Пролог
1 Коли танцюють геймери
2 Крізь терен до мрії
3 Не так сталося, як гадалося
4 З літака у космоліт
5 Ласкаво просимо до Сорану
6 Мені як вчитися, так радше з'їсти слимака
7 Смачного!
8 Життя або смерть
9 Чи є життя після гри?
10 Народження Туттамін
11 Лілова саламандра...
12 ...та Духи сутінок
13 Тезка
14 Хробачте, пане Вошо
15 Коли біда постукає, відчиняй ворота
16 Таємне завдання
17 Привіт, віртуальний світ Токіо!
18 Гніздо упирів
19 Підземна пастка
20 Атака шпигуна
21 Виходу нема
22 Останній бій
23 Вечірка
24 Підвішений стан
25 Одвічні воро... друзі
26 Замок Чубак-Нур
27 Піддослідний
28 Я звідси нікуди не піду
29 Напад на Чубак-Нур
30 Зникнення Туттамін
31 Керуючи Вірусом
32 Втрачаючи себе
33 Воскресіння
34 Повернення до реальності
Епілог
25 Одвічні воро... друзі
Савелій заїхав до Фріта через північні ворота, а виїхав через східні. Він, як міг підганяв свою кобилу, але тварина мала свій ліміт швидкості. Це ж тобі не грифон та, навіть, не пантера. Але іншої їздової тварини ельф поки що не здобув. 

Він поспішав, бо обіцяна ним година підходила до кінця, а ще треба було віднайти потрібне місце у лісі. Координати, які дала Марина, були досить розпливчасті. Схоже картографію вона не вивчала.

Судячи з розповіді, місто на своїй міні-карті вона не бачила, тож вершник спочатку від'їхав на потрібну відстань, а лише потів пірнув у ліс праворуч від дороги.

Те, що вони досі були незнайомі в грі, спричиняло чимало проблем. Незнайомцю тут важко, а точніше неможливо надіслати повідомлення, навіть якщо ім'я відоме. Можливо, це через те, що імена доволі легко міняються та можуть повторюватись?

Ельф досить довго не бачив жодних ознак присутності полоненого гнома. Й майже втратив надію, аж раптом тонкий слух вловив легке ворушіння, й це не були моби. За мить вуха зів'яли від гучного, що аж луною полетів лісом, голосу. Грубого, але без сумніву - жіночого, голосу.

- До-по-мо-жі-і-іть!!!

Савелій знову пустив коня підтюпцем та дуже скоро опинився біля дерева, одна з гілок якого несамовито гойдалася, а з-під неї доносилися вже не такі гучні поклики.

- Марино!  - вигукнув Савелій, зліз з коня та підбіг до дерева.

Якомога обережніше зняв подругу й поклав її на землю, й тільки після цього гидливо зморщився. Ну а Тутта, побачивши тонкого, як лучина, з гладеньким обличчям ельфа, зневажливо хмикнула. І цей дрищ лицар?

{Раса ельфів

Чарівні створіння, наділені величезною магічною силою та мудрісю. Зріст ельфів рідко буває менший за 175 см та сягає 190 см. Статура тонка й гнучка, надзвичайно приваблива зовнішність. Тому деякі неосвідчені люди вважають їх богами.

Більшу частину свого життя ельфи проводять у мандрах безкрайніми лісами Сорану у пошуках нових знань та таємниць природи. Втім зустріч з ельфом у горах чи пустелі не така вже й рідкість.

Всім відомі умілі ельфійські лучники та слідопити, а також надзвичайно сильні маги, проте серед представників цієї раси достатньо сильних воїнів. Втім їхня міць ніколи не зрівняється, ані з гномами, ані з орками.

Найсильніші ельфійські маги у керуванні лісом, а також стихіями води й повітря.

Серед ельфів є майстерні ковалі, які за допомогою секретних компонентів своєї раси створюють зброю та обладунки з хитрими властивостями.

Добре спілкуються тільки з рівними, тобто ельфами, до людей ставляться зверхньо, але поводяться дружньо. З представниками темної фракції непримиренна ворожнеча. Ненавидять гномів, хоч і є з ними представниками однієї фракції.}

Ще хвилину вони мовчки споглядали одне одного, поки Туттамін не відвела погляд та гучно видохнула.

- Це неймовірно...

- Ти про що? - геймерка зрозуміла, звідки в тоні друга з'явилося стільки зверхності й похитала головою.

- Я тебе реально зненавиділа. Протистояння ельфів та гномів. Ці речі реально впливають на свідомість. Тоді виходить...

Савелій дивився на подругу й знову не міг зрозуміти, як саме працюють звивини в її голові. Чому з цього почала розмову? Де вдячність взагалі? Хоча, якщо чесно, то спершу він також відчув це... ненависть? Ні, скоріше гидливість, зневагу. Й відверто кажучи, повністю ці відчуття ще й досі не зникли.

- Нема за що, - відвернувся він від пришелепкуватої гноміхи на півоберта та склав руки на грудях.

- Ой, вибач, - схаменулась Тутта. - Дякую. Просто таке відкриття. Ти розумієш, що це означає?

Підводячись, вона ухопила ельфа за згин ліктя, й він, не змінюючи пози, підтягнув її угору.

- Ні, - опустив він погляд на коротуху. - Що це означає?

- Що такі, на перший погляд, незначні параметри, як Відомість та Привабливість, насправді дуже важливі. Й крокозябра може стати бажаною кралею, якщо підніме параметр.

- То й що?

- Гравець з розкачаною привабливістю зможе реально крутити тими, в кого цей параметр нижчий.

- Не може такого бути, - похитав головою Савелій. - Ми ж не НПС. У нас є свідомість, власна воля. Як ти собі уявляєш той вплив?

- Цей аргумент був актуальний раніше, коли ти... ми не були під'єднані до гри. Коли наша свідомість знаходилась поза нею.

- Та ну на... Не може бути. Здається просто хтось занадто довго висів догори дриґом. 

- Я щойно увійшла до гри, - анітрохи не образилась на кпину гноміха. - Ти ж сказав, що прийдеш за годину. Чого мені було скакати туди сюди? Коли зайшла одразу ж закричала, щоб ти мене знайшов, бо вже мав бути неподалік.

- Ти так мені довіряла? - округлив блакитні очі ельф, а в середині щось приємно стиснулось.

- А хіба в мене були причини не вірити тобі?

Савелій не відповів. Чомусь від слів цієї гноміхи на душі стало дуже тепло. Вона щиро довірилася йому. Ця довіра, яка виникає між бойовими товаришами, вартувала для нього дуже багато.

- Тож. Які плани на прийдешній час? - поцікавився ельф у своєї несподівано набутої компаньйонки.

- Спершу треба до міста збігати. А потім є в мене двійко квестів. Ти в цих лісах уже бував?

- Ні.

- Тоді ходімо до однієї доброї жіночки. Нехай вона з тобою також таємним завданням поділиться. А потім допоможеш мені його виконати. Якщо не проти, звичайно.

- Ти хочеш квест виконувати?

- А ти мені що пропонуєш робити?

- Знайти того, хто над тобою познущався. Я, наприклад, дуже хотів би в очі йому глянути... та пару разів до храму відправити.

- Не вийде. Він шістдесят п'ятого рівня. До того ж клас його я так і не зрозуміла. Некрос, чи що... Байдуже. Його не так треба виловлювати.

- А як?

- Ще не вигадала. Тому пливу за течією. 

Про себе геймерка подумала ще й про те, що висновки буде робити після розмови з Куродою. Цього разу помічник засік гада, тож напевне повідомив розробнику. Хай директор сам думає, як з читером впоратись. Вона, звичайно, допоможе, якщо така необхідність буде, але сама у пічку не полізе.

- Фактично, я з паті вийшов, щоб тобі допомогти...

- То приєднуйся до нового. Мого. Ти ж знаєш, я не підведу. Прибуток тобі сподобається.

Савелій присів навпочіпки, щоб роздивитись гноміху. Наче його відповідь залежала від того, чи сподобається йому вигляд партнерки. Геймер розумів, що робить якусь дурню, але що зробив, те зробив. 

Туттамін й сама не дурна була побачити шпалу зблизька, а то вже шия заснула дивитись на нього знизу. Вони роздивлялися одне одного довго. Такі різні, тому так важко було вловити те, що сподобалося б у візаві. Навіть пам'ять про те, які вони у реальному житті, не дуже допомагала зблизитись.

- Це й справді так працює, - все більше розширювалися волошкові очі. - Я мабуть не зможу... Що за маячню я несу? Звісно, я піду с тобою.

Гноміха відійшла на крок й кивнула. Весь цей час вона намагалась побороти у собі бажання скривити ідеально рівний ніс та додати білосніжній шкірі трохи кольору. Такі взаємовідносини несли в собі деяку небезпеку.

- Треба підкрутити ненависть між расами, - прохрипіла Тутта.

- Помилка прийнята, - відсалютував Куро та зник.

- А це що за чорт? - відсахнувся Савелій.

- Помічник. Хіба в тебе такого немає?

- Є, але вона так не вискакує, - відповів ельф та покликав: - Сі!

Тієї ж миті з'явилась маленька фея. Білявий також пожалівся на те, що ненависть між расами заважає роботі в групі, й навіть наголосив, що це помилка.

- Добре, мій володарю, - проспівала фея й була швидко відкликана зніяковілим ельфом.

- Мій володарю? - брова сама собою поповзла по лобі.

- Я давно не викликав, її, тож забув, що тут таке.

- Чим ти тоді тут займаєшся, якщо не виправляєш гру? - Савелій хмикнув так, ніби от прямо зараз Тутта спитала таку дурню, що гноміха, образившись, засопіла. - І за що вам гроші платять?

- Поскаржишся Куроді? - насупився ельф.

- Чого б це?- невиразно знизала плечима Тутта при згадці про директора.

- Я не хочу виправдовуватися, але я й справді дуже давно не бачив такого, для чого б вартувало викликати помічника. Гра просто бездоганна.

- Дурний ти ельф! - зненацька гаркнула Туттамін.

Якби він знав, скільки всього від цієї "бездоганності" їй довелося винести. Її принесли у жертву, закрили у печері, а якийсь нікчема за кілька днів злетів у рівнях до небес та підвісив її на дереві. І все це з невідомих причин, але у рамках ігрового процесу. Чи це не підтвердження, що з цією грою геть не все добре, а зовсім навпаки?

- Чого ще очікувати від задрипаного гнома? Ні сіло ні впало, оре та ображає... - вип'яв пухку губу Савелій.

- Гаразд. Треба заспокоїтись. Пробач.

Гноміха схопила ельфа за руку та, не дивлячись на нього, потягла у напрямку міста, дорогою розповідаючи, що планує робити у Фірті, а також інструктуючи, як саме отримати таємне завдання. Савелій деякий час слухняно йшов за нею,  а потім схаменувся й потяг руку на себе.

- Верхи буде швидше.

- Гноми не їздять верхи, - по грубій шкірі побігли терміти, мурах би вона не помітила.

- Не кажи дурниць, - пирхнув ельф. - До того ж тобі не обов'язково їхати верхи, я повезу тебе.

Після цих слів Савелій суперечку вважав завершеною та покликав свою кобилу. Він легко скочив у сідло та простягнув руку Туттамін. Вона недовірливо поглянула на обох, але руку простягла й за мить опинилась у колі рук ельфа.

- Боги, як від тебе смердить, - не втримався від в'їдливого коментаря білявий.

- Гноми не миються, - трохи зніяковівши, буркнула Тутта. А що вона могла зробити, коли в неї перс такий? Їй, між іншим, також не дуже подобався легкий аромат ялівцю, що настирливо огортав її зараз.

Коли коняка рушила швидким підтюпцем, гноміха з переляку ухопилась за її гриву, й не відпускала аж поки Савелій не зняв її біля будівлі аукціону.

- Хочеш сказати, хтось захоче купувати мої обладунки?

- Ти хоч раз була тут? - Туттамін чесно похитала головою. Нащо їй сюди заходити, адже їй поки що не по кишені унікальний шмот, а звичайний і в магазині можна купити та ще й дешевше. - От, дурепа... - ельф приречено закотив очі й продовжив: - Ти, мабуть, вже помітила, що класовий шмот тут майже ніколи не випадає з монстрів. Його треба купувати. Але в магазині дуже дорого, тому ще з самого початку був даний клич, що на аукціон викидають речі за мінімальною ціною. Низькорівневі речі можна використовувати, щоб покращити або відремонтувати наявні, тому їх також скуповують. До того ж ціна на них мало відрізняється від унікальних. Це бета, дівчинко, тому гравці не змагаються, а допомагають одне одному вирости.

Геймерка дуже здивувалась. Вона приймала участь в кількох бетах, але такий підхід зустрічала вперше. Й звідкіля їй було знати про "клич", коли в грі вона опинилась пізніше від усіх? Своє обурення вона одразу ж виказала ельфові, й той погодившись з її правотою, вибачився за те, що назвав її дурною.

З аукціону вийшли хвилин за двадцять. Тутта в новенькому обладунку виглядала більш войовничо, але все ж так само пришелепкувато. Розробники чомусь вважали, що лялькарі повинні потішати населення своїм виглядом на відміну від благородних лицарів та магів. Але гноміха вже перестала звертати на це увагу, адже відчувала себе просто чудово від того, що характеристики зросли.

Вони знову осідлали кобилу Савелія та рушили до фермерки. Там вони попоїли. Потім, виконавши вказівки компаньйонки, ельф отримав потрібні завдання, й вони рушили шукати замок барона з дивним ім'ям, дорогою винищуючи монстрів. Фармити у парі з лицарем Туттамін сподобалось. Ельф надійно захищав лялькарку від люті мобів.

Під час відпочинку гноміха заходилась таки робити ляльку з некромантським жезлом. Магія свідомості під назвою "Шок" зупиняла ворога на п'ять секунд та наносила урон. Вірогідність спрацювання аж 20% та швидкість атаки 1/3 секунди обіцяли нападнику тяжкі часи. 

Ельф уважно спостерігав за роботою майстрині, відверто зізнавшись, що бачить таке вперше.

- Це ще нічого, - хитро всміхнулась лялькарка. - От якщо зустрінемо моба, який би гатив з відстані, тоді б я показала тобі справжнє шоу. 

_____

Для тих, хто дивується, що Савелій раптом заговорив українською, нагадую, що в грі працює автоматичний перекладач, щоб гравці з різних країн могли вільно спілкуватись між собою.

Дуже дякую за те, що читаєш мою книгу! Це справді героїчний вчинок - дочитати аж до сюди)))) А ще з нетерпінням чекаю сердечок та коментів.

© Olena Domova,
книга «VGAME. Бета-життя Сорану».
26 Замок Чубак-Нур
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Марі Жаго
25 Одвічні воро... друзі
На сайті немає оплесків, то ж лови сердечко❤
Відповісти
2019-12-13 12:14:55
Подобається