Сектанство як розкол

Церковний розкол проявляється в сектантстві. Сектанство, це відхід від панівної доктрини, від домінуючих тих чи інших положень. Замітимо, саме відхід. не цілковита, часткова відмова від офіційного, існуючого курсу. Даний розкол породжує ланцюгову реакцію, коли те, що відокремилося вчора, завтра в свою чергу стане жертвою нового розколу. Бабтисти, п’ятидесятники, адвентисти, Свідки Єгови (і т. д., і т. п.),— всі ці християнські течії виникли внаслідок розколів. Чи не кожне нове дисятиріччя породжує новий релігійний рух. Надійде така мить, коли виникне кумедна ситуація: новонароджене дитя виявиться точною копією вже існуючого. Настане епоха воз’єднання. (Ну, чи не абсурд, якщо через, скажімо, двісті років на світ з’явиться нова бабтиська організація — сам Бог возвелить об’єднатися). Все повертається, тільки модефіковане. Інші назви, інші словеси, але суть одна. Розвиток (та чи розвиток?) по спіралі.

Соціум — чи то релігійний, з духовними цінностями, чи то чисто світський, з цінностями суто матеріальними, — породжує розлад вже існуючого положення.

Соціуми

Тут слід зупинитися на термінах світського та релігійного соціумів. Як зазначалося раніше, соціум, це наявність конфлікту, напруги в людських стосунках (людському середовищі). Будь-який соціум носить виробничий характер. Тобто люди об’єдналися задля створення цінностей. І немає різниці, матеріальні ці цінності — такі, що можна торкнутися руками, чи духовні, доступні лише душі та розуму. Вся суть в тому, що матеріальна цінність наявна, така, що істинність свою доказує своїм існуванням, практичною доцільністю. Духовна ж цінність здебільшого теоретична, малозрозуміла чи важкозрозуміла. Духовність не може бути не релігійною. Тому релігійне об’єднання з упевненістю можна виділити в окремий соціум, соціум духовний.

Схема еволюції будь-якого загалу: організація (зародження, виникнення); розкол (не розпад, згин, а розчленіння, можна навіть сказати, згин через розчленіння); об’єднання. Потребність об’єднання — момент істини, час розуміння речей та час накопичення досвіду і його використання.

Спіраль

Історія повторюється. І людство стає перед дилемою: або й надалі продовжувати жити по-старому, тобто поринати в черговий модефікований виток розбрату, або ж…

Як припинити просування по клятій спіралі? Може, нам, простим смертним, підкажуть модефіковані нові бабтисти, адвентисти (і т. д.)? Навряд чи… Їхні потуги направлені на модернізацію… Ні, не форми (вона-то якраз і оновлена), на структурну модернізацію. На усунення в подальшому навіть натяку на розкол, на внутрішній розбрат. Цей розкол, цей розбрат, в самому принципі організаційності, в організаційній формі просування. Сказати це, – значить, нажити, ставши в їхніх очах чи не люцифером, лютого ворога.

Сектанство – сепаратизм в релігії.

Ці терміни в сучасному вживанні набули крайньо-лайливих значень. Інакше як парадоксальною не назвати ситуацію, коли природне видають за гидке, навіть більше того, за шкідливе, смертоносне. Розкол неминучий при організаційних формах просування, і в силах людських зробити так, щоб він проходив безболісно і безкровно. Розкол не може відбуватися безкінечно, безкінечним є тільки повернення до нього. Цей процес тільки в початковій своїй фазі змінює становище, і зазвичай, несе в собі видимість раціонального, далі — лише повторення.

Тільки принцип неорганізованості в русі дає можливість уникнути розколу в своїх лавах.