Блеквуд зустрів екіпаж Сторнів високими темними мурами та відкритими масивними воротами, у виготовленні яких явно приймали участь гноми. На баштах, що височіли по обидва боки від в'їзду, сиділи моторошні чорні химери, очі яких наче підсвічувались зсередини червоним лютим вогнем.

Морана відмітила, що готичні кольори суттєво переважають в архітектурі: сірі будинки, з темно-червоною черепицею на дахах, всі інші оздоблення мали взагалі чорного забарвлення, незалежно від того металевими вони були чи вирізьбленими з дерева. Витончені струни ліхтарів, що супроводжували центральну дорогу у самому Дарквуді, обплітали ліани незнайомих рослин з темно-зеленим листям та вишуканими кривавими плямами квітів, які були дуже схожими на троянди, ці квіти часто зустрічались на стінах та балконах містян.

Майже кожен будинок мав на даху, біля входу чи навіть на підвіконнях свого захисника. Химери спостерігали за містом у своїй нерухомій кам'яній величі, але складалось враження, що, при будь якій небезпеці, вони покинуть свої затишні місця і сміливо дадуть відсіч ворогу, що порушив спокійний плин часу у Блеквуді.

На всіх будинках, як і на в'їзді в місто, примарним світлом переливались захисні знаки та символи, цілі комплекси рунічних фраз-заклинань та печаті. Серед побаченого домінував захист від злого помислу, немертвих та темномагічних проклять. Такої кількості активних конструктів чародійка ще не бачила.

На пагорбі, в центрі Блеквуда, височів казковий палац, який був Університетом темної магії та чаклунства, здавалось, що його виплітали з чорного мережива якісь демонічні феї, якщо такі існують в природі, інакше одночасне сприйняття витонченості та загрози, які відчувались в самій архітектурі будівлі, на всіх баштах, стінах та переходах якої сиділи кам'яні монстри, самих різноманітних видів, пояснити Морана не змогла б.

Дівчину дуже здивував ще один момент - після тривалого руху центральною дорогою, їх екіпаж перетнув ще одну лінію з захисним муром та воротами.

- Блеквуд виріс у часи гонінь майстрів темних мистецтв, - відповів на її здивування наречений. - Тому батьку довелось побудувати ще один зовнішній мур, тепер нижня частина міста знаходиться між двома бар'єрами.

- Невже сюди переїхали всі темні чародії з центральних королівств материка?, - очі Морани стали великими, таке щире здивування насмішило Деміана і він знову потягнувся за поцілунком до своєї некромантки.

- Звісно ні, але тоді дійсно дуже багато темних попросило у нас прихисток, - чоловік з жалем відірвався від солодких губ нареченої і продовжив розповідь. - Наше місто славиться не лише кращими темними чародіями, але й високим рівнем захисту від їх неконтрольованої агресії та руйнівних чар. Багато хто вважає за краще жити поруч з монстрами Темного лісу і ненормальними некромантами, але мати зброю та захист від усього цього, ніж переїхати в інші землі і там залишатись у відносному спокої до активізації немертвих чи наступного маніака-чаклуна, що сотнями знищуватиме живих задля своїх амбіцій, адже тоді захисту не буде майже ніякого. Ти ж знаєш, що темна магія одна з найпотужніших у нашому світі, тому таких як ми завжди боялись, але й відсіч небезпеці, яку несе божевільний чорний чародій та різноманітні немертві, інфернальні і потойбічні сутності, найкраще дасть саме група підготовлений темних магів, а їх у нас багато.

Екіпаж зупинився біля високої будівлі, на адміністративній площі, в верхньому колі міста.

- Зараз завітаємо до магістрату, а потім вже до академії і по магазинах підемо, - Деміан подав руку нареченій при виході з екіпажу.

Адміністративна будівля була схожою на всі у Блеквуді і на подібні державні будинки одночасно. В середині, першим, що відмітила Морана, у величезному залі, що розкинувся одразу за входом, була чорна гладенька підлога, яку наче виготовили з суцільного каменю, в товщі якого, замість природніх жил та тріщин, народились пентаграми, гексаграми, печаті та руни.

- Оу, що це пентаграма виклику... а це символи для просторових переходів..., - чародійка почала розглядати конструкти перебігаючи між ними і радіючи знайомим схемам, наче мала дитина. Зупинилась вона лише тоді, коли біля однієї з пентаграм, очі натрапили на відполіровані до блиску черевики. Дівчина перевела погляд вверх на господаря цього ідеального взуття і зустрілась з морозною чистотою блакитних, до білизни, очей. Високий статний брюнет, з двома білими пасмами, що опускались вздовж вилиць, так як їх не вплели в косу, що сягала нижче попереку господаря, в чорному легкому одязі, з зацікавленням розглядав Морану, ледь нахиливши голову. Контраст холодних очей та обпікаючого, сповненого чогось потаємного та забороненого, погляду, вибивав землю з-під ніг, таким диким та неймовірним він був.

Чародійка одразу згадала, що планувала вести себе більш серйозно та витончено, як справжня аристократка, а не бігати, мов дитинча, розглядаючи з відкритим ротом все навколо.

- Локі, вітаю, - Деміан потиснув руку незнайомцю і на секунду стиснув його в дружніх обіймах, поплескавши по спині. Чоловік, що переніс свою увагу на Сторна, щиро зрадів зустрічі, навіть частину своєї містичності втратив, але все одно враження від такого представника сильної половини людства було досить специфічним, як смак гострого перцю з солодким медом.

- Деміане, не познайомиш мене зі своєю подругою, - Локі знову перевів погляд на чародійку, - дуже давно не бачив такого щирого прояву зацікавленості та безпосередньої відкритої поведінки. Це мов ковток чистої джерельної води серед перекислого вина сучасної аристократії.

- Познайомлю звісно, але май на увазі, це дивне створіння моя наречена, - розсміявся Деміан і відрекомендував Морану, познайомивши її з другом.

Локастіель виявився кращим другом герцога, товаришем, дорога з яким переплелась у магістра ще в дитинстві, вони проводили багато часу разом, навчались в академії, подорожували. Він, як і герцог, був сильним темним чародієм та аристократом. Кров Локі була суцільним коктейлем, який постійно поповнювали його предки, що походили з різних рас. Серед тих, кого зміг назвати Деміан, були темні та світлі ельфи, дракони, люди, демони та асари, родичі пустельних джинів. Тому повністю вид та сутність Локі не розумів ніхто, що повністю влаштовувало темного. Зараз товариш Деміана керував Університетом темної магії та чаклунства.

- Але ж ректором в університеті темних був поважний чародій, якому не одна сотня років, - здивовано подивилась на нареченого некромантка.

- Так, а хто Вам сказав, юна пані, що я дуже молодий і неповажний?, - розсміявся Локі.

- Ми почали більш активно спілкуватися, коли я ще був підлітком, на той момент Локі вже мав величезний досвід у багатьох питаннях і відвідав майже всі королівства, до яких зміг дотягнутися, в нашому світі, - посміхнувся Деміан, обіймаючи Морану.

- Але ти сказав, що ви навчались разом, - недовірливо покосилась на явно молодого ректора дівчина.

- Я навчався в багатьох університетах, так як маю схильність до універсальної магії, - підморгнув Локі, - в ті роки вибір пав на темномагічні практики, цікаво було вивчити більш досконало те, за що знищували живих істот.

- Його завжди тягнуло до забороненого і небезпечного, - хмикнув Сторн.

- Ну, так хоч якісь емоції з'являються, за сотні років стає нудно жити у звичайному для смертних ритмі, вибач, - розвів руками Локі.

- А ти звідки зараз?, - перевів розмову у практичне русло Сторн.

- Так ти ж казав, що Гервальд навісив на тебе таємні служби, в комплекс до розбору дивної активності в Темному лісі, от я й ходив на границю за останньою інформацією по чарах, якими вас атакували у ельфів. До речі, як там Моларіель?, - з єхидною посмішкою поцікавився Локі.

- Дякую, що зібрав матеріали, ввечері поспілкуємось за келихом вина на цю тему, - кивну Деміан товаришу і додав, - а Моларіель привіт тобі передає, сумує сильно. Вона зараз вже всіх своїх кавалерів з минулого згадала, адже її віддають заміж за принца гномів з дальнього західного королівства.

- А, так он звідки ці історії про ваші заручини і стос її листів до мене з такими відвертими текстами, що я аж задумався чи не відвідати нещасну ельфійку найближчим часом. Ну, вона завжди була інтриганкою, хоча і смачною, але стервозною панночкою. Вибачаюсь за прямолінійність, - останню фразу Локі адресував Морані, злегка поклонившись.

- Деміане, я може не так зрозуміла і все це звісно ваша особиста справа, але дуже кортить запитати... ви що обидва з принцесою ельфів зустрічались?

- Та ми не тільки зустрічались, ми її вдвох одночасно ще й... кхм... так, обидва зустрічались і не тільки ми, - зовсім не знітився через свою відвертість Локі, здалось наче він навмисне так побудував речення, щоб Морана зрозуміла всі недоказані слова. Чоловіку явно подобалось спостерігати за реакцією молодої чародійки на нього та його прямолінійність.

- Не звертай уваги, - зітхнув Деміан, - Локі в нас завжди такий, ти звикнеш. А Моларіель дійсно дуже своєрідна, вона вже пізнала багатьох чоловіків, їй дозволяли дуже багато всього, але у її батька зникла остання крапля терпіння, після того як він дізнався про її поведінку в компанії орків-охоронців, під час минулих відвідин ельфійським посольством королівського дому Самарії. Вибачай за подробиці, більш коректно пояснити ситуацію я не можу, - розвів руками Деміан.

- Зрозуміло. Просто мені казали, що ви зустрічались, я дійсно вважала, що ваш шлюб вигідний для всіх сторін, - кивнула Морана.

- Можливо в якійсь мірі так і є, але ця жінка хоч якісь почуття викликала в мене лише в юності. Я тоді був ще малий і недосвідчений, мені вона здавалась дивним неземним створінням, феєю з казки, - відповів Деміан, - я боявся навіть заговорити з нею, під час першого візиту з дідом до ельфів. Добре, що Локі вже добре знав її і, як тільки дізнався, що я починаю закохуватись у вигаданий образ ідеальної принцеси, в ту ж ніч пішов зі мною до неї знайомитись ближче... вся казковість розлетілась одразу і всі наші подальші відносини були дуже матеріальними та позбавленими будь яких почуттів, та й тривали вони недовго, принцеса легко змінювала компанію у своїх іграх.

Щоб розбити мовчання, повисле після розповіді магістра, Локі знову змінив тему:

- Я так зрозумів, що Морана навчатиметься в нашому університеті?

- Так, - кивнув Деміан, - здасть іспити у цьому році ще в академії, а з наступного переведемо її до тебе.

- Я відчуваю дивну суміш магії і дуже великий потенціал в твоєї нареченої, - сказав ректор і, примруживши очі, почав проводити руками в повітрі біля дівчини. - Хм, дуже незвичайно та цікаво... юна панночко, а не могли б Ви проявити до мене свою прихильність в питанні кураторства? Я дуже хотів би отримати Вас собі.

Останні слова були сказані майже інтимно, чоловік нахилився до чародійки ближче і його фраза явно мала подвійне дно, але очі Локі сміялися, хоч таємнича спокуса з них і не зникла. Морана вже зрозуміла, що так дивиться ректор на всіх, без різних підтекстів, тому спокійно відповіла, наблизившись до ректора майже впритул, так що повітря при розмові мало лоскотати його обличчя:

- Так, звісно, я не проти щоб Ви стали моїм наставником, як виявилось Ви дуже досвідчена особистість в багатьох питаннях і я буду вдячна, якщо, після навчання у Вас, не буду поступатися в знаннях своєму майбутньому чоловіку, якого ви так добре навчили.

Деміан тихо рикнув і потягнув наречену в обійми, міцно притиснувши її до себе. Після цього всі троє розсміялися.

- Думаю ми потоваришуємо, - кивнув своїм думкам Локі, - ти дійсно знайшов дещо унікальне, Сторн, я навіть трохи заздрю, але все одно не розумію як можна добровільно проміняти свободу на одну жінку.

- Цей вибір робимо не ми, а Доля, яка вплітає в душі сильні почуття, - знизив плечами магістр, - просто в певний момент розумієш, що інші не цікавлять, а весь світ не потрібен без когось одного, ось такого особливого.

Морана повернула голову до свого нареченого, слухаючи його відверті слова, і не втрималась - потягнулась за поцілунком, який Сторн подарував їй не задумуючись.

- Кхм... молодь, а ви до градоначальника прийшли?, - перервав ідилію моменту Локі.

- Так, ти з нами?, - кивнув Деміан.

- Угу, все одно планував сьогодні зайти. Там реально цікаві моменти з'явились щодо активності немертвих. Сторн, нам потрібно знову підсилити патрулі.

Магістр кивнув і вони всією ватагою вирушили на третій поверх, в кабінет міського голови.