Хоч зрештою вечір завершився на позитиві, Павло не міг заспокоїтись та побороти своє роздратування. Тому він просто закрився у собі, не звертаючи уваги на так само розбурханий стан своєї дівчинки. Навіть від неї він втомився сьогодні.

Додому повернулися мовчазні, але не спокійні. Кожен рух видавав роздратування: й те, як Ніка скидала взуття, й те, як Паша вимикав кран у ванній кімнаті. У повітрі тремтіла така напруга, що її можна було торкнутися. Кожна мить загрожувала розірвати удаваний спокій на безліч клаптиків, перетворюючи тишу на бурхливу свару.

Каталізатором стала склянка з водою. Ніка, відчуваючи невелику важкість у шлунку, зайшла на кухню, щоб випити води з лимоном. Налила з глечика рідину та пірнула у холодильник у пошуках цитруса. У цей момент до кімнати зайшов Павло, випив приготовану воду та мовчки пішов геть.

Дівчина здивовано завмерла з лимоном у руках, спостерігаючи як віддаляється широка спина брюнета.

- Ні, ну нормально? - обурилась вона та жбурнула ні в чому не повинний плід об стільницю, той одразу ж зник десь під столом, від гріха подалі.

Короленко обернувся, не розуміючи, що сталося, а Ніку вже було не зупинити:

- Отак завжди! Ти клятий егоїст! Що не можна було знову налити води, якщо вже випив без дозволу, або хоч подякувати за те, що не довелося напружуватися?

- Яка муха тебе вкусила? Тобі що, води шкода? - гаркнув Павло, щиро не розуміючи, від чого така бурхлива реакція. - Хто ще з нас егоїст?

- За весь вечір ти жодного разу не став на мій захист! - Ніка одразу ж перевела свою лють на те, що насправді її бентежило.

- Якби я ще хоч слово сказав, стало б ще гірше, - чоловік хотів пояснити, але розлючену фурію вже було не зупинити:

- Куди там! - змахнула руками та дзвінко ляснула по боках. - Якби не Андрій, мене б заклювали зовсім ваші родичі.

- Авжеж, - тут уже й в Короленка не витримали нерви. Він зробив кілька кроків до Ніки та навис, - Твій рятівник у сяючому обладунку. Ніякого порівняння із задрипаним мною. Андрійко завжди сонечко, якому все пробачати треба. А я ж у нього дівчину увів. Карколомно помстився. І ти гадаєш, що після всього мене б хтось слухав? Та тебе б зненавиділи усі за те, що я тебе виправдовую, вирішивши, що це ти мене підмовила.

Павлові кортіло розповісти про давню свару між братами, але зробити це не наважувався без прямого питання Вероніки. Й те, що дівчина так відверто ігнорувала натяки, зовсім не цікавлячись його минулим, лише підливало олії у вогонь його люті. Звідки йому було знати, що Вероніка в курсі справи.

- То чого ти потяг мене у лігво до змій та навіть не попередив?! - спробувала відштовхнути від себе гору дівчина. - Я ж питала, чи нормальні в тебе стосунки з сім'єю!

- В мене все гаразд із ними! - випалив Павло та запнувся, в очах промайнула розгубленість. - Але... Окремо кожен поводиться нормально, але коли збираються разом, наче хто їх підміняє. Я заздалегідь розмовляв і з матір'ю, і з тіткою Мариною, та й з іншими також. Всі розуміли... начебто. А потім... Так не завжди відбувається... Я їх геть не розумію, - зрештою видихнув чоловік та опустився на стілець.

Вероніка затихла. Несподівано вона зрозуміла, що це їхня перша сварка. Ніколи вони ще не з'ясовували стосунки, звинувачуючи одне одного, ніколи не підвищували голос одне на одного. До цього моменту все наче було жартома. Від розуміння цього стало страшно. Адже сварки - прямий шлях до розлуки. Ні-ні, такого результату вона точно не хотіла. Необхідно виправити ситуацію. Треба спробувати зрозуміти вчинок чоловіка. Адже ж її вчили цьому в академії, чому не користується?

- Ти тому з дому пішов так рано? - дівчина зробила обережний крок до брюнета та, простягнувши руки, обхопила його шию. Ще мить, і Ніка опустила обличчя у його скуйовджене волосся.

- Можливо, - Павло не ворухнувся, але прикрив очі, й серце раптом перестало кудись сильно поспішати.

- Пробач, що накричала, - погладжуючи шкіру на потилиці, прошепотіла Вероніка.

"Дівчинко моя, це ти мене пробач. А я, дурний, вважав себе дорослою людиною. Ані захистити кохану, ані заспокоїти не можу. Не можу зрозуміти, коли їй потрібна моя підтримка, а коли треба випустити пар..." - полетіли думки в голові. Але замість всіх тих слів він просто пригорнув її до себе, піднімаючись, та прошепотів: "Я кохаю тебе". Потім вкривав короткими поцілунками обличчя поки не дістався свого найтяжчого наркотику - п'янких губ своєї маленької олениці.

Примирення було бурхливим, але недостатнім. Вероніка вважала себе єдиною, хто йде на поступки. Проте острах нової сварки змушував мовчати. Невдовзі Павло поїхав, й дівчині стало трохи легше. Адже сумувати за коханим на відстані набагато легше, ніж шукати місця перетинань, коли він поруч. Тим паче, коли є улюблена робота, де й стала пропадати молода акторка цілими днями, а часто - й вечорами.

Потроху навіть з Сашком вона знайшла спільну мову, й тепер красунчик видавався досить милим та дружнім. Іноді навіть здавалося, що він намагається загравати, але Ніка не звертала на це уваги. Кілька років навчання з Труновим, й вона перестала сприймати інших акторів як чоловіків.

До речі з Андрієм вона бачилась лише одного разу. У колишнього партнера зовсім не було часу. Популярність його росла день у день, тож навіть на коротенькі повідомлення не завжди знаходилася хвилька.

Спершу Нікусік дуже дратувалась через це, але потім зрозуміла, що це лише акторські ревнощі, а за друга насправді треба порадіти. Й вона раділа, настільки щиро, наскільки дозволяли ті самі ревнощі. Адже визнання їй також хотілося, до того ж якнайширшого та якнайшвидше.

Можливість з'явилась несподівано. Й не одна, а навіть дві можливості. Перша з самого ранку покликала її прямо на робочому місці:

- Вероніко! - Шалий сяяв як новенька гривня, підкликаючи дівчину до себе. - В мене чудова новина. Олександр, - він кивнув убік наче там стояв той, про кого він згадував, - знайшов для нас інвестора. Тож ми зможемо поставити виставу за моїм сценарієм. А ти пам'ятаєш, що я тобі обіцяв?

Вероніка пискнула та стрибнула на шию начальникові, й продовжила стрибати, утримуючи у лещатах своїх обіймів. Кирило спробував відчепити від себе аж занадто завзяту підлеглу, щоб зробити хоч ковток повітря. На шум до приміщення увійшла Алла. Секундне здивування зникло, й вона посміхнулась. А потім суворо спитала:

- Що тут відбувається? Ніко, ти чого вчепилася в мого чоловіка?

Дівчина перелякано відсторонилася й завмерла, але стриманості вистачило хіба лишень на мить. Підстрибуючи, вона сунула на Аллу, й замить душила в обіймах вже її.

- Ти чула? Чула? - вигукувала юна акторка, не в змозі стримати емоцій.

- Так, - прохрипіла жінка відриваючи прилипу від себе. - Й, до речі, це я наполягала на тому, щоб тобі дали головну роль.

- Мені? Головну? - Коваленко, що вже трохи заспокоїлась, знову обхопила жінку за плечі та розцілувала. - Дякую!

- А мені поцілуночок за те, що знайшов такого чудового спонсора? - схилився біля дівчат Сашко із приязною посмішкою.

Не довго думаючи, Ніка поцілувала і його. Всі розсміялися. Це насправді був чудовий день. Проте святкувати не було коли. Скоро почали збиратися перші учні. Робота завирувала з новою силою.

Пізно ввечері Вероніка поверталася додому. Вона щойно завершила розмову із Павлом, поділилася чудовою новиною та вислухала про його пригоди. В чоловіка також був надзвичайно плідний час: концерти та репетиції, нові знайомства та море позитиву. Навіть через слухавку можна було відчути піднесення музиканта, гастролі й справді оживили його.

Голова в дівчини трохи йшла обертом від круговерті почуттів. Радість та смуток, піднесення та туга, очікування та бажання зупинити планету хоч на мить. І ще багато менш виразних, але не менш сильних почуттів майже розривали з середини. На душі було добре і гірко, й це неймовірно виснажувало.

Намагаючись привести до ладу розпатлані думки, Ніка йшла повільно та майже нічого не бачила перед собою. Проте не помітити чоловіка, що сидів, низько схиливши голову, на бордюрі якраз навпроти входу до під'їзду, було неможливо. Спершу дівчина злякалась, що це якийсь п'яниця, можливо, навіть агресивно налаштований. Але потроху наближуючись та вдивляючись у статуру та зовнішність, зрозуміла, що ця людина їй знайома.

Вероніка обережно наблизилась та гукнула Данила. Хлопець підняв голову та подивився на дівчину червоними очима з велетенськими мішками під ними. Обличчя Дані у світлі ліхтаря нагадувало зім'яту паперову маску - такого ж кольору та фактури.

- Що сталося? - тихенько спитала Ніка, опускаючись навпочіпки поруч.

- Моє життя скінчилося, - скрушно видихнув чоловік. - Був ще шанс, але вона пішла, і я не знаю що робити. Я просто не зможу, - він запустив пальці у волосся та почав тихенько розгойдуватись з боку в бік.

Вероніка збентежено подивилась на знайомого, його настрій їй вкрай не сподобався. Коли людина говорить так, то недовго й до біди. Тому дівчина обережно наблизилась та торкнулась плеча.

- Тебе дівчина кинула? - Даня кивнув, низько опустивши голову. - Й ти тому собі віку вирішив вкоротити?

Він здивовано підвів голову, навіть перестав нагадувати живий труп.

- Та ні, просто я не уявляю, як встигну. Строк здачі робіт через тиждень. А мені тепер потрібно знайти нову модель, яка б підходила за параметрами, все відзняти, підкорегувати, намалювати... Це просто не реально! А такої можливості в мене ніколи вже більше не буде. Усе так вдало складалося: й конкурс, й відпустка, й модель. Я працював не поспішаючи, для свого задоволення. А вчора вона просто подзвонила та відмовилась, мотивуючи тим, що другу частину грошей вона не брала, тож може в будь-який час піти. Я два дні та ніч не спав, намагався щось зліпити з того, що є. Не виходить.

Даня знов впустив голову на груди.

- Я можу чимось допомогти? - запропонувала Ніка, пригадуючи, кого зі своїх знайомих могла б попросити стати моделлю. Вона мала на думці кількох дівчат, але ж Даня пригадав якісь параметри. Чи підійдуть ті дівчата?

Чоловік підняв голову. В очах майнуло щось, але враз зникло. Обличчя пожвавішало, в очах з'явилась надія.

- Я й не сподівався, що ти запропонуєш. Я давно хотів, щоб ти стала моєю моделлю. Насправді я шукав дівчину схожу на тебе. Але побоявся запропонувати, бачачи, як твій хлопець реагує на мене.

Юна акторка розгублено подивилась у повні надії сірі очі. І що тепер робити? Друга можливість зростити її популярність в перспективі геть позбавляла Вероніку сну.