Після чергового зближення у ванній кімнаті ми сіли вечеряти. Наші тіла потребували максимальної енергії та сили. Відчувається втома. Але ця втома від насолоди. І це доволі приємно.

— Зізнаюсь чесно, в мене не було досвіду проживання з хлопцем. Це вперше, — сказала я, взяла виделку з ножем у руку та відрізала шматок свинного стейку.

— Ось тут я здивований, — відповів Тимур. — Але приємно здивований. Тішить те, що тут ніколи не пахло іншим чоловіком. Надіюсь, ти сюди нікого не приводила?

І голосі помітила кілька нотків докору. Невже він сміє ревнувати мене до моїх колишніх? Це так мило та весело. Такий красивий домінантний чоловік, а ним керує маленька ревність.

— Ні. Ти перший, — я закотила очі та поклала шматок м'яса собі в рот. Ця його маніакальна егоїстичність передбачувана.

— А колишній? Цей архітектор…. Забув, як його звати.

— Ігор. Ні. Моя квартира — це була закрита територія, і він це знав. Я відразу намалювала червоні лінії, через які він не повинен був переступати. Без лишніх питань прийняв це, як за потрібне.

Ігор ніколи не ставив мене перед вибором, питав моєї думки та не сперечався зі мною. Стосунки пахли банальністю. Але я її не помічала за пристрастю, яка огортала нас. Хоча судячи з того, що відбувається між мною та Тимуром, то там була лише мізерна жага одне до одного.

— Тоді чому я? Ти знайома зі мною всього лише кілька тижнів, і не ставиш ніяк рамок. Чому?

Я посміхнулась, поклала прибори в сторону та сперлась підборіддям на свої руки.

– З тобою все по-іншому. Доля не дає мені вибору. Серце керує мною, а не голова. І я за це дуже вдячна. І зараз, дивлячись на тебе, розумію наскільки сильно хочу бути поряд з тобою. І це не просто бажання, а потреба: як у повітрі. Нізащо не хочу відпускати тебе, тому що кожна хвилина без тебе буде здаватися пеклом. Чужі для мене почуття, виявились найпрекраснішими.

Я дивилась в його зелені очі, а душа тріпотіла від цього щастя. Очі, які викликають бурю емоцій, коли стискаються всі клітини одночасно та з солодким болем розслабляються. Це неймовірні відчуття, від яких хочеться літати.

– Ходи до мене! – сказав він і також відклав прибори. Відсунув крісло, і я підійшла та сіла йому на коліна. Ніжний погляд зігрівав моє серце. Його промені попадали так глибоко, і нарешті зігріли його повністю.

— Це я жив у пеклі до того, як зустрів тебе. Ту, яка розуміє без слів; ту, яка зігріває лише одним поглядом; ту, без якої життя немає сенсу.

Його губи магнітом притягували мене. Не зволікаючи, я ніжно доторкнулась цих пухлих рожевих губ. Поклавши руки йому на шию, ми поринули у світ задоволення. Повільні рухи губами, легкі дотики наповнювали душу ніжністю та несамовитим коханням. Крапля цього почуття насичувала кожну клітину своєю неймовірною магією. Огортала серце легкою чарівністю. І під дією тієї могутньої сили розкривались ворота закоханості в моєму серці.

Відірвавшись від його губ, я перевела подих та зачаровано подивилась на нього.

— Вау, — з посмішкою сказала я. — Це щось неймовірне.

Тимур погладив мене по щоці та посміхнувся. В цю мить почули голосний дзвінок скайпу.

— Ні. Тільки не це, — обурилась я та закотила очі, але з місце не зрушила.

— І кого ти так відкрито ігноруєш? — з цікавістю запитав Тимур.

— Маму!

Я піднялась, підійшла до ноутбука та виключила звук. На одному дзвінку моя мама не зупиниться, а говорити з нею — не найкращий час, і я не готова вислуховувати її дорікання.

— Ви посварились?

— Ні. Просто не хочу слухати чергові претензії та те, як я не серйозно відношуся до свого життя.

Я сіла на своє місце та продовжила їсти.

— В якому сенсі? — він насупив брови.

— Вони живуть у Берліні, і активно намагаються мене туди затягнути. У батька свій холдинг. Він також колись працював архітектором. Не знаю, можливо ти чув щось про нього. Любомир Ростиславович.

Тимур підняв очі вгору.

— Щось знайоме, але особисто не знайомий.

— Так от. Вони хочуть, щоб я очолила відділ “Дизайнер інтер'єру”. Але в мене інші думки з цього приводу. Я хочу добитися всього сама, без їхньої допомоги. Не хочу залежати від когось, а вони цього не розуміють, — роздратовано сказала я та випила трішки води, а то в горлі в мить пересохло, і перевела погляд на ноутбук. Мама все ще намагалась до мене додзвонитися.

— Але вони ж твої батьки, і хочуть найкращого для тебе, — лагідно сказав Тимур.

— Я знаю, але я хочу щоб вони хоча б постарались зрозуміти мене. Це моє життя, і я повинна прожити його так, як вважаю за потрібне. А в мами одне на думці: переїзд у Німеччину та особисте життя. Бентежить ще те, що я ще ні разу не знайомила їх зі своїм хлопцем. І ось постійно намагаються лізти в душу, а мене це дратує. Я втомилась все це слухати. Мені хочеться поговорити з ними. Просто поговорити. Ні про що, але….

Я замовкла. Ніколи не виносила цей біль назовні, навіть Лілі. Моя душа страждає від самотності. Вона як попіл обпікає мене. Опустивши голову вниз, я ковирялась у своїй тарілці.

— Дівчинко моя! Не потрібно розчаровуватися. Вони хвилюються за тебе, ось і все. Поговори відверто з мамою. Без криків, докорів. Вона вислухає тебе та зрозуміє.

Я підняла голову та ледь посміхнулась. Тут же відчула теплий промінчик у своєму серці.

— Тим більше, у тебе є я, і ти можеш сказати їм про наші стосунки. Можемо навіть познайомитися. Нічого погано в цьому не бачу.

Я округлила очі.

— Знайомство — це виключено. По крайній мірі, зараз. Вони відразу заведуть розмову про весілля. До цього готовий? Я ні!

— Краще зачекаємо!

— Ось і я про що.

Настрій трішки піднявся, і я знову взялась за їжу, хоча вона була вже холодна. Тимур вже поїв та, спершись об спинку крісла, спостерігав за мною. Він проникливо вдивлявся в мене. Його погляд був доволі стурбований.

— Єво, ніколи не ігноруй батьків. Послухай мене та не супереч. Я все розумію, тобі важко знаходити з ними спільну мову, але… В один момент все може змінитися. Мій батько був токсичною людиною. Ніколи не визнавав своїх помилок, самовпевнений, завжди виправляв мої дії, навіть якщо вони були правильними. Це мене так дратувало, але зараз я б віддав все, щоб знову почути його докори. Ми починаємо цінити моменти з рідними тоді, коли їх немає. І це найбільша помилка у житті. Пообіцяй, що ніколи не будеш їх ігнорувати.

Хвиля його болю накрила мене. Серце стиснулось, і стало важко дихати. Ці слова були повні відчаю та жалю. Попри те, що вони були не тільки сім'єю, а й друзями, він багато б чого змінив. Я піднялась та підійшла до нього, сильно обійняла. Він поставив голову на мій живіт, і я легко гладила його волосся.

— Я буваю досить різка у висловлюваннях та інколи не думаю про всю глибину речей. Обіцяю тобі, що не буду ігнорувати їх та постараюсь бути стриманою. Обов'язково поговорю з мамою, але не сьогодні. Я втомилась, і хочу лягти у ліжко. Обійняти тебе та поринути у світ сновидінь, — сказала я та поцілував його у маківку.

— Тільки обійняти? — він підняв голову та звузив брови.

— Ти хочеш мене випити повністю? — посміхнулась я.

— Я думаю ти ще приберегла кілька крапель свого нектару. Він піднявся та притиснув мене до себе. Пальці вміло та швидко попрямували до моєї нижньої білизни.

— Мммм. Яка ж ти гаряча, — прошепотів він мені на вухо.

Я широко розсунула ноги, запускаючи його в себе. Кілька рухів його пальцями, і я відчула свій нектар. Закривши очі, я закинула голову назад. Відкрила рот та голосно дихала.

— А ти вже готова. Я дуже хочу відчути твій смак… Дуже…— сексуально прошепотів він.

Не зволікаючи, він витягнув пальці, підняв мене. Однією рукою відсунув тарілки, і одна з них з гуркотом впала на підлогу та розбилась. Тимур посадив на стіл та звільнив мене від одягу, опустився вниз. Я сперлась на лікті та відчула як його теплий язик зайшов всередину. Тіло затремтіло, і я легко підскочила.

Він положив руки на мої стегна та сильніше притиснув до себе. Його язик вміло крутився, вивчаючи всі куточки цього таємничого місця. Це райське блаженство доводило до шаленства. Я відчула як набухають мої соски, і як потребують його дотику. І це збуджувало ще більше. Повільні ласки, якими він насолоджувався, ніжні погладжування стегон заставляли мене голосно стогнати. Гарячий потік лави вирував в моїй крові. Солодка лихоманка лоскотала кожен нерв у тілі. Витягнувши язик, його пальці швидко увійшли в мене, а язик торкнувся найчутливішого місця. З мого горла зірвався крик. Сексуальні тортури продовжувались з такою швидкістю, що я втратила контроль та забилась у конвульсіях. Судомно тремтіла, а він продовжував свої ігри, не зупиняючись.

— Тимуре… Я…

Не могла вимовити ні слова. На обличчі з'явилась божевільна посмішка, а з очей полились сльози.

Лише на кілька секунд він зупинився, але для того, щоб позбутися свого одягу. Тимур підсунув мене до себе та різко увійшов, водночас вчепившись однією рукою за мою шию. Другою рукою з силою стискав один із сосків. Ця жорстокість розпалювала ще більше бажання. Біль був настільки приємний, що в один момент, захотілось ще більше болі. Рух за рухом, стогін за стогоном, крик за криком… Наші тіла злились в єдине, і відчуття насолоди накрило нас черговою хвилею. Тимур сперся долонями на стіл та з посмішкою дивився на мене. Важко дихаючи, я лягла на стіл та закрила очі. Тіло все ще тремтіло, як від електричного удару. Я відчула як його пальці торкнулись моєї ноги та легко погладили.

— Тшшш, — прошепотів він.

Я лише посміхнулась. Цей жест був такий приємний. Віяло лише ніжністю та закоханістю, яка з кожною хвилиною стає все сильнішою.