(Нема злочину — немає кари; відсутнє покарання — відсутній злочин.)
Бог покарає... Так говорять, коли на законне притягнення до відповідальності немає надії. А що ще лишається — брати вила та йти відновлювати справедливість? Нонсенс?.. Якось дивно почасту буває: карають не злочинця, а того, хто вимагає справедливої кари для нього. Якщо хтось гадає, ніби зі створенням та існуванням державних інституцій таке почуття, як помста, в людини щезає, то він глибоко помиляється. Якщо держава з якихось причин не карає, тоді чому цього права позбавляється люд? Так не можна, можна почути, бо настане вакханалія. Цікаві, навіть хитрі речі відбуваються: вбив людину, а тобі можуть дати умовний термін. І не тому, що судді свідомо пішли на порушення закону, а тому що сам Кримінальний Кодекс це передбачає. (Як у «Собачому серці» — дали п’ятнадцять років каторги умовно.) Можна сказати крамольну й страшну річ: не тому наша судова система поголовно корумпована, що сторонні сили її до цього спонукали, скажімо, хабародавці; а тому, що Кримінальний Кодекс їм це дозволив. За одні й ті ж діяння одному можуть дати, скажімо, три роки тюрми, а іншому — відтермінування, бо він, бачте, раніше не судимий, хороший сім’янин, і т. д.. Виявляється, в нас визначають покарання не лише за скоєне правопорушення, а й на додаток — за низьку моральність, соціальну неблагополучність, і т. д.. Отож, якщо ти, так би мовити, не пролетарської крові, вважай, все пропало.