Ранок видався похмурим, сіра імла в небі здавалась безкрайнім океаном, який от-от опуститься на землю і поглине в своїх туманних хвилях все навколо. Магістри проводжали своїх студентів з детальним інструктажем що до дороги та візиту у місто гномів-артефакторів Парм.

- Морано, ось гроші, якщо на щось не вистачить сміливо звертайся до Свардіуса, - Лоранда передала дівчині калиту з золотими та невеличкі, блакитну та зелену, кульки, - і ще я підготувала тобі маяк та портал переходу, вони недешеві, тому лише по одному, але якщо будеш в небезпеці не роздумуючи активуй, при використанні блакитної сфери - я зможу перейти до тебе порталом, по визначених координатах місця, якщо ж активуєш зелену - потрапиш на нашу кафедру, в мій кабінет.

- А як активувати?, - чародійка покрутила в руках тверді кульки і сховала їх в кишеню шкіряної куртки, яку надягла на светр, під зимовий плащ.

- Просто розбий об підлогу під ногами.

- Добре, дякую, - кивнула Морана.

- Так, вирушаємо, - рознісся над головами присутніх низький голос Свардіуса, високого міцного шатена, з вольовим обличчям, яке все було обвішане амулетами-кільцями та гвіздками-провідниками сили.

- Нехай всі Сили бережуть вас, - почула чародійка голос магістра Терії, забираючись в сідло сірого мерина, коней для подорожі виділили з конюшні академії.

Вони їхали верхи, без зайвих речей та підвод, маршрут було чітко прокладено з визначеними місцями стоянок та ночівель. Лише сьогодні обідати студенти будуть в дорозі, ввечері проїдуть через ліс і виберуться на центральний тракт, яким доберуться на ночівлю в Лорпандос, сусіднє місто різьбярів та майстрів по каменю, їх товари цінуються навіть за межами Кармілії. Завтра обідати мають в одному з селищ, які розкидано вздовж тракту, а ближче до ночі, прибудуть до Парму.

Вже покидаючи територію академії, Морана побачила серед заростів вічнозелених паркових кущів, світловолосу фігуру, придивившись дівчина зрозуміла, що це Алекс. Хлопець так і не з'явився після вчорашньої розмови і не прийшов попрощатись. На мить Морані здалось, що навколо юнака, що спостерігав за нею, починає згущуватись темрява, але наступної миті чародій зник за широким стовбуром дерева.

Студенти покинули Ніленос і дорогою вирушили на північ. Морана розглядала супутників, які сонно кутались в свої плащі, намагаючись зберегти залишки тепла.

Крім неї, Борея та Свардіуса, за артефактами до гномів відправили дівчину-цілителя Малайю, вона була напівельфійкою, з майже хрестоматійною зовнішністю представників давнього народу: блондинка з тендітною стрункою фігурою, в якої виділялись великі блакитні очі та ледь загострені вушка.

Від ілюзорників їхав Кломп, низький худорлявий хлопчина в окулярах, з неслухняним волоссям, яке постійно спадало на обличчя, що явно дратувало господаря, який звичним швидким рухом закидав його назад.

Природника Валейса Морана неодноразово бачила на тренуваннях, навіть кілька разів сумісні вправи виконували… цей широкоплечий брюнет не лише майстерно домовлявся з усіма стихіями, але й мав здібності до бойової магії, яку активно розвивав, доповнюючи серйозною програмою тренувань зі зброєю та фізичними навантаженнями.

Свардіус спробував завести розмову, але всі відповідали короткими фразами, з такою явною неохотою, що ця спроба швидко звелась нанівець.

- Морано, я спілкувався з Алексом, він дуже турбується про тебе, - Борей під’їхав до чародійки і почав розмову. - Я розумію, що це не зовсім моя справа, і знаю, що в тебе відносини з магістром, але цей дивний темний - мій друг...

- Я не думаю, що потрібно хвилюватись через Алекса, - відповіла Морана, - він не маленька дитина і швидко зрозуміє, що його експеримент був невдалим і почуттів до нього в мене не виникло.

- Так, але якщо магістр все таки одружиться, то можливо варто було б дати Алексу хоча б шанс.

- Навряд чи щось зміниться в моєму відношенні до нього, навіть якщо я втрачу Деміана. Думаю, що взагалі ще рано говорити про все це, поки ми не знаємо реальної ситуації з ельфами.

- Добре, - кивнув погоджуючись Борей і змінив тему, - я ще хотів запитати про твою бойову підготовку. Трояна збирається навчитись стріляти з лука, ти не хотіла б ходити з нею?

- Що хвилюєшся через те, що наречена буде єдиною дівчиною на тренуваннях серед зграї молодих сильних чоловіків?

- Та не те щоб... але думаю їй буде краще з подругою.

- Добре, я подумаю, мені дійсно непогано було б попрацювати зі зброєю, а то лише бойовою стихійною магією почала займатись.

Ближче до обіду почав накрапати дощ з мокрим снігом і студенти активували нашиті на плащах брошки, які створювали напівсферу-захист від негоди. В усіх прості артефакти були власного виробництва, чим молодь явно пишалась. Морана згадала практику з артефакторики, під час якої виготовила свій захист від дощу.

- Сьогодні ми з вами будемо виготовляти прості артефакти, які захищають від негоди, - сказала магістр Терія. - Алатіель, скажи нам будь ласка, що собою являє простий артефакт.

- Ці об'єкти легко виготовляються, вимагають незначних затрат магічної енергії та мають здатність самостійно підзаряджатися від навколишнього середовища, через прямий канал зв'язку з стихією, яку визначив артефактор як основну для свого творіння. Частіше за все матеріалом для зачаровування, при виготовлені простого артефакту, стають напівдорогоцінні камені або шматки чистих металів, інколи їх комбінують, для підсилення певної функції об'єкту зачаровування.

- Добре, а яка стихійна магія може стати основною для артефакту від дощу та снігу? Морано, - запитала магістр.

- Магія води або повітря, - відповіла дівчина, - я б певно обрала другу, так як артефакт заряджатиметься після використання, а це швидше за все проходитиме в сухому приміщенні, куди прибуде чародій, ховаючись від негоди.

- Все вірно. А тепер візьміть на столі підготовлені для вас блакитні хорумди, які стануть основою ваших артефактів, і розгорніть схеми заготовок, які ми замальовували на лекції...

Свою брошку Морана виготовила у вигляді павука, структура здалась дівчині досить простою і симпатичною, тому зачарувавши хорумд, чародійка обережно виготовила срібну основу для його кріплення та лапки, за допомогою комбінації магії вогню та повітря. Срібло було універсальним провідником, яке найкраще підсилювало магію повітря та води, тому варіант був безпрограшним.

Після нанесення символів захисту, погоди та енергії, на основу заготовки, Морана розмістила на ній камінь та прочитала формулу єднання, яка злила різну матерію в одне ціле. Після всіх цих дій, чародійка залила першу порцію природної енергії повітря в свій артефакт та зачарувала його як цілісний об'єкт. Енергія, яку чародій додає в артефакт, перед його цілісним зачаровуванням, і стає визначником основної стихії для підзарядки.

- Ти забула налаштувати канал для закачування енергії в структуру, - прошепотів поруч Алекс, який, здавалось, на роботу дівчини звертав більше уваги, ніж на свою.

Морана кивнула погоджуючись і зітхнула, тепер обережно доведеться зняти пошарово загальні закріплюючі чари, проводити канал і знову все закріпляти.

Витративши вдвічі більше часу, чародійка все таки завершила структуру простого артефакту захисту від негоди. Надалі маленький павук-брошка, став її супутником на прогулянках та при поїздках додому. Вона ще тоді вирішила Чорному та тітці Хальві зробити такі подарунки, дивно, чому забула про це... хоча і рідних майже не згадує ж останнім часом...

Через дощ зупинятись на обід не стали, кожен перекусив запасами з своїх сумок, які видали їм в дорогу з академічної їдальні. Сонця не було видно за сірим небесним покривалом, але відчувалось, що наближається вечір, ставало темніше. Морана побачила, як дорога швидкою змійкою забігає в ліс, це означало, що через декілька годин вони будуть в Лорпандосі і зможуть нормально відпочити.

Зелені в лісі не було, дерева чорними велетнями обступили дорогу і здавалось, що вони от-от прокинуться від зимового сну, щоб подивитись на пізніх подорожніх, що потурбували спокій прадавнього лісу.

Швидко стало зовсім темно, дощ закінчився і навколо студентів почав збиратися туман, закручуючись клубами сірої димки.

- Що за дивина, - першим відреагував на незрозумілу поведінку природи Валейс, - звідки взимку такий туман?!

- Це щось аномальне, тримайтеся разом і не звертайте з дороги, - Свардіус підібрався і почав уважно роздивлятись навколо.

На землю опустилась ніч, а ліс все не закінчувався, хоча студенти не звертали з дороги і мали б вже трактом під’їжджати до міста.

- Наче Блуд напав, - прошепотів Кломп, але його всі добре почули.

- Та вигадки все це з заманюванням подорожніх Блудом в лісові хащі та до гірських завалів, - відмахнувся Валейс.

- Ні, Блуд реальний природній дух, в лісах він точно є, ельфи навіть дослідження проводять і мають цілу низку старовинних обрядів задобрення Блуду, щоб не вводив в оману під час подорожі, - заперечила Малайя.

- Так чому ж ти такий не проводила, коли ми в ці хащі заїхали?, - поцікавився Борей.

- Нуу, мої батьки скептично до цих легенд ставляться, це бабуся розповідала, - зніяковіло відповіла напівельфійка, - я тільки з казок і знаю, що там зазвичай роблять.

Після цієї фрази, хлопці переглянулись, саркастично заусміхавшись...

Прямо перед ними почали проступати обриси будівель, що притаїлись серед старого лісу. Здивовані студенти почали пошепки перемовлятись і коли наблизились до селища, зрозуміли, що туман зник, наче його й не було.

Через те, що навколо панувала ніч, будівлі роздивитися було важко, а світло горіло лише в двоповерховому будинку, що стояв по центру села.

- Що будемо робити? Ми певно десь звернули з основної дороги через ліс, - сказав Борей.

- Думаю потрібно проситись на ночівлю, повертатись пізно, поки виїдемо на тракт і до міста доберемось, вже за північ перевалить, тоді завтра не зможемо нормально виїхати вранці, - відповів Свардіус, - хоча мені це місце не подобається.

З чоловіком всі погодились, сильніше затягуючи свої плащі і вдивляючись в темні обриси будівель.

- Так, тут наче щось потойбічне присутнє, - кивнула Морана, - певно саме це викликає у вас занепокоєння.

- Можливо кладовище просто десь поруч з поселенням чи ще щось таке, - невпевнено сказав Борей.

Порадившись, всі вирішили звернутись до господарів дому з проханням переночувати, навіть вечерю просити не планували, так як мали ще свої запаси продуктів. Після цієї короткої наради, студенти вирушили на одинокий вогник яскравого світла, що падало з вікна на першому поверсі будівлі.