Коваленко не була настільки впевнена у світлому майбутньому, як її чоловіки. Поки що стервозній брюнетці вдавалося з легкістю руйнувати її життя, як слон руйнує картковий будиночок. Втім майбутню всесвітньовідому актрису не так просто зламати. Аби лишень помста не торкнулася близьких, решту вона витримає.
Думка, що раптово спалахнула у свідомості, неабияк налякала. Бабуся не дзвонила, хоч минуло вже більше доби з того моменту, як онука покинула дім. З іншого боку, в цей час дівчина мала бути на парах, тож, начебто, нічого незвичайного в мовчанні родички немає.
Поки чоловіки з особливою ретельністю досліджували квартиру на предмет наявності сторонніх пристроїв, Вероніка вирішила все ж таки подзвонити своїй ба. Лідія Іванівна не поспішала взяти слухавку. Опальна внучка вже встигла передумати безліч найжахливіших сценаріїв розвитку подій. І лише тільки з динаміка почулося манірне "Алло", дівчина видихнула з полегшенням.
- Ба, привіт у тебе все добре? - для заспокоєння душі все ж запитала стареньку, хоч і ризикувала натрапити після такого на півгодинні розповіді про самопочуття літньої пані.
- Та так то, так, добре, - задумливо мовила Лідія Іванівна. - Ось тільки на душі якось неспокійно. А ти чому під час занять дзвониш? Сталося щось?
- Та от, теж на душі неспокійно було... Може магнітні бурі? - розсміялася Вероніка, щоб не наганяти на стареньку страху.
- Ой, щось мені це не подобається, - сильніше затурбувалася бабуся. - Подзвоню я, мабуть, Томі, спитаю, чи все у них в порядку.
- Так, бабусь, подзвони обов'язково, а ввечері мені все розкажеш, - швидко відповіла Вероніка, розуміючи, що трохи підставила маму, тепер розлогі розмови належить витримати їй.
- А ти коли додому повернешся? - суворо спитала гульвісу.
- Думаю, годині о шостій вже буду вдома. Плани трохи змінилися, тож готуватися сьогодні буду вдома.
- От і добре. А то я скоро забуду, як ти виглядаєш, - забуркотіла старенька. - А може і Стьопу з Денисом запросити. Заразом дізнаюся, як справи у них.
При згадці про бабусину подругу та її онука, Ніку перекосило. Тільки їх зараз не вистачає для повного комплекту неприємностей на її русяву голову. Роздратування ледь не вилилося в образливий вигук, але дівчина втрималася. Замість цього вона втомлено простогнала:
- Ба, вгамуйся вже.
- А що? - щиро здивувалась старенька, а потім обурено продовжила: - Вони також близькі мені люди.
- Стефанія Пилипівна, згодна, твоя близька подруга. А Денис яким місцем до тебе відноситься?
- Він мені як онук!
- Ну-ну... - саркастично закивала головою Ніка, здаючись. - Гаразд, не будемо сперечатися. Клич, кого хочеш. До вечора. Цьом.
Ніка завершила виклик, і в той самий момент за спиною пролунав голос, який змусив здригнутися.
- Ось що я казав? Ледь що де є, відразу Дениска вимальовується.
В отворі дверей стояв Павло. Він спирався плечем на одвірок, склавши руки на грудях. На друге його плече поклав свій лікоть Трунов і щерився недоброю посмішкою. Вигляд в обох був доволі войовничий.
- Ось тільки давайте без ревнощів, - закотила очі Вероніка.
- Без проблем, - легко погодився Короленко, але потім скопіював посмішку брата і продовжив: - Якщо сьогодні ти познайомиш мене зі своїми батьками.
- Батьки за кордоном, - на автоматі відповіла Коваленко.
- Погано, - скрушно опустив голову Павло, а потім наче щось згадав: - Але ж є ще бабуся.
- Так, з нею складніше за всіх, - покивав Андрій, а потім весело спитав: - А можна я теж піду?
- Ти хочеш, щоб у Паші не залишилося жодного шансу? - звела брови Вероніка. - Ти ж знаєш, як ба ставиться до тебе і твоїх пригод. І якщо вона дізнається, що ви брати...
- Так то ж я. А це Паха. Він же в порівнянні зі мною, як янгол небесний. Ось і зіграємо на контрасті. А заразом подивимося на твого Дениску. Не повіриш, - звернувся він до Короленка, - за майже п'ять років знайомства з цією дівчиною я так жодного разу і не бачив цього летючого голландця.
- Ой, як ніби ти так прагнув, - скривилася Ніка. - Міг би попросити, я б вас познайомила.
- Боже збав! - театрально приклав вільну руку до серця хлопець.
- Ну то що, Нік? Ти згодна? - погляд чорнявого просив в той час, як тіло виглядало розслабленим і навіть зарозумілим.
"Нервується", - відзначила про себе Вероніка. Вона не переставала дивуватися витримці і в той самий час вразливості Павла. Ніхто і ніколи так ніжно не огортав її своєю турботою. Ніхто і ніколи так м'яко не підкорював її. І тим не менше він теж помилявся, боявся. А ще - дівчина була в цьому впевнена - ніхто і ніколи так не любив її. Тож невже ж цей чоловік не гідний того, щоб заявити свої права на неї перед її родиною? Безумовно гідний.
- Добре. Підемо. Але нагадайте, щоб я трохи пізніше попередила бабусю, - здалася Коваленко.
Подальше дослідження квартири ніяких результатів не принесло, окрім вивільнення простору від безлічі мотлоху. Тож молоді люди заспокоїлися і розмістилися на кухні, щоб за чашкою чаю обговорити свої плани на майбутнє.
- Моя думка та сама, - похмуро почав Павло, стискаючи горнятко в долонях. - Все, що ми можемо зробити - поїхати. Бажано з країни. Мій досвід підказує мені тільки такий варіант розвитку подій.
- Я не згоден. По-перше, бігти - не наш метод, - підморгнув Андрій партнерці, - по-друге, як я житиму без Нікусіка?
- Тобі б все жарти жартувати, - невдоволено буркнув брюнет.
- А я і не жартую, - тон, яким було сказано ці слова, ясно говорив: ні, не жартує.
- Я теж не хочу їхати, - відгукнулася Вероніка й знизала плечима. - Я не можу залишити бабулю. Та й взагалі...
- Що ти пропонуєш? - не став сперечатися Короленко, він чудово знав про небажання своєї дівчини їхати з міста, наче воно єдиний шанс за все життя, та вже примирився з цим.
- Для початку, спробуємо жити, як жили, - запропонував Андрій та поклав долоню на руку подруги, посміхаючись їй, за що отримав у відповідь, нехай і слабку, посмішку від Ніки та невдоволений погляд від кузена. - Можливо, після всіх цих капостей твоя любка заспокоїться і не буде більше псувати вам кров.
Павло знизав плечима. Можливо, Малий мав рацію. Адже, на відміну від минулих їхніх "розставань", цього разу після "уроку" Наталя не стала дзвонити йому, щоб запитати, чи не передумав він поривати їхні чудові стосунки. Тож те, що вона все ж відстане, цілком ймовірно.
Можливо, Наталя дозволяла собі всі ті речі тому, що сам Павло не надто завзято намагався позбавитись її, даючи тим самим надію. Тепер жінка могла зрозуміти, що шансу на повернення до минулого немає, виплеснула злобу через жорстоку помсту й послала Короленка й почуття до нього під три чорти. Як же хотілося вірити в саме такий розвиток подій.
- Гаразд, спробуємо, - врешті кивнув Павло дівчині й братові.
***
Наталя лежала на широкому ліжку в своїй таємній квартирі. Сюди вона приходила, коли хотіла відпочити від звичного оточення подруг і чоловіка. Сьогодні в компанію собі вона взяла двох гарненьких хлопчиків. Одного рекомендувала невгамовна Лєнка, другого вона запросила просто тому, що він їй сподобався. А ще було цікаво, як відреагують самці на можливу конкуренцію.
Перший - Сергій - шалено гарненький блондин з пухкими губами і незвичайними сіро-зеленими очима. У порівнянні з другим - Олегом - він був худий та малий, але це лише в порівнянні. Трохи пізніше, коли чоловік роздягнувся, Ната переконалася, що кожен м'яз в тілі Сергія чітко окреслений і виглядає дуже апетитно.
У той самий час, Олег викликав тремтіння чи то від страху, чи то від збудження своєю могутньою статурою. Яскравий шатен з трохи подовженим кучерявим волоссям, карими очима і чітко окресленими густими чорними бровами, був абсолютно впевнений в своїй привабливості і сміливо причаровував Наталю. Яким же сильним було його здивування, коли до милого міжсобойчика приєднався Сергій.
За свою безпеку жінка не турбувалася, але між хлопчиками міг виникнути конфлікт.
На щастя, "самці" не підвели. Замість того, щоб почати відкриту конфронтацію за тіло, вони вирішили надати право вибору жінці і робили все можливе, щоб вибір припав саме на нього.
Але навіть ласки в чотири руки не змогли принести належного задоволення розбещеному єству. Жоден з її сьогоднішніх коханців не заслужив того, щоб стати фаворитом. Обидва були випхані утришия одразу після сексу.
Перед очима знову і знову ставала картинка яскравого бурхливого єднання між Пашею і тим дівчиськом. Ната переглянула відео багато разів, як і записи їх власної близькості колись. Тому точно знала різницю між коханцем, що був з тією дівчиною, і тим, що був з нею. Складно було повірити у те, що це один і той самий чоловік.
До нестями хотілося саме такого, недоступного їй, Короленка. До нестями хотілося дізнатися, що відчувала та плюгавка. До нестями хотілося...
Але як домогтися цього, Наталя не знала, тому злилася і металася з крайності в крайність. Навіть з чоловіком переспала на емоціях. З чоловіком їй не сподобалося, як і йому з нею. Тому скандал, який вони затіяли опісля, дав обом можливість розбігтися по різних кутах міста й удавати з себе ображених.
Так і не отримавши бажаного та прогнавши коханців, Ната навіть не дала собі клопоту одягнутися. Зайшла у вітальню і кілька разів клацнула на пульті, перетворюючи кімнату на кінотеатр. Розвалилася на величезному шкіряному дивані, який моментально почав віддавати жар її сідницям і спині. Відчуття не надто приємне для оголеної шкіри, але хто на таке зважає, коли на екрані вже розгортається пристрасть?
Відео, яке вона дивилася багато разів, знову готове було дарувати задоволення. Наташа ловила рухи кожного м'яза чоловіка, кожен його стогін і зітхання. Збудження натягнутою струною дзвеніло в усьому тілі. Вона божеволіла від бажання, уявляючи, що це великі руки Павла доводять її до піку насолоди. Вона кричала і билася від яскравого оргазму, який так і не змогли вичарувати з неї двоє самців. Лише тільки спогад НЬОГО. Хворобливий, пекучий, отруйний спогад, про чоловіка, який ніколи не був її, але якого вона бажала більше, ніж будь що в цьому світі. Більше, ніж своє власне існування.
Наталя вила і гарчала, як поранений дикий звір, рвала на собі волосся і каталася по підлозі, від усвідомлення того, що цей чоловік був такий ніжний з якоюсь повією, а про її - Наталчине - задоволення ніколи не піклувався.
Жінка ненавиділа цю шваль і щиро бажала їй смерті, але навіть збочена свідомість розуміла, що смерть дівчати нічого не вирішить. Не вбивати її потрібно, а витравляти з душі чоловіка. Щоб дивлячись на неї він відчував лише презирство і гидливість. І коли Павло повністю вилікується від цієї зарази, зможе знову цілковито належати Наталі.
Прекрасна ідея так порадувала брюнетку, що забувши зробити перехід від злості до радості, вона істерично розреготалася прямо на підлозі. Очі радісно виблискували. Тепер вона точно знала, що буде робити далі.