Меч який був перед мною мав широке лезо і був досить важким. Але не зважаючи на це Королева тримала його легко наче в ньому і не було ваги. Хоча я чітко бачив , що її руки були сильно напружені. Я підійшов першим і меч одразу як таран полетів у напрямку тулуба. Швидкими і різкими рухами я встиг ухилитись і вдарив ногою по боковій стороні меча після чого і по самій Королеві відкинувши її у бік. Якраз вчасно оскільки вона вже проводила удар і впав на коліна вигинаючи спину назад , щоб мені не відрубало голову. Після чого я швидко встав і підбіг до Королеви. Вона теж стояла на ногах і тільки готувалась до удару. Я підняв одну ноги і як пневматичний ударник з розгону вдарив ногою по боковій частині меча. Меч одразу вдарився об Королеву і та знову впала. Я хотів вдарити ногою зверху , але вона сперлась лопатками об землю і ногами відправила у повітря. Сумівши приземлитись на ноги і по інерції пробігшись задом на перед , побачив перед собою , як Королева вже починала проводила замах. Час наче зупинився лише на секунду і та секунда стала вирішальна. Я зробив колесо в тому самому напрямку що й меч. І не тільки ухилився , але й одразу збив Королеву з ніг. Вона почала падати , але сперлась мечем на землю і втрималась. Я за це момент встиг встати і вдарити коліном з боку і знову ж з розгону. Прийшлось багато часу потратити , щоб навчитись розгону з місця для удару. Вона суміла підняти меч для того щоб зупинити удар , але я сперся коліном на меч і вдарив правою рукою себе по щиколотці і тим самим почав крутитись і мав іншим коліном вдарити по Королеві , але вона відкинула мене мечем. 

А ти не брехав , що твої ноги це два меча. Я приголомшена , як ти тільки встиг всього цього навчитись?

(Королева посміхаючись важко дихає)

Я ніколи не вчився. Лише уявляв.

(Жека посміхається і теж важко дихаючи починає бігти на Королеву)

Королева знову замахується і хоче кружляючи на місці попасти по мені. Я ще ні разу не практикував таке , але все буває в перше. Я зробив бочку у повітрі. Зупинившись за метр від Королеви я нахилився назад і роблячи бочку у повітрі я ногою вдарив по мечу і підняв його над головою Королеви. Я тільки я встав на ногу , то підстрибнув до її голови. Коліном я попав у її щелепу , а долонями я тримав меч , щоб не попав по мені. Меч я викинув у сторону , а Королева впала на землю.

Все-таки ти переміг. Я знищу свою свідомість і дам проснутись справжній Христині. Але хочу попередити. Мої батьки не раді тому , що ви робите.

(Королева після того як посміявшись показує лице Христини)

Дякую. Я буду готовий.

(Жека бере меч в руки і знімає велике і широке лезо)

Під фальшивим лезом ховався досить вузький і довгий меч він був досить легким для однієї руки. Після цього Жека почув вибух з метро. Він одразу побіг всередину і використовуючи фальшиве лезо як дошку поставив на перила ескалатора і почав швидко спускатись. Побачине було шокуючим. Саня тримав гранату над головою , а його почали обходити зомбі мутанти. Він стояв максимально близько до виходу і спиною до мене. Я приготувався і міцно взяв меча в праву руку. І тут я відчув музику всередині мене. Це був важкий метал. Я розізлився не випускаючи свою ядь на зовні. Як тільки фальшиве лезо торкнулось підлоги я вже починав рубати зомбі навколо Сані. Я аж присів настільки сильним був замах. Але стояти в гарній позі я не збирався. Як тільки встав вузьке лезо почало літати по вузькому вході у метро. Хоть очі і ще звикали , щось в середині вказувало мені де знаходяться зомбі. Один з самих сміливих і спритних попробував напасти на Саню поки він був здивованим видовищем , але я схопив його за шию і кидаючи поперед себе нахромив на меч і одразу викинув у сторону. Мене взяло бойове безумство і з мене почав виходити крик. Крик від якого зомбі мутанти почали відходити і тікати вниз. Саня наче прокинувся і взявши пару сигнальних вогнів кинув їх вниз. Діставши автомат він почав стріляти по тим хто тікав. Я у свою чергу почав стрибками спускатись за ними. Внизу мене чекали мутанти , яких не було видно у напівтемряві. Тому коли мене торкнулись їхні кігті , рефлекси спрацювали швидше ніж мозок відчув біль. Я відрубав мутантові руку і завдяки цьому він проявив себе. Меч наче тягнуло до того зомбі і удар за ударом. Замах за замахом проходили по зомбі як розпечений ніж по теплому маслі. Саня повільно спускаючись стріляв по тим хто лишався після мене. І на його здивування я ще вів себе достатньо спокійно. Коли я обернувся після нарізки одного зомбі , то моментом відчув і інших подібних йому. Наче самурай , який знає , що його смерть залежить від любого зайвого руху і подиху і пробив мечем всіх інших зомбі притиснувши їх до стіни я ногою почав продавлювати їхні животи і чим сильніше я давив тим більше їх було видно. Четверо. Таку кількість я пробив. Як тільки я їх побачив , то приклав максимум сил в ногу і відчув бетон позаду всіх них. Коли підійшов Саня , то під'їхала підземка. Звідти вийшли вже не зомбі. А щось середнє. Це були люди , які на половину були мутовані. Саня трохи сумнівався вбивати їх чи ні. Але як тільки вони навели на нього зброю , як руки зробили своє діло. Їх було не багато , тому ми швидко сіли і почали запускати метро в протилежному напрямку. Як тільки запустили метро то рух спершу був спокійним , потім ми почули дивний звук. В метро почали залазити зомбі. Хтось їх закидав через задні вагони. Саня вирішив бути попереду оскільки ще не повністю відновив руку. 

Чекай 3 хвилини і зупиняй метро. Потім через хвилину починай рух. 

(Жека який вже весь покритий кров'ю зомбі і мутантів)

Зрозумів. Але не забувай , що помирати поки що рано. Тому я чекатиму поки не почую два постріли. Тоді буду починати рух.

(Саня напружено і зосереджено)

Ну добре.

(Жека легенько посміхнувся і почав бігти через все метро)

На здивування Жеки він біг швидше ніж завжди. Швидше всього через менший супротив повітря у тісному приміщені. Він швидше прибіг до останнього вагону і кулаками почав викидати зомбі. Одним ударом їх було важко вбити , але відкинути назад було можливо. Жека просто викидав зомбі через вікна і двері. Коли вже нікого не було він глянув у двері і побачив там велетня який щупальцями закидав зомбі. Жека почекав ще хвилину і витягнувши великого ножа для вбивства великої рогатої худоби вистрибнув на того велетня і загнав ніж максимально глибоко наскільки сумів би і зробив заднє сальто хоть і приземлився не найбільш вдало. Транспорт зупинився не так далеко і Жека почав бігти назад. Він сумів залізти , але тут його почало накривати болем. Біль м'язів , від ударів , травм при падіннях , розтяжки. Все це одним потоком пройшлось по ньому. Він встав і вистрелив два рази у пустоту тунелю. І ми рушили. Назад вертатись було куди важче і болючіше ніж очікувалось. Але повернувшись Жека сів у одному з вагонів. Їх чекала зупинка Гідропарк на момент поїздки. Хоть і не дуже швидко проїжджаючи у вагон встиг пробитись досить великий зомбі. Товстун сказав би. Нам лишалась лише одна зупинка. Жека вже не міг встати і якось зупинити товстуна. Саня помітив товстуна і одразу обернувшись вийшов у вагон і спершись на стелю вдарив обома ногами по товстуну. Після чого поклав перед товстуном хорошу таку міну. Товстун важко вставав і Саня встиг зупинити транпспорт і ми вийшли. Він взяв мене під пахву і почав виносити на вулицю. Перед виходом він запустив транспорт далі. Через хвилину після відправлення пролунав вибух. Коли ми вийшли , то на нас вже чекали зомбі з списами з арматури. Жека встиг витягнути мій Пістолет кулемет і ростріляв усіх навколо. Можливо через це ми ще живі. Я одразу витягнув феєрверк , який означав би , що ми на іншій стороні річки. Запаливши його я допоміг встати Жекові і ми пішли далі. По відчуттям рука затягнулась і я зняв гіпс. Як виявилось рука покрилась чорною копією гіпса тільки я міг спокійно рухати пальцями і ліктем. Жека вже встав сам і почали йти до моста.