- ... Гарбрун має чотири кінцівки, з міцними кігтями, що можуть легко розірвати навіть металеву конструкцію. Шипи, які проходять вздовж хребта, цієї ящіркоподібної істоти, як і кінчик її хвоста, містять залози з отрутою, яка виприскується при тісному контакті з іншою живою істотою. Гарбуни добре бачать в темряві, але більше полюбляють сонце, їх, частіше за все, зустрічають в засушливих жарких зонах, наприклад, в пустелях чи гірській місцевості теплих країн, - розповідав магістр бестіології Карпеус, звичайний чародій-природник, невисокого зросту, з густим рудим волоссям та борідкою. Магістр все життя подорожував і досліджував клімат та істот, що зустрічав в різних куточках планети, і, через певний час, на сьомому десятку, вирішив викладати в академії, щоб поділитися з молоддю своїм досвідом. - Ці ящіркоподібні - хижаки по природі, вони їдять все, що можуть вбити та з'їсти, але в їх раціон входять й деякі рослини, адже коріння та трави гарбуни вживають в лікувальних цілях, або ж для збереження достатнього рівня рідини в організмі.

На людей ці істоти нападають у декількох випадках: захист гнізда, помутніння розуму, відсутність в їх ареалі дрібніших тваринок для харчування, але в останньому випадку, ситуація буде одразу помітною, так як атакувати вони будуть, збившись у зграю.

Пам’ятаю, одного разу, ми подорожували пустелею в далекій країні Девів, що лежить за океаном на півдні. Наш караван рухався серед моря барханів всю ніч та ранок, а коли сонце стало занадто сильно припікати, ми зупинились відпочити в тіні невисоких скель, що розривали море піску. Через спеку розморила всіх, навіть охоронці, які стояли на варті, почали куняти, розраховуючи на  магічні сигнальні контури, які розкинув караванний маг навколо стоянки.

Я прокинувся від якоїсь незрозумілої тривоги, прислухався, але все наче було тихо, всі спали. Сонце, як і раніше, сильно припікало…перевів погляд на чародія, що відпочивав поруч, чоловік теж вже не спав, як і я прислуховуючись до того, що відбувалось за стінами шатра. Аж тут, ми помітили тінь, яка промайнула за пологом. Ми одночасно підхопилися на ноги і вибігли на вулицю. По території стоянки стрімко пересувалися гарбруни, їх було біля десятка, речей вони не торкалися, тому шуму не було ніякого. Здавалось, що вони розподіляються між людьми в лагері, щоб одночасно напасти.

- А як же ж вони потрапили на територію стоянки, якщо навколо розкинули магічний контур?, - здивовано перепитав Грох.

- Під землею, - відповів магістр, виринаючи зі своїх спогадів, - саме в тій експедиції ми відмітили можливість гарбрунів занурюватись в товщу піску для короткотривалого переміщення там. В нас навіть виникла підозра, що вони бачать чи відчувають магічні конструкти, цю теорію, в минулому році, підтвердив один молодий науковець-дослідник, магістр бестіології з столиці, нажаль призабув його ім’я, але думаю ми ще неодноразово його почуємо.

- Ви тоді впоралися з нападом цих хижаків?, - поцікавилась Трагія.

- Так, лише двоє охоронців отримали поранення, які швидко залікували, - кивнув магістр, - так що ми навіть не затримувались на стоянці більше, ніж було необхідно.

Студенти почали обговорювати цікаву історію і аналізувати як би самі вчинили, якби потрапили в таку ситуацію.

- Так, трохи відпочили, відволіклись на нову історію, а тепер давайте зараз детальніше розглянемо будову скелету та розміщення органів в цього ящіркоподібного, адже саме цінність їх отрути та деяких частин тіла, відзначається практикуючими алхіміками та зіллєварами, - магістр Карпеус махнув рукою над кристалом пам’яті і над столом сформувалась тривимірна картинка. - Перед вами розгорнута ілюзія об'єкту дослідження, після розтину...

Пара по бестіології була останньою, Морана з одногрупниками, обговорюючи інформацію, отриману на лекції, рухалась в сторону центрального корпусу, в велику актову залу, на репетицію.

В останній день зими, на наступні вихідні, у архимагістра Тордона мав бути день народження, до ювілею директора всі спеціальності готували різні сюрпризи та подарунки. Кафедра темної майстерності вирішила взяти на себе організацію святкового концерту, піком програми якої мав стати танець скелетів, які зберігались в одній з лабораторій, в підвалі, для практики по некромантії. Темні відьми, з другого та третього курсу, пошили для цього номеру довгі чорні плащі, які в перші хвилини мали приховати танцюристів від публіки і цим підсилити ефект несподіванки. На минулому зборі спеціальності, відібрали найсильніших та найдосвідченіших студентів-некромантів, більшість з яких навчались в магістратурі на останніх курсах, для керування діями скелетів. Було вирішено кожному танцюристу окремо назначити свого поводиря, і тепер на репетиції збігалась подивитись вся темна частина академії. Від інших цей сюрприз тримали в таємниці.

В програму концерту внесли акробатичний номер темних бойовиків з третього курсу, жартівливі пісні трьох темних відьмочок-першокурсниць, їх Нілени, Трагії та Сані; моторошну легенду, яку читала некромантка з четвертого курсу, супроводом для цього номеру обрали декорування сцени примарними ілюзіями, які будуть відтворювати дії озвучені в тексті; серед темних, яких відібрали для цього номеру, тому що вони добре володіли магією ілюзій, була і їх Гриза. Також планувався інтригуючий танець старшокурсниць, підготовлений в стилі народів теплих країн, примою в якому виступала Лоранда, і сумна пісня про кохання та високі ідеали, яку виконуватиме Трояна, у дівчини виявився сильний і чистий голос, Морана навіть здивувалась, що подруга жодного разу не сказала про такий талант; акомпануватиме дівчині другокурсник-відьмак, який вмів зачаровувати декілька музичних інструментів одночасно і, що було головним, тримав їх під контролем, добиваючись чистого звучання, протягом всього номеру.

В актовій залі Морану відкликала для розмови магістр Фрок:

- В мене до тебе є одне прохання. На ці вихідні збірна група студентів всіх спеціальностей їде до підгір’я Парміруса за подарунками для директора. Декани замовили виготовлення комплекту артефактів та амулетів у гномів, кожен предмет виконує атакуючу чи захисну функцію, яка зав'язана на спеціалізації кафедри. Так як дорога туди-назад займе декілька днів і перекриває навчання, то ніхто з нас поїхати за готовими речами не зможе. На останній нараді було вирішено відправити по одному довіреному студенту з кожної спеціальності, тим паче для вас це буде гарний досвід спілкування з місцевими майстрами та непланова екскурсія. Ми внесемо це в ваш навчальний план і всі, хто відправиться в цій групі, отримають оцінки за доповідь, яку ви зробите після повернення. Головним призначено Свардіуса, він помічник магістра Терії, маг-артефактор, який закінчив в минулому році нашу академію і зараз готується до захисту ступеня магістра магії.

Для нашої кафедри замовлено перстень з пеленою темряви та браслет, що захищає від немертвих та темномагічних заклинань.

Відправляєтесь завтра вранці, щоб до ночі доїхати до сусіднього міста.

- Добре, думаю це не проблема, - знизила плечами Морана, - ще щось?

- Гроші забереш у мене перед відправленням, там і на оплату замовлених товарів і на дорогу. Якщо щось ще згадаю, то розповім, але наче при таких практиках проблем не виникає, наші студенти неодноразово навідувались до гномів в коротких навчальних місіях.

- Добре, якщо виникнуть запитання, я підійду, - кивнула темна чародійка і повернулась до одногрупників, які вже розсілись в залі.

- От чого це ти з Бореєм маєш їхати, а не я, - незадоволена Трояна ходила нервуючи по кімнаті, - це ж декілька днів подорожі, така романтика була б.

- Я теж не розумію, чому я не можу поїхати, - Алекс підтримав гнівну тираду відьми, осідлавши стілець в кімнаті дівчат, і невідривно спостерігаючи за Мораною, яка збирала речі для завтрашньої подорожі.

- Та чого ви такі нервові, це ж на кілька днів всього, - відмахнувся Борей, - навіть засумувати за нами не встигнете.

- А я вже сумую, - Трояна сіла біля свого хлопця на ліжко і, обвиваючи його шию руками, почала палко цілувати.

Алекс зітхнув, побачивши такі відкриті стосунки, без незрозумілих проблем, як у них з коханою, і знову повернувся до Морани:

- Хто там хоч з вами має їхати?

- З кожного факультету за замовленням їде один студент, - відповіла чародійка, закриваючи свій шкіряний ранець.

- Тобто буде, окрім вас двох, ще ілюзорник, природник, артефактор та цілитель.

- Ні, від артефакторів помічник магістра Терії поїде, - хитнула головою чародійка.

- Це той смазливий шатен, обвішаний різними ланцюгами та амулетами, з пірсингом в усіх можливих місцях?

- З чим-чим?, - Трояна з зацікавленням повернулась до Алекса.

- Ну, з сережками різними в носі, брові, вухах..., - пояснив друзям незнайомий земний термін темний чародій.

- А, ви про Свардіуса, - кивнула посміхаючись Трояна, - мені дівчата розповідали, що ці кільця у нього від пупка і нижче також вживлені в тіло.

- Дівчата?, - з підозрою вигнув брову Борей.

- Угу, цей артефактор дуже любить жіночу компанію і в його ліжку багато хто побував, навіть з кимось з магістрів наче бачили, ще коли він навчався, - кивнула відьма.

Алекс незадоволено піднявся, відштовхуючи стілець:

- Потрібно запитати про цю поїздку у Лоранди, можливо я зможу якось теж потрапити в склад вашої делегації до гномів.

- Не панікуй ти так, я за Мораною пригляну, не чіпатимуть її, - сказав знервованому другу Борей.

- І в ночі приглядатимеш? Аж цікаво стало як?, - з сарказмом поцікавився Алекс.

- О, мені вже теж, - підтримала темного Трояна і примружившись глянула на свого нареченого та подругу.

- Ви як діти, - зітхнула Морана, - не потрібно за мною приглядати, я не маленька, та й якщо і захочу комусь приділяти увагу, то це буде лише мій вибір.

Алекс скрипнув зубами і вийшов з кімнати.

- Поговори з ним, ти ж бачиш, що Алекс хвилюється за тебе, - з докором в голосі сказала Трояна.

- Навіщо? Він не мій хлопець, всі ті експерименти та наші взаємини Алекс сам вигадав, - знизила плечами чародійка, - мені з почуттями та Деміаном розібратись потрібно, а не втихомирювати безпідставні ревнощі одногрупника.

- Добре, тоді я поговорю, щоб дурниць не накоїв, - піднявся Борей і, поцілувавши Трояну в ніс, додав, - я скоро повернусь.

Коли за боєвиком закрилися двері, відьма глянула на подругу, яку явно ніяк не схвилювала вся ця розмова і поїздка загалом:

- Морано, тобі дійсно потрібно розбиратись зі своїми емоціями, ти наче нежива зараз. Я розумію, що Алекс намагається використовувати всю цю ситуацію і відсутність декана, але ж він наш друг, йому боляче...

- Мені його шкода, напевно, але себе я також могла б пожаліти, якби щось відчувала, - сказала Морана і змінюючи тему продовжила, - я так розумію ви вдвох хочете побути перед дорогою? Я тоді до близнючок піду, зайдеш за мною.

- Добре, - кивнула Трояна, - не забудь в дорогу краплі свої взяти, а то про артефактора я не жартувала, він ще той ловелас.

- Не забуду, але навряд вони мені знадобляться. Моя сила, крім Деміана, лише Алекса поки підпускала, та й з ним не можу зрозуміти чому, адже почуттів до нього в мене ніколи не було...