- "Мадмуазель Коваленко! Мадмуазель Коваленко, дивіться сюди. Дивіться сюди, міс Коваленко!"

Пара слухняно поверталась то в один, то в другий бік. Фотографи за кілька секунд намагалися зробити якнайбільше знімків. Й кожен кликав когось з пари у свій бік. Але Вероніка з Павлом рухались синхронно, навіть не перемовляючись. Обоє широко посміхались білозубими посмішками, не звертаючи уваги на неймовірний галас, що буквально зводив з розуму. Незважаючи на те, що вони навіть не були номінантами престижної премії, увага до появи незвичного творчого подружжя не лишилося без уваги.

Врешті до них підскочила ведуча й швидко заторохтіла на камеру, представляючи гостей й роблячи невеличку інформаційну довідку для глядачів.

- Андрій надзвичайно багато працював, щоб домогтися мети, - відповіла Вероніка. - Й я вважаю, що сьогодні він отримає по заслузі.

- Що я можу сказати, - всміхнувся Павло. - Ви ще не раз здивуєтесь працелюбності та талантам моїх співвітчизників.  Взяти хоча б мою дружину, яка ось-ось знову стане до активної праці після народження другої дитини.

Пролунав гучний звук й відкоркований корок перелетів через білосніжний борт. Шум хвиль, що билися у борт, приглушив плескіт, тож здалося, що невеличкий предмет просто розтанув у повітрі.

- Не волай, дітей розбудиш, - з настановою в голосі відповів Трунов, змусивши жінку нервово затихнути, прислухаючись. - До того ж корок - біорозчинний матеріал, тож стане непоганим кормом для екосистеми під нами.

Паша з Лів подивились одне на одного й посміхнулись: знову починається.

- Маю я право трохи відсвяткувати свій крок до Оскара, чи ні? - обурився Андрій. - До того ж п'ю я не сам, а з твоїм чоловіком. Розслабся, Нікусік, ти геть заматусилась. Ти на яхті посеред Середземного моря в компанії лауреата Каннського кінофестивалю.

- ...І інших чудових іменитих особистостей, - одразу додав перелякано лауреат.

- Я потім відіграюсь, - знизала плечима жінка з хитрою посмішкою, - коли в цього турбомена запал скінчиться.

- Ти знав про це, коли запропонував мені зустрічатися.

- Але ж я попереджала тебе...

- Пощастило йому з Лів, - прошепотіла у вухо Паші, а той широко всміхнувся та кивнув.

Хто б міг подумати, що донька пана Беркса змусить нерозбірливого у зв'язках Трунова кардинально змінитися всього лише за один рік. Якби чи то Павло, чи то Вероніка могли б хоч уявити таке, то познайомили б їх набагато раніше.

Як то сталося з подружжям Жердєвих. Але то зовсім інша історія.