- Ну, - сумно посміхнулася Вероніка, коли вони з Андрієм залишилися в коридорі наодинці, - схоже несподівано у мене утворився абсолютно вільний день.

- Що плануєш робити? - якнайневимушеніше спитав напарник.

- Ну, для початку піду і розіб'ю ту чортову камеру, - посмішка злетіла з обличчя, натомість прийшла злоба.

- Ти знала про неї? - здивувався Трунов, але дівчина похитала головою.

- Ні. Просто вночі бачила, як щось засвітилося в темряві, але не зрозуміла, що саме. Зате тепер знаю напевно.

- Раз ти помітила, Паха теж мав, - насупилися брови хлопця. - Невже він не знав, що у нього в квартирі діється?

- Коли я помітила ту цятку, він спав, а я не стала його будити... Та, по суті, це б нічого не змінило. Я помітила її занадто пізно... - раптово до горла підкотився клубок, дівчина закрила обличчя руками та зашепотіла. - Боже, який сором! Що я скажу батькам? А бабусі? Мене вигнали з академії за проституцію...

- Не кажи дурниць! - Андрій пригорнув дівчину до себе, не даючи їй прокричати останні слова занадто голосно. - Всі розуміють, що та стаття - брехня. Ніхто не вважає тебе такою. Нікусік, не плач, ти краєш мені серце.

Хлопець відчував, як від сліз подруги його світшот моментально промок. Гарячий подих від схлипів, що виривалися з грудей, обпікав шкіру. Тонкі пальці з гострими нігтиками впивалися в спину. І акторське серце, подряпане образою і приниженням, нестерпно боліло.

Трунов мовчки лаяв кузена за те, що через його недбалість партнерка знову плаче. І, на відміну від колишньої ситуації, тут навіть він не міг їй допомогти.

Раптово пролунав дзвоник, що повідомляв про закінчення пари. Ніка здригнулася і пригорнулася до Андрія ще ближче. Той не розгубився, схопив її голову під пахву, так що волосся впало на обличчя, і потягнув подалі, заливисто регочучи. Всі, хто знав золоту парочку, сприйняли це, як чергову суперечку між акторами, і не надали побаченому значення.

Короткими перебіжками дісталися до комірчини Фаїни Грішевни. На щастя, майстриня все ще була на місці, до початку наступної пари ще було хвилин десять.

- Фаїна Грішевна, у нас НП! - вигукнув Трунов, затягаючи Ніку в кабінет.

- Ох, Божечки, - сплеснула руками жінка. - Щось подібне я й передбачала. Розташовуйтеся, крихітко, поділюся своїми засобами краси.

Викладачка видала дівчині дзеркало, тонік, ватяні диски, а ще паперові серветки. Вероніка з вдячністю прийняла весь той скарб і сіла навпроти своєї рятівниці. Змочила диск та почала методично змивати залишки краси, намагаючись не розревітися знову від свого жалюгідного вигляду.

- А ось тобі, Андрюшенько, допомогти не зможу, - похитала наставниця головою, дивлячись на розмазану на грудях косметику в солоних розводах.

- Нічого, - посміхнувся хлопець. - Скажу своїм, що це новий писк - ексклюзивний принт для головного серцеїда.

- І це правильно, - з хитрою посмішкою кивнула жінка, Ніка на це лише тихо хрюкнула.

Коли обличчя дівчини було приведено до ладу, вже колишня майстриня строго сказала своїй колишній підопічній.

- Не здумай кидати гру. Всі ці дрібниці, - вона невизначено помахала у повітрі долонею, наче відганяючи набридливу муху, - не позначаться на твоєму таланті. Проблеми, як і радості, швидкоплинні, театр - вічний, - сказавши це, строго подивилася на Трунова, що ледь встиг закотити очі. - І не треба закочувати очі, юначе, я знаю, що ви віддаєте перевагу кіно. Назва сцени не головне, Ви знаєте, про що я кажу.

- Так, Фаїно Грішевно, знаю, - одразу ж знітився хлопець.

А пані Рубінштейн знову звернулася до Вероніки:

- У мене є ваші контакти. Ви мої теж не втрачайте, люба. Я вірю, що у вас все налагодиться. Ви, зяблики, - вона посміхнулася обом своїм учням, - ще процвірінькаєте на весь світ, я у вас вірю.

Давши своє напуття, викладачка виставила молодих людей і веліла гарненько попоїсти і відпочити, тому що молодому організму аж ніяк не можна без підзарядки. Андрій напуття радісно підтримав і поволік подругу в їдальню, де вони пообідали в тиші. Тільки після цього він повіз її до Павла додому, щоб теж взяти участь в розправі над камерою, а також поговорити про подальшу долю опальної парочки.

Короленко, побачивши дівчину в компанії брата, сильно здивувався і не сказати, щоб зрадів. Все ж таки після його приїзду в живу на болючу тему з Малим вони ще не розмовляли, а телефонне спілкування не можна було назвати приємним. Але почувши новину про камеру у власній спальні, про те, що довелося пережити його дівчинці через його неуважність, всі образи були моментально забуті.

Завдяки підказці Вероніки, пристрій виявили швидко. Його було хитро вбудовано в колись подарований Наталею і забутий на полиці сувенір. Штучка була моментально розбита і відправлена ​​у відро для сміття. Трохи заспокоївшись, Ніка вирушила на кухню на прохання друга приготувати каву. Чоловіки лишились на одинці.

- А в тебе є ще подаруночки від цієї дамочки? - одразу ж поцікавився Трунов, не збираючись заспокоюватись так швидко. - Судячи з усього твою квартиру потрібно гарненько перешерстити. Хтозна, що вона ще могла занести.

- У неї були ключі від квартири, тож тут може бути все що завгодно, - похмуро відповів Павло, у нього обґрунтовано розвивалася манія переслідування. - Ця жінка ще більш божевільна, ніж я про неї думав.

- Отож, неординарний екземпляр, - хмикнув Малий. - Чим же ти їй так сподобався?

- Не знаю, - брюнет одним рухом скинув у відро для сміття всю дрібноту, що стояла на полиці. Про всяк випадок.

Тим часом увагу Андрія привернула якась деталь, яку поки що він ніяк не міг зрозуміти. Щоб перевірити здогадку, сів на ліжко. Потім ліг, задумливо споглядаючи щось пере собою.

- Не той ракурс... - тихо пробурмотів він.

- Що? - не почув його кузен.

Але замість відповіді хлопець схопився з ліжка і підбіг до нього, приміряючись поглядом.

- Не той ракурс, кажу. Знімали не звідси, - продовжуючи розмірковувати над чимось відповів Трунов.

- Ти бачив? - враз підібрався його кузен.

- Так, - уїдлива усмішка сама поповзла на обличчя. - Молодець, ти зміг зробити її щасливою. Зі мною вона ніколи так не посмі...

Блискавично злетів кулак та аперкотом відправив щелепу гумориста в політ. З гуркотом звалюючи стілець, Малий все ж зміг встояти на ногах. У роті з'явився давно забутий солоний присмак, присмак їхнього з Пахою дитинства. Андрій зрозумів, що зробив дурницю, намагаючись знову вивести брата на емоції. Емоцій зараз в ньому було більш ніж достатньо. Набагато більше, ніж коли він малоліткою безрезультатно намагався розлютити брата.

На гуркіт прибігла Ніка і здивовано втупилася на чоловіків. Побачивши слід крові на губах друга, вона одразу ж встала на його захист, відгороджуючи від Павла.

- Що тут відбувається? - похмуро дивлячись на чоловіка перед собою, запитала вона. А у того щосили заходили жовна.

- Ти робиш тільки гірше, Нікусік, - серйозно сказав партнер за її спиною. Дівчина повернулася до нього та, примружившись, подивилась знизу вгору.

- Хочеш сказати, що заслужив?

- Так, саме це я і хочу сказати, - облизавши губи, кивнув Трунов. - Просто мій дорогий кузен настільки прямолінійний, що сприйняв мій жарт за чисту монету. І відреагував... Як будь-який чоловік на його місці.

Дівчина знову перевела погляд на брюнета.

- Знаючи жарти Трунова, можу з упевненістю сказати: ти не правильно все зрозумів, - сказала Павлові. - Пам'ятаєш сімейну вечерю? Він так завжди. Начебто і правду говорить, але виверне все так, що на голову не натягнеш.

- Ти так кажеш, наче я не знаю цю халепу все свідоме життя! - вибухнув брюнет. - Та звідки мені знати, яка частина його слів брехня, а яка правда? Тобто те, що у вас був секс брехня?

Погляд знову метнувся на Андрія.

- Гей, я такого не казав! - обурився молодий чоловік. - Дослівно фраза звучала так: "Зі мною вона ніколи так не посміхалася". Це все.

- Ах ти, малий... - загарчав Короленко. - Про втішання вже забув?

- Брейк! Кава готова, - Ніка намацала руку друга за своєю спиною і висмикнула його з-за спини, направляючи на кухню.

Трунов зрозумів її без слів і з кімнати вийшов.

- Мені, як жінці, шалено приємна твоя реакція, - блиснула дівчина очима, навіть не намагаючись зробити вигляд, що їй дійсно приємно, - але здається, я вже говорила, що між нами нічого не було.

- Нічого ти не говорила... До того ж, поки мене не було, могло трапитися все що завгодно.

- І я рада, що ти це розумієш. А також прошу врахувати, що якби і справді був привід для ревнощів, то ти сам в цьому винен.

Павло зробив пару кроків, пригорнув дівчину до себе і вп'явся в губи власницьким поцілунком.

- Розкажи, що між вами було і що є? Нічого не приховуючи. Щоб якщо така ситуація повториться, я міг спокійно розсміятися разом з ним.

- Ну, не знаю, як щодо розсміятися... - пальці чоловіка сильніше вп'ялися в боки. - Добре, добре. Я розповім. Андрій - мій партнер у грі з першого курсу, кращий, який коли-небудь у мене був. Мій друг, єдиний. Він розуміє мене з півпогляду, краще ніж батьки і навіть бабуся. Я люблю його, - Паша не зміг стриматися і здригнувся на цих словах, - як брата...

Але не встиг він розслабитися і притиснути кохану до себе з полегшенням, як вона продовжила:

- Мені подобається бути в його дружніх обіймах. Ми цілувалися, коли грали коханих і коли після твого від'їзду Андрій зізнався мені в коханні. Він це зробив тільки тому, що хотів вивести мене з депресії, та нічого кращого не придумав.

- І що, допомогло? - ледь не задихнувся від люті Короленко.

- Допомогло, - чесно зізналася Ніка. - Але дуже швидко я зрозуміла, що його любов зовсім не така, як він намагався зобразити. І за це я полюбила його ще більше. У нас ніколи не було близькості... сексу, - уточнила в кінці, щоб в Павла не залишилось жодних сумнівів.

- Аж противно, який я весь чудовий, - Трунов стояв в отворі дверей, склавши руки на грудях, парочка, не змовляючись, обернулася в його сторону. - І зараз я стану ще більш чудовим.

Він пройшов до кімнати, взяв стілець, який нещодавно впустив, приставив його до стіни за спиною у брата і спритно застрибнув на нього. Оглядаючи поверхню швидко знайшов маленьке вічко.

- Викрутку дай, - кивнув кузенові.

Той слухняно вийшов і за хвилину повернувся з інструментом. А ще через кілька митей з розкуроченої стіни була вилучена ще одна камера. Цей пристрій був менший і мав дріт живлення від мережі.

- Я ж казав, що ракурс не той, - засяяв Андрій, радіючи своїй правоті. - Мені в шпигуни треба йти або у держбезпеку.

Але Вероніка його радості не розділяла. В черговий раз переконавшись, що сильно недооцінила збочений розум суперниці. Від усвідомлення тілом забігали мурашки. "Може, і правда поїхати кудись подалі?" - малодушно подумала вона. Паша, як ніби почув ці думки, притягнув дівчину до себе, огортаючи обіймами, що підбадьорювали та заспокоювали.

- Все буде добре, - підтвердив дії брата словами Трунов. - Не бійся, Нікусь, ми зможемо тебе захистити.