Прокидатися в обіймах коханої людини — це найкраще, що траплялось в моєму житті. Відчувати його подих, тепло, те, як він ніжно торкається моєї талії та притискає до себе. Чути його легкий шепіт та тендітні поцілунки, які покривають твою шию, плечі… Ця тонкість відчуттів заставляє тіло вібрувати та переносить його у цей містичний світ, де народилась наша закоханість.

— Ти готова до сьогоднішнього дня? — запитав Тимур, коли ми вийшли із машини.

— Ти маєш на увазі чи готова я до того, що сьогодні темою для обговорення будемо ми? — я посміхнулась, взяла його за руку і ми попрямували до офісу.

Тимур лише мило посміхнувся.

— Мені байдуже. Тим більше в центрі обговорення буду я. Це ж я зваблюю усіх архітекторів.

Він зупинився та притягнув мене до себе.

— Ти мене звабила не на роботі, а те, що ми разом працюємо просто співпадіння, — сказав він та ніжно поцілував мене.

Я мило застогнала та закотила очі. Так приємно відчувати його солодкі та вологі губи. Поглянувши в сторону, я побачила Лілю, яка із здивованим обличчям наближалась до нас.

— Ти йди всередину, а я поговорю з Лілею. Ось вона, — я показала головою в її сторону.

— Добре. Тільки не затримуйся, — він знову мене поцілував та направився до входу.

Я закусила губу та спостерігала за Тимуром, який віддалявся від мене. Його стегна такі сексуальні. Так хочеться вчепитися в них пальцями та міцно стиснути.

— Ти мене здивувала, — позаду себе я почула дзвінкий голос Лілі.

Я з посмішкою повернулась до неї.

— В мене не було вибору. Він зробив все для того, щоб я не змогла вирватися з його міцних рук. Та і моє серце зрадило мені. Повністю в владі кохання.

— Мені так приємно дивитися на тебе. Ти світишся від щастя. Щаслива, що ти нарешті відігнала страх від себе та пустила його у своє життя. Видно, як від божеволіє від тебе.

— Знаєш, з ним минуле зникає. Вперше, після того моменту я почуваюсь вільною. Тимур звільнив мене з цих важких кайданів, і я знову народилась. З'явився кольоровий світ, і навіть повітря стало свіжим та приємним.

Посміхнувшись, Ліля обійняла мене, але вже через секунду я почула її стурбоване зітхання.

— Єво! — вона відірвалась від мене, перевела погляд в сторону офісу та махнула головою.

Швидко повернувшись, я побачила як Каріна обійняла Тимура та щось шепнула йому на вухо, але Тимур тут же відійшов від неї та оглянувся по сторонах.

Закривши очі, я перевела подих.

— Я їй зараз влаштую, — я зціпила зуби та швидко направилась в їх сторону.

Ліля попрямувала за мною та взяла мене під руку.

— Тримай себе в руках.

Я перевела гнівний погляд на неї. Зараз не час тримати себе в руках. Якщо сьогодні не поставлю її на місце, ситуація повториться, а тоді наслідки будуть жахливими. Як для неї, так і для мене.

Підійшовши до нього, я поклала руку на його талію та міцно притиснулась. Лютий погляд, який горів бажанням її розірвати, не покидав її здивованого обличчя. Рука Тимура теж лягла на мою талію, та пальці легко стиснули мій бік, намікаючи на те, щоб я не втручалась. Але вже було запізно. Вона перейшла всі межі, і я повинна покласти край її флірту раз і назавжди.

— Послухай мене сюди. Ще один єдиний раз я побачу, що крутишся біля Тимура та намагаєшся фліртувати — розмова буде іншою. Це з Ігорем я закривала очі на те, що ти всякими способами намагалась затягнути його до себе у ліжко. І пробачила тобі цей вчинок у вбиральній. Але це не Ігор, і не та я, яка була колись. Один твій зайвий крок і ти пожалієш про цей день, коли з'явилась у нашій фірмі. Зрозуміла мене? Ти мене погано знаєш.

— Я… Це не те, що ти подумала. Я нічого…

Вона заїкалась та не могла навіть закінчити свої речення. Погляд невинного ягняти, яка не розуміє в чому її звинувачують.

— Не включай ідіотку. Свої послуги пропонуй комусь іншому. Хоча тут вже всі тебе попробували, і сумніваюсь, що хочуть іще. Ти іграшка на одну ніч. І на більше у своєму житті ти ні на що не здатна. А тепер топай своїми ножками у свій кабінет, і щоб мої очі тебе не бачили. Шльондра! — вигукнула я.

Каріна зціпила зуби та зробила крок на зустріч мені.

— Мене хоча б хочуть, не то що тебе. Сіра миша, в голові якої лише робота.

За секунду я міцно взяла її за лікоть. По її скривленому обличчі було зрозуміло, що вона відчула біль.

— Єво! — я почула голос Тимура, але ніяк не відреагувала.

— Залиш її, — йому відповіла Ліля.

— Краще не зли мене. Більше повторювати тобі не буду. Лишнє слово, лишній погляд, лишній крок — я не жартую. Вдосталь наїлась твоїх вибриків, — зухвало сказала я та відпустила її. Каріна більше нічого не відповіла, лише бормотала щось собі під ніс, але мене це мало хвилювало.

Не зволікаючи, я штовхнула її плечем та зайшла всередину. Вслід за мною зайшли Тимур і Ліля.

— Я знав, що ти ревнива, але щоб настільки. В один момент почав переживати за Каріну, — сказав Тимур, коли ми опинились в моєму кабінеті. — Але з другого боку, ти виглядала так сексуально.

— А в тебе одне на думці, — обурились я. Підійшовши до свого столу, я поставила сумку та включила ноутбук.

— Ну ти чого? — Він підійшов та притягнув мене до себе. Легко доторкнувся моїх надутих, від гніву, губ. — Так, вона намагалась затягнути мене у ліжко, але в мене присутній здоровий глузд. Тим більше в мене є ти. І ревність тут недоречна.

— У вас всіх є здоровий глузд, і я знаю, де він знаходиться, — насупивши брови, роздратовано відповіла я. — Чи мені згадати той день, коли ти був готовий трахнути її?

Згадуючи її дотики до нього, мене вмить знудило та хотілося блювати. Не рахуючи того, які думки виникали при цьому спогаді.

— Та не хотів я її трахнути. Все було сказано для того, щоб довести тобі, що в тебе є почуття до мене. Ти, навіть, приховувати не стала свою ревність, і мені було так приємно за цим спостерігати, — він посміхнувся та погладив мене по щоці.

Мене дратувало те, що ця клята ревність його заводила. І можливо, іноді він буде спеціально провокувати мене. Звільнившись в його обіймів, я сіла на крісло та зухвало посміхнулась.

— Отже тобі подобається ревність? Ну що ж прекрасно! Знаєш, — я провела язиком по своїх губах, — давно не спілкувалась з Ігорем. Ввечері потрібно подзвонити, а то дуже за ним скучила.

Я сперлась на крісло, заклала руки та з цікавістю спостерігаю за ним. Грайлива посмішка вмить зникла з обличчя. Він напружив очі і колір від злості набрав темно зеленого відтінку. На лобі з'явилася моя улюблена зморшка злості. Обличчя було напружене так, що виднілись чіткі лінії вилиць. Зціплені губи нагадували одну жорстоку паралель. Тимур підійшов до мене, наклонився та торкнувся пальцями мого підборіддя.

— Тільки спробуй це зробити. Я за себе не ручаюсь, — стримуючи свої емоції, відповів Тимур.

— Ти ревнуєш? — іронічно сказала я, піднявши брови. — Це ж так сексуально. Ммммм, — голосно застогнала я.

Він не відпускав мого погляду, а я грайливо дивилась на нього, так як він кілька хвилин тому.

— Ця зморшка так збуджує мене, — я провела пальцями по ній, але він ніяк не відреагував. Злість не відпускала, а навпаки розпалювалась ще більше. Мене це радувало. Нехай відчує все, що відчувала я, коли ця шльондра торкалась його своїми бридкими руками.

— Припини! — крізь зуби відповів він.

— Я ж твоя. А Ігор мій друг. Безглуздо ревнувати до нього.

— Він твій колишній, а не друг. В цьому є різниця.

— Тебе це немає хвилювати. Він мій друг, і на цьому крапка. Я буду з ним спілкуватися. А тобі потрібно приборкати свою ревність.

— Я не збираюсь ділити тебе з іншим чоловіком. Ти мене зрозуміла? — зухвало сказав Тимур. — Ти тільки моя. Моя, — він відділив останнє слово. Потім його рука опустилась на мою шию та пальці стиснули її. Його сила мене так збуджувала. Артерія на шиї дико пульсувала, як моє найпотаємніше місце. Закинув голову назад, я провела язиком по своїх губах. Дихання було важким та глибоким. Я єхидно посміхнулась.

— Емоції зашкалюють… Ревність володіє тобою… А ще страх. Боїшся, що втечу від тебе до свого колишнього? Невже ти не впевнений у моїх почуттях?

Мій голос звучав досить сексуально, тихо. Він ласкав його слух, але той не подавав виду.

— Єво, припини себе так поводити! Надіюсь, ти мене зрозуміла. Ти належиш мені. Тільки мені.

Я зухвало хіхікнула та забрала його руку із свого горла. Легко штовхнула його та піднялась.

— Я не твоя власність, і не хочу бути ув'язнена тобою!

Він закрив очі та зціпив зуби.

— Ось так. Ти думаєш я тебе ув'язнюю? Цікаво, — він іронічно посміхнувся. — Так, я ревную тебе до нього, тому що він знає тебе краще чим я. А мені ти не довіряєш. Цікаво чому? Можливо, тому що до нього у тебе були більш сильніші почуття, чим до мене. Можливо, я не вартий твоєї довіри? Знаєш, спілкуйся з ким хочеш, але будь ласка, не у моїй присутності.

Тимур зі злістю штовхнув крісло та вийшов із кабінету.

Сьогодні я перейшла межу та перестала контролювати свої слова. Гидко було від самої себе. Конфлікт виник на рівному місці, і винна тупа ревність, якою не можу володіти. Вмить мене огорнуло почуття егоїзму. Я здатна розірвати кожну, хто тільки подивиться на нього. Так як і він. Ми одне одного варті. Ревнуємо, доводимо до божевілля, показуємо свій егоїзм… Ці шалені почуття доведуть тебе до сказу. Я повернулась назад у крісло та голосно зітхнула. Як контролювати свої почуття? Таке відчуття, що інколи всередині мене міститься вибухівка, і мені страшно за наслідки, після того як вона вибухне.

До обіду час тягнувся дуже довго. Я не могла знайти собі місця після нашої розмови. Його так болить серце, через те, що я не можу довірити йому свою таємницю. Я відчуваю його біль. Кислотний біль. Це не може так продовжуватися, я повинна йому все розказати.

Обідом він так і до мене не зайшов. Видно образа була надто сильна, ніж я собі уявляла. Я вийшла із кабінету та направилась до нього, але двері були закриті. Потім спустилась у кафе. Тимур сидів за столиком, у компанії наших колег. Не зволікаючи, я підійшла до нього.

— Я тебе шукаю. Нам потрібно поговорити, — сказала я, коли підійшла до нього.

— Я зайнятий. Поговоримо пізніше, — відповів він, не дивлячись на мене.

— Тимур, прошу тебе! — ніжно сказала я.

— Слухай, не заставляй дівчину чекати, — обурився один із колег.

Він злісно зітхнув та піднявся. Ображений, сумний, гнівний погляд. Цілий спектр емоцій.

— Я слухаю, – він склав руки перед собою. Зухвалий тон, від якого хотілось плакати. Він так ще ніколи зі мною не говорив. Я поглянула довкола. Кілька колег з відкритим ротом дивилась на нас та чекали цікавої розмови. Взявши його за руку. я потягнула до вбиральні. На щастя, там нікого не було. Закривши двері, я повернулась до Тимура, який здивовано кліпав очима, не розуміючи, що відбувається.

Піднявшись на носочки, я солодко поцілувала його. Мої пальці торкнулись його шиї та міцніше притиснули до себе. Лише кілька секунд Тимур зволікав з поцілунком, а потім притиснув мене до стінки та пристрасно цілував мої губи. Палкий поцілунок, в якому горіла жага одне до одного. Ми не могли насолодитися та наполегливо катували губи, покусуючи їх та потягуючи в сторони.

— Пробач мені. — я відірвалась від його губ, голосно дихаючи. — Пробач, — шепотіла я. — Емоції вийшли із під контролю та наговорила тобі такого… Я твоя. І тільки твоя.

— Моя, — сказав він, дивлячись на мене.

— Знаю, що тебе мучать мої таємниці, але я обіцяю тобі, що зовсім скоро відкрию їх тобі. Обіцяю, — на очі навернулись сльози. — Але ти мені пообіцяй, що ми більше не будемо сваритися. Мені дуже боляче.

— Дівчинко моя, — він притиснув мене до себе. — Обіцяю тобі.