Поки ми їхали до Тернополя , то часто обговорювали всяку фігню. Навіть карти грали. Відьму завжди закидували картами. А я постійно вигравав. Було потім трохи нудно. Коли проїжджали через маленькі міста , то брали різні сувеніри і робили фотки. Після чого роздруковували і ставили в альбом. Щоб сильно скучно не було. Одним словом веселились як могли. То гитару візьмем , то баян. І давай вчитись грати. А я лише ремонтував наший поїзд своєрідний і чистив зброю. Коли ми приїхали до міста , то одразу помітили річку. Я подивився у воду і вирішив , що спочатку краще перевірити її на чистоту . Від зомбі розуміється. Тому налив в одну точку парфуму. Зомбі не випливли. Значить все нормально. Ми зробили певну колону. Позаду два мотоцикла Дімон і Настя. Спереду я на квадроциклі. А в середині всі інші. Коли я їхав замітив , як хтось в магазині заховався. Я сказав , щоб їхали далі. Магазин був не сильно великий , тому так просто мечем не помахаєш. Дістав коси. З прилавку випригнула повністю чорна фігура. Я пробував її пробити , але та стала димом. Це мене вже галюцинації через "рану" брали чи через що. Хоча в дитинстві таке часто бувало. Що чорну фігуру бачив. Так що я вирішив наздогнати своїх і стати назад. Вони не сильно далеко поїхали тому я встиг їх наздогнати. Ми обшукали всі гуртожитки і університети. Наче нікого живого і немає. Ми вирішили зупинитися в одному мотелі. Я як завжди пішов зброю створювати і обновлювати стару. Коли я прийшов в магазин з матеріалами і деталями мене взяли в засаду. Надягнули мішок зв'язали руки і завели кудись. Я ж теж не дурний. Коли привезли хотіли зняти броню. Але не виходило , те саме з мечем. Розуму мені хватило. Але вони затягнули мені на колінах , щиколотках стяжки. Руки закинули за спину і на ліктях і на долонях затягнули стяжки. І прив'язали руки до спини. Зав'язали очі і рот. Лише вуха були відкриті і перше що я почув за довгий час це крик :"Боїв хробаків". Спершу я не зрозумів , але через стяжки я зрозумів , що і до чого. Мене викинули кудись на пісок і по звуку було зрозуміло , що ще якогось бідолагу в такому самому стані. Нам наказали один одного знищити. Судячи по звукам він ледве рухався і не розумів , що є я. Я сумів піднятись на коліна і так на ноги. Звісно мене вдарив суддя ногою в бік , щоб я лежав. Тоді я почав шукати п'ятками противника і коли знайшов по реакції зрозумів , що той відкотився і швидко обернувшись до нього ногами почав бити п'ятками по землі. Я попав по його лопатці і розтрощив її. Після того мені прийшлось ввігнати свої дві п'ятки йому в потилицю поки той лежав і кричав від болю. Тоді я почув крики радості і сміх. Мені відрізали стяжку на колінах і мені дозволили ставати на ноги. Тоді віднесли труп попереднього і до мене завели іншого. В нього руки були спереду , але стягнені у долонях. Я не сильно чув через крики і галас , але за секунду до удар я встиг підстрибнути чисто через інтуїцію. Вона мене спасала не один раз. Я постарався одразу вдарити по рукам , але промазав. Єдине добре , що пісок попав по ньому і я по звуку від нього зрозумів де він. Я одразу ліг і обхопив ляшками його голову і обернувшись на живіт почав стискати. Якщо жінки можуть зламати кавун своїми ляшками , то я зі своїми можу і череп. Так і сталось. Я розламав йому череп і той теж помер. Мені зняли останню стяжку з ніг і відкрили одне око. Тепер проти мене поставили серйозного противника. Той нічого не бачив , але на ньому не було стяжок. Він дуже сильно бив кулаками по маленькій арені. Я тхеквандо не сильно вчив , але ноги маю накачені , що аж страх. Одним ударом в спину я притиснув до стіни і почав вдавлювати. Він швидко зрозумів наскільки я сильний і одразу відкинув мою ногу в бік. Як тільки моя нога знову стала на пісок я вирішив вдарити іншою , а для кращої сили і швидкості почав падати на спину. Удар прийшовся йому по щоці. Як тільки впав то замітив 3 зуба на піску і свіжу кров. Він був злий. Прямо розлючений. Він почав бити ногами по всій поверхні арени. І попав по моєму животу. Звісно з мене вийшов непоганий такий звук і трохи крові. Він продовжив бити з кожним разом сильніше і з більшою амплітудою. Я у свою чергу сумів втекти і зняти пов'язку з рота. Вже на моєму лиці була та сама посмішка від якої люди відчували мурашки по шкірі і страх. Я розігнався і всім тілом врізався у нього і притиснув до стіни. Далі я однією ногою з першого разу попав по його голові і розмазав мозок по стіні. Прийшло ще 3 амбали і знявши стяжки перевели мені руки на перед і поставили нові більш крепкі , бо ті вже були готові лопнути. Коли змінили , то також і зняли повністю пов'язку з очей і рота. Але кричати не дозволялось , бо там повсюди стояли люди з луками. Я би не встиг ухилитись від них. Надто тісна арена. Тоді до мене завели одного з їхніх "героїв". В нього були закриті очі і вони зробили абсолютну тишу. Нікому не дозволялось навіть піскнути. До мене вийшов з повністю зашити очима чоловік і в руках він тримав військовий ніж. Стяжки були тільки на руках. Ротом він постійно видавав глухий клацаючий звук. Він моментом підстрибнув до мене виставивши ножа. Він орієнтувався по звуку , саме перше що прийшло. І так як той інших звуків не було , то він пробував орієнтуватись по ехолокації. Це погано. Навіть дуже. Якщо він майстерно нею володіє , то мені буде важко. Хоча. Є одна ідея. Як тільки він клацав язиком я видавав ідентичний звук в ритм з ним. Він не чув звідки йде джерело звуку. Але я не впенений , що він пристосований до такого. Його атаки були агресивні , але він був чутливим до звуку. Я це зрозумів , коли випадково крикнув від болю порізу. Лінія йшла чисто по грудям. Тоді він відійшов і хотів прикрити вуха. Я знову посміхнувся і заричав як ведмідь. Дурень , а не герой вдарив зверху вних і розрізав мої стяжки. Звісно не ідеально , бо руки порізав. Я викинув ніж з його рук і поставив перед собою. Оскільки він чутливий до слуху , то я зробив йому звук вакууму. Якщо дуже швидко хлопнути по вухам , то можна зробити невеликий вакуум і порвати барабані перетинки. Я зробив одночасно з обома його вухами. Кров пішла через вуха , а той втратив свідомість. Тепер люди не мовчали через свого "героя" , а через те , що такий монстр як я їм попався. Звісно монстр , я поки вчився у Львові , то записався у бійцівський клуб. Де тебе викликають в парки , спеціально орендовані арени і там ти б'єшся до стану поки не зможеш рухатись або до умови противника. Я бився так як любив. Тому більшість битв я перемагав. А коли викликав на реванш , то завжди перемагав. Бо вони не адаптувались під противника. Мене тоді назвали в дуже вузьких кругах "Крилата смерть". Все через тату , яке проявляється на спині , коли та сильно нагрівалась. Появлялись крила на лопатках. А щоб спина розігрілась я маю добряче так битись. І от зараз крила знову почали проявлятись. Тоді до мене випустили чемпіона. В нього теж були закриті очі , але в нього був мачете. Це вже більш небезпечно. Я легенько видихнув , а вже лезо пройшлось по моїй руці , якою я ледве встиг прикрити лице. Руку не відрізав , але вперше за весь час рука отримала рану. Дихати прийшлось дуже обережно. Але він завжди тримав відстань і стояв навпроти мене. Неважливо наскільки тихо я рухався. Він наче інстинктивно мене бачив. Наче як Богдан. Можливо той Богдан десь тут пробігав і передав йому цю здібність? Хрін знає.

Ти не бачив у останній момент дивного зомбі , який щось говорив за дар зору?

(Жека пошепки)

Бачив. Він сказав , що один небезпечний чоловік два рази його переміг. Я хотів би з ним побитись. З тим чоловіком.

(Чемпіон пошепки)

Ось він я. Своєю персоною.

(Жека пошепки)

Після цих слів , мачете проїхалось над головою Жеки. Але чисті бойові інстинкти взяли вверх. Свідомість покинула Жеку. Присівши він одразу стрибнув у живіт Чемпіона головою вперед. Це збило дихання Чемпіона і він був сильно здивований. Тоді Жека взявши його за ноги розмахнувся ним і вдарив об стіну. Жека інстинктивно використовував все під рукою. Не вмів він битись чисто на кулаках , коли підсвідомість виходила наверх. Основна ціль підсвідомості : менше шкоди для тіла і бити так , щоб не було шансу встати. Тому як тільки вдарив Чемпіона об стіну , то виверхнув коліна. І одним ударом ноги по хребту зламав його. Чемпіон хотів вдарити мачете по Жекові з розвороту поки лежав , але він вдарив по руці ногою швидше ніж Чемпіон. Взявши мачете він нахилився до Чемпіона і спитав:

Яку смерть ти хочеш? Швидку чи довгу?

(Жека до Чемпіона)

Давай швидку.

(Чемпіон після чого Жека взявся за голову Чемпіона вдарив рукояттю по шию зі всієї сили)

Таким ударом він зламав йому шийні хребці і той втратив свідомість. Після чого помер десь через 2-3 хвилини. Зате без болю. 

Ну тепер у нас є новий Чемпіон.

(Головний на арені десь високо сидячи)

Еее ні хлопці. Вам всім вже дупа.

(Жека тримаючи мачете посміхається)

Ти не розумієш я тут вирішую ,що далі.

Так? Ну тоді Сова зроби так , що він вирішив закінчити весь цей Чемпіонат.

(Жека посміхаючись до дівчини , яка розносила напої з отрутою в масці Сови)

А ти май лібе ворон вбий цих лучників.

(Жека до Сані . який ховався у тіні залу з глядачами)

Після цих слів лучники померли , а всі гості задихнулись від впливу отрути. Лише головний нічого не пив і не приймав. Саня допоміг Жекові залізти на верх.

Ну що закон ти наший не писаний. Зараз ти будеш обісцяний. Скидаємо його в яму і сюди ж всі відходи. Яму потім закриємо.

(Жека посміхаючись береться за головного і викидає на арену , де одразу на нього зверху починають сцяти Саня і Жека)

Огидно як. Я покличу усіх , щоб встигли б його теж обісцяти.

(Сова вдягає нормальний одяг і йде кликати інших)

Навіть не цікаво , як знайшли?

(Саня довго розслабляючись)

Та цікаво , але в мене ще трохи і втрата крові перевищить крайній рівень і боюсь впаду туди до нього.

(Жека вже зробивши справи сідає , на отруєний труп)

І то факт. А яка в тебе група?

(Саня сідає поруч)

Та мені всі підходять. Я маю групу крові , як смерть в Азії звучить. 

(Жека посміхаючись)

Ти можеш як людина сказати а?

(Саня злісно)

Та добре , добре. Четверта. В тебе як пам'ятаю друга да?

(Жека вже ледве думає)

Да. Диви як все пам'ятаєш , а яких дівок встиг у ліжко завести?

(Саня посміхаючись)

Та там всього лиш 3 певне. Може 4. Якби цю цифру змінити на ту кількість скільки я людей вбив. Було би мені щастя.

(Жека кайфуючи)

В тобі жорстокості , як в селі гімна.

(Саня починає ржати , бо знає про що він скаже далі)

Так в мене весь рід такий жорстокий. То батько камінням кур хріначив , щоб ті наче хворими були і бульйону з куркою поїсти. То дядько з татом брати і робили ружбайки і стріляли по іншим дітям. То дядько двоюрідний в дитинстві курча по дорозі розмазав як масло по хлібу. То я два рази наступлю на кролика одного і того самого випадково. А про те як свиней колимо то мовчу. Так зіниці розширюються , що то страх. Але яке те м'ясо тепле коли його розділяють і нести треба було , а яке м'яке. 

(Жека розповідаючи з посмішкою)

Та ти чую би і меч в гімно з кров'ю би пихнув , якби заради того вбити когось треба було б. Ти дуже жорстокий. 

(Саня трохи вгомонившись)

І ти мені це кажеш? Глянь яке життя в нас почалось. Я ще так маленький грішник. Я впенений цей гандон внизу не одну дівку рвав у ліжку. Правда?

(Жека до того головного внизу)

Та лише декількох.

(Головний)

Декількох. А це явно більше ніж 4. Так що і тут ти лошара.

(Саня сміючись)

Ну все йому піздец. 

(Жека бере корону , яка лишилась на місці головного перевертає, сідає , тужиться, підтерся серветками і поклав на голову головного)

А чого так тепло?

(Головний з короною на голові)

А то тобі кредит. Спершу тепло , а потім холодно.

(Жека незадоволено)

Хоча тут скоріше смердіти буде.

(Саня встає і починає виходити)

Як колись казали? Щоб квіти росли краще , то треба добрива добавляти да? То я якраз добрива наклав від душі.

(Жека сміючись виходить)