До бару "Zoom", власником якого був старий знайомий Едуарда на ім'я Саньок, а в народі просто Тапер, чоловіки завітали відразу після концерту. Відвідувачі з музичними інструментами були тут не рідкістю. Ба більше, час від часу більшість з них розважали одне одного всілякими соло і концертами.

Це місце було пов'язане з часами буремної молодості, коли хлопці відчайдушно намагались віднайти себе в цьому світі. В ті часи всі звали їх лише за призьвисками. Павла через незвичне прізвище, яке потім він змінив на псевдонім, прозвали Могилою, а Едуарда через меланхолічний характер та любов до фарбування у чорний колір - Едвард - руки-ножиці. Обидва змінилися з тих часів кардинально, а от прізвиська лишились, а ще ностальгічна любов до цього закладу.

Могила взяв червоне кріплене вино, а Едвард темне пиво. Чоловіки сіли в затишному кутку, подалі від сцени. Павло відразу перейшов до справи:

- Ну, давай... Як там? Ти хочеш про це поговорити?

- Взагалі-то, не хочу, але треба. Інакше мене не попустить, - серйозно відповів Жердєв і зробив пару великих ковтків темного.

- Ти мене заінтригував, - Короленко зробив те саме, із задоволенням відзначаючи, як легке тепло потекло стравоходом, але від наступного питання він ледь не похлинувся.

- Тобі подобається Ніка?

- Ось так просто? Ось так в лоб? - прочищаючи горло, ніяковів чоловік.

- Так, - спокійно кивнув Едуард.

Павло дивився на друга широко відритими очима, намагаючись віднайти хоч краплинку кпини в погляді або хоч натяк на посмішку на обличчі. Але нічого подібного не було.

- Зовні подобається, - не бачив причини заперечувати очевидне Павло, - але я про неї нічого не знаю... й поки я не позбудуся Наталі... Коротше, ти і так все знаєш, навіщо питати?

- Тому що, якщо ти в ній не зацікавлений, я заберу її собі. Принаймні, спробую... - так само спокійно повідомив блондин, відкидаючись на спинку стільця.

- Зрозуміти не можу, чим вона так тебе зачепила? - десь всередині боляче вкололо, але усвідомлення цього відмовлялося доходити до мозку.

- Я теж, - хмикнув Ед й якось нервово знову нахилився вперед. - От не подобається зовсім, а відчуваю, що не заспокоюся поки не пересплю з нею...

- Судячи з твоєї поведінки на репетиції, я подумав, що там, щонайменше закоханість, а все, як завжди, - Пашко зітхнув і відвернувся до сцени, де тихо перебираючи струни виступав гітарист.

- Може, це через те, що вона на тебе запала? Таким чином намагаюсь помститись за Натку? - не міг заспокоїтись білявий, ситуація його сильно хвилювала.

Павло не повертаючись знизав плечима, звідки йому було знати. Але на душі стало гидко. З Едиком вони дружили давно, і Могила давно звик, що його приятель ставиться до жіночої статі, м'яко кажучи, недбало, але цю дівчину - Ніку - чомусь було шкода. Розумом чоловік розумів, що вона не така наївна, як здається, але милий образ все одно викликав бажання оберігати.

- Я зацікавлений, - збрехав Павло тільки для того, щоб захистити дівчину від зазіхань Жердєва. - Наталю забирай, а її не чіпай.

Блондин уривчасто кивнув, вдивляючись в свій келих. Так він і думав. А потім раптом посміхнувся про себе "Ось я і допоміг тобі, мала".

А Натку б він із задоволенням забрав, навіть силою, все ж таки стерво покористувалася ним і кинула. Але за спиною у неї був надійний тил, та й чарівність Едика на неї не діяла.

- До речі, куди поділася твоя маніячка? - легко змінив він тему.

- Уяви не маю, - хмикнув Пашка. - Чоловік кудись повіз відпочивати. Знаю тільки, що приїде після Нового року.

"А ось це вже реальна можливість переломити хід подій. Ну дивись, мала, будеш до скону винна", - зрадів Едвард.

- Відмінна можливість гульнути, приятель! Чому не користуєшся?

- Тому що вона повернеться і почне кошмарити мене... та її.

- Ніку, - з притиском сказав Ед. - Чому не кличеш на ім'я?

- Не знаю.

- Таке ім'я хочеться шепотіти. Ве-ро-ніч-ка. М-м-м, - Ед наблизився, прикрив очі, ніби уявляючи дівчину, і справді зашепотів прямо у вухо. - Як ягідка. Солодка. Мила. Цукерочка... Я облизав би її з ніг до голови. Я б пірнув поміж ніжок, щоб вона...

- Годі вже! Збочений придурок, - перервав його Павло, відштовхуючи.

- І зауваж, жодного слова про груди і сідниці, - одразу ж відсторонився Жердєв, - а в штанях тісно.

- Так, - прочистив горло Могила і зробив великий ковток вина, в горлі пересохло.

***

Вероніка в костюмі Снігуроньки сиділа в невеликому розкладному кріслі. До наступного виступу було ще цілих двадцять хвилин, а поговорити, як на зло, ні з ким. Трунов десь запропав одразу ж після першого спектаклю. Щось підказувало, що усамітнився з ведучою, якої теж видно не було.

За звичкою, що вже встигла вкорінитися, дівчина зазирнула на сторінку Короленка. За останні два тижні тут з'явилося лише одне фото, з чорношкірим саксофоністом. Ніка всміхнулася, пригадуючи той день. Публікація мала шалений успіх. Лайки і ціла купа захоплених коментарів на кількох мовах. Більшість з них з жіночих акаунтів. І Вероніка мстиво пораділа тому, що на жоден з них Павло не відповів.

Андрій тихо підкрався. Він хотів налякати подругу, і на обличчі грала весела усмішка. Але розгледівши екран, він перестав посміхатися, і пустувати настрій пропав.

- Не схоже на тебе, в коментах чужих лазити.

Він стояв трохи позаду та не наближувався, як робив це зазвичай, не тулився та не ластився до подруги. Вигляд при цьому мав дещо розгублений, щось не давало йому спокою.

- Так, я знаю, - зітхнула дівчина.

Відпиратися сенсу не було. Вона прекрасно розуміла, що поводиться дуже дивно і що з цією ситуацією потрібно щось вирішувати, поки вона остаточно не збожеволіла.

- А хочеш?... - почав було Трунов, але не договорив.

- Що?

- Давай я тобі посилання на свою сторінку скину...

Андрій розумів, що бовкнув дурницю, що з Нікою вони і так з давніх-давен друзі, але нічого кращого не придумав на заміну тих слів, які хотіли вирватися з нього спочатку. Ніка зітхнула, хвилювання партнера не додавали впевненості в тому, що з нею все гаразд. Трунов завжди дуже точно розумів її душевний стан, подекуди навіть краще, ніж вона сама.

- Я розумію, як це виглядає. Обіцяю виправитися, - із сумом посміхнулася дівчина, а Андрій зітхнув і поклав долоню на її голову, злегка скуйовджуючи волосся. Все ж таки є речі, які він не може розказати навіть їй. Наприклад те, що спаскудив щось.

А Вероніка завдяки розмові з партнером нарешті зважилася проявити активність.

"Досить грайливих поглядів здалеку, які він не помічає! Проникливі погляди також лишаються без уваги. Подивимося, що він зробить, якщо я скажу те, що думаю, прямо в обличчя. Жоден нормальний мужик не відмовиться. Чи не так?" - радилась вона з підсвідомістю. Підсвідомість мовчала, хоча, можливо, це означає згоду?

Після другого концерту, наче піднесена на крилах, моментально перевдяглась, змила яскравий макіяж, поцілувала здивованого Трунова на прощання у щоку та пурхнула з театру.

Весь час перебування в філармонії вона навмисно не дивилась на брюнета. Можливо, це було зухвало, але Ніка вірила, що чоловік обов'язково помітить це. Коли робочий день скінчився, Вероніка рішуче увірвалася в роздягальню.

Це був останній день у році, що минає, коли вона зможе побачити Короленка. Дівчина спеціально залишилася до кінця концерту, щоб мати можливість поговорити з Павлом наодинці. Дивом уникнувши зустрічі з його настирливим приятелем, Ніка чекала поки чоловік вийде з роздягальні, але він не поспішав. Зрештою, з'явилося відчуття, що вона пропустила потрібний момент. Перелякано увірвалася в приміщення, вже не очікуючи нікого застати.

- Ти переслідуєш мене? - почувся глузливий голос, Павло зав'язував шнурки на берцах. - Чи в тебе якісь справи в чоловічій роздягальні, про які нормальним людям краще не знати?

Вероніка з полегшення зітхнула. Принаймні, цього разу він не кричить і не ігнорує, отже змирився з наявністю в своєму житті настирливої фанатки.

- Я просто хотіла побачити вас, щоб... Мені дуже подобається ваша гра. Чесно. Я ніколи в житті не відчувала нічого подібного, слухаючи музику...

Павло завмер, милуючись покритим ніжним рум'янцем обличчям, але лише на мить. Захисна реакція моментально включила скепсис і сарказм на повну. Потрібно відштовхнути дівчину, вжалити якомога болючіше. Навіщо? Щоб потім не було ще гірше. Кому? А ось це питання складніше.

- А я все думав, що ти хочеш повторити ту зустріч в музеї. Пробач, але моя партнерка поїхала.

- Вважаю за краще не згадувати про той день, - холодно озвалася Вероніка.

Роздратування задзвеніло в кожній клітинці дівчини. І справа була навіть не в тому, що тоді вона потрапила в ситуацію, що змусила довго ніяковіти. Просто тоді то була лише парочка незнайомців, які вирішили повеселитися в антракті. А тепер це був чоловік, який подобається, у лапах суперниці.

- Он воно що? А мені сподобалося, - продовжив добивати фанатку Короленко, нехай не думає, що щось значить для нього.

Вероніка здригнулася.

- Так, Едуард говорив про це, - відвела вона погляд.

Паша не відповів. Згадка про Едварда чомусь знищила саркастичний настрій.

- Що ще він тобі казав? - зрештою похмуро запитав він.

- Я не пам'ятаю. Це не важливо зараз, - відмахнулася від несуттєвих думок Ніка.

- А що важливо?

- Я б хотіла запросити вас випити кави зі мною, - останні слова вона сказала зовсім тихо, опустивши голову, але чоловік і так зрозумів її.

- Жартуєш? - з глибини раптом почало підніматися роздратування.

- Ні, чого б це? - наче відчувши зміну, Ніка підняла голову і відступила на крок.

- Та тому, що це чоловік запрошує вподобану жінку. І якщо вже я не запрошую...

- Я не в тому сенсі... - зойкнуло дівча. Звичайно, надію на побачення, не залежно від назви, вона плекала, але з самого початку на багато що не розраховувала. - Ні, ну... Хоча б, як... я не знаю. Я як прихильниця вашого мистецтва.

- Дай мені спокій, дівчинко! Годі мене переслідувати. Я не зацікавлений у стосунках... і в поклонінні також.

Павло швидко вийшов з роздягальні. У скронях гулко гухало серце. "Вирішила запросити його на каву? Дідько! Ця зараза робила все точнісінько, як Наталя. Правда у тієї натиск був сильніше, і випити кави вона запропонувала вже у перший вечір. Секс додавався".

Тоді він сприймав знаки уваги жінки, як належне, не відчуваючи підступу. А тепер подвійність дій і намірів ввижалась йому всюди.

Лаючи себе останніми словами за параною та нездатність скористатися можливістю, як радив Жердєв, Короленко відправився додому.

Ніка ж так і завмерла в парі кроків від дверей. "Та що з ним таке?!" - подумки обурилася вона, але лише на мить, потім пішло самокопання - це все через мене. Груди маленькі, дупа низька, талія не достатньо тонка, дурнуватий ніс і дуже широко очі посаджені. Тільки такі старпери, як Микола В'ячеславович, клюють. Навіть білявий конрабасист сказав, що вона йому не до смаку.

Злі сльози покотилися з очей, але швидко висохли, ледь заграла мелодія дзвінка. Дзвонила мама, і Ніка весело защебетала, що вже виходить і скоро буде вдома, щоб у матері навіть підозри не виникло, що в її дорогої Кусі поганий настрій.

Вероніка дістала з сумочки дзеркало, трохи порозглядала себе. Насправді не так уже й погано. Після того, як очі омилися сльозами, в них ще і блиск з'явився. Вчасно мама подзвонила, інакше іти б їй опухлою, а так навіть краща, ніж була. І що цьому Короленкові потрібно?

Відмахнувшись від важких думок, Ніка вискочила з роздягальні. Швидко пройшлася порожніми засинаючими коридорами і вийшла через чорний хід. Літня вахтерка поцікавилася, чи бачила вона кого-небудь ще дорогою, і задоволено покивала, почувши негативну відповідь.

Ніка обережно спустилася крутими сходами високого ґанку. Хоч сходинки і були чисто прибрані, вечірній мороз прихопив вологу на них, перетворюючи на справжню ковзанку.

Варто було поспішати, адже час наполегливо рухався до десятої години, коли маршрутки починають жити іншим, тільки їм відомим, життям. В результаті чого можна або зустріти три автобуси поспіль, або цілу годину не зустріти нікого.

Дівчині пощастило, її рідненький з'явився практично відразу, принаймні замерзнути вона не встигла. Бадьоро застрибнувши на сходинку і віддавши водієві необхідну плату, Ніка зайняла одне з багатьох пустих місць. Дивлячись, як миготять вогні нічного міста, дівчина знову засумувала. Павло і його відмова зовсім не хотіли зникати з пам'яті. Що ще вона могла зробити, щоб цей упертюх передумав?