Марина підтюпцем бігла підземним містом до так званого університету. Відстані тут були справді вражаючі, дорога до місця призначення зайняла не менше десяти хвилин. Врешті вона дісталася до величезних воріт, з обох боків від котрих стояли величезні колони. Щоб обхопити кожну, три гноми повинні взятись за руки й чимдуж притиснутись до рожевого мармуру. Біля входу сидів гном-наглядач, який направив дівчинку на третій поверх до 306 лабораторії. Мара роздратовано видихнула й побігла у вказаному напрямку. Вся ця біганина "туди не знаю куди й навіщо" вже геть набридла.

Опинившись у переходах, що вже мало нагадували ігрові печери, а більше були схожі на такі моторошні університетські коридори, Мара сповільнилась. На потрібному поверсі, вже менш рішуче й геть не роздратовано, вона постукала у двері 306 аудиторії й, не дочекавшись відповіді, зазирнула у неї.

Біля дошки ходив професор й щось показуючи на карті, розповідав студентам. В тих, що уважно слухали, над головами сяяли, потроху наповнюючись, шкали.

Увага! Ви потрапили на урок. Чи бажаєте розпочати навчання?

Сидіння на одному місці - це не той спосіб, яким звикла освоювати ігровий світ Марина, тож вона відмовилась від пропозиції халявного досвіду. Гном біля дошки невдоволено насупив густі брови, за якими майже не видно було маленьких оченят в окулярах. Проте перервав урок й поважно підійшов до гноміхи.

- Доброго дня, Марино! На жаль, бачу, що наука - не твоя стихія. Шкода, - професор пригладив бороду про щось замислившись. - Проте я не можу відпустити тебе у світ геть непідготовлену, тому подарую тобі щось, що було створено завдяки магії... кгхе-кхм... ельфів. Він допоможе порадою та буде твоїм зв'язком з іншим світом, який не тільки може передати твої побажання Великим Богам, а допоможе іноді почути їх голос.

Було видно, що при згадці про лісних жителів гном відчуває неабияке роздратування, проте не признати заслугу їх магічних здібностей совість не дозволяла. Професор дістав з кишені та передав дівчині невеличку коробочку.

Увага! Ви виконали завдання Ласкаво просимо до Сорану! - 2.2". Ви отримали: Дух Помічник, Досвід 10.

Марина ледь втрималась від того, щоб тієї ж миті викликати нового пета. Натомість вона подякувала професорові за таку турботу й спитала чи не може йому чимось допомогти.

- Найкращою допомогою мені буде старанне навчання.

Увага! Ви отримали завдання "Вчися до віку". Тип завдання: звичайне. Умови виконання: Отримати перші 10 рівнів за допомогою навчання в університеті. Нагорода: +5 Інтелекту, Звання "Сумлінний учень", Карта випадкового міста.

- Дуже дякую за пропозицію, проте шило в одному місці не дасть мені належно виконати ваше завдання. Чи немає у вас ще якихось побажань, чи то мрій?

- Мрій? - трохи розгубився професор. - Так, є в мене одна мрія. Прочитати книгу, що була написана духом сутінок.

Увага! Ви отримали завдання "Книга, якої не може бути". Тип завдання: таємне. Умови: Принести професорові Шику книгу написану Духом сутінок. Нагорода: невідома.

- Оце вже цікавіше. Робота якраз для мене, - посміхнулась своїй вдачі гноміха. - Дякую, професоре. Щасти!

Виходячи з аудиторії Марина відчула на собі пильний погляд й озирнулася. Гном-підліток, що мав незвично довгу чорну бороду при тому, що на голові волосся було коротке та руде, уважно дивився на неї. Це був гравець 4 рівня. На ім'я дівчина уваги не звернула, бо вітатися з буквоїдом бажання не було. Кортіло швидше втекти з цього понурого місця. Й Марина чимдуж майнула з універу. Проте не встигла вона відбігти й кількадесят метрів від нього, як вже готова була виплюнути легені разом зі шлунком. Таке в грі вона відчувала вперше, і не дивно, раніше ж вона сама у грі не бігала.

"Та я ж не насправді біжу? - замислилася дівчина над своїм станом, а потім схаменулася й згадала, що зараз вона взагалі бігати не може. - Може, це щось з ігровим процесом пов'язане? Гаразд, зара в духа спитаємось".

Гноміха дістала зі своєї невеличкої сумки подарунок Шика й роздивилась його з усіх боків. Ані кришечки, ані кнопочки, ані будь-яких ознак того, що цей кубик взагалі відкривається. Іншого не лишилось. Марина спробувала пригадати, що вона у фентезійному світі, тому покликати духа в голос геть не соромно. Тим паче, що зараз на неї ніхто не дивиться.

- Дух, з'явися, - якомога впевненіше наказала вона.

І той з'явився. Дівчача натура ледь стрималася від того, щоб не заверещати від захвату. На Маринчиній долоні, де щойно лежала таємнича коробочка стояв маленький гномик. Він був одягнений у зелені штанці та сорочку, поверх якої червонів жилет. На ногах в нього були такі ж червоні чобітки з гострим носом, а на голові ковпачок. Малий мав сиве волоссячко та таку ж сиву борідку.

Увага! Ви викликали Духа-порадника. Дайте їм'я своєму помічнику та визначте, за яких умов він має з'являтись.

- Був помічником, став порадником. Якось не клеїться, - промовила Марина, прочитавши текст об'яви й панель характеристик під нею.

- Помилка прийнята, - відповів гномик й відсалютував господарці.

- Так от як я повідомлятиму про баги! - зраділа дівчина, що нарешті з'ясувала цей тривожний для себе момент.

Поки що помилок вона не помічала, але ж якби вони були, її обов'язок повідомити. Бо всяке може бути. Курода ж здогадався, що вона не читала інструкцій. Раптом її перевірять й виженуть як таку, що не впоралася з роботою.

Марина ще раз вдивилася в поля для заповнення. З іменем все було просто. Ніяк інакше, як Малий, Марина назвати цю козюлю не могла. А от що стосується виклику, вона уважно прочитала всі умови. Вартувало перевірити їх усі, й геймерка перейшла до тестування. Спочатку вона вибрала голосовий виклик. Проте їй швидко набридло кожне речення починати зі слова "Малий", бо після кожної репліки гномик зникав.

Другим був режим супроводу. Малий здерся на плече господарці й звідти розповідав цікавинки, про які його питали.

Таким чином, Марина з'ясувала, що її стан викликаний втомою й голодом, а також низькою атлетичністю. Так, були в цій грій й такі параметри. На підтвердження своїх слів, Малий викликав статтю з VGAME Wiki, де це описувалося.

{Змінні параметри героя (АЕС)

Параметри, які можуть змінюватися впродовж гри. Коливання в сторону зменшення негативно впливають на пов'язані параметри та можуть викликати хворобу. Подивитись стан АЕС можна у відповідній вкладці меню Параметри.

Атлетичність (А.) - змінний параметр героя, що впливає на силу, спритність та енергію. Початкова А. встановлюється випадково та деякою мірою може бути пов'язана з фізичним станом гравця. А. підвищується, коли герой переміщується без їздових тварин, б'ється та займається ремеслом. А. суттєво зменшується, коли гравець довгий час не заходить до гри, а також незначною мірою під час сну та відпочинку.

Енергія (Е.) - змінний параметр героя, що впливає на всі постійні та змінні параметри, окрім життя та броні. Початкова Е. встановлюється на максимальному рівні та деякою мірою може бути пов'язана з фізичним станом гравця. Е. суттєво підвищується, коли герой спить та використовує у їжу деякі продукти*, та перестає зменшуватися, коли герой відпочиває. Е. зменшується постійно, коли герой не відпочиває. Якщо Е. знаходиться у червоній зоні, параметр Життя не відновлюється з часом.

*Увага! Термін дії продуктів обмежений (від 5 до 45 хвилин), після чого, в разі неправильного користування, може настати хвороба.

Ситість (С.) - змінний параметр героя, що впливає на енергію та привабливість. Початкова С. встановлюється на максимальному рівні та деякою мірою може бути пов'язана з фізичним станом гравця. С. підвищується, коли герой їсть придбану або приготовану власноруч їжу. С. зменшується постійно.}

В процесі читання Мара виправила пару граматичних та змістових помилок, радіючи, що у школі не байдикувала на уроках української, як це повелося в універі. Після того вона відкрила карту у пошуках корчми. Наразі вона була зовсім близько, й гноміха завернула у потрібну печеру.

У корчмі було порожньо. Ну, не зовсім. Був бармен, у кутку чорніла статура у плащі.

- Мабуть квести роздає для злодюг, - припустила Марина знову ж таки вголос. - Цікаво, що він відповість, якщо я до нього підійду?

- Радше тобі цього не перевіряти, мала, - реготнув офіціянт. - Він за хвилю тебе розпатрає.

Марина відсахнулась від напіворка. Не слова та не ікласте обличчя налякало її, а те, що з'явився цей крендель зненацька та ще й на думки відповів.

"Я це вголос сказала? - зашикала вона подумки на себе. - Треба здихатись цієї дурнуватої звички". А вголос спиталася про те, за чим, власне, й припхалась до цього бару:

- Мені б попоїсти чогось.

- А срібло в кишені брязкає? - огледів жебрачку офіціянт.

- Срібла немає, проте є міцні руки та ноги, - Мара ще поки не замислювалася над тим, чому відповідає як запрограмована, чому розмовляє з НПС як з живою людиною. Та після кожної такої фрази вона відчувала себе не на своєму місці, наче грає у дурнуватій виставі головну роль. Вона весь час чекала, що зараз хтось засміється.

- Немає срібла - немає їдла. А якщо є руки, іди до лісу, злови там щось та з'їж. Тримай ось, щоб було чим багаття розпалити.

Увага! Ви отримали завдання "Дари лісу - 2". Тип завдання: варіативне. Умови: вполювати, засмажити та з'їсти лісову тварину. Отримано: Запальничка крихка. Нагорода: Запальничка крихка.

- Дякую, шановний, за щедрість. Чим я можу віддячити?

- Як срібло з'явиться, пригостиш.

Увага! Ви отримали завдання "Пригостити офіціянта". Тип завдання: рідкісне. Умови: купити офіціянту Горку малий цебер пива. Нагорода: невідома.

- Зрозуміла. Чи можу я ще щось для вас зробити.

- Ні, це все, - відвернувся напіворк.

Марина вже майже пішла, як вирішила ще щось перевірити, й повернулась до зали.

- Доброго дня. Мені б попоїсти чогось, - поляпала вона по спині Горка.

- Ти що знущаєшся з мене, дрібното?! Отака твоя вдячність за поміч?! - гримнув той, й перелякана гноміха кулею вилетіла з корчми.

Так, ця гра значно відрізняла від того, що їй доводилось бачити раніше. Реалізм ліз звідусюди. Навіть слина бризнула з ікластого рота, коли чи то гном чи то орк кричав на сердешну. Цей кадр вона ще не скоро забуде.

Тим не менш, як тестувальник, вона просто зобов'язана була перевірити цей момент. А раптом цей гримза по сто разів запальнички роздає. Було щось на кшталт в одній грі. Тож знайшлися розумники, що на такій от дурничці топовий шмот собі покупили... Проте здається, що у цій грі НПС більш ретельно пропрацьовані. Начебто справжні емоції: здивування, збентеження, злість. Вільний діалог. Вільні переміщення. Це не могли бути звичайні програми.

Штучний інтелект?

- Гей, Малий, вами штучний інтелект керує?

Увага! Ваш помічник виснажений та не може відповісти цієї миті.

- Це що за новина? - здивувалася Марина та відкрила "комірку" помічника.

Той міцно спав у своєму слоті. Дівчина пообіцяла собі, що розбереться у цьому питанні іншим разом, а тепер їй конче треба було попоїсти, бо вже навіть фізично відчувала як вовтузиться голодний шлунок.

Вона попленталася до тренувальної арени, бо саме там могла розжитися хоч якоюсь зброєю.

Тренувальна арена була розташована на поверхні, подалі від головних воріт. Одним своїм боком вона притулялась до скелі, з усіх інших боків простір захищав невисокий частокол. Всередині арена більше нагадувала стадіон, за винятком кількох опудал, що висіли на жердинах біля паркану. Й опудала, й паркан за ними виглядали, як то кажуть, вживаними, з однієї з солом'яних голів ще й досі стирчала кимось забута стріла.

Гноміха гукнула живу душу, й та досить швидко з'явилася у вигляді ще одного  гнома - тренера Сахона. Коротуни починали дратувати, й Марина не могла дочекатися того часу, як збіжить з цього місця.

Швидко погодившись на додаткові завдання, вона майнула у ліс, щоб вполювати свою першу у цьому житті здобич. Проте перші хвилин десять істот свого  - першого - рівня, окрім равликів, знайти не змогла.