Пролог
1 Коли танцюють геймери
2 Крізь терен до мрії
3 Не так сталося, як гадалося
4 З літака у космоліт
5 Ласкаво просимо до Сорану
6 Мені як вчитися, так радше з'їсти слимака
7 Смачного!
8 Життя або смерть
9 Чи є життя після гри?
10 Народження Туттамін
11 Лілова саламандра...
12 ...та Духи сутінок
13 Тезка
14 Хробачте, пане Вошо
15 Коли біда постукає, відчиняй ворота
16 Таємне завдання
17 Привіт, віртуальний світ Токіо!
18 Гніздо упирів
19 Підземна пастка
20 Атака шпигуна
21 Виходу нема
22 Останній бій
23 Вечірка
24 Підвішений стан
25 Одвічні воро... друзі
26 Замок Чубак-Нур
27 Піддослідний
28 Я звідси нікуди не піду
29 Напад на Чубак-Нур
30 Зникнення Туттамін
31 Керуючи Вірусом
32 Втрачаючи себе
33 Воскресіння
34 Повернення до реальності
Епілог
Епілог
Рік потому

- Гей, Петренко, ти, здається, кудись збиралась? - до кімнати увірвалась Саніна та почала щось шукати серед своїх речей, мабуть знову спізнювалась на зустріч зі своїм хлопцем.

Марина миттю кинула око на годинник й почала судомно завершувати розвернуту діяльність. Але спершу ввімкнула легку вібрацію на своєму кріслі. Забаганка колись, тепер масажне крісло стало необхідністю. Спина час від часу давала про себе знати, особливо враховуючи осілий спосіб життя геймерки.

- Дякую, що вчасно нагадала, - трохи роздратовано мовила Марина, але подрузі було на те байдуже.

- Нема за що, - відбила вона й почала швидко перевдягатися у віднайдену річ. - Коли твій красунчик приїжджає?

- За годину.

- Та в тебе ще купа часу, а я за п'ятнадцять хвилин маю бути в центрі. Як гадаєш, я встигну?

- Звичайно, як завжди, - усміхнулась Петренко, підскочила та подала подрузі сумочку, а та вдячно цьомнула її та майнула геть з кімнати.

Марина так само швидко, як хвилину тому Саніна знайшла серед своїх речей пристойний одяг та поспішила до аеропорту.

Трохи більше, як за дві години (у відведений час вона не вписалася) дівчина потопала у міцних обіймах свого білоруського друга.

- Ты знаешь, что релиз Сорана назначен на следующий ноябрь? - замість привітання спитав Савелій.

- Авжеж, на офіційному сайті VGAME щойно опубліковано повідомлення, - ані трохи не образилась Мара, бо була така ж схиблена.

-  А я думал, тебе Курода сообщит. Вы разве не общаетесь?

- Ні, чого б це нам з ним спілкуватись?

- Я подумал... А, не важно. Пойдем лучше город посмотрим.

- Ходімо, тим паче, що під час прогулянки ми напевне зустрінемо мою подругу. Хочу вас познайомити.

- А она симпатичная? - ще більше зрадів білявий.

- Дуже. Але в неї вже є хлопець.

- Ну. У всех свои недостатки.

***
Той самий час

- ... Але ви розумієте, що я хочу, щоб моя країна розвивалась?

- Так, звичайно, якщо ви гарантуєте повну таємність та безпеку, то це цілком прийнятно і для нас. Виробництво із залученням українських спеціалістів обійдеться нам дешевше.

- Я гарантую.

- Тоді ми розпочнемо будівництво уже за два тижні. Це можливо?

- Так, я гарантую підготовку всього необхідного.

- Дякую, пане президенте. Дуже приємно мати з вами справу.
© Olena Domova,
книга «VGAME. Бета-життя Сорану».
Коментарі