Я - Сара Джей, приємно познайомитись. Поруч зі мною розляглась уздовж всього ліжка моя сестра, що для справедливості складе вам мій портрет.
Відтепер з вами говорить Анабель! Ха! Мені дали щось пописати! А, так, портрет.
Що ж моя сестра не найвища дівчина світу, але й не карлик, приблизно кажучи ±180 см росту, якщо не більше. Округле личко, пухлі щічки і гостре підборіддя. Двоє оченят кольору океану, або сапфіра - сині, темні, яскраві і переливаються на сонці. Губки рожеві та тонкі. Волосся, якому заздрю навіть я! Пишне, закручене, але не кудряве, корені чорні, а кінчики коричневі, це ще й без фарби, від природи.
Висока, та худа, як дистрофік. Я щиро сподіваюсь, що якщо вона все ж знайде хлопця, то нехай він її годуватиме, бо диви та й вітром здує. Та й фігури нема дошка дошкою.
Хоч всю шафу, всі полички і ящики перерий, ніколи не знайдеш у неї ні косметики, ні спідниці, чи навіть сукні. Ганьба сім'ї! Лише чорні брюки, джинси, кілька футболок і манія світерів і шкарпеток з незвичним дизайном.
Вона тягне додому все незвичне: ложка-вилка, фігурні бокали, 3Д книги і зошити на пару з блокнотами й так далі.
Але в навчанні вона мене краще, що тут скажеш. Знає все та вся, ну просто енциклопедія на ніжках.
Ну добре, досить з вас коментарів Анабель.
Тепер моя черга! Анабель має пряме темно-чорне волосся, таке ж лице, як і у мене, лише очі карі. Нижча за мене, але має форми, що часто використовує як аргумент в (не скажу яких) сварках.
Її гардероб в 3 рази більше мого й ледве вміщається не те що в шафі, в кімнаті!
До речі про кімнату, думаю буде доречно підмітити, що ми знімаємо квартирку в двох хвилинах ходьби до університету. Та це не заважає нам спізнюватись.
Університет також вартий уваги. Цей університет був побудований менше 10 років назад. Університет мистецтв. Викладається все від комп'ютерної графіки до живопису і до кондитерського мистецтва. Також там є музичне та хореографічне відділення, але найбільше там художників.
В самому університеті в мене багато знайомих, але тільки дві подруги - Анабель і наш гіпер екстраверт Рональд, або Ронні (і так, хоча він хлопець, мені він подруга).
Одразу кажу любителям створювати з персонажів закохані пари, навіть не думайте! Цьому ідіоту вже хтось встиг розбити серце і він обливає, як він стверджує, свяченою водою кожну, хто намагається закохати його в себе.
Тож повернемось до наших баранів, Ронні - це високий, вогняно рудий хлопець, з каро-червоними очима, приємною посмішкою, що стає дикою, варто їй стати хоч трохи ширшою, він має років двадцять за плечима, прозваний фотомоделью, бо навіть хлопці визнають, що вродою він їх переплюнув. А наш Містер-Надзвичайно-Гарний-Слух, що може почути таке признання навіть з іншого кінця аудиторії, під час лекції, тут же повертає голову до автора компліменту і, закочуючи очі, кокетливо взмахує рукою, ніби кажучи:"Ой, та перестань, ти змушуєш мене ніяковіти". Завжди! Один і той самий рух.
Ну, здається, всіх кого треба представила. Що ж починаємо нашу розповідь.