Коли я повернувся додому , то там вже дівчата приготували їсти і розігріли хату. Кайф. Я почав одразу складати план , що робити далі в тій школі. І поки зима треба побудувати пару пічок для тепла , бо замерзнуть нахрін. І мене хвилює , що там з майстернею , бо невідомо хто там і що роблять. Потім у Відьми запитаюсь. Вже кінець січня зараза. Треба готувати машину для переїзду і подзвонити Сані. Хоча мене дещо насторожує. А саме відношення тих хто в школі до всіх інших. Навіть з тими дівчатами з 10 класу. Це не те що дивно , а більш дико. Знайти когось хто є поганим і виганяти його. Якщо я планую в Дубно знову таке робити , то така хрінь повториться і не раз. Заради однієї цілі , то нікого не буде. Хіба що створити вимушене зло від якого усі хочуть захиститись. То трохи важко на мозок , але щось дай зробити можна. Я взяв телефон і поки була можливість подзвонив Сані.

Алло братан ну як ти там?
(Жека втомлений від думок вечеряє)
Дуже важко. Тут більшість шкіл окупували всякі діти дурні і з ними дорослі. Хоча так майже у всіх великих будівлях , де є багато спільних коридорів чи припасів. Епіцентр не чіпали зовсім. Там пусто. Як ти і казав доречі. Люди насправді такі тупі , як ти кажеш?
(Саня біля якого чути вогнище і звуки жарення чогось на вогні)
Неймовірна правда. Порівняй себе і мене чи ми панікували коли дізнались про зомбі? Я думаю твоє лице не змінилось зовсім. А от люди одразу панікують і хочу врятувати лише себе. В тому вся і проблема. Вони не холоднокровні і надто туго думають. Ще щось дізнався?
(Жека поїдає картопляне пюре помаленьку дивлячись у вікно чи видно зірки)
В лікарні лишилось багато лікарів і вони пробують щось дізнатися по тим зомбі. Звісно туди людей дуже багато хоче , але їх приймають лише на певний час взамін на їжу і певні речі. Епіцентр реально пустий. Замок також. Далі ніж замок нікого не знайшов. Бо всі ховаються і не виходять або вимерли. Ще поїду до танку і перевірю чи можна було б взяти його і завести.
(Саня знявши з вогню пательню)
Зрозумів. А я от в Козині оглянув школу і це просто дикі люди стали. Єдина Відьма ще щось тримає в руках. Хоча такими темпами і її завалять.
(Жека випиває трохи вина)
Цікаво виходить. Я тут собі на дворі вирішив собаку пожарити.
(Саня щось там робить тужачись)
Породисту собаку надіюсь взяв.
(Жека легенько посміхнувся)
Ага. І не зомбі що головне. Мене дивує лише одне. Чому нам так похрін на все це?
(Саня задумливо)
Бо ми як самураї.
(Жека випивши ще вина)
Немає цілі , є тільки шлях?
(Саня смакуючи собаку)
Ні. Завжди думаємо про смерть і завжди до неї готові.
(Жека допивши вино)
Ну тут є таке. Ми і так і так помремо тільки це вже залежить від чого і наскільки яскраво.
(Саня сміючись)
Ми скажені придурки. Тому Саня я маю до тебе одне прохання.
(Жека посміхається по злому)

На наступний день...

Відкривайте блять.
(Жека вибиваючи двері на третій поверх двома ногами)
Та чекай ти скажений.
(Учні забирають барикади з парт)
Я сьогодні в хорошому настрої. І в мене є план для того щоб ви могли би тут прожити без проблем. Відьма ком цу мір.
(Жека ледве не пританцьовуючи)
Що таке? Розбудив з самого рання.
(Відьма вся закутана в одяг)
Ото піжамка.
(Жека сміючись)
От дивись що пропоную зробити щоб тепло було. Вікна деякі закрити фанеру , а між нею і вікном монтажною піною , щоб була ізоляція така от. З коридору зробити просто зал для всього і одразу. Бо хрін , що ви тут зможете зробити в класах окремо. З тих класів зробити великі пічки. Не кожен , а через один хоча би. Тоді перейти на другий поверх і з пічками зробити те саме , але в шахматному порядку. Там вже який поверх для чого вони самі вирішують. А перший поверх я піду повністю підчищу , бо дітей там купа. Ти поки подумай над усім цим. А і ще дещо. Для мозгів от тобі гаряча кава і шоколадка.
(Жека зняв верхній одяг окрім кофти і взявши лише меча пішов на перший поверх)
Дякую за каву і шоколадку. Зараз подумаю над планом.
(Відьма починає пити каву)

Коли я спустився , то приготував меча. Хоча ним різати важко , але колоти зможу прекрасно. Коли я відкрив двері , то діти почали бігти на мене. Я увімкнув режим "козак" і танцюючи гопак відкидав від себе. А коли вони почали йти по одному , то вже просто пробивав їм голови. Хоча один встиг зобразити з себе мертвого і стрибнути на мене і вчепитись у кофту я різко зняв її і підібравши меча пробив голову зомбі. Він відреагував на мій сильний запах поту і лежачого бігу. Кофті прийшов піздец. Класно. Повернувшись Відьма вже щось писала дивлячись на мій план , а от дівки від 9 по 11 почали мліти. А як тут не мліти , коли такий красень з мечем і трохи в крові стоїть перед ними. Я одразу присів біля Відьми і вона почала казати свої більш економні варіанти розвитку школи. Ми вирішили , який варіант найкращий і почали казати хлопцям, щоб несли все необхідне. А я тим часом ще підчищу двір від трупів. За годину я впорався і не закопував , а відвіз до лісу. Як? Взяв багато сильних хлопців і причепив до возу. Вони давай тягнути того воза. Ну не всі за одну палку. Одні тягнули за шлейки , то були ті хто починав рух. А от ті хто були біля балки , то вже пихали колоди маленькі , які я прикрутив до балки. Досить швидко доїхали до лісу і я почав викидати всі трупи. Хлопці були в шоці звідки в мене сила підняти трупа замерзлого. Хоча я не те щоб гарно їх викидав. То розмаху , то так наче то мішок картоплі. А з деякими торнадо крутив і кидав. Важко , але не настільки наскільки могло би бути. І я замітив, що їхня кров не згущувалась. В мертвої людини , вона і не мала б. Але вона не замерзала. Покривалась льодом зменшувалась і була як запечатана. Я взяв з собою в кабінет хімії і вирішив розламати. Як виявилось воно справді всередині льоду було рідким і мало запас повітря. Але було і те що лякало. Воно нагадувало яйце. Був білок у вигляді м'язів людей і жовток сумів усього з людини. Робити з такого яйця омлет я вирішив не робити. Але запис зробив. Під мікроскопом я нічого не побачив навіть зробивши всі потрібні підготовки. Кров стала абсолютно чорна. Відчуття наче вірус не вбиває тіло , а лише свідомість після чого бере тіло під контроль. Але треба тримати це в секреті. Невідомо що це. Можливо то мутація лише 1 до 100 чи 1000. Відьму теж то зацікавило. І ми вирішили про це мовчати поки не побачимо мутацію ще в деяких зомбі. Її я теж про дещо попросив. Вона погодилася , але трохи не розуміючи мого ходу думок. Потім я швиденько повернувся додому і на наступний день поїхав знову в Козин.