- ... а потім він схопив того немертвого за кінцівку і потягнув до себе, зі сторони це виглядало, наче вони танцюють, - Етна розповідала історію за історією, нахвалюючи свого брата.

Господарі Ноктаріуму приймали гостей у малій обідній залі, після чого перебрались до зручного кабінету. Морана з Етною сиділи з ароматним чаєм біля каміну і розповідали одна одній про своє життя, намагаючись ближче познайомитись. Характер у обох дівчат був досить жвавий і розповіді часто привертали увагу чоловіків, що розмістились, з келихами вина в руках, за робочим столом Деміана.

- Важко так працювати, коли в іншому кутку кімнати цікавіше і приємніше було б знаходитись, - задумливо сказав Локі, коли його увагу привернула розповідь Морани про пекельних собацюр та маніяка, який за нею полює. Дівчина так тонко передавала побачене, що здалось, наче таємничий некромант стоїть поруч з ними. - Але в іншу кімнату я не піду, не хочу втрачати можливість спостерігати за нашими дівчатками, вони так пристрасно розповідають історії, де там до них театральним трупам та акторам.

- Хм, згоден з тобою, але потрібно розібрати питання з патрулями, ти маєш виставити робочі групи старшокурсників..., - почав було Деміан.

- Сторн, яких старшокурсників?, - перебив його ректор, - мої хлопці постійно в патрулях та на практиці біля Чорного лісу, починаючи з третього року навчання. Кого я ще можу виділити?

- Але нам потрібні некроманти для підсилення обходів біля міста. Ти ж бачиш, що відбувається щось ненормальне: амулети не діють, захисні стандартні чари не зупиняють немертвих... щось направило армію трупів на наше місто...

- Я розумію, будемо думати..., - Локі відкинувся на спинку крісла і, смакуючи вино, довго спостерігав за Мораною. Потім різко перевів погляд на Деміана і продовжив, - знаєш, а я думаю все не просто так з цією активацією немертвих. Дивись, атаки на ельфійський ліс збільшились тоді, коли наше посольство прибуло до них зі своєю дипломатичною місією. Зараз сили темних сутностей направили на наше місто. Ще й та історія з маніяком і жагою божевільного некроманта володіти силою та тілом твоєї нареченої.

- Я теж про це думав, але наче неприємності Морани з немертвими не пов'язані ж. Все почалось ще до її вступу до академії.

- Ні, любий мій друже, ні... тоді почалась їх активація, тобто підготовка до чогось масивного, а напрямлені атаки ми спостерігаємо саме з осені, коли твоя кохана проявила силу і пішла навчатись.

- Хм, якщо розглядати з цієї точки зору то ти правий, - кивнув Деміан і подивився на наречену, яка, посміхаючись, слухала ще одну розповідь Етни, що нахилилась до чародійки і довірливо щось тій казала, кидаючи при цьому погляди в бік Локі.

- Так що полюють саме на вас, чому не знаю, швидше за все через високий потенціал та сили, хоча можливо тут все набагато глибше, ніж здається, - завершив свою думку Локі.

- Добре, розберемось. Я щодня розбираю звіти від слідчих з Ніленосу, але слід Алекса зник. Думаю потрібно самому туди навідатись, Морана наче трішечки звикла вже до палацу та й викладачі скоро прибудуть, їй буде чим тут займатись і без мене, - Деміан ще раз кинув погляд на дівчат і повернувся до робочих моментів, взявши в руки карту місцевості, що розкинулась навколо Дарквуду, - дивись, ось тут я відмітив точки, де пройшли останні напади немертвих...

- Як тобі Етна?, - Деміан тримав Морану на руках, граючись чорним локоном, що вибився з високої зачіски чародійки.

Пара темних розмістилась на диванчику біля каміну, в кабінеті Деміана, після того як розпрощались з гостями. З тіткою Морана переговорила ще перед приїздом Локі і його сестри, тому початок ночі можна було провести вдвох.

- Вона весела, цікава, розумна... але в її очах постійно проскакує туга, коли вона дивиться на Локі. Я думаю, що дитяча закоханість виявилась справжнім коханням, саме через це вона відмовляє всім кавалерам, хоча заміжжя їй пропонували вже неодноразово і дуже поважні аристократи, деякі імена навіть я чула в академії, - Морана підсвідомо потягнулась за рукою Деміана, який провів пальцями по її шиї.

- Ммм... можливо й так, - герцог почав ніжно цілувати шию своєї нареченої, через що робив постійні паузи між словами, - Локі не розглядає її... як партнера для інтимних забав... в нього багато жінок... він цінує свою свободу... і цінує відносини з Етною, які втратить... якщо поступиться її забаганкам і проведе з нею ніч.

Морана вже не звертала увагу на слова Деміана, бажання, мов роздмухане полум'я, підіймалось всередині, закриваючи весь світ, стиснувши його до одного чоловіка, що зараз був поруч. Емоції розквітали все більше, що п'янило дівчину, яка так довго була у полоні льодяної душевної криги.

- Деміане..., - стогін зірвався з губ чародійки, коли герцог легенько почав прикушувати мочку її вуха.

Руки темного продовжували подорожувати по тілу Морани і з кожною секундою у неї оголених ділянок тіла ставало все більше.

- Дівчинко моя, - Сторн розвернув чародійку до себе і вона сіла на нього, затискаючи його стегна ногами. - Як же ж важко стримуватися...

Губи чоловіка ніжно торкались шиї дівчини, спускаючись з кожним поцілунком все нижче. Магічне полум'я в каміні не гріло, а лише створювало ілюзію затишку, але темним здавалось, що в кімнаті страшенно спекотно. Одяг почав заважати, хотілось торкатись шкіри коханої людини, злитись в одне ціле, відкриваючись одне перед одним повністю.

- Так не стримуйся..., - видихнула Морана в губи Деміана, який підняв обличчя, щоб поцілувати її. З цими словами в очах герцога затанцювала темрява, вона була прекрасною, наче завихрення тонкого ніжного оксамиту, абсолютно чистої пітьми.

Чоловік, цілуючи Морану, потягнув корсет її сукні вниз, як тільки завершив розв'язувати на ньому шнурівку.

Дівчина піднялась з колін чародія і, відступивши на крок, зняла з себе плаття. Деміан підвівся, насолоджуючись танцем вогню на шкірі коханої і знову припав до її солодких губ. Руки герцога, в цей момент, звільняли Морану від білизни, яка ще залишилась на ній.

Чародійка на секунду завмерла, знітившись через те, що стоїть майже повністю оголеною перед чоловіком, хоча Деміан ще був одягненим, адже вона встигла лише розстібнути його чорну сорочку, щоб легше було насолоджуватись тренованим бажаним тілом некроманта. Але потім, відкинувши всі сумніви, Морана потяглась до пряжки на ремені Деміана. Чоловік її зрозумів і допоміг розстібнути його, звільняючись одразу від полону шкіряних штанів та сорочки.

Руки герцога, як і його губи, намагались приділити увагу кожній частинці тіла Морани. Вона плавилась від таких відвертих дотиків та поцілунків.

Деміан повернув свою наречену на диван, продовжуючи пестити її. Проклавши доріжку з поцілунків вниз від губ та шиї дівчини, чародій почав прикушувати затверділі горошини грудей Морани, обпираючись однією рукою на канапу, іншою він легко погладжував дівчину, зриваючи тихий стогін насолоди з її губ.

Морана зарилась руками у довге волосся магістра, періодично стискаючи його і перебираючись руками на шию та спину герцога. Їй хотілось більшого, вогонь в середині вже палав просто нестерпно.

В певний момент Деміан почав спускатись нижче. Чоловік проводив язиком по оголеному животу дівчини, цілував та гладив його, перебираючись до своєї цілі.

Морана відчула як рука магістра почала торкатись внутрішньої сторони її стегна, пальці виводили хитромудрі завитки, розслабляючи напружені ноги дівчини. Коли дотики стали звичними, чародійка розслабила ноги і Деміан одразу ж перебрався руками вище, проводжаючи кожен дотик ніжними гарячими губами.

Відчуття були новими і незвичними, але такими приємними, що темна прогнулась на зустріч магістру, примруживши очі від задоволення. Гаряче дихання Деміана опаляло, в середині з'явилась хвиля насолоди, в яку перетікало полум'я збудження, що зростало весь цей час в тілі чародійки.

Ця хвиля наростала, дівчина вже не могла стримувати стогін, її руки вчепились в диван, здавалось, що от-от цей потік вирветься назовні. В певний момент світ навколо Морани розлетівся на міріади дрібних шматочків, наче хвиля досягнула своєї кульмінаційної точки і з сильним гуркотом розбилась об скелю, перетворюючись на феєричні, неймовірно чаруючі, бризки.

Коли Деміан зрозумів, що перша хвиля напруження спала, і його дівчинка розслабилась, вперше відчувши кульмінацію від інтимних відносин, він обережно повернувся назад, піднявшись до грудей та шиї чародійки. Чоловік добре розумів, що вперше, для зменшення больового ефекту, його дівчинці потрібно повністю розслабитися і тепер вона готова прийняти його повністю.

Морана бачила обличчя Деміана, який піднявся над нею, обпершись по обидва боки на лікті, як крізь легку завісу туману, нові відчуття були неймовірними, тіло охопила така легкість... аж раптом стегна герцога стали ближчими і чародійка відчула, що він помалу починає входити в неї, розмірено рухаючись і заглиблюючись з кожним поштовхом. Очі Морани розширились, чарівна завіса спала, дихання стало важчим, вона відчувала дискомфорт і спробувала змінити положення, щоб позбутись дивного відчуття всередині себе. Але своїми рухами вона зробила лише гірше, несвідомо піднявшись, дівчина стала ще ближче до Деміана, в цей момент чоловік з глухим гарчанням зайшов у неї повністю, зриваючи хриплий крик з губ коханої жінки, він зловив його поцілунком, продовжуючи все більше підкорювати собі цю неймовірну чародійку.

Напруження Морани відчувалось навіть на енергетичному рівні, перестало танцювати полум’я в каміні, темрява поглинула все навколо, але чародії цього не помічали. Деміан, продовжуючи рухатись, шепотів чародійці слова кохання, і вона помалу почала розкриватись перед ним повністю, зливаючись в одне ціле. З губ темної, разом з стогоном, злетіло ім’я герцога, що розпалило пристрасть некроманта ще більше, чоловік цілував обличчя своєї коханої, пестив її і відчував, що з кожною секундою, з кожним поштовхом, їх душі починають все більше поєднуватись. Деміан ніколи про таке не чув, але чітко відчував саме злиття енергії та душ в момент близькості з нареченою.

Нарешті тіло чародійки майже повністю розслабилось, дозволяючи магістру вести в їх першому інтимному танці, дівчина підсвідомо почала підлаштовуватись під темп герцога, що викликало обпікаючу хвилю в середині Деміана. Він зрозумів, що більше не може стримуватися…адже все що відбувалось було незвичним навіть для нього, це зводило з розуму - його кохана некромантка, яка звивалась зараз під ним, даруючи свої крики, поцілунки, гарячі дотики, віддавала себе повністю; дивовижні емоційні каруселі та енергетичне наповнення темрявою били в голову сильніше, ніж витримане дороге вино.

Відчувши несамовите задоволення, в піковий момент, Деміан не зміг стримати хриплий стогін, і, завмираючи всередині коханої, обережно нахилився, щоб поцілувати її, заглядаючи в очі.

Чоловік ліг збоку біля Морани і, погладжуючи її живіт, запитав чи все гаразд, у відповідь отримав лише довгий погляд, під час якого дівчина роздумувала над такими простими словами і кивок, що підтвердив нормальне самопочуття чародійки. Після цього очі темної закрились і вона одразу ж заснула.

Деміан ще деякий час спостерігав за сном своєї нареченої, легко торкаючись рукою її волосся. Потім, зітхнувши, підвівся, легенько звільняючи руку з-під її голови, і знищив магією всі наслідки їх бурхливої ночі, разом з одягом. Підхопив кохану на руки і переніс до своєї кімнати просторовим переходом.

Засинаючи в обіймах жаданої жінки герцог розумів, що не віддасть її ніколи і нікому, знищить весь світ, якщо він примусить частинку його душі страждати.