погляд сповнився жагою вбивства.

— Прокинувся нарешті! — у запалі сутички вигукнув Даарен.

Тепер вони билися по-справжньому і не звертали увагу на дрібні подряпини й кровотечу. Та з часом обоє почали видихатися. Рухи поступово сповільнювалися, а концентрація падала. Це означало, що настав час закінчувати.

Даарен набрав повні груди повітря та завдав дуже потужного удару. Втомлений Джахед зробив помилку, намагаючись відбити його. Вони обидва почули неприємний хрускіт зламаного зап'ястя. Тоді дор-ханець переклав меч у ліву руку, але навряд чи йому під силу керувати нею так само добре, як і правою.

Коли Даарен знову замахнувся, Джахед присів і несподівано налетів на супротивника, обхопивши руками його торс. Відчайдушно гарчачи, він зміг повалити його на землю. Знову. Джахед став розлючено бити його по обличчю, в тому числі й правою рукою, поки та остаточно не деформувалася. Даарен хотів скористатися мечем, але Джахед надавив на лезо коліном, надійно притиснувши його до землі. Тоді Даарен відпустив руків'я й спробував просто скинути з себе супротивника, але той раптом сам схопився і вдарив Даарена ногою по обличчю. Удар виявився досить підступним. Даарен знову завалився на спину, відчувши легке запаморочення. Джахед, не гаючи часу, підібрав чужий меч лівою рукою і встромив клинок у праве плече Даарена, сподіваючись повністю його знерухомити. Після цього він продовжив бити його по обличчю підбором черевика. Джахед робив це з усією пристрастю, ніби прагнув втоптати голову Даарена глибоко в землю. Кілька разів він прокаркав щось дор-ханською. Напевно, щось із розряду “Здохни вже нарешті!”

"Не дочекаєшся, падло..." - подумав Даарен і, вже практично нічого не бачачи крізь криваву каламуть, перехопив його стопу обома руками. Хруснула зламана гомілка. Джахед втратив рівновагу та впав.

Далі якийсь час вони обоє лежали паралельно один до одного, стікаючи кров'ю і важко дихаючи. Ні в кого з них не лишилося сил, щоб продовжувати боротьбу. Даарен крізь набряклі повіки простежив за польотом чайки на тлі сонця, що вже переступило точку зеніту і тепер повільно хилилося до землі. Зі сторони моря подув теплий вітерець.

"Паскудство... Вчорашня запечена качка була дійсно смачною..."

Даарен повільно висмикнув меч із власного плеча і змусив себе піднятися спочатку на карачки, а потім і на ноги. Він став над Джахедом, накривши його власною тінню. Дор-ханець теж стежив за польотом птаха. Даарен змахнув з обличчя кров, змішану з потом, і спробував розгледіти щось крізь вузькі щілини замість очей. Потім він підняв меч вістрям вниз, плануючи добити супротивника.

— Негайно зупиніть цього ідіота! — почулося десь на фоні, після чого його зненацька міцно обхопили дві пари рук.

До них поспішала Сарда, швидкою, гнівною ходою розсікаючи майданчик. Даарен випустив меч, і той з глухим дзвоном упав під ноги. Феантрійці, що його стримували, відступили, зрозумівши, що він більше не несе загрозу.

— Чому ти проігнорував наказ? Я ж просила зупинитися! — сердилася Сарда.

— Хіба? Я не цув,— відповів Даарен і сплюнув на землю вибитий зуб. На щастя не передній. 

Рот заповнювався кров'ю з прикушеного язика. Відчувалося, що губи теж перетворилися на безформну набряклу м'якоть, і краще було не уявляти, що діялося з рештою обличчя. Втім, його супротивнику дісталося не менше.

Джахед прийняв із лежачого положення сидяче. Його обличчя так само мало нагадувало свій оригінал. Він опустив зламану руку на зламану гомілку, а здоровою витер зламаний ніс. При цьому він намагався не зустрічатися поглядом із Сардою.

— Схозе, я переміг, — втомлено промовив Даарен, намагаючись якомога менше шепелявити. Рана на плечі рясно кровоточила, і він затиснув її долонею.

— Не поспішай! Поєдинок мав закінчитися раніше, коли я дала команду зупинитися.

Сарда дивилася на нього зі зневагою та ненавистю. Вся її врода в цей момент чомусь кудись зникла.

— І в який, цікаво, момент ти її дала?

— Коли Джахед пронизав тебе мечем. Це була поразка.

Даарен відчув, що хоче вмазати по її ідеальному личку.

— Невже? От тільки твій коханчик, мабуть, теж нічого не чув, бо продовжив духопелити мене по обличчю, поки я не обернув ситуацію на свою користь.

Сарда кинула гострий погляд на Джахеда.

— Цепавда. Я невочув команду, — зізнався він. Зі зламаним носом він звучав геть не розбірливо, але суть все одно була вловима.

— От бачиш? Тренуй голосові зв'язки, люба, — усміхнувся їй Даарен, продемонструвавши всім рожеві від крові зуби.

Око Сарди смикнулося. Вона була на межі сказу, неначе мале капризне дівчисько, якій не піддалися у грі.

— Це не перемога. Я змушена оголосити поєдинок недійсним, — зрештою зазначила вона.

— Послухай, — звернувся до неї Даарен і зробив короткий погрозливий крок, через що інші феантрійці похопалися за зброю. — Я не люблю проливати кров за просто так. А сьогодні з мене її витекло чимало. Ми не якісь там пси для вибою, що дохнуть на потіху всім. Якщо ти сумніваєшся у чесності поєдинку, можемо провести ще один. От тільки Джахед, наче, у вас найсильнішим був. Якщо я здолав його, значить я сильніший за будь-кого з вас. Це ж логічний висновок?

Сарда довго дивилася на нього, не в змозі вигадати гідну відповідь. Зрештою, вона зітхнула і потерла скроню.

— Пропоную обговорити результат двобою ще раз пізніше. Зараз вам обом не завадила б лікарська допомога. І, до речі, Джахеде, — вона знову глянула на нього крижаним поглядом, — Не очікувала, що ти станеш таким розчаруванням.

На якийсь час серед присутніх застигла тиша. Пара феантрійців спробували допомогти Джахеду підвестися, але він роздратовано відштовхнув їх від себе і самостійно пошкутильгав до будівлі. Даарен теж відмовився від допомоги.

Проходячи повз глядацьку трибуну, він підняв погляд на суддівську вишку. У тіні навісу стояла Айліс. Її бліда шкіра, як завжди, виділялася на тлі чорного волосся. Наче мерзла земля і сніг. Напівкровка дивилася прямо на нього, але ніби не бачила. Даарен вже давно звик до цієї її відчуженості, ніби вона одночасно перебувала у двох місцях. Але, чомусь, саме зараз цей відсторонений погляд змусив його почуватися ображеним.