Поки Мара спала, їй прийшло чимало повідомлень: по одному від тата та мами, п'ять від подруги - вона познайомилась з симпатичним хлопцем та жадала розповісти про нього, та близько двадцяти від Савелія...
Із жахом уявляючи, що за життя її чекає з таким настирним шанувальником, Мара швидко проковтнула пізній обід або ранню вечерю, відповідаючи на повідомлення близьких. Єдиним рятівним місцем для неї тепер буде Соран.У гру геймерка заходила з острахом, але хвилювання не справдилися. Шкала Енергії відновилась до 75%, що з огляду на досить незручне місце для сну, не так уже й погано. В печері було так само спокійно, ніхто не вбивав та не грабував гноміху. Проте, проблема все ж була - голод. В сумці в неї залишалась остання порція власноруч приготованого м'яса. А ще інгредієнт - Лапки Трупоїда. Як готувати цю "смакоту" Тутта навіть не уявляла та й не ризикнула б цього робити без рецепту.
Тож треба було якнайшвидше вигадати план звільнення з упирячого гнізда. Спершу лялькарка спробувала розібрати одну зі своїх маріонеток, щоб зробити нову, яка володіла б магією свідомості. В одного з жезлів, що втрапив до сумки під час проходження печер, якраз була така здібність. Але нічого не вийшло. Маріонетки ламались не лишаючи по собі жодних ресурсів.Якщо захопити свідомість монстра немає можливості, єдиним виходом було відволікти її поки Тутта пробіжить тишком до виходу. Перша спроба була майже безглуздою, тому мала шанс на виграш. Гноміха викликала найсильнішу з своїх маріонеток й зробила перший крок у грузлу пітьму. Позначка на карті сповістила про те, що лялька знаходиться у центрі кімнати.
Здогадка заворушилась у голові, але часу на це не було. Гноміха запалила світло, й всі думки поринули у бій.Увага! До Вас застосована здібність "Смертельний відчай".
Навіть тут у проході, в одному кроці від рятівного приміщення, Туттамін розуміла, що жодних шансів вижити в неї немає. Й те, що прокляття ніяк не подіяло на ляльку нічого не змінить. Туттамін все одно загине тут і зараз. Лялька, якій гноміха ще не встигла придумати ім'я, вже вступила в бій з першим Упирем-ветераном. Вона трималась, але за двадцять секунд все змінилося. З утроби Матки виліз ще один монстр й за кілька секунд нитка ослабла. За наступну ляльку Тутта не вхопилася. Це не мало жодного сенсу. Адже смерть у вигляді упирячого виплодку була все ближче.Коли троє рвали тіло гноміхи, й вже наближався четвертий, один з упирів використав удар, що відкинув сердешну на кілька кроків. Це її й врятувало.
Не дивлячись на те, що монстри пройшли за нею в наступну залу, дія дебафу припинилась. Бажання жити знову сповнило тіло. Тутта ковтнула зілля, одночасно викликаючи наступну ляльку - Стрільця, другу за силою після безіменної. А сама вхопилася за меч. Коли перший з ветеранів повалився на підлогу, лялькарка видала бойовий клич, якому позаздрили б войовничі Не-Персе*, й з подвоєною люттю налетіла на ворогів.Досягнення "Винищувач Упирів 1"! Ви винищили 100 упирів. Нагорода: Відомість +1, Сила +1.
Вона не помітила, як в бою їй вдалося виконати аж два комбо та спецудар, що стали фатальними для мобів. Й змогла заспокоїтись лише побачивши надпис.Досягнення "Несамовитий вбивця 1"! Ваші навички та лють в бою вражають навіть ворогів. Нагорода: Мале зілля стійкості.
Шумно видихнувши, Тутта опустилась на землю, спираючись на свій меч. Стрілець над її головою завмер. У вухах все ще пульсувало збудження, але потроху дія адреналіну припинялась. Тільки тепер вона побачила, що хтось стукався в чат.Марінет: Привіт! Ходімо в паті.
Веселий смайл махав ручкою, а інший підморгнув. Геймерка зітхнула. Ця справа також була в її списку, але трохи пізніше.Туттамін: Не можу. Я зараз данж проходжу.
Марінет: Нічого собі! Чому не покликала в групу чи вже місця немає для подруги?Ображене личко змусило всміхнутись, рога була доволі емоційна, але таке звернення лестило.
Туттамін: Важко пояснити.Розповсюджуватися щодо свого стану геймерка не збиралась, бо тоді доведеться дуже багато пояснювати, а їй хотілося зовсім не цього. Вона вирішила не ходити довкола, а одразу ж спитати про головне, а потім вже якось вивернутись.
Туттамін: Скажи, а ти комусь розповідала про мене?Марінет: Звичайно. Ти ж моя рятівниця. Я цю історію кілька разів розповідала. А ще твій феєричний політ. Таке не забудеш.
Знову текст рясно приправлений смайлами. Тутта наче бачила подружку перед собою, її міміку та жести. Трохи подумавши, як випитати потрібну інформацію та привести знайому до вірних висновків, лялькарка написала.
Туттамін: А про те, хто я в реальному житті?Марінет: Скоріш за все.
Трохи згодом надрукувала рога та маже одразу наступне.Марінет: Не варто було?
Тутта задумалася, чому Марінет вирішила, що не варто було? Проте не відступилася від свого плану, першу частину якого вже успішно виконала - дізналась, що стала героїнею байок.Туттамін: А кому?
Марінет: Друзям. Тобто своїй компанії. Ми спілкуємось тут.Й знову майже миттєве доповнення.
Марінет: А чому ти питаєш?Туттамін: А ви тільки французькою розмовляєте?
Якомога прозоріше підвела геймерка знайому до правильного висновку.Марінет: Ні, ми спілкуємось англійською.
Марінет: Ти хочеш познайомитись з людьми?Туттамін: Так. Але я боюся, як вони мене сприйматимуть.
Марінет: Чудово! Вони тебе чудово будуть сприймати. Я впевнена.Туттамін: Тому я й питала чи ти розповідала про мене. Ну, вони щось говорили, на кшталт "Цікаво було б з нею познайомитись".
Марінет: Не хвилюйся, Марино. Я впевнена, ти їм сподобаєшся.Рибка заковтнула черв'ячка, геймерка була надзвичайно задоволена собою.
Марінет: До речі, ми завтра збираємось трохи гульнути. Гайда з нами.Туттамін: Добре. Але я буду не сама. Моя лікарка дуже відповідальна, тож всюди слідує за мною.
Марінет: Навіть до ліжка з хлопцем проведе?Туттамін: Знущаєшся? Мені зараз не до хлопців.
Марінет: Ой, вибач. Я зовсім не подумала про це.Марінет: Пробач.
Туттамін: Не хвилюйся. Я не ображаюся. Це факт.Марінет: Пробач.
Туттамін: Ще раз напишеш "пробач", й я за себе не відповідаю.Марінет: Гаразд. Ми домовились завтра зустрітись у кімнаті відпочинку десь о другій. Там розпочнемо, а далі, як піде.
Туттамін: Тут є кімната відпочинку? Гаразд, я спитаю.
Марінет: Ти неймовірна. Ти взагалі чимось займаєшся окрім гри та сну?Туттамін: Тренуюсь.
Марінет: Ти неймовірна.Туттамін: Так, я вже це зрозуміла. Давай до завтра, а то монстри насідають.
Марінет: До завтра.Гноміха полегшено видихнула. Тепер в її списку першочергових справ залишилось лише звільнення з цієї печери. А те, що вона дізналась в розмовах з "колом знайомих" вирішила проаналізувати пізніше.
Наступним рішенням по вивільненню була спроба запустити до сусідньої печери одразу двох петів. Сама Тутта залишилась у безпечній залі храму. Вона уважно спостерігала за цятками, що з'явились на карті. Вони завмерли, подолавши лише третину відстані до Матки.Думка, що почала вимальовуватись, коли вони з маріонеткою ввійшли до зали з Маткою, знову злегка пошкрябалась у свідомість, але знову була відкинута проблемами буденними. Бо не пройшло й хвилини, як Мурку довелось відкликати, шкала її життя занадто сильно просіла. Скоріше за все відчай впливав й на петів, тож лисичка не пручалась, коли її гамселили упирі. Але в Злючки була перевага - її здатність до захисту була пасивна, тож впливати на неї неможливо.
Лялькарка вже зрозуміла, що цей план безперспективний. Все, що вона зараз робила - здобувала досвід та лут, який до речі нікуди було подіти, тож спершу вона перебрала те, що нападало в сумку та повикидала відвертий брухт. Поки вона це робила сумка знову поповнилася. Лялькарка усміхнулась. Вона дуже добре уявляла, що зараз відбувається в сусідній кімнаті. Її маленька ящірка приречено нудьгує, в очікуванні близької смерті, а упирі б'ють її по блискучій лусці, знижуючи власні ХП, та не можуть нашкодити їй.Зрештою, це було не так уже й погано. Можливо, з печер вона вийде вже сотого рівня... десь через місяць...
Не бажаючи здаватися та розпочинати гру знову, лялькарка поринула у вивчення інформації щодо своїх класових вмінь. Їх було близько сотні, але пов'язаних з бойовою майстерністю серед них була хіба що третина. Й серед них не було, від слова "зовсім", супротиву магії свідомості. Ця можливість також виявилась безперспективною.Ще трохи посидівши, викидаючи з сумки непотрібне знаряддя, Тутта подумала, що ідея з отриманням досвіду через стійкість саламандри - єдина можливість продовжити гру цим персом. Питання стояло лише у тому, чи зникне ящірка, якщо засне (тобто вийде з гри) її господарка. Скоріш за все так, але все ж варто було перевірити.
Лялькарка лягла на м'який мох та закрила очі. Перенеслася в реал, почула як тихенько тапає в телефоні Мінамото, трохи почекала для вірності та знов пірнула у вірт.Коли Тутта підвелась, голова в неї трохи паморочилась. Злючки в слоті не було, але, який жах, життя пета було майже на нулі! Миттєве відкликання. Гноміха реально злякалась, що слот так і залишиться пустим. На щастя ящірка все ж звернулася калачиком у своїй "хатинці". Туттамін одразу ж підлікувала її зіллям.
- Куро, як перевірити, що трапилось? - геймерка, як зазвичай, спитала помочі в чорнявого, але той не відповів."Пі-пікнувши" пару разів на свою діряву пам'ять та пообіцявши собі наступного разу не забути розпитати про Куро в Такеші. Вона викликала Малого та спитала, де можна подивитись лог бою. Сивий дав посилання.
Виявилося, що клята Матка кілька разів вдарила по нещасній ящірці, але не згоріла до чортів, бо мала супротив магії вогню й лише . На цьому остання надія згасла в серці гноміхи. Вона залишиться тут назавжди._______
* Одне з найбільш войовничих племен Північноамериканський індіанців.