Сніг... знову цей сніг... Морана стояла на краю прірви, густий снігопад приховував від дівчини протилежну сторону цієї велетенської тріщини. Скільки разів вона вже намагалась розгледіти те, що знаходиться за білою пеленою? Провалля приймало кришталевих метеликів в свою чорну розверзнуту пащу, здавалось вона не має дна - під ногами дівчини темніла безодня.

Матір мене колисала,

Душу мою розірвала,

Вітер розвіяв світами,

Все помінялось місцями,

Буде тепер вона з нами...

  Знову цей голос, моторошна пісня, що лунає наче звідусіль. Морані хотілось кричати від туги, яка охоплювала її в цьому місці. Здавалось, наче всі емоції, які замерзли в реальному світі, дивним чином перемістились сюди, на край чорної безодні. Важко навіть звичайні емоції в такій кількості сприймати, якщо вони навалюються одночасно, а якщо в них вплітати ще й переживання та важкий тягар туги за коханим, що стає все більшим щодня, то біль перетворюється помалу на нестерпний… Навіщо її сюди приводять знову і знову?

Можливо потрібно просто зробити крок в цю чорну порожнечу, що обіцяє їй обійми вічного сну та спокою, і тоді біль та розпач зникнуть...

Морана різко розплющила очі прокинувшись. Волосся дівчини злиплось, дихання збилось, серцебиття пришвидшилось так, що закладало вуха... знову цей сон, здається останнім часом вона лише його й бачить. В світі безодні все сприймалось дуже реально, кожну хвилину, проведену там, Морана добре пам’ятала, але відтворити, хоч часточку того, що відчувала в дивномі сні, чародійка не могла. Щось змінилось в її душі в ту зимову ніч Дня Першого Снігу, невже так сильно вплинула звістка про можливе одруження коханого чоловіка? Але ж вона довіряє Деміану і вірить, що він дотримає слова і вирішить всі питання на їх користь. Та й директор сказав чекати...

Наступного дня, після святкової зимової ночі, архимагістр Тордон викликав Морану до себе в кабінет:

- Дівчинко, нам потрібно поговорити... я знаю, що ти вже чула про важку ситуацію в країні з активізацією немертвих в районі Чорного лісу. Герцогство Сторнів граничить з цією територією та ельфійським королівством. Ельфи зацікавленні в зміцненні охорони на родових землях Деміана, щоб різноманітна напасть не потрапила до них з чорних глибин лісової хащі, яка вже давно вважається проклятою.

- Так, я про це чула і знаю яким методом ельфи планують зміцнити позиції герцогства, - спокійно відповіла Морана.

- Ти маєш вірити тому хто віддав тобі своє серце, - архимагістр з тривогою подивився в позбавлене емоцій обличчя дівчини, невже закрилась через звістку про декана... - Я бачив як Сторн дивиться на тебе і з якою ніжністю та захопленням згадує в розмовах... він не дозволить нікому собою маніпулювати.

- Можливо й так, - без тіні емоцій кивнула студентка.

- Морано, Деміан прислав повідомлення, сказав, що затримується через вирішення всіх цих проблем і незаплановану поїздку до ельфійського лісу, він просив поговорити з тобою, запевнити, що вирішить все.

- Добре, дякую, що повідомили, - кивнула дівчина.

- Що з тобою таке, ти на себе не схожа?

- Можливо просто емоційно перегоріла через нервування... я можу йти?

- Так, звичайно, - кивнув стурбований поведінкою студентки директор, - і будь ласка, вір йому.

Дівчина кивнула і вийшла з кабінету.

За вікном займався світанок, можна було вставати, щоб не повертатись в той безумний сон. Морана глянула на порожнє ліжко Трояни, знову подруга провела ніч з нареченим.

Прийнявши душ, дівчина змила з себе наслідки важкого сну і зібралась на заняття.

Зима закінчувалась, але холодний вітер пронизував до кісток, а сніг не поспішав танути. Накинувши теплий зимовий плащ, на улюблений шкіряний комплект одягу, який Морана урізноманітнила ще парою штанів, корсетом, безрукавкою та двома куртками, і тепер могла носити зручні речі постійно, дівчина поспішила в їдальню.

На першому поверсі гуртожитку на неї вже чекав Алекс, в останні місяці його стало якось забагато в її житті, хлопець супроводжував її на парах, в їдальні, ходив хвостом за дівчатами в місто... хоча більше не проявляв агресивності в своїх залицяннях, певно магістр Гократаніель дійсно допоміг Алексу... але все це наче й не хвилювало Морану.

- Привіт, - юнак обійняв рукою подругу за плечі, вітаючись, - йдемо снідати?

- Привіт, так, - кивнула чародійка, навіть не намагаючись вирватись, - а навіщо? Вона зрозуміла недавно, що знищить будь кого, хто може спричинити їй біль, після цього перестала перейматись такими дрібницями; а Алекса внутрішня сила взагалі зустрічала з якимось своєрідним задоволенням, якщо цю дивну тягу можна так назвати.

Біля їдальні їх наздогнали Тріос та Спріт, а всередині вже чекали на одногрупників Гриза та Грох.

Примостившись за столом, обмінялись одне з одним привітаннями та почали обговорювати сьогоднішні пари.

- Сьогодні у нас некромантія, рунопис, а після обіду спецкурси, - сказала Гриза. - Ви підготували розбивку рунічних футарків по епохах розвитку центральних королівств материка?

- Так, - відповіла Морана, - там ціла доповідь вийшла, але тепер все буде під рукою для пентаграм на кресленні просторових конструкцій.

- А ми не доробили, - сумно сказав Спріт, - там стільки схожих знаків, що дуже важко їх систематизувати.

- Так і скажете магістру, завершити можна і до наступної пари, - знизила плечима Морана і продовжила сніданок.

Хлопці переглянулись, раніше дівчина завжди радісно ділилась конспектами та пояснювала незрозумілі моменти, зараз же всі розмови були якимись холодними, байдужий погляд та офіційність тону, не залишали навіть можливості отримати від неї допомогу.

- Мора, а ми на цілительську майстерність чи на зіллєваріння сьогодні?, - запитав підсунувшись впритул Алекс.

- На зіллєваріння, цілительство в нас завтра, в тебе це в планшетнику записано, - відповіла дівчина.

- Я складаю загальний план іспитів та заліків на цей рік для нашої групи, - повільно пережовуючи соковитий шмат м’яса, сказав орк, - до весняних канікул підготуйте списки своїх предметів. Я думаю, що нам простіше буде визначитись кому з ким займатись, під час підготовки, саме з таким загальним планом.

Всі закивали і почали обговорювати цьогорічну сесію, яка була першою для них, тому дуже хвилювала кожного з присутніх. Завершивши сніданок одногрупники гуртом вирушили на некромантію.

- Сьогодні ми розглянемо підготовку органів об'єкту для віщування. На практиці ви спробуєте влити енергію в окрему частину мертвої структури для отримання, хоч якоїсь, аурної картини з залишкової енергетики тіла, - повідомила магістр Фрок. - Давайте розпочнемо з короткого екскурсу в історію для розуміння такого виду віщування.

Наші предки працювали з різними видами мертвої матерії з самого початку епохи Прозріння. Як ви вже знаєте, спочатку м'ясо та кров тварин, в некромантії, використовувалось для підсилення певних характеристик людини. З'явились ритуали, під час яких некромант активував залишкову енергію в обраному органі, для відновлення своєрідного ефекту пам'яті структури, завдяки якому чародії минулого сподівались відновити характерні риси притаманні першоносію. Наприклад, вбивши косулю та зачарувавши, а потім і поглинувши, її легені, маг отримував здібність швидко пересуватись, аналогічно жовчний міхур ведмедя давав неконтрольовану агресію з багаторазовим збільшенням фізичної сили чародія, а серце вовка - хоробрість та жорстокість в розправі над ворогом.

В наш час ці методики удосконалення індивідуальних особливостей відшліфовано і покращено. Вже не потрібно пити кров чи вживати сире м'ясо тварин, вони стали інгредієнтами порошків та настоїв, які не перекривають основні властивості зачарованого органу, хоча існує проблема з послабленням деяких ефектів, над якою спеціалісти зараз працюють в магічних лабораторіях.

Віщування ж взагалі не вимагає поглинання плоті тварин, робота проводиться з енергетикою, яка залишилась в мертвій частині тіла. Темний чародій направляє порцію своєї сили на обраний фрагмент і, після активізації енергії частинок, зчитує ауру об'єкта.

Якщо потрібно побачити минулі події, ритуал проводять над всім тілом, відкривши черевну порожнину і наповнивши енергією всю систему органів, тоді прокидається їх спільна залишкова пам'ять. Найчастіше сильні некроманти чітко бачать останні події в житті особини, яку перевіряють, та найяскравіші моменти минулого, що відбились на аурній складовій мертвого, якщо ж потенціал чародія недостатній, то внутрішня сила не може повноцінно синхронізуватися з вивільненими залишками еманацій смерті і доводиться задовольнитись лише фрагментальними образами.

Для передбачення майбутнього - достатньо розмістити в гексаграмі, з основними символами пошуку та істини, ті органи, які відповідають запланованій тематиці питань. Класифікацію ми з вами зараз запишемо, вона схожа з вибором частин тіла мертвої істоти для підсилення індивідуальних особливостей людини...

Після занять на Морану в холі чекали друзі. Трояна радісно помахала їй і, коли чародійка підійшла, сказала:

- Ми сьогодні в трактир плануємо сходити, у бойовиків випускного курсу там святкування заручин, їх я погано знаю, там двоє перевертнів з зграї Дикого вепра, але запрошували всіх з гуртожитку. Ти з нами?

- Ні, дякую, - хитнула головою Морана, - не бачу сенсу йти на святкування до незнайомих людей, в мене є чим зайняти вечір.

- Шкода, - зітхнув Старк, - розвіялась би трохи, а то сама на себе не схожа.

- Тобі здалось, - відмахнулась дівчина, - побачимось.

Морана накинула теплий плащ і вислизнула на вулицю. Друзі стурбовано дивились їй в слід.

- Це вже ненормально, - похмуро сказав Борей, - щось потрібно робити, інакше в неї потім зрив буде, так закриватись від усього не можна.

- Придумаємо щось, - задумливо проводжаючи очима подругу сказав Алекс. - Я маю ідею як їй емоційний бум влаштувати.

- Ти лише палку не перегинай, добре?, - Трояна, як і всі присутні, добре знала про ставлення Алекса до чародійки.

- Не турбуйся, силою я її примушувати до взаємин не буду, - посміхнувся темний чародій.

- Дивись, а то ж Сторн повернеться..., - почав було Старк.

- Та чхати я на того декана хотів, він там з ельфійками забавляється, а Морана тут скоро, як я тоді, зірветься, - розізлився Алекс, і спокійніше додав, - пішли святкувати, я ж сказав - є ідеї, поганого нічого не планую, не хвилюйтеся.

І група чарівників, переключившись на обговорення походу у трактир, направилась до виходу з академії.