Мораль завжди є породженням практики, бо завжди є нормуванням. Занормуватися можна до крайнощів, тому що практика співіснування завжди направлена на вияв інтересів. Етика ж, як наука, покликана виявити інтереси не загалу, суспільства, а особистості, її єства. Людина вже не переймається матеріальними проблемами, вона бачення світу намагається висвітлювати через призму власних переживань. Нема відсторонення від реального світу, навіть нема намагань визначатися на предмет добра і зла, адже в момент такого стану помисли — про застосування доброчинства на практиці ( як це дійство відкарбується у власному єстві).

Вище зазначалося, що в емоціях можна всіх людей назвати козлами; в такому випадку можуть, взявши за барки, сприйняти образу на свій рахунок. Хто не вважає себе таким (козлом), ніколи не відреагує; хто ж прагне сатисфакції, — вже визначився, взявши за грудки.

Мораль, як нормування, завжди породжує агресію, злобу, тому що в загальному плані не однорідна. Бо пошук істини направлений назовні єства; тому що істина розглядається як річ багатоваріантна. Наука йде від доказу до доказу; етика покликана створювати доказову базу добропорядності; філософія в своєму прагненні пояснити світ має вести до Бога, саме: вести до Бога, бо намагання моралі, скажімо, християнської привести Бога до нас нездійсненні.

Для новонародженого нема ні Бога ні диявола, ні заборони ні спокуси пізнати добро і зло; в ролі змія-спокусника виступає дійсність, — той світ, до якого мав необережність потрапити. Всупереч церковній догмі, нібито новонароджені вже грішні (щось на зразок генетичної запрограмованості), в людині початково закладені зерна добра, його розуміння. Поряд з іншими інстинктами існує й ген добродійства. Людина сама втілює, така прерогатива дарована Богом. Людині немає потреби вчитися злу, вона відає про нього все, а от добро треба пізнавати, добру треба вчитися. Добродійству, на відміну від злодійства, потрібна стимуляція; мораль же не викликає потуг до пошуку, до змін, лише вимагає дотримання заданих норм. Тому революційні зміни моральних устоїв заздалегідь приречені на провал, бо руйнуються напрацьовані індивідуумами етичні дороговкази, точніше, способи і методи передачі набутого досвіду прийдешнім поколінням. Революційна ломка усталених традицій породжує бузувірів-збоченців, доцільність таких змін можлива лише при державному бандитизмі.

Так що не будемо звинувачувати український революційний Майдан, адже не породив він недолюдків, лише — прогнав. На жаль — лише…