Морана з Деміаном вийшли з гуртожитку викладачів вдвох. Вахтерка здивовано округлила очі, від такої зухвалості, і ледь не облилась своїм улюбленим чаєм з молодавницею, адже вона точно пам'ятала, що вранці дівчина не приходила до декана, а це могло означати лиш одне - ця безсоромниця провела ніч у магістра. Недаремно їй орчиня, що працює вахтером в гуртожитку некромантів та бойовиків, розповідала наче їх декан Сторн неодноразово приводив цю темну на світанку і про нічні прогулянки цієї дівки з однокурсниками, поки її старшого залицяльника не було в академії. Ох, яка ж розпусна молодь сьогодні, жах просто, і головне ж магістр туди ж... хоча він теж ще явно не виріс, різниця в віці з поважними вахтерками у нього набагато більша, ніж з студентами, от і бігає за цією вертихвісткою, як юнак... Жінка швидко допила свій чай, спостерігаючи як пара зникає за поворотом, і гукнула прибиральницю, щоб та посиділа на її місці біля входу, поки вона збігає до подруги в гуртожиток темних та бойовиків, щоб розповісти свіжу новину.

Сонце яскраво світило, ніжно торкаючись своїми променями трави, квітів, листочків на деревах. Студенти з сміхом пересувались між корпусами, вітались з магістром та здивовано проводжали поглядом пару, яка чинно рухалась алеєю до головного корпусу, не всі впізнавали студентку в Морані, яка вдягнена у дороге вбрання, під руку з герцогом, виглядала справжньою аристократкою, а не веселою некроманткою у шкіряному одязі, якою її звикли бачити оточуючі.

- Морано, ми зараз поговоримо з архимагістром, а після цього підемо у головне управління охорони правопорядку, потрібно побачитись зі старшим слідчим, - почав розмову Деміан і трохи помовчавши, після того як дівчина кивнула, продовжив, - потім повернемось до гуртожитку і ти забереш свої речі...

- Що?, - некромантка сіпнулась, але магістр втримав її, не відпустивши руку. - Ти не казав, що хочеш забрати мене з гуртожитку сьогодні.

- Морано, не будь дитиною, будь ласка, ти ж розумієш, що зараз для тебе дуже небезпечно залишатись тут. Я взагалі здивований поведінкою охоронців та викладачів, які так спокійно дозволяли тобі самостійно пересуватись містом, коли вже знали про те, що основною ціллю вбивці була саме ти, - декан скрипнув зубами, стискаючи руку нареченої сильніше.

- Добре, з цим я згодна, - кивнула Морана, - але ж у мене скоро іспити, що з цим робити?

- До всіх цих заліків можна готуватись і в Ноктаріумі. Ми сьогодні ж попросимо викладачів розписати для тебе програму індивідуальної підготовки, тим паче, що всі практики ви вже завершили і зараз акцент йде на повторення матеріалу. А на самі іспити я тебе сюди перенесу...

- Гаразд, - зітхнула дівчина, - так дійсно буде краще для всіх.

- І я хочу забрати тебе з академії взагалі, - завершив свою думку Деміан.

- Але я хочу навчатись, чи дружина герцога має сидіти вдома, вглядаючись холодними ночами у вікно, в очікуванні коханого, і виховувати дітей?

- Хм, ти так гарно описала варіацію нашого майбутнього, аж закортіло погодитись, заманливо отримати варіант, коли я буду знати, що ти в безпеці, і ще про дітей сказала..., - Сторн притягнув до себе дівчину ближче. - Але ні, я не збираюсь обмежувати твою свободу і забороняти отримувати освіту.

- Як же ж тоді бути, якщо ти мене забереш?

- На землях нашого герцогства є декілька великих міст, серед них перлина чорних земель - Блеквуд. Місто вважається столицею земель Сторнів і знаходиться недалеко від нашого палацу. Всі мої предки мали відношення до темної магії, тому очевидним є те, що в Блеквуді знаходиться один з найкращих університетів Темної магії та чаклунства. Ти зможеш перевестися на навчання туди.

- Хм, цікавий варіант, пам'ятаю магістр Фрок розповідала, що там дуже сильні некроманти та темні відьми працюють серед викладачів... а ще Лоранда казала, що ти не плануєш повертатися викладати в академію... ти хочеш працювати в тому університеті?

Деміан розсміявся, торкнувшись губами щоки Морани:

- Ні, радість моя, той університет по суті являється власністю Сторнів, я і так активно приймаю участь у його розвитку. Просто Гервальд вирішив нагадати мені, що я герцог і займаю четверте місце в черзі на престол.

- Оу, я й про це не здогадувалась.

- Так от, він хоче, щоб я почав активніше працювати з таємними службами та слідчими відділками, а точніше повністю взяв управління цими сферами в країні на себе. Дуже багато прорахунків останнім часом в роботі цих відомств, сама бачиш, це добре помітно навіть на прикладі незрозумілої активності немертвих, відсутності інформації по цьому питанню, по розслідуванню вбивств, які чинив Алекс... одним словом, мені доведеться розбиратись з цим усім.

- Зрозуміло, отже Лоранда залишиться тут замість тебе... але якщо вона захоче повернутись до своїх?

- Найближчим часом не захоче, - розсміявся декан, - ми підписали програму обміну з королівством демонів і з молодими аристократами до нас приїде один дуже небайдужий їй викладач.

- Невже майстер Кроумвел?

- А ти звідки про нього знаєш?, - здивовано підняв брову Деміан.

- Ну, Лоранда розповідала про їх відносини і навчання. Ми навіть роздумували над тим, щоб влітку я проходила в Інферно практику, адже він спеціаліст по емоціях, можливо допоміг би мені мої розбудити...

- Що?!, - магістр аж збився з кроку. - Навіть думати про таке не починай. На практику до демонів вони вирішили поїхати, от же ж... мало того збоченця-некроманта було, захотілось більш гострих відчуттів з помішаними на спарюванні демонами?

- Хм, як ти цікаво подав це питання, з цієї точки зору ми не розглядали поїздку, але..., - Деміан різко притягнув Морану до себе, перериваючи потік нісенітниць, які та могла нафантазувати що до демонів, поцілунком. Повз них якраз проходили магістри Мелісаніель та Спорк з майстром фізичної підготовки Громом.

- Декане Сторн, якісь аж занадто цікаві практичні заняття у вас з некромантами, - розсміялась магістр зіллєваріння.

Деміан відсторонився від коханої дівчини і, продовжуючи обіймати її за талію, привітався з колегами, відповідаючи на шпильку:

- Не з усіма, шановна пані Спорк, лише зі своєю нареченою.

- О, це так романтично, ви одружуєтеся, а я так хвилювалась за дівчинку, - защебетала Мелісаніель і легким вітерцем промайнула до Морани, щоб ближче розглянути каблучку на пальці чародійки.

- Вітаю, сильне поповнення крові Сторнів і фізична підготовка в неї непогана, легко буде народжувати, - прямолінійно видав бойовик, похляпавши Деміана по плечі, після чого, глянувши на Морану, додав, - головне не залишай практичні заняття і продовжуй роботу з володіння зброєю, я так розумію, що з наступного семестру ти вже тут навчатись не будеш, а навички бою на ваших землях зайвими не будуть.

- Вона займатиметься, але ж ти не думаєш, що я її в патруль відправлю до Темного лісу, - хмикнув Деміан.

- Інколи і на території палацу такі ситуації трапляються, що краще бути впевненим, що твоя дружина зможе дати відсіч противнику до того як ти прибудеш на підмогу, - сказав серйозно орк.

Перед очами магістра Сторна промайнула картина з високим смертоносним багаттям посеред двору їх палацу і він з вдячністю кивнув орку:

- Обов'язково продовжить заняття, запевняю тебе.

Розпрощавшись з магістрами, Деміан взяв з них обіцянку завтра надіслати до Ноктаріуму індивідуальну програму підготовки до іспитів для Морани, і вони зайшли у центральний корпус академії, поспішаючи до архимагістра, поки той не зник, як часто бувало, у своїх невідкладних справах.

- ... після того, як ви перенеслись, я викликав патруль та слідчих. Я ще після свого дня народження роздав по одній перлині, з подарунку Бромнеуса, всім представникам керуючої верхівки Ніленосу і столиці, - продовжував директор свою розповідь, смакуючи улюблену каву, за столом у своєму кабінеті, - дуже зручна штука ці перлини зв'язку, набагато ефективніша ніж магічні вісники. Потрібно було тобі Морано відсоток з продажів вимагати за свою ідею з стаціонарними передавачами.

- Морана спілкувалась з гномами?, - Деміан з підозрою глянув на свою наречену, щось забагато неочікуваних подробиць з'являється про її перебування в академії за час його відсутності.

- Мало того, вона була в них на короткотривалій практиці, - розсміявся старий чародій, спостерігаючи як у герцога округлюються очі від здивування. - Не турбуйся, вони на кілька днів за артефактами їздили, наші магістри додумались молодь відправити за моїми подарунками з Свардіусом у ролі головного.

- З цією подушкою для голок, що жодної спідниці не пропускає?

- Не турбуйся, наші діти його перевиховали в дорозі, чи може то неочікувана пристрасть до варпани так на нього вплинула, не знаю навіть, - задумався архимагістр Тордон, погладжуючи свою бороду.

Морана легко торкнулась руки нареченого, який сидів поруч з нею, в сусідньому кріслі, і прошепотіла: "Потім розповім. Все гаразд". Чоловік напружено кивнув, він довіряв темній, але її подорож до гномів та зустріч з варпаною його явно зацікавила.

- Алевіусе, Ви хотіли розповісти про той маєток, що було далі?, - Сторн знову повернувся до директора і нагадав про незавершену розповідь.

- А, так, звісно, - кивнув Тордон. - Слідчі все перевірили і знайшли в підвалі органи всіх жертв, які Алекс зберігав в стазисному стані, для основного ритуалу з Мораною... але, при транспортуванні доказів до відділку, трапилась халепа - на патрульних, яких відправили з цим завданням, напали. Це були пекельні собацюри, про яких ви добре знаєте, так як вже зустрічались з ними. І от що дивно, ніхто не загинув, органи, які перевозили у відділок, зникли, всі отримали пошкодження, але вижили. Старший патруля розповів, що в певний момент тварин поглинув той дивний сіро-білий туман і вони, так як і докази з підводи, просто зникли, і він готовий заприсягтися, що чув в той момент голос, що прошепотів йому на вухо: "ваше життя - моя вдячність за розуміння біля башти". Цікаво, що б це могло значити...

- Певно це були патрульні, яких ми з Алексом зустріли взимку біля старої башти, яка, разом з шматком цілого муру, стоїть на границі з нижньою частиною міста, за складами, - відповіла Морана, - він тоді показував мені ту будівлю для реферату з історії.

- І за що ж йому було дякувати капітану охорони?, - поцікавився Деміан.

- Ну, він нас пропустив тоді і потім повернувся перевірити чи з нами все гаразд, адже вже було темно.

- Хм, значить ти набагато веселіше проводила час, ніж я навіть міг подумати, - підняв брову магістр, розглядаючи чародійку.

- Напевно, - знизила плечами Морана, - мені важко оцінити весело було чи ні, так як я не відчувала емоцій тоді взагалі. Це зараз вони як відлуння проскакують всередині, а в той час здавалось, що в душі суцільна крига.

- Добре, потім розкажеш детальніше, - Деміан зрозумів, що своїми підозрами зачепив неприємну проблему, з якою їм ще потрібно розібратись, хоча логіка підказувала, що просто так юнаки не водять ввечері симпатичних дівчат подивитись на розвалини, тим паче, якщо так активно добиваються від них близьких відносин.

- Можливо ти ще можеш сказати чому Алекс все це робив і звідки в нього така сила і знання?, - директор звернувся до Морани, так як дівчина знала очевидно більше, ніж він з усіма слідчими разом узятими.

- Розповім, - кивнула темна, починаючи переказувати історію, якою нещодавно поділилась з нею матір, - ця сила від моїх батьків...

Чоловіки довго сиділи мовчки, після завершення розповіді, кожен розмірковував над дивними словами Темряви що до долі Морани, незвичайними подробицями її народження і специфікою існування частинок душі в іншому світі.

- Добре, ми підемо до слідчих, потрібно підписати всі покази в цій справі, - підіймаючись, розірвав тишу голос Деміана. - Алевіусе, я Вас попрошу про послугу, передайте всім викладачам, хто читає свої лекції у моїх студентів, що Морана проходитиме підготовку до іспитів вдома, нехай надсилають план індивідуальної роботи одразу в Ноктаріум.

- Добре, - погодився директор, розглядаючи двох темних, які стояли поруч, - це була прекрасна пара чорних чародіїв, розуміння їх сумісного потенціалу лякали навіть його, тому архимагістр щиро радів, що ці двоє все таки його друзі, а не супротивники. - Морана, після весілля, навчатиметься в вашому університеті?

- Так, але жити в палаці вона буде вже зараз. Ви ж знаєте, що правила дозволяють це, якщо відбулись офіційні заручини і пара отримала благословення від батьків та короля.

- Але я не пригадую офіційного прийому на честь заручин, - очі директора сміялися, хоча він намагався говорити рівним голосом.

- Хм, дійсно, - Деміан глянув на Морану, і, побачивши її легкий кивок та посмішку, повернувся до директора, завершуючи фразу офіційним тоном, - запрошуємо через вихідні на святкування наших заручин, шановний архимагістр Тордон, яке відбудеться у родовому палаці Сторнів, Ноктаріумі.

- Дякую, діти, буду обов'язково, - закивав чародій.

Повертаючись до академії з центрального відділку, в якому розмова зі слідчими зайняла близько двох годин, темні чародії зустріли одногрупників Морани, які рухались в сторону таверни.

- Ого, які люди, - Тріос плеснув руками по боках, - вітаємо магістр Сторн, Морано. А ми все гадали де наша однокурсниця ділась.

- З поверненням, декане Сторн, - розцвіла посмішкою Нілена, - ви вже вирішили всі свої питання і знову будете з нами в академії?

Деміан з Мораною обмінялись з студентами привітаннями і чоловік почав відповідати на запитання, які посипались на нього з усіх сторін:

- Ні, нажаль в академії я не планую залишатись, тепер вашим куратором, на постійній основі, буде магістр Фрок… в ніч Початку нового року на Морану було здійснено замах, ви всі вже чули про те, що на неї полював маніяк для завершення темномагічного ритуалу, саме через це вашу однокурсницю супроводжувала охорона та магістр Фрок, під час її останнього візиту до родини, і саме тому її не було сьогодні на лекціях… прошу бути більш обачними, так як винуватцем всіх цих вбивств та замахів виявився Алекс… і взагалі, ми з Мораною одружуємося, запрошуємо вас всіх на заручини, які відбудуться в палаці Сторнів через одні вихідні, ось там зможете нормально переговорити з подругою… а зараз, вибачте, ми поспішаємо.

Сказати, що студенти були шоковані стосом таких незвичайних новин – не сказати нічого. Першим відмер Грох:

- О, вітаємо вас, це чудова новина… звісно ми будемо.

- А Алекса упіймали?, - майже одночасно з ним запитав Алатіель, якому одразу відповіла Морана, із запереченням похитавши головою.

З усіх сторін посипались привітання та побажання всього найкращого в майбутньому сімейному житті, але магістр з темною лиш швидко покивали, посміхаючись, і утекли від ватаги студентів до академії.

Деміан провів Морану до її кімнати в гуртожитку і, під здивовані охання Трояни, швидко втік переговорити з Лорандою що до лекцій, поцілувавши наречену.

- Моро, розповідай швидше, що сталося? Ми місця собі не знаходили, - відьма ледь не плакала, обіймаючи подругу. - Ви з Алексом зникли, ми спочатку думали, що ви десь гуляєте і просто запізнюєтесь на свято. Потім ви так і не прийшли, а архимагістр раптово кудись зник... ми зрозуміли, що щось сталось, але ніхто нічого не пояснив, наші магістри самі не знали, що відбувається... Морано, я думала на тебе той вбивця напав і вас з Алексом вбили.

Трояна таки розплакалась, присівши на ліжко, було видно, що останній день дався дівчині важко.

- Троя, не плач, я жива, - чародійка гладила сусідку по довгому світлому волоссі, намагаючись заспокоїти її. - Там багато всього трапилося, ти переставай плакати і я тобі все розповім, поки речі збирати буду.

- Речі збирати?, - відлунням відізвалась Трояна, піднявши заплакані очі на Морану.

- Так, до нареченого перебираюсь, - дівчина показала подрузі перстень на своєму пальці, - Деміан хоче захистити мене від всіх цих подій і забирає у родове гніздо Сторнів.

- Ого, - очі Трояни стали великими, сльози зникли в один момент, - Моро, Морано, так це ж чудово!

Відьма запищала і знову кинулась обіймати чародійку. Темна посміхнулась, відмічаючи про себе, що їй буде невистачати такої відкритої та емоційної сусідки, їх розмов та прогулянок.

- Трояно, а ви з Бореєм не хотіли б перебратися у герцогство після навчання? Як подумаю, що життя нас розкидає, то аж жаль бере.

- До тебе повернулись емоції?, - Трояна, як завжди, відмітила основне зі сказаного подругою.

- Не зовсім, але відлуння постійно є, а сильні взагалі майже нормально відчуваю, - посміхнулась Морана, - мама сказала, що після єднання з коханим все повернеться.

- Хм, - відьма зміряла Морану довгим поглядом і, з бісенятами в очах, додала, - а ти певно ще не пройшла отого "повного єднання", якщо ще не все відчуваєш.

- Троя, - Морана засміялася, оцінюючи відверту прямолінійність подруги.

- Ти з цим не затягуй, а то такого кавалера і відбити можуть, - підтримала сміх чародійки відьма.

Дівчата просиділи обговорюючи всі події, що сталися з Мораною під час свята Початку нового року і тепло попрощалися, коли Деміан повернувся за своєю нареченою. Чародійка домовилась з подругою, що вони побачаться на святкуванні її офіційних заручин з герцогом, куди темна запросила Трояну, попросивши, щоб та передала запрошення і всім з їх компанії.

Підхопивши речі Морани, Деміан кивнув її подрузі, прощаючись, обійняв кохану за талію і перенісся з нею порталом додому… тепер вже до їх спільного дому.