Павло зосереджено вдивлявся в парочку, що з'явилася на порозі. За мить відчув полегшення: ані засмученими, ані збудженими вони не виглядали. Як навмисне, їх знову посадили навпроти, і погляд чоловіка раз у раз чіплявся за Ніку.

Було щось в тому, що вона сиділа за одним столом із його родиною. Маленька актриса, якнайкраще підходила цій божевільній родині, кожен з членів якої безупинно відігравав якусь роль. Проте щось таки було не так...

Він помітив долоню Андрія, що м'яко накрила світлі пальці дівчини. Павло вслухався в те, що говорив кузен, ігноруючи Інгу, одну з невісток, яка прямо в вухо розповідала щось про свого старшого сина.

- ...Чотири роки - це ж чималий термін, кажу, а вона: ще півроку і розбіжимося.

- Та що ти кажеш? - вигукнула Катя, старша сестра Андрія. - А на вигляд така гарна дівчинка.

Звинувачення ані трохи не збентежило Вероніку, вона знизала плечима, вивільняючи долоню, і відповіла.

- Знали б ви, скільки у нього було дівчат на одну ніч, поки ми були разом, не стали б мені дорікати, - холодно озвалась Коваленко, стискаючи губи.

В Павла аж перевернулося всередині все від образи за неї, але сказати нічного не встиг.

- Це правда, Андрюша? - здивувалася Марина Іванівна.

- А що робити, якщо вона мене до себе не підпускає, наче незаймана? - хлопець навіть не запнувся на цих словах, а Ніка, схоже, не на жарт зніяковіла: зіниці розширилися, щоки запалали. Серце Павла пропустило удар, невже правда?

- Андрію! - строго погрозила пальцем бабуся.

- Вибачте, Маріє Олександрівно, я усвідомив і обіцяю виправитися, - стрепенувся і ввічливо вклонився, а потім наче забув про бабусю і знову звертався до матері: - До того ж там, - кивнув кудись убік своїх колишніх пасій Андрій, - все було безпечно, мамо. Та й не так багато їх було... І взагалі, вона теж мені вірною не була. З Денискою вічно своїм по концертах швендяє.

Ледь помітна посмішка майнула на обличчі дівчини, коли Андрій нібито обурено схилився над нею. Павло встиг роздивитись, тому що сидів навпроти, та ще й кут огляду збігся.

- Подумаєш, пару разів на концерт сходили, - роздратовано відсунула хлопця Ніка. - Його мені бабуся сватає, але між нами нічого немає, і бути не може.

- І все ж ви з Андрійком все ще разом, - примирливо почала Інга, і, чесне слово, Павло готовий був вставити їй кляп у цю хвилину.

- Це не на довго, - приречено похитав головою Трунов. - Вона, звичайно, сказала півроку, але ж я знаю, що покинуть мене набагато раніше, - нагнітаючи голос, підскочив Андрій, а потім зробив довгу театральну паузу.

- Чому? - не витримала очікування Інга.

- Через нього! - Андрій ткнув пальцем в Павла.

Повисла пауза. Їжа застигла на півдорозі. Роти деяких з учасників застілля здивовано відкрилися. А питання все ніяк не могли зірватися з губ.

Вероніка злякано дивилася на чоловіка навпроти і деякий час не могла навіть поворухнутися під його пильним поглядом, потім раптом сховала обличчя в долонях, плечі її затремтіли, почулися схлипування. У наступну мить дівчина схопилася і вибігла з кімнати, не прибираючи рук від обличчя.

Павло мимоволі підскочив, проводжаючи її поглядом, але одразу ж втупився на кузена. Андрій криво посміхався.

- Твоя черга бігти за нею.

Двері в тамбур грюкнули, це стало сигналом старту для Павла. Він вискочив з-за столу, а через мить з кімнати.

Андрій, як так і треба, сів на своє місце.

- Ну ось, а казав, що я надто високої думки про нього.

Павло вискочив в тамбур, але очікувано нікого там не застав. Накинув плащ і завмер біля дверей. На вулиці дзвенів щирий дівочий сміх. Вона навіть не помітила, як двері відчинилися і на порозі зависла похмура тінь. Лише голос змусив здригнутися.

- Дивна у тебе реакція. Чи може, це істерика? - споглядаючи на дівчину згори вниз, холодно озвався Короленко. Не таку очікував він побачити картину, ой, не таку.

- Можна і так сказати, - витираючи сльозу видихнула дівчина. - Вибач.

- Ви всіх розіграли, в тому числі і мене, - висловив здогад чоловік, повільно спускаючись сходами.

- Я не хотіла, - Ніка вже не сміялася, як заворожена спостерігала за тінню, що невблаганно наближувалася. - Я просто слідувала грі Андрія, та навіть не зрозуміла, як він все так вивернув. Я дійсно злякалася, а потім раптом стало смішно. Не могла стримуватися, ось і втекла. Чесно кажучи, думала, що Трунов вийде, а він тебе прислав... Пробач... Знаю, як це виглядає.

- Як? - Павло зупинився, залишивши між ними кілька кроків.

- Наче тебе обдурили. Чи скажеш, що ні? - зухвало подивилась на нього дівчина, а Короленко похитав головою.

- Я хотів піти, якщо ти про це... - пролунав спокійний низький голос, а Ніка напружено завмерла. - Тільки не був упевнений, що маю на це право. Твої стосунки з Андрюхою стали несподіванкою, - губи сіпнулися, але в усмішку не вигнулися.

- Ну, про наші стосунки ми вже все розповіли. В принципі, там все правда, - знизала плечима Коваленко та поспішила додати: - окрім найпершого моменту, що ми зустрічаємося.

- І, відповідно, останнього, що кидаєш його через мене.

- Угу...

- Якось багато у нас спільного виявилося, не знаходиш? - раптом перевів розмову в інше русло Короленко.

- Ага, - поривчасто зіщулилася Вероніка, вона ж бо була без верхнього одягу. - Але на жаль це з'ясувалося тільки тепер. Хоча знаючи оте спільне, що зараз гріється в їдальні, навіть дивно, що раніше не зустрілися.

- Шкода, що не зустрілися раніше, - Паша розвів краї свого широкого плаща. - Йди сюди.

Дівчина слухняно зробила кілька кроків і потонула в зігріваючих обіймах. Брюнет ніжно огорнув її, спершу ледь торкаючись плечей, але з кожною миттю руки стискали все сильніше.

Дихання Ніки збилося, вона потерлася носом об тверді груди, а руки ковзнули вгору від талії по спині поки не влаштувавшись на лопатках. Тепло і терпкий запах чоловіка зводили з розуму. Вероніка притисла вушко до грудей, прислухаючись, як потужне серце починає швидше перекачувати кров.

- Подивися на мене, - м'яка вібрація в грудях і хрипкий голос вивели з солодкого заціпеніння.

Дівчина слухняно підняла голову і погляд зустрівся з непроглядною темрявою, яка кликала, затягувала, зводила з розуму.

Один жар на двох, один подих на двох. Поцілунок, який вони ділили, був такий відчайдушний, наче від нього залежало життя кожного з них. Язики перепліталися в божевільній сутичці, де ніхто не міг перемогти.

Руки чоловіка більше не притримували плащ, вони ковзали по спині все нижче. Паша втиснув дівчину в себе і мало не збожеволів від здавленого стогону в губи. Перед очима замиготіли мушки. Він схопив її попід пахви і посадив на себе. Коли їхні обличчя опинилися на одному рівні, Вероніка завмерла. Очі, затуманені пристрастю, припухлі губи і яскравий рум'янець. Чоловік не міг намилуватися нею.

- Так не буває, - прошепотіла вона. - Ти ще краще, ніж я уявляла.

- Дівчинко, не грайся зі мною. Я візьму тебе прямо тут.

- А хто проти?

І вона знову потягнулася до губ Павла. Він загарчав, як поранений звір, і пішов у бік різьбленої альтанки, яка примостилася в кутку двору. Увійшов і посадив на круглий дерев'яний стіл свою ношу. Ривком зняв плащ і накинув його на плечі дівчини, бо йому вже вистачало власного тепла, а вона, щойно залишилась без обіймів, почала тремтіти. Але тільки-но він зробив крок вперед, як почулася мелодія дзвінка.

- Так, - злобно гаркнув Павло у відповідь на виклик кузена.

- Сподіваюся, ви там не розмовляєте, - єхидно проспівав Андрій.

- А ти здогадливий, - усміхнувся чоловік.

- Я додому збираюся, - анітрохи не зніяковів Трунов. - Вас підкинути? А то заморозиш мені подругу.

- Добре, - Короленко покосився на дівчину, що зацікавлено вслухалася в розмову. - Спасибі.

- Будете винні. Обоє.

Паша завершив виклик і з тривогою подивився на Ніку.

- Ти поїдеш зі мною... до мене?

Не сила стримати страх перед відповіддю, він обережно стиснув її плечі. Для Ніки цей несвідомий рух було таким очевидним зізнанням, що вона мимоволі посміхнулася. Жага нарешті була взаємною.

- Поїхали, - легко погодилася вона, підтверджуючи згоду кивком.

Руки на плечах мимоволі стиснулися сильніше. Коротка мить, і вони знову в обіймах одне одного.

- Агов, ви де? - почувся зовні голос Андрія. - Ніка, твоя куртка у мене. І якщо ти зараз же не вийдеш, я її не поверну.

- Не хвилюйся, крихітко, я куплю тобі нову, - голосно, щоб кузен його почув, пообіцяв Паша. На обличчі грала весела усмішка.

- Андрій, дві хвилини, мені потрібно одягнутися, - підтримала гру Ніка.

- Я не хочу цього чути, - обурився Трунов. - Але побачити не проти, - в дверному отворі з'явилася русява голова.

- Обійдешся, - рикнув Короленко і вихопив з рук брата куртку.

- Я знала, чим його заманити, - підморгнула другові Вероніка.

- А ось цього я волію не знати, - натягуючи плащ, сказав Павло.

- Про всяк випадок, я бачив її в білизні, - хмикнув Андрій, розсудливо відійшовши на кілька кроків.

- Малий! Ти!... - Павло пішов в наступ, але Ніка притримала його за руку.

- Ти взуття нам приніс? - запитала дівчина, протискуючись до виходу з альтанки.

- Ой, чорт! - картинно ляснув себе по лобі Андрій. - Забув.

- Отже, все-таки доведеться повернутися до будинку і з усіма попрощатися.

- Ось вони жінки, - театрально покивав Трунов. - Завжди пам'ятають про пристойність. А я вже попрощався за вас. Чи тобі потрібна додаткова доза кпини? Згоден, вони затягують...

- Просто перший раз в гостях... і так... проявила себе. Треба хоч піти по-людськи... - останні слова Вероніка пробубоніла собі під носа, низько опустивши голову. Що подумає про неї рідня хлопців?

- Ходімо, - Павло обійняв дівчину за талію і вони пішли до будинку.

- А швидко вони знайшли спільну мову, - пробуркотів Андрій, спостерігаючи за спинами, що потроху віддалялися.

Він звів погляд на небо, вдихнув і видихнув холодне повітря та пішов до машини. Завів мотор, автівка звично загарчала, запрацювала пічка, наганяючи у салон тепло. Проте морозним вечором мотор прогрівався довго, тож коли парочка повернулася, обороти все ще не доросли до потрібних.

Ніка сіла на заднє сидіння, а Павло поруч з водієм. Андрій полегшено зітхнув і з вдячністю подивився на брата. Закоханих голубків на задньому сидінні він би не пережив. Говорити нічого не став, втомився бризкати сарказмом ще в альтанці. Зараз хотілося додому і спати. Пасажири зрозуміли його без слів, а може просто думали про щось своє, й мовчали.

Трунов відвіз подругу і кузена до нього додому та покермував до себе. Несподівано важкий день вийшов.