Останній день тижня, перед святковими вихідними, завершувався парою з некромантії. Магістр Фрок проводила аналіз роботи студентів:

- Сьогодні всі добре попрацювали і вже помітні результати вашої роботи, за цей рік, яку ви провели, розвиваючи внутрішній резерв та розподіляючи магічні сили під час практики.

Сподіваюсь, за канікули, ви не забудете основну теорію, адже, як завжди, додаткових завдань на свята я вам не задаю, але слід пам'ятати, що через місяць після Початку року у вас починаються іспити. Нагадую, перевірятимуться як теоретичні, так і практичні навички по основних профільних предметах та тих, які ви завершуєте вивчати, всі інші атестації пройдуть у вигляді заліків.

Тепер що до сьогоднішньої пари: Грох, Гриза, Морана та Трагія, як завжди, - чиста робота: правильна підготовка символів, розподіл порцій енергії на активацію рун, підняття та упокоєння немертвого. Єдине, що порадила б Гризі та Трагії - не так довго примірятись з кількістю влитої сили, час часто буває дуже важливим.

Тріос та Спріт, вам необхідно потренуватись з нанесенням символів, ви знову робите помилки в позначеннях, рекомендую закцентувати увагу на рунописі під час підготовки теоретичної частини.

Аланіель, Сані та Нілена - добре, але позитивний результат ми бачимо через раз, ви самі знаєте, що дуже важливою є концентрація під час проведення ритуалу, яку ви, майже кожного разу, не показуєте. Нажаль, саме з постійним контролем потоків енергії у вас проблеми: то нитку керування немертвим відпускаєте, то послідовність рун в активації змінюєте. Відьмам часто приписують спонтанність в роботі з чіткими формами та вивіреними процесами, але всі ви працюєте з темномагічною енергетикою більш широкого профілю, ніж звичайне відьомство, через те, що маєте сильніший дар, на відміну від звичайних відьом, тому раджу розібратись з акцентами в своїх практиках: пишіть порядок виконання дій, складайте схеми, медитуйте, але концентрацію підсилюйте.

І, на кінець, Алатіель... в тебе чітко вивірені дії, але нестандартне поєднання світлої та темної магії, сильно впливає на некромагічну практику. В ідеалі, тобі потрібно було б навчатися на факультеті артефакторики, але я розумію, що ти хочеш проходити курс разом з сестрою. Моя пропозиція - потренуйся розділяти світлий та темний потік свідомо, а не сподіватися на те, що потрібна сила самостійно наповнить необхідний елемент в роботі. Якщо за цей місяць я побачу результат, то з наступного семестру займатимешся індивідуально у мене і у директора Тордона, щоб покращити рівень контролю над розбитими потоками. Ну, а якщо ж ні, то підеш на артефактора-універсала, який не розділяє магію на типи, а працює з заготовками амулетів.

Якщо є запитання, то після заняття чекатиму вас на кафедрі. Зараз прошу відмітити мої зауваження в письмовому вигляді і заповнити невеличкі анкети, які покажуть ваше сприйняття практичних та лекційних занять. Все це потрібно для того, щоб я могла відкоригувати навчальний курс в майбутньому.

Магістр Фрок завершила аналіз роботи своїх студентів і, переконавшись, що всі внесли помітки в свої конспекти, почала роздавати студентам анкети.

- Вибачте, а хіба декан Сторн не повернеться до нас?, - Грох вирішив задати питання, яке виникло в багатьох, після згадки магістра про підготовку курсу на майбутнє.

- Швидше за все - ні, - помовчавши, Лоранда все таки вирішила відповісти, - я не знаю чому, але архимагістр Тордон сказав, що декан Сторн сам все пояснить як приїде, от тоді все остаточно і вирішиться. Тому я заздалегідь розглядаю два рівноправних варіанти розвитку подій.

Подякувавши за відповідь, студенти приступили до заповнення анкет. Лоранда з сумом дивилась, на беземоційне обличчя Морани, яка спокійно сиділа, коли вона говорила про Деміана... щось дійсно незрозуміле відбувається з цією дівчиною...

- Морано, ти не зайшла після заняття, - на порозі 234 кімнати, в гуртожитку, стояла Лоранда. - Я можу зайти?

- Так, прошу, - студентка відступила в сторону, пропускаючи магістра всередину приміщення.

Трояна з Бореєм вже поїхали до Кармагенону, тому Морана була в кімнаті сама.

- Ти не прийшла через те, що почула про Деміана?

- Та ні, просто зауважень що до моєї роботи ти не назвала, а там і так бажаючих, поспілкуватись після пари, було багато, - знизила плечами темна чародійка. - Чай будеш?

- Дякую, не відмовлюсь, - кивнула Лоранда, присівши на стілець біля столу.

Після того, як Морана повернулась з кухні, магістр продовжила перервану розмову:

- Моро, в тебе взагалі нічого не сколихнулось всередині, коли ти дізналась, що Деміан, можливо, не викладатиме тут?

- Ні. Це його вибір. Швидше за все, потрібно готувати привітальні листівки на весілля.

Магістр Фрок піднялась і нервово почала ходити по кімнаті:

- Не вірю, що все саме так. Нам потрібно дочекатися повернення твого магістра.

- Не думаю, що він ще мій...

- Ти ще дуже молода, тому так критично все сприймаєш, навіть враховуючи відсутність емоцій. Я розумію, що Деміана не було досить довго і знаю, що листів він тобі не надсилав... але впевнена, що все не просто так, дочекайся його пояснень!

- Добре, - кивнула дівчина, - сідай пити чай, а то охолоне.

Лоранда зітхнула і сіла знову на стілець, змінивши тему розмови:

- Коли ми вирушаємо до тебе?

- В понеділок вранці. Тітка з Чорним вже приїхали, на вихідних проходитиме ярмарок, тому вони з'явились заздалегідь, щоб завтра прогулятись містом та дещо прикупити. Я сьогодні навіть навідатись до гостинного двору встигла, до твого приходу, і розповіла рідним про весь свій супровід на свята.

- І як вони сприйняли цю новину?, - Лоранда з зацікавленням подалась вперед.

- Здивувались, але вислухавши всі пояснення - підтримали таке рішення, теж вважають, що краще бути більш пильними в небезпечний період, - відповіла Морана.

- А розмістити нас мають де?

- Так. Швидше за все, ти залишишся зі мною, охорона - в кімнаті тітки, вони там наче втрьох мають їхати, от якраз і поділять чергування і сон. Самі ж тітка Хальві та Чорний зможуть заночувати у Парасі, в них дім великий, так що є вільна кімната. А Алекс з Марком перебудуть ці дні у Митка, він через дорогу від нас живе, місце в їх домі теж має знайтись.

- Добре, тоді я в день від'їзду, вранці, зайду за тобою, заберемо Алекса і вирушимо до трактиру, охоронці мають прибути одразу туди.

Морана кивнула і далі вони пили чай обговорюючи індивідуальну практику студентки та її успіхи у вивченні інших дисциплін.

Ярмарок, що традиційно проводився в останні вихідні перед Початком нового року, розкинувся на головній площі міста, на пагорбі, збігаючи стрімким потоком парковими алеями, через верхнє коло, до середнього міста, де перетворювався на бурхливу повноводну річку, що щільним кільцем розрізнених каналів, охоплювала місто.

Ніленос в ці дні ставав схожим на велетенський вулик, містяни перемішувались з гостями міста, здавалось, що торгові намети займають всі вільні шматочки вулиць. Свіжий аромат весняних квітів змішувався в дивний коктейль з запахами вуличної їжі, новеньких виробів гончарів, кожевників, столярів та майстрів кузні, вкритих лаками та сумішами для міцності, краси та довготривалого використання товарів.

Вітер колихав прозорі різнобарвні тканини, заклики відвідати смаколики та поглянути на добротний товар, крик птиці та свійських тварин, з невеличких загонів на границі нижнього міста, переповнювали навколишній простір, зливаючись у суцільний гул... але вир активної, сповненої надії та азарту, енергії, налаштовував всіх навколо на святковий лад і мешканці Ніленосу завжди позитивно сприймали такі масивні ярмарки, та й копійчину непогану можна ж було заробити на приїжджих, що теж суттєво покращувало настрій.

Першокурсники, з факультету темної майстерності, ватагою рухались вуличками міста, з зацікавленням розглядаючи товари на прилавках. Для багатьох з них все було в новинку, адже, якщо вони і приїздили до міста на ярмарок, то лише з батьками, і не мали можливості повноцінно насолодитися передсвятковою колотнечею, обираючи цікавий для них напрямок руху серед торгових наметів.

- А в нас, перед початком року, проводять масивне полювання, щоб задобрити духів та всі сили природи, адже їх настрій впливатиме потім на плодючість народу та урожаї протягом всього року, - розповідав Грох товаришам, просуваючись крізь натовп, наче крига, що навесні рухається стрімкою річкою, не помічаючи дрібних перепон.

- Так тут майже ж те саме, - засміялася Сані, ховаючись за широкою спиною орка і, для надійності, вчепилася за широкий ремінь на його поясі, щоб бокові потоки людей, не знесли її в сторону. - Он дивись як полюють на нові товари по гарній ціні, добру здобич з обновок та монет принесе кожен учасник ярмарку сьогодні додому.

- Хм, щось в цьому є, - Тріос та Спріт синхронно закивали, заливаючись сміхом.

- Підемо потім на центральну площу?, - поцікавилась Гриза і мрійливо додала, - там сцену встановили і має ввечері співати менестрель з столиці.

- Він вже двічі приїздив до нас, щоразу одне й те ж саме виконує, - фиркнув Алекс.

- Та то Гриза певно закохалась в того менестреля, от і бігає подивитись, певно й пісень тих не слухає, - підколов подругу Тріос, за що отримав штурхана від перевертня.

- Нічого я не закохалась, але навіть якщо й так, він ж чудовий, - закотивши очі відповіла Гриза і зачепила торговця з корзиною дерев’яних свистульок, перевернувши її і інструменти, які стояли поруч, в коробі на прилавку, - ой, вибачте...

Вся компанія кинулась збирати товар, причому робили все так швидко, що господар виробів не встиг навіть слова сказати, а так і стояв з відкритим ротом, роздумуючи варто йому виказати незадоволення, як і планував, чи подякувати студентам за активну ліквідацію дрібної неприємності, запропонувавши одразу купити на сувеніри свій товар.

Морана закинула ще одну свистульку до коробки і серед загального гаму торгових рядів чітко почула знайомі слова та мотив, хоча лились вони тихо, зливаючись з вітром:

Хожу туманними снами,

Біль розрива... не мине,

Треба назад повертати,

Щоб відшукати себе.

Дівчина закрутила головою, в пошуках того, хто співав знайомі слова. І в останній момент побачила стареньку бабусю, яка лиш трохи рухала губами, але в темної чародійки навіть крихти сумніву не виникло - пісня лилась саме від старої жінки з біло-сивим волоссям, що стояла біля бокового провулку, в чорному довгому вбранні, опираючись на коцюпу. Як тільки но Морана зустрілась поглядом з каламутними очима старої, в яких, здавалось, наче й зіниць не було, жінка розвернулась спиною до дівчини та зникла за поворотом в маленькій бічній вуличці.

Темна чародійка, мов зачарована, рушила за незнайомкою, їй дуже хотілось дізнатись звідки бабця знає слова з тих дивних снів над прірвою, можливо вона пояснить Морані що з нею не так...

      Теплий сонячний день залишився за спиною, тільки студентка перейшла через невидиму грань, як навколишній простір поринув у напівтемряву, навколишні будинки щільно стояли один біля одного і ховали тонку нитку провулку від сонця та навколишнього світу. Вуличка була такою вузькою, що навіть двом подорожнім вільно розминутись на ній було б важкувато, довелось би проходити боком один повз одного.

Край чорною хламиди промайнув за наступним поворотом в цьому вузькому лабіринті і Морана поспішила в ту сторону. І ось знову, лише чорний змазаний силует жінки, але цього разу вона наче зайшла в двері он того дальнього будинку... темна чародійка підбігла до того місця, де тільки-но бачила дивну бабцю... дійсно, двері, навіть привідчинені...

Дівчина обережно штовхнула перепону і ступила у суцільну темряву приміщення:

- Агов, є тут хто?

Морана обережно ступала коридорчиком, притримуючись рукою за кам’яну кладку стіни, очі розрізнили в кінці слабке світло... як тільки чародійка зайшла в кімнату, до якої, через маленьку шибку віконця, що примостилось майже під стелею, потрапляло сіре слабке світло, двері за спиною з гуркотом зачинились.

Темна сіпнулась, але не повернула голови на звук, адже її погляд приковувала картина, що частинкою нереального видіння, відкривалась по центру кімнати, в зоні світлової плями від вікна.

Три жінки кружляли взявшись за руки і тихо співали, слів розібрати Морана не могла, але знала, що в цій пісні, що лилась шепотінням морозного вітру з її снів, до болю знайома мелодія та слова... навколо жінок почали з'являтись мерехтливі вогники, границі кімнати розширилися і в певний момент Морана зрозуміла, що стоїть в сірому ніщо і жінки вже не танцюють, а пильно роздивляються її, наблизившись.

- Тебе нам Темрява подарувала, - ніжним весняним вітерцем промуркотіла молода ніжна красуня, з довгим світлим волоссям, в білому легкому вбранні.

- В тобі завершення всього, - підхопила слова статна руда жінка в яскравій червоній сукні, її мова лилась теплим потужним літнім водним потоком.

- Пізнай все те, чого не знала, - знайома бабця в чорному вбранні, говорила так, що темній здалось, наче стогін землі чує.

- Прийми від нас Долю свою..., - завершили разом всі троє, почавши кружляти навколо Морани.

Світ навколо дівчини закружляв разом з жінками в хороводі вогників та різнобарвних плям. Страху не було, внутрішня сила чародійки відкликалась на енергію жінок, Морана відчула дивне єднання з цими сутностями, наче вона прийшла до давніх знайомих і зараз знаходилась на своєму місці, в колі рідних людей.

Раптом все зникло і, провалюючись у темряву, дівчина почула голос своєї матері, який лунав тихо, все віддаляючись, поки не зник:

- Дитино моя, це Долі, які ведуть нитки життєвого шляху смертних... ти все зрозумієш, коли ввійдеш в повну силу... ти є завершенням... ти частина мене, яка стала самостійною... це твій шлях...

Наступної миті сонце засліпило Морану, дівчина прикрила очі, світ наповнився голосами. Глянувши через мить на те, що тримала в руках, темна зрозуміла, що стоїть серед друзів біля зібраного товару, з свистулькою в руках, яку дуже майстерно виконали у вигляді ворона, з живим пронизливим поглядом...

- Ей, ти чого зависла, хочеш придбати цю пташку?, - Алекс заглянув в очі Морани і на його обличчі промайнула тінь тривоги.

Студентка глянула на оточуючих і кивнула. Господар товару зрадів і почав нахваляти вибір студентки, але Морана не чула його слів, лиш мовчки розрахувавшись рушила далі торговими рядами за друзями, продовжуючи міцно стискати ворона в руках і згадуючи танок та слова Доль, яких бачила чи в видінні, чи наяву, але точно знала, що вони були реальними, як і все навколо...

Наступного дня Морана гуляла вуличками міста з тіткою та Чорним, ніяких дивних подій більше не сталося, а те, що відбулось напередодні, дівчина вирішила поки нікому не розповідати.

В понеділок вранці всі зібрались біля гостинного двору Марічки, довго розбирались з речами і обговорювали схему руху міні-обозу.

Охоронців дійсно прибуло троє: два широкоплечих брюнета-бойовика, зі здоровими кулаками, суворими обличчями та теплими іскорками доброти в очах; і худорлявий блондин-маг, який сканував всіх присутніх оцінюючим поглядом холодних очей і прискіпувався до кожної деталі поїздки. Всі чоловіки їхали верхи, на підводі розмістили жінок. Речі склали на віз і розділили залишок, закріпивши пакунки, майже всім, в сумах біля сідла.

Сама поїздка, для Морани, пройшла швидко, дівчина банально задрімала, так як знову не відпочила вночі, через шквал емоцій, які нахлинули на неї біля провалля. Все, що не проявилось в реальності, після неприємної звістки про Деміана, знайомства з Долями та страх перед близькою загрозою, нахлинуло на темну під час її сну-прокляття, як вона інколи його називала: чародійка плакала довго, завиваючи в голос, розбиваючи пальці в кров об каміння, поки повністю не вибилась з сил і не впала біля краю прірви, скрутившись клубочком... після цієї ночі, Морана звернула увагу на один момент: все що відбувалось в світі цього сновидіння - реальне! На руках, вранці, дівчина побачила безліч подряпин та синців, які активно затягувались, але були дуже навіть справжніми...