Прірва, сніг, вітер... Морана зітхнула і присіла на краю безодні. Це місце стає вже настільки звичним, що дівчина почала плутатись де її сни, а де реальність.

Тут в голові промайнули картинки сьогоднішньої прогулянки та моменти в душовій кімнаті, чародійку аж сіпнуло від згадки про те, що вона дозволила чужому чоловіку так торкатись до себе... ще й ті брудні бандити, брр... Морану почала бити лихоманка, нерви не витримували зашкалу емоцій від усього пережитого... як же ж їй пощастило, що вони з Алексом не завершили свій експеримент і не переступили через хитку границю під час своїх ніжностей... і справа була зовсім не в стабілізації дару, адже сила наче вже стала врівноваженою і дівчина її контролювала, сьогоднішні події підтвердили це, коли вона заборонила своїй внутрішній темряві виходити... але як же ж страшно, просто так, без почуттів, віддати себе комусь не через кохання, а задля реакції тіла чи щоб хоч щось відчувати. Морана плакала тихо, без схлипів та надривного голосіння, і чула як в такт стрімкому серцебиттю знову лунала пісня навколо:

...Ходжу туманними снами,

Біль розрива... не мине,

Треба назад повертати,

Щоб відшукати себе...

Так не може продовжуватись, від болю вже не вистачало повітря в легенях… потрібно щось робити, інакше можна дійсно зійти з глузду...

Дівчина прокинулась з чітким розумінням планів на сьогодні. Морана вирішила все ж таки поспілкуватись з магістром Фрок після занять, тим паче, що в них сьогодні тренування. А сам вибір співрозмовника пояснювався досить легко: по-перше, вона довіряла жінці, адже вони непогано потоваришували за період індивідуальних занять, а по-друге, Лоранда була напівсукубом, хто як не вона може розповісти про почуття та дотримання границі під час фізіологічного притягання.

Швидко зібравшись Морана сіла дописати домашнє завдання по бестіології, яке почала виконувати на вихідних і планувала завершити вчора ввечері після прогулянки.

Коли Трояна прокинулась і вже була майже готовою, в двері постукали. На порозі стояли їх хлопці.

- Як відпочили, як настрій?, - запитав задоволений Алекс і підійшов поцілувати Морану, - я спав після твоєї настоянки як вбитий.

Чародійка легко ухилилась від юнака:

- Дякую, все добре.

- Морано?, - темний чародій насупився, - що знову не так? Вчора ж наче вже все було в нормі.

Борей з Трояною переглянулись і вийшли в коридор, причинивши за собою двері.

- Ні, Алекс, те що було вчора - ненормально, - хитнула головою дівчина, - я цього не відчуваю, але розумію... мені потрібно розібратись з цим всім.

- Добре, - зітхнув юнак, - продовжувати експерименти поки не будемо, але невинні обійми і поцілунки не забороняй, ми тільки ж вирішили спробувати.

- Спробували і не вийшло, - заперечила Морана. - Але якщо тобі від цього легше, то відштовхувати, як і підпускати до себе, я тебе не буду.

Алекс одразу перевірив границі дозволеного: обійняв дівчину, легко торкнувся її губ поцілунком і спробував перемістити руку нижче талії, за останнє одразу ж отримав легкого штовхана.

- Зрозумів, - сумно посміхнувся Алекс, - ну хоч так...

Молоді люди зібрались і пішли снідати, сьогодні погода радувала ясним сонечком і вже відчувалось наближення весни, хоч сніг так і лежав по всій території академії.

- Годі знущатись над немертвим, - сказала магістр Фрок, - він вже третій раз обходить навколо тебе, принюхуючись, і навіть торкнутися тебе намагався, а ти так зайнята своїми думками сьогодні, що не помічаєш нічого навколо. Щось сталось?

Морана перевела погляд на покійника, який дійсно стояв дуже близько до неї, втягуючи розбитим носом повітря, біля її лівого плеча. Дівчина скривилась і направила немертвого назад до столу в центрі кімнати, одразу заспокоюючи його, після того як він ліг на тверду поверхню.

- Мені потрібно поговорити з Вами..., - почала було Морана.

- Ми ж домовлялись звертатись одна до одної на ти під час індивідуальних практик та в приватних розмовах, - нагадала дівчині напівсукуб, - всі ці офіційні звернення залиш для загалу.

- Так, вибач, - кивнула чародійка і продовжила, - ти певно помічала, що від'їзд Деміана вплинув на мене якось дивно: зникли всі емоції, я наче померла всередині... я не можу зрозуміти чому так сталося. Сильного потрясіння наче ж не було, просто холод пробрався всередину під час святкування Дня Першого Снігу, коли я дізналась, що він поїхав до нареченої. Але директор, на наступний день викликав мене до себе, він передав звістку від магістра і той запевняє, що все вирішить і скоро повернеться до мене. Але емоції так і залишились замороженими...

- Я помічала, що ти стала зовсім відстороненою, - кивнула своїм думкам Лоранда, - але не думала, що все так серйозно. Можливо варто звернутись до магістра Гократаніеля, він лікує душі...

- Ні, я думаю тут щось інше, - заперечила Морана. - Мені сняться дивні сновидіння, в яких я стою в зимовому лісі над прірвою. Всі емоції, які б мали вивільнятись з душі в реальності, прокидаються потужним потоком в мені під час сну. Я не витримую вже...

- Я навіть не знаю, що можна тобі порадити, - хитнула головою магістр, з сумом спостерігаючи за дівчиною. - Розумієш, я ж все життя намагаюсь знищити емоції в собі, щоб не підсилювати сексуальну ауру, яку успадкувала від батька-демона... Хочеш, можемо провести експеримент?

- Якщо це зможе допомогти... а що саме ти пропонуєш?

Лоранда наблизилась впритул до Морани, обхопила її руками за передпліччя і, не розриваючи зоровий контакт з дівчиною, вивільнила свою природню демонічну енергетику в навколишнє середовище.

Чародійка відчула сильне збудження тіла, під час цього контакту, вона навіть потягнулась до магістра в першу секунду, але схаменулась, відмітивши, в думках, що все це виглядає дивним. Сконцентрувавшись на собі, Морана зрозуміла, що в емоційному плані нічого не змінилось, там панувала холодна зима... некромантка хитнула головою, показуючи наставниці, що її дії не допомогли.

- Вибач, більше нічого вигадати не можу, - Лоранада відійшла від дівчини, згортаючи енергетичні потоки, що сплітались майже прозорим коконом, навколо її тіла. - От якби до майстра Кроумвела тебе відвести...

- А хто це?

- Це мій вчитель, з нижніх планів, і... перший коханець, - посміхнулась магістр. - В нього дуже сильна аура і виняткові здібності, він навчає молодих демонів контролювати свої емоції і може лікувати внутрішні збої з почуттями, так як магістр Гократаніель лікує душі.

- Хм, а з тобою навчання контролю дало збій?

- Та ні, але я йому сподобалась, а мені потрібно було вивільнити сексуальну енергетику, яка назбиралась після гормонального зізрівання... я тоді ледь стримувалась, щоб на когось не накинутись, саме через це матір прикликала батька і він відвів мене до Кроумвела... цей демон дуже вправний коханець і нереально гарна істота, я не жалкую про дні проведені в його ліжку. А враховуючи те, що після всього цього, майстер ще й навчив мене контролювати свою сутність і емоційні сполохи, то я йому, можна сказати, дуже вдячна, - розповіла посміхаючись напівсукуб.

- Зрозуміло, - кивнула Морана, - поговорити з спеціалістом по емоціях було б непогано, але в інфернальну зону мене ніхто не пустить.

- Ну, можна було б на літню практику до демонів поїхати, - задумливо сказала Лоранда, - якщо магістр до того часу не повернеться, то я ще буду вважатись твоїм куратором... подивимось, якщо нічого не зміниться до того часу, то можна буде так і вчинити.

- Дякую, я певно піду вже.

- Добре, - кивнула напівсукуб і додала, - одне можу сказати тобі точно, враховуючи висновки після нашого експерименту, - ніяка сексуальна активність не зможе розбудити твої почуття, проблема не на звичайному блокуванні емоцій зав'язана.

- Хм... а що робити якщо фізична тяга досить яскраво себе проявляє, а повна відсутність емоцій не включає внутрішній блок проти інтиму з чужою людиною?

- Емм, Морано... а до кого тебе тягне?, - відійшла подалі від дівчини магістр, приглядаючись до неї.

- До одного хлопця, - відповіла чародійка, не звернувши уваги на маневр наставниці. - Він давно приділяє мені увагу, але раніше я якось не розглядала його в плані близьких стосунків, ти ж знаєш, що Деміан був для мене всім...

- Був?, - магістр здивовано підняла брови.

- Зараз я вже не впевнена в тому чи взагалі залишилось щось між нами... його так довго не має, мені здається, що Деміан не зможе вирішити, так як хотів, всі ці проблеми з ельфами та немертвими, а я вічно існуватиму з цим холодом в душі.

- Даремно ти так, він реально закоханий, повір, я бачила його реакцію на тебе, це не звичайна фізіологія, - хитнула головою Лоранда і додала, - а що до Алекса... так, я знаю, що це цей хлопчина з іншого світу за тобою бігає, його відношення до тебе всі бачать, а Деміан взагалі декілька разів ходив зривати злість до магістрів-бойовиків на тренування, після того як бачив вас разом... так от, що до нього... Морано, спробуй поставити собі чітке завдання, на рівні підсвідомості закарбуй, що поки не повернуться почуття, ти не будеш розвивати глибше стосунки з ким би то не було, просто проблем після такого необережного вчинку буде значно більше, ніж ти думаєш, та й ти сама собі цього потім не пробачиш.

- Знаю, я так і намагаюсь повторювати собі, коли Алекс починає заходити далі, ніж можна було б дозволити, але сила його не відштовхує, а мозок не бачить ніяких проблем в тому, що тіло отримує задоволення...

- І що, далеко вже встигли зайти?

- Ну, до сексу в нас не дійшло, але ми були вже близько. Вчора, наприклад, єдиною перепоною між нами виявились мої штани та друзі, які невчасно зайшли до душової кімнати.

- Морано…

- Ні, я не задля цього пішла з Алексом туди, він травмував голову і ми промивали рану, нічого страшного не сталось, але волосся через кров злиплось, зараз вже все гаразд, - дівчина хитнула заперечливо головою, пояснюючи наставниці, що вона не прагнула інтиму з другом.

- Зрозуміло, значить в тебе підсвідома тяга до нього, ти обираєш варіанти розвитку подій, які можуть призвести до сексуальних відносин з ймовірним партнером… добряче ж намішалось всього – відсутність емоцій, гормональне зізрівання, відсутність підтримки коханого… ти дійсно можеш зараз переспати з будь ким, хто фізіологічно добре тобі підходить і кого підпустить до себе твоя сила…

- Але я не хочу цього, я пам’ятаю як неприємно було згадувати всі ці моменти під час сну, там на краю прірви, в душі наростав біль через те, що я дозволила торкатись до себе некоханій людині… що ж робити?!

- Хм, почекай, - Лоранда зайшла в бічні двері, які приховали, оформивши як частину стіни, і через хвилину повернулась з настоянкою в руках, - ось, тримай - це зілля для заспокоєння сексуальної тяги, я його раніше постійно приймала, зараз же воно мені майже не потрібне, навчилась себе контролювати. В мене таких ліків багато, а тобі ця настоянка допоможе пригасити реакцію тіла під час відвертих залицянь, які переходять межу дозволеного. Три краплі на склянку води, не частіше одного разу в день.

- Дякую, сподіваюсь допоможе, - Морана забрала зілля в магістра Фрок і вийшла з тренувального залу.