Весна увірвалась в Ніленос та душі людей теплим подихом вітру, світлими мріями та ароматами квітів, які розпускались на клумбах та паркових галявинах від теплих сонячних промінців. Як приємно було скинути важкі зимові плащі, насолоджуватись хорошою погодою і посмішками, що розквітали на обличчях кожного перехожого.

Морана з Трояною сиділи, після занять, у затишному кафетерії біля парку. Наближались весняні канікули, в період яких святкували пробудження природи і день Початку нового року. Напередодні свята, в останній день перед вихідними, проходила ніч Белтейну - ніч магії та втілення заповітних мрій.

Белтейн завжди асоціювався у людей з днем народження нових надій та кардинальними світлими поворотами у житті, або, хоча б, з позитивними змінами в особистих справах. Вважалось, що ніч Белтейну потрібно проводити на природі, поруч з водоймою, оскільки саме вода була основою та символом життя. Кожен з святкуючих хоча б раз мав зануритись у воду, щоб вона подарувала сили та здоров'я на весь рік.

На галявинах розпалювались велетенські багаття, навколо яких виплітались стрічки хороводів; ця давня традиція символізувала очищення душі від всього зла та темряви, які зібрались за період холодів, після того як Природа відходила до зимового сну. Люди спалювали старий одяг, який часто, чисто символічно, заміняла якась невеличка стара ряднина, та давали, навколишньому світу, друзям та коханим, а головне - самим собі, світлі обітниці, в яких говорили, що будуть вести оновлене та сповнене радостями життя, і, найважливіше, що завжди намагатимуться чинити по-совісті, без зла та обману.

Дівчата плели вінки та спускали їх на воду, вважалось, що Доля направить вінок до судженого, якщо ж вінок прибивало одразу до берега, в те місце де стояла дівчина, то всі розуміли, що в цьому році вона ще не поєднає свою життєву дорогу з коханим. Найгіршим вважалося те, що вінок міг потонути, адже це віщувало його господині самотність, безліч негараздів, а інколи навіть могло вказати на близьку смерть.

В цей день, для молоді, допустимим було милування з людиною, яка подобалась, але ще не являлась офіційною парою. Заборонити так проводити святкову ніч не насмілювався ніхто: вважалось, що сама Природа благословить єднання людських душ та тіл в цю пору, адже пробудження тваринного та рослинного світу асоціювалось з зачаттям та породженням чогось нового, тобто і молоді, які зійшлись в цей день, будуть щасливими поруч одне з одним. Часто саме після всіх цих відвертих любощів, які проходили в ніч Белтейну, утворювались нові сім'ї.

- Ти збираєшся поїхати до тітки на святкування Белтейну?, - запитала Трояна у подруги.

- Так, я поїду на декілька днів перед святом Початку нового року, ти ж знаєш, що в нас залишиться лише день перед навчанням і краще не пропускати заняття, через місяць почнуться іспити, та й на святкування в академії хочеться потрапити.

- Ми з Бореєм плануємо поїхати до столиці на весняні канікули, давно хотіла подивитись на королівський палац навесні, кажуть, що парк, який оточує резиденцію наших королів, в цей період просто неймовірно гарний, там розпускаються дивовижні, незнайомі нашій країні, квіти, які привезли з різних куточків світу. А на саме святкування Початку нового року ми повернемось до академії.

На терасу кафетерію піднялись Борей з Старком, Марком та Алексом.

- Привіт, ми вже завершили тренування на сьогодні, - Марко обійняв Морану та кивнув її подрузі. Всі інші теж врізнобій привітались з дівчатами, підсовуючи собі стільці до їх столика.

Жвава офіціантка одразу підскочила до молодиків і прийняла у них замовлення, і вже через декілька хвилин хлопці смакували кавою, яку принесли з легкими тістечками, що наповнювали ягідним кремом. Таку начинку виготовляли з додаванням солодких комбінованих джемів, дуже популярних в Ніленосі.

- Що обговорюєте? Певно, як і всі, страждаєте через наближення екзаменів?, - посміхнувся Борей, відправляючи ложечку з солодким своїй нареченій до рота, на пробу.

Трояна облизала губи від крему і відповіла:

- Це також, але якраз перед вашим приходом я розповідала Морані, що ми плануємо поїхати до столиці на весняні канікули.

- О, це ж чудова ідея, - зрадів Старк, - я з братом та його дружиною теж поїду до столиці, там мешкають її батьки і нас запросили в гості. Так що зможемо зустрітись і разом сходити у Моторошний лабіринт.

- А що це за лабіринт такий?, - Алекс із зацікавленням підняв брову.

- Це така нова забава. В столиці, нижню частину західної сторони королівського парку, аж до середнього міста, перетворили на зону розваг, там розмістили різноманітні каруселі, гойдалки, зелені лабіринти-переходи, поставили сцену, на якій щовечора, в теплу пору року, показують вистави та виконують свої пісні місцеві акторські трупи і менестрелі, - почав пояснювати Старк, який найчастіше, з усіх присутніх, їздив до Кармагенону. - Так от, брат розповів, що в цьому парку розваг з'явився Моторошний лабіринт, його відкрили напередодні святкування Ночі Смерті, кажуть відвідувачів там було стільки, що не всі навіть змогли потрапити всередину.

Сам лабіринт ззовні виглядає як довга одноповерхова будівля, в ній багато кімнат, які оздобили в різноманітних моторошних тематиках: павутиння, напівтемрява кругом, дивні звуки, ілюзії привидів та макети немертвих і багато чого іншого. З деяких приміщень можна перейти в інші, але багато й таких, які закінчуються глухою стіною без дверей, наче б то в них завжди очікують перевдягнені в жахливих монстрів актори, які жартівливо атакують наляканих гостей. Через це на вході всіх попереджають, що використання магії та зброї заборонене, хоча я впевнений, що своїм працівникам господарі того лабіринту захист організували нормальний і без цих попереджень.

Дух таємничості витає навколо, ще до того, як ви потрапляєте до лабіринту: всі відвідувачі заходять зі сторони площі, на якій розмістились маленькі будиночки торговців, там завжди можна взяти вино зі спеціями, прохолодний сік, морозиво, десерти та інші смаколики, а виходять з іншого кінця будівлі, на одній з дальніх алей. Через це всім, хто чекає в черзі, здається, що велика паща чудовиська, у вигляді якої зробили центральний вхід до лабіринту, поглинає відвідувачів, але ніхто ніколи з таємничої будівлі не повертається.

- Брр, аж мурашки по шкірі пішли..., - повела плечами Трояна.

- Що так страшно?, - до нареченої прихилився Борей, обіймаючи її.

- Так цікаво, - розсміялась дівчина, - мороз по шкірі від передчуття незвичайної поїздки.

- А ти не поїдеш до столиці?, - запитав Алекс у Морани.

- Ні, я до тітки, а на святкування Початку року повернусь до академії, - хитнула головою дівчина.

- Я б теж хотів вибратись на природу, хоч на декілька днів, - зітхнув темний чародій, не зводячи погляду з дівчини. - Постійно сидіти в кам'яних коробках будівель в місті не дуже весело, але я в цьому світі один, навіть далеких родичів не має, щоб поїхати в гості.

- Нуу, я можу запитати у тітки Хальві, - подумавши кивнула Морана, - думаю вона дозволить приїхати з одногрупником, тебе вона знає і твою історію теж, тому, швидше за все, навіть зрадіє, що ти приїдеш розвіятися, вона в мене добра, всім допомогти намагається.

- О, так я тоді теж поїду з вами, - зрадів Марко, - Ані на свята до маминих батьків з сестрою має з'їздити, повернуться напередодні Початку нового року. Мене вона теж на ваш весняний бал запросила.

- Я не проти, та й тітка тебе як племінника сприймає. Але матері твоїй хто в трактирі допомагати буде?, - поцікавилась Морана.

- Так ярмарок на ці вихідні пройде, всі хто хотів приїхати на закупи, якраз зараз і з'являться в місті. А на весняні свята люди навпаки до природи тягнуться і їдуть до родичів в села, так що нові постояльці аж після ночі Белтейну прибудуть, - махнув рукою Марко. - Але я звісно поговорю з мамою і зв'яжусь після розмови з тобою.

Хлопець покрутив блакитну горошину-кристал, що висіла в нього на шиї, на шкіряному шнурку. Цей засіб зв'язку йому подарувала Морана, після своєї поїздки до гномів. Дуже зручна річ для перемовин, але після кількох коротких розмов її потрібно було підзаряджати магією, хоча і в цьому був плюс - Морана та Ані стали частіше навідуватись до гостинного двору Марічки, хоча частіше заряджала саме Ані, яка прибігала майже щодня до свого хлопця.

Така ж кулька, лише рожевого відтінку висіла на руці Трояни, вплетена в структуру срібного браслету, який дівчині подарував наречений на день народження. Морана свої кульки теж зібрала у браслет, по принципу, який побачила у архимагістра Бромнеуса: ті кристали, що використовувались, були в браслеті відокремленими від неактивованих пар. При необхідності одна з пасивних кульок від'єднувалась і передавадась потрібній людині, а її близнючка переміщалась до діючих кристалів.

- Ну, якщо так, то добре, - кивнула Морана і продовжила пити свою каву.

Розмова повільно перейшла на обговорення екзаменів та підготовки до них.

До столика підійшов Кломп, привітався з усіма, відкинувши пасма волосся, що, як завжди впали на окуляри, і звернувся до Морани:

- Там тебе директор шукав, я якраз був на кафедрі, коли прийшла пані Саманта і, передавши розпорядження Тордона, відправила одного з наших до гуртожитку за тобою.

- Оу, а давно це було?, - запитала Морана.

- Ну, майже годину тому, після лекцій.

- Дякую, - кивнула темна чародійка, підіймаючись з-за столу і продовжила, звертаючись до друзів, - я піду, ввечері побачимось.

- Я з тобою, - підскочив зі свого місця Алекс. Морана не задумуючись кивнула і вони пішли в сторону академії.

Кломп попрощався і відправився далі по своїх справах. Компанія провела поглядом, в цілковитому мовчанні, темних чародіїв, які скоро зникли за рогом сусіднього будинку.

- Мені одному здається, що Алекс аж занадто вже бігає за Мораною, а вона його ігнорує?, - поцікавився Старк.

- Не одному і не здається, - хитнув головою Борей, - там все дуже заплутано.

- Стоп, я не так часто бачу вас всіх і певно чогось не знаю, - насупився Марко. - Мора ж наче з магістром зустрічається.

- Угу, але він поїхав, кажуть навіть одружитись може через політичні інтриги з територією біля Чорного лісу, - скривилась Трояна, - а в нашої дівчинки емоції перегоріли після всіх цих стресів, може й гірше що, але поки ми не можемо розібратись з цим всім.

- Так от чого вона не так часто приходить, лише кристал заряджати, та й це лише тоді коли Ані не може прибігти.

- Угу, вона так відсторонено з усіма спілкується, - погодилась з Марком Трояна. - А що часто кристал заряджаєш? Він ж наче лише після розмов з Морою енергію втрачає.

- Та ні, ми всього кілька разів говорили, коли домовлялись погуляти десь всією ватагою і як її тітка з чоловіком своїм приїздили. Частіше Ані його позичає у Морани, щоб зі мною поговорити, ми вже чекаємо коли такі в продажу з'являться, щоб придбати собі пару, - відповів Марко. І помовчавши продовжив недообговорену тему, - а Алекс виходить намагається добитись її уваги поки магістр розбирається з тими політичними іграми?

- Виходить, що так. Хоча Мора йому і раніше подобалась, просто не підпускала занад-то близько до себе. А зараз їй наче все одно..., - кивнув Борей.

- Тобто не підпускала раніше? Тепер значить вона йому дозволяє набагато більше?, - очі майбутнього воїна округлились від подиву.

- Нуу, - Трояна з Бореем переглянулись, - було кілька відвертих моментів, але наче Морана більше такого не допускає, вона і в ті рази більше для пробудження емоцій Алексу руки дозволила розпускати, ніж через щось інше.

- Значить в "ті рази"... зрозуміло. Добре, що я з ними їду, не думав, що цей потраплянець з іншого світу так на дівчинку нашу насідає зі своїми залицяннями... та й взагалі, поговорити з Мораною потрібно, а то помічав, що вона змінилась, але думав, то на неї ваша темна майстерність так вплинула...

- Поговори, ми вже всі намагались її розрухати, але вона наче померла всередині після від'їзду свого Деміана, - сумно кивнула Трояна.

- Добре, ми до гуртожитку, - піднімаючись сказав Борей, - Старк ти наче кудись планував піти?

- Угу, в мене побачення, - заусміхався блондин і підморгнувши додав, - буду пізно, так що - розважайтесь.

Розрахувавшись, молоді люди розійшлись в різних напрямках, обдумуючи сьогоднішню розмову в кафетерії і вибудовуючи плани на вечір.