Минув тиждень.

Коли Кейт поверталася з кабінету професора Рейнольдса, розум її рішуче кружляв, а тягар отриманих знань лягав на її плечі. Незважаючи на страх, який гриз її зсередини, вона знала, що не зможе відвернутися від правди — не тоді, коли життя її друзів висіло на волосині.

З кожним кроком Кейт тверділа рішучість. Вона мала дізнатися, що сталося з Сарою, незалежно від ціни. Якщо вона померла, Кейт мала знати, щоб закрити своє скорботне серце та забезпечити справедливість.

Увійшовши до лекційної аудиторії, Кейт підійшла до професора Рейнольдса, її кроки були цілеспрямованими та рішучими. Без передмови вона розкрила свої наміри, її голос був рівним, незважаючи на бурхливі емоції, що вирували всередині неї.

- Професоре, мені потрібна ваша допомога, - почала Кейт, її слова звучали переконано. - Мені потрібно знати, що сталося з Сарою. Я не можу просто стояти осторонь і нічого не робити.

Професор дивився на неї з поєднанням занепокоєння й захоплення, його очі пом’якшилися від співчуття.

— Я розумію, Кейт, — сказав він ніжним, але рішучим голосом. — Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти тобі. Ми разом дійдемо до суті. Ти знайшла щось в архіві?

- Так, і в мене є невелика теорія. - Вона відкрила свій щоденник в якому залишились копії фотографій з архівних справ. - В його діях та руках на жертвах - чітко видно бурхливі емоції. Він робить це не через образу на жінок, а через самовдовелення. Дивіться, - вона показала на фото де в тілі Христини були ножові поранення, - він робить це чітко та шкидко.

- І що ти думаєш? - Кейт розуміла, що Рейнольдс вже давно знає те, що вона відкрила тілько зараз, та питає її більше з інтересу викладача. 

- Я вважаю, що він психопат. Робить це заради емоцій. Відсутність емпатії робила його нещасливим та зараз він почуває себе краще - звідси така кількість жертв з початку. 

- А що з приводу відсутності ДНК? 

- Два варіанти - або презерватив, або більш очевидно в нього є проблеми з ерекцією. На тілі не може бути ДНК, якщо він ґвалтує сторонніми предметами. Я думаю, момент ґвалтування це додаткова стимуляція його мозоку до відчуття емоцій. 

Підтримка професора зміцнила її рішучість, і Кейт відчула, як у її грудях спалахнула надія. Вона знала, що дорога попереду буде сповнена небезпеки та невизначеності, але вона не дозволяла страху стримувати її — не тоді, коли правда була так близько до неї. Але перш ніж Кейт змогла повністю зрозуміти жахливість свого рішення, її телефон задзвонив , порушуючи тишу аудиторії. З почуттям завмирання в животі вона відповіла, її серце калатало в грудях.

- Орі? - Сказала Кейт із занепокоєнням у голосі, коли вона слухала плаксивий голос подруги на іншому кінці лінії. - Що не так?

Здушено схлипуючи, Орі розповіла про жахливе відкриття — коли вона відчинила двері своєї квартири, то виявила на порозі подарунковий пакет. Всередині лежав жахливий подарунок — скальп із фіолетовим волоссям, який безсумнівно належав їхній зниклій подрузі Сарі.

Кров у Кейт холонула, коли вона слухала тремтячий голос Орі, жах ситуації, що склалася, обрушився на неї, як припливна хвиля. Не вагаючись, вона покликала Еда та Дерека, її голос був рівним, незважаючи на паніку, яка загрожувала поглинути її.

- Нам потрібно піти до квартири Орі, - сказала Кейт, її слова були наполегливими та різкими. - Щось сталося.

За кілька хвилин Ед і Дерек прибули до квартири Орі, їхні обличчя були блідими від шоку, коли вони дивилися на сцену перед ними. Поліція вже була на місці події, її похмурі вирази свідчать про серйозність ситуації.

Орі стояла на порозі, її очі були широко розширені від жаху, а руки нестримно тремтіли. Вона ледве могла зібрати сили, щоб говорити, її слова були прошепотілим благанням про допомогу, поки вона хиталася на межі краху.

Швидко Дерек кинувся до Орі, його руки обійняли її в заспокійливих обіймах і прошепотіли слова заспокоєння. Поліція не гаяла часу, вводячи заспокійливе, їх рухи були швидкими та ефективними, щоб стабілізувати крихкий стан Орі.

Коли парамедики відводили Орі, погляд Дерека зустрівся з поглядом Кейт, його очі були наповнені сумішшю страху та рішучості.

— Треба з’ясувати, хто це зробив, — сказав він рішучим голосом. - Для Сари.

Ед з похмурим і блідим обличчям підійшов до поліції з похмурою рішучістю.

- Покажи мені це, - зажадав він, його голос був напруженим від придушених почуттів.

Поліцейські на мить вагалися, обмінявшись мовчазним поглядом, перш ніж пом’якшитись. Вони розуміли що він не відчепиться та попередили його, що це не дуже добра ідея. Але йому було байдуже. Він знав що не відпустив би Сару, якщо не побачить це. З почуттям страху вони показали жахливий предмет, і Ед від цього жаху відсахнувся. Його обличчя стало попелястим, і з придушеним криком він похитнувся назад, його рука летіла до рота в марній спробі придушити наростаючу хвилю нудоти.

Коли він згорнувся, сильно блюючи, сльози текли по його обличчю, змішуючись із жовчю, що заплямувала його губи.

- Це Сара, - промовив він між зітханнями, його голос був хрипим від болю. - О Боже, це Сара.

Вага його слів висіла в повітрі, яскраве нагадування про жорстоку реальність, з якою вони зіткнулися. Сара зникла, її життя зникло в безглуздому акті насильства. І коли Кейт озирнулася на своїх друзів, на їхніх обличчях були викарбувані горе та недовіра, вона зрозуміла, що всі вони об’єднані у своїй рішучості домогтися справедливості для свого загиблого друга, незалежно від ціни.

Світ Еда обертався запаморочливими колами, коли він боровся з нищівною правдою: скальп, знайдений на порозі Орі, належав Сарі, його коханій дівчині. Кожна фібра його істоти кричала на знак заперечення, відмовляючись прийняти реальність її безглуздої смерті. Він тримався слабкої надії, що все це лише жахливий кошмар, що він прокинеться будь-якої миті й побачить Сару цілою й неушкодженою.

Але коли він озирнувся на заплакані обличчя своїх друзів, їхнє горе віддзеркалило його. Сам Ед знав, що від суворої правди не втекти. Сара зникла, її в мить ока вкрав безликий монстр, який упивався болем і стражданням інших.

Сльози нестримно текли по обличчю Еда, коли він намагався усвідомити жахливість своєї втрати. Спогади про Сару наповнили його пам’ять — її заразливий сміх, блиск в її очах, тепло її дотику. Як можна було так жорстоко відібрати в нього когось такого повного життя?

З важким серцем Ед упав на коліна, його тіло було охоплено риданнями, коли він оплакував втрату жінки, яку любив усім своїм єством.

Біля нього Кейт і Дерек спостерігали в мовчазній солідарності, їхні серця розривалися за свого друга, коли вони намагалися знайти слова, щоб запропонувати втіху перед обличчям такого всепоглинаючого відчаю. Вони знали, що не могли сказати нічого, щоб полегшити біль Еда, нічого не могли зробити, щоб повернути Сару з глибин забуття.

Але серед темряви в очах Еда яскраво горів вогник рішучості — сталева рішучість, народжена з глибини його горя. Він витер сльози тремтячими руками, його щелепи рішуче стиснулися, коли він зіткнувся з похмурою реальністю їхньої ситуації.

— Ми не можемо дозволити, щоб її смерть була марною, — сказав Ед хриплим від хвилювання голосом. - Треба з'ясувати, хто це зробив. Ми повинні змусити їх заплатити.

Кейт і Дерек кивнули, мовчки погоджуючись, їхній власний смуток змішався з шаленою рішучістю домагатися справедливості для свого загиблого друга. Разом вони розплутають заплутану мережу брехні та обману, яка забрала життя Сари, незалежно від ціни.

З важким серцем і заплаканими обличчями вони повернулися обличчям до ночі, їхня рішучість була непохитною перед обличчям невимовної темряви. За Сару та за всіх тих, чиє життя було обірвано нещадною рукою долі, вони боротимуться до останнього подиху, керовані палким бажанням побачити справедливість.