А все через те, що після смерті чоловіка з нею ніхто не хоче мати справ. Кляті пройдисвіти, що називали себе найвірнішими людьми Артура, тепер наперебій корнають його бізнес. А, вхопивши шматок пожирніше, тікають, як щури.
Все, що в неї залишилось тепер, - її власні гроші від невеликого бізнесу, яким, за навчанням матері, займалася попри великі статки їх з Артуром спільного бізнесу. Тож тепер Ната не мала ані корисних зв'язків, ані правильних людей, бо її бізнес був замалий, щоб відігравати якусь значну роль в економіці. Це був значний удар по гордості, але задля своєї мети Ната була здатна й не на такі жертви. Аби тільки бути з Пашею.
Нещодавно детектив, що стежить за тим дівчиськом повідомив, що коло неї крутиться ще один залицяльник. Яке ж в жіночки було здивування, коли вона впізнала в тому залицяльникові свого фінансиста Данила Іванова. Першою думкою було те, що підлеглий сплутався з халепою та зрадив. Але на пряме питання чоловік розповів досить правдоподібну історію власної зацікавленості.
От і добре. Чим більше в тої клятої шльондри буде чоловіків, тим краще. І Пашу швидше відверне від неї. Аби тільки детектив не схибив та закарбував те, що потрібно. Потім залишиться ненав'язливо підкинути свідоцтва зради та прип'яти розбитого та беззахисного чоловіка до нігтя.
Шкірою побігли мурашки, рука сама мимоволі ковзнула поміж ніг. Жага зжирала зсередини, але жоден інший чоловік більше не міг її загасити.
***
Ніка зойкнула та кинулась вперед. Нарешті! Вона впізнала б чорняву потилицю з-поміж тисячі. Це був Павло! Коханий повернувся!
Він стояв недалеко від виходу з аеропорту та озирався. Так, Ніка трохи запізнилася та не змогла зустріти його біля виходу з літака. Та якби не друг, вона взагалі б не зустріла коханого. Як не дивно, цього разу це був не Трунов, а їхній з Пашею сусід - Даня.
Вероніка повисла на шиї коханого та швидко віднайшла жаданні губи. Чоловік кинув свої речі та підхопив дівчину, притискаючи за талію. Нарешті він міг дихати на повні груди, коли відчув її ні з чим не зрівнянний аромат.
- Ніко, - разом з повітрям в груди прослизнуло дорогоцінне ім'я.
- Пробач, - швидко загомоніла дівчина, - я спізнилася. Замовлене таксі чомусь не приїхало, а викликати когось вже не було часу. Добре, що Даня вдома був.
Від імені, що стало ненависним ще під час фотосесії, знову відчутно різнуло по нервах. Останнім часом в житті його дівчинки було забагато Дані, а ще якогось молодого актора на ім'я Ян. Цих двох Павло вже щиро заочно ненавидів.
Коли наблизилися до автівки Іванова, Вероніка горнулася до коханого неначе кішечка, й Короленко ясно побачив, як перекосило цього "друга" від такої картини. Проте Ніка наче не помічала нічого й так само дружньо розмовляла з чоловіком.
- Радий знайомству, - кивнув Павло, потискаючи простягнуту руку, на що Данило вимушено посміхнувся:
- Так само.
На цьому світська бесіда скінчилась, й додому всі троє поверталися у повній тиші.
Вероніка гостро відчула, що між чоловіками пролягла безодня, й саме вона була причиною цього. Тільки тепер вона зрозуміла, що натяки їй зовсім не ввижалися. Фотограф насправді зацікавлений нею. Й надалі ігнорувати це було жорстоко. Отже спілкування доведеться зводити до мінімуму.
Данило підвіз сусідів до під'їзду та, посилаючись на якісь свої невідкладні справи, поїхав геть.
- Пробач, - видихнула Ніка щойно вони з Короленком лишилися на одинці, - ти казав, але я не вірила.
- Про що саме?
- Про Даню.
Павлові не треба було більше пояснень, й короткого вибачення йому вистачило. Просто Ніка не повною мірою усвідомлює силу своєї чарівності. Вона не фліртує та не принаджує, але чоловіки тягнуться до її чистоти та безпосередності, як і він сам зрештою. Дійшовши такого висновку, музикант трохи заспокоївся.
Та вже наступного дня цей примарний спокій зник. Адже, забувши про Даню, Вероніка не переставала захоплюватися Яном. "Він чудовий актор", - співала йому дифірамби. - "І дуже незвичайна людина. Я гарантую, ти будеш вражений так само, як і я, коли познайомишся з ним!"
- Брат, тобто Ян, поїхав у столицю та пропав. Його сестра, тобто я, вирушає на його пошуки й приходить до головного підозрюваного, якого грає Олександр, в образі чоловіка. Робить так тому, що відомо, що та людина не має справ з жінками. Моя героїня сподівається одразу ж викрити негідника, але в результаті низки комедійних пригод, між нею та головним підозрюваним виникає кохання. А в кінці ще й брата знаходять. А ось куди пропав брат, дізнаєшся на виставі, - підморгнула вона брюнетові, а Короленко приречено зітхнув.
- Гаразд. Досить вже мене вмовляти. Прийду я на твою прем'єру. Із задоволенням, - він притис кохану до себе. - Як не виставу подивитись, то хоч пику натовкти твоєму Янові. Бо я вже втомився слухати, який ви з ним чудовий дует.
Дівчина щиро розсміялася.
Павло не надто сильно повірив у це пророцтво, але сперечатися не став. Поспішив змінити тему.
- Вчора, - із задоволенням перейшла до нової теми акторка. - До речі, він поривався прийти сьогодні, але щось досі нічого не чутно від нього.
Як наче почув, що про нього згадали, у двері подзвонив Трунов. Побачивши друга, Вероніка одразу ж міцно обхопила його й застрибала від радості.
- Чому наче? - обурилась Вероніка. - Без кількох днів два місяці і є.
- А ти не помітив, що я вже повернувся? - всміхаючись, спитав Павло, який нарешті отримав доступ до братового тіла, й приязно обійняв його. - Наскільки мені відомо, востаннє ви бачились на дні народження моєї матері, - кинув він через плече, як завжди, прямуючи на кухню.
Андрій зобразив таке натхненне бажання бути взятим тут і зараз, прямо на кухонному столі, що втримати веселого сміху не зміг ніхто, навіть сам актор.
- Ні, - вперто крутонув головою Трунов. - Я хочу грати серйозних хлопців. Не хочу, щоб мене сприймали блазнем.
- Це були розваги під час навчання, - відмахнувся Андрій, не бажаючи більше обговорювати цю тему. - До речі, про телешоу та кастинги, - стрепенувся молодий чоловік, - Паха, диви, що я тобі приніс.
- Повір мені, приймати участь в зйомках для мене ще гірше, ніж для тебе виглядати блазнем, - похитав головою Павло.
Чайник, що його поставили для пізнього чаювання, почав потроху підспівувати свистком, заміщуючи тишу. Як наче то був закипаючий дах однієї молодої акторки, що час від часу, як справжній митець, ставала філософом. Відповідей на її монолог не було, от і виривалася пара від емоцій, що вирували всередині, з тонким писком.
Ще кілька митей, поки свист ставав все сильнішим. А коли почалися підхрюкування від води, що втрапляла в носик, всі троє вибухнули сміхом.
- Я вже не раз захоплювався тим, скільки мудрості в цій малій, - поділився Паша, притискаючи дівчину, що просто сміялася разом з усіма, до себе.
- Якщо Нікусік накаже, ми виконаємо усе, - врешті пообіцяв Трунов. - Принаймні я, точно виконаю. Як накажеш, так і буде, слова всупереч не скажу.
- От і добре, - Вероніка лагідно скуйовдила обом чоловікам волосся. - Хто що питиме?