Воля є похідною творчості

Воля, її виникнення, як сили, що обумовлює дії людини, неможлива без побудови імперативів, — будь-які свідомі дії вимагають їх створення. Будь-яким свідомим діям притаманні моменти творчості.

Творчість являє собою виникаючу в діях (труді) здатність людини з наявного матеріалу створювати нову реальність. Творчість, це пошук на базі наявних знань варіантів досягнення поставлених цілей. У свідомості наявні знання присутні як концепція, як сукупність відправних точок для орієнтації в середовищі. Уявлення про те чи інше (про стан речей, про предметну властивість та властивість явищ) фігурують, як істинні, незаперечні. Звісно, вони можуть бути необ'єктивними, не завжди адекватно відображати дійсність, і зрозуміло, не завжди відповідати уявленням інших людей. Кожна людина має свій об'єм знань та свою їх якість.

Набуті знання являють собою власну інтелектуальну концепцію (ВІК).

Поставивши перед собою ціль, людина будує в уяві нову реальність та гаданий варіант її майбутності. Ця уявна, теоретично нова реальність будується на базі ВІК, тобто раніше набутих знань, тому виступає у свідомості істинною, незаперечною. Однак людина не може бути стовідсотково впевненою, що дана реальність правильна та відповідає поставленій задачі (задуму). Бо тільки практика, кінцевий результат може це підтвердити. Тому виникає потреба відпрацьовувати всі можливі варіанти — аби зіставити їх з уявно істинною новою реальністю. Ці варіанти можуть виступати в якості імперативів. Творчий процес передбачає уявне, теоретичне проходження по всій низці побудови нової реальності, від початку і до кінцевого результату.

Творчий процес, це аналіз ситуацій

Проводемо аналогію з моральним категоричним імперативом (МКІ). Інтелектуальний імператив (ІІ), виступаючи у свідомості посилкою, не категоричний, лише претендуючий на істинність.

Воля не може проявлятися інакше, як через дію — вона не проявляється в бездіяльності.

Бездіяльність не передбачає наявності свідомості.

Виникнення свідомості неможливе без творчого процесу.

Воля завжди зумовлена.

Імператив, зі своєю претензією на істинність, призводить до невідповідності між ВІК і гаданим варіантом нової реальності. Ця невідповідність викликає психічний дисбаланс (муки творчості). Робітник, що виконує на конвеєрі монотонну операцію, діє несвідомо, автоматично, за штампом. Творчий процес при цьому відсутній, адже нова реальність не створюється й імперативи не виникають.

Творчий процес, це низка нових реальностей, що створюються на базі попередньої та одна одної.

Прояв психіки

Воля, як прояв психіки, як сила, що зумовлює напрям дій людини і їх тривалість, не має матеріальної основи. Вона виникає внаслідок фізіологічної невідповідності та існує, як така, доти, доки існує ця невідповідність. Сила волі, її якість, обернено пропорційна напрузі, що виникає внаслідок фізіологічної невідповідності, тобто чим більша напруга, тим менша сила волі. Вона не змушує людину діяти, не допомагає їй долати якісь перепони; вона лише сигналізує свідомості про внутрішній стан організму. Фізіологічна невідповідність, зумовлена штучною ситуацією, напруга, що виникає в організмі, усувається не внаслідок дії сили волі, а імперативами. Тобто тільки творчий процес, як побудова нових реальностей, знімає напругу. Задоволення (насолода), що виникає при цьому, є не що інше, як спад напруги. Відчуття, що виникають у людини, це наслідок напруги. Підвищення напруги — негативні відчуття, спад — позитивні. Вся різниця, вся несхожість відчуттів зумовлюється різницею, несхожістю ситуацій, викликаних обставинами, за яких виникає фізіологічна невідповідність.

Творчий процес проходить напівусвідомлено, тобто це ще не мислення в чистому його вигляді.

Творчий процес відбувається на підсвідомому рівні, на рівні інтуїції.

Дії, пов'язані з працею (із суспільними відносинами – в побуті), здійснюються несвідомо – за штампом, напівсвідомо – в творчому процесі, і — свідомо.

Творчий процес — є відбором оптимальних варіантів при побудові нових реальностей. Людина будує нові реальності на базі власної інтелектуальної концепції (на основі набутих знань), яка може необ'єктивно відображати дійсність. Отже, при творчому процесі нова реальність завжди матиме залежність, як від попередньої, так і від ВІК в цілому. Тобто чергова реальність буде в основному відповідати лише задачам та умовам, що випливають із попередньої, на базі якої вона будується. Процес же мислення передбачає не тільки абстрагування, аналіз та синтез в межах поставленої проблеми, а й аналіз ВІК. Переглядаються раніше набуті знання,\іншими словами, відбувається корекція ВІК. Творчий процес є лише складовою мислення, одною з його умов.

Роль моралі

Кожен індивідуум, як член суспільства, не може не визначатися по відношенню до моралі того суспільства, в якому проживає. Кожна людина, якщо вона не страждає ідіотією, робить свої висновки щодо даної моралі. Людина може погоджуватися з моральними нормами суспільства, може не погоджуватися. В останньому випадкові вона буде пред'являти до себе свої вимоги. Ці вимоги виходять із власних уявлень та переконань, тобто власних етичних норм.

Власні вчинки (як і вчинки інших) завжди будуть або відповідати власній етичній концепції, або ж не відповідати.

Психічний дисбаланс

Стан розбіжності із заданими параметрами нормального функціонування організму в цілому являється подразником, який попереджає організм про таку розбіжність. Дані подразнення (попередження) не проявляються болісними відчуттями, вони виливаються (існують) у душевні переживання та характеризуються дисгармонією, неузгодженістю наявного і бажаного.

Почуття виникають внаслідок розбалансованості, коли на підсвідомому рівні зумовлюються певні внутрішні зміни в організмі. Фііксуючись нервовою системою, ці зміни відбиваються у свідомості, як душевні переживання.

Неприйняття моральних норм суспільства без твердої віри в якусь іншу мораль завжди призводить до тяжких наслідків (мається на увазі — психічних). Якщо мораль даного суспільства є нелюдяною, член його ніколи не зазнає психічного дисбалансу. Якщо дана мораль буде узгоджуватися із власною етичною концепцією.

Людина вчинила гидко внаслідок помилки і не усвідомлює свого вчинку (не визнає провини), її дії гидкими будуть тільки для навколишніх. Із цього треба виходити при визначенні винності і міри покарання. Якщо помилковість не може слугувати для повного оправдання діям, то пом'якшуючими вину обставинами має бути.

Витрата енергії зумовлюється ситуацією. Організм не може витратити її більше, ніж того вимагає ситуація. Вольові зусилля провокують фальшиву ситуацію, що вимагає більших витрат енергії. Подібно електричному ланцюгові виникає різниця потенціалів. Виникає напруга, внаслідок чого порушується фізіологічна відповідність. Творчий процес, його плодотворність прямо пропорційна умовам, в яких він відбувається.