Сектанство як розкол

Церковний розкол проявляється в сектантстві. Сектанство, це відхід від панівної доктрини, від домінантних тих чи інших положень. Замітимо, саме відхід. не цілковита, часткова відмова від офіційного, чинного курсу. Даний розкол породжує ланцюгову реакцію, коли те, що відокремилося вчора, завтра і собі стане жертвою нового розколу. Баптисти, п’ятдесятники, адвентисти, Свідки Єгови (і т. д., і т. п.),— всі ці християнські течії виникли внаслідок розколів. Чи не кожне нове десятиріччя породжує новий релігійний рух. Надійде така мить, коли виникне кумедна ситуація: новонароджене дитя виявиться точною копією того, що існує. Настане епоха возз’єднання. (Ну, чи не абсурд, якщо через, скажімо, двісті років на світ з’явиться нова баптистська організація — сам Бог повелить об’єднатися). Все повертається, тільки модифіковане. Інші назви, інші словеса, але суть одна. Розвиток (та чи розвиток?) по спіралі.

Соціум — чи то релігійний, з духовними цінностями, чи то чисто світський, з цінностями суто матеріальними, — породжує розлад вже наявного положення.

Соціуми

Тут слід зупинитися на термінах світського та релігійного соціумів. Як зазначалося раніше, соціум, це наявність конфлікту, напруги в людських стосунках (людському середовищі). Будь-який соціум має виробничий характер. Тобто люди об’єдналися задля створення цінностей. І немає різниці, матеріальні ці цінності — такі, що можна торкнутися руками, чи духовні, доступні лише душі та розуму. Вся суть в тому, що матеріальна цінність наявна, така, що істинність свою доказує своїм існуванням, практичною доцільністю. Духовна ж цінність здебільшого теоретична, малозрозуміла чи важкозрозуміла. Духовність не може бути не релігійною. Тому релігійне об’єднання з упевненістю можна виділити в окремий соціум, соціум духовний.

Схема еволюції будь-якого загалу: організація (зародження, виникнення); розкол (не згин, а розчленіння, можна навіть сказати, згин через розчленіння); об’єднання. Потрібність об’єднання — момент істини, час розуміння речей та час накопичення досвіду і його використання.

Спіраль

Історія повторюється. І людство стає перед дилемою: або й надалі продовжувати жити по-старому, тобто поринати в черговий модифікований виток розбрату, або ж…

Як припинити просування по клятій спіралі? Може, нам, простим смертним, підкажуть модифіковані нові баптисти, адвентисти (і т. д.)? Навряд чи… Їхні потуги направлені на модернізацію… Ні, не форми (вона-то якраз і оновлена), на структурну модернізацію. На усунення надалі навіть натяку на розкол, на внутрішній розбрат. Цей розкол, цей розбрат, в самому принципі організаційності, в організаційній формі просування. Сказати це, – значить, нажити, ставши в їхніх очах чи не люцифером, лютого ворога.

Сектанство – сепаратизм в релігії.

Ці терміни в сучасному вживанні набули гранично-лайливих значень. Інакше як парадоксальною не назвати ситуацію, коли природне видають за гидке, навіть до того, шкідливе, смертоносне. Розкол неминучий при організаційних формах просування, і в силах людських зробити так, щоб він проходив безболісно і безкровно. Розкол не може відбуватися нескінченно, нескінченним є тільки повернення до нього. Цей процес тільки в початковій своїй фазі змінює становище, і зазвичай, несе в собі видимість раціонального, далі — лише повторення.

Тільки принцип неорганізованості в русі дає можливість уникнути розколу у своїх лавах.