Яким же здивуванням було для Х'ярда дізнатися, що за його відсутності, його особистий кабінет тимчасово передали в розпорядження Міда Сталевого. Це було чимось нечуваним. Ще жодного разу в історії існування ордена глава одного представництва не сидів у кріслі іншого. Втім, ще жодного разу члени ордену не готувалися до повномасштабної війни з людьми, знаючи, що їм доведеться зіткнутися в смертельній битві з феантрійцями Алакії. У цьому всьому було щось кощунське. Знайомий і зрозумілий Х'ярду світ руйнувався в нього на очах, наче пісочний замок.

— Не переймайтесь. Ми заздалегідь перенесли всі важливі документи з вашого кабінету до нового місця, — підбадьорив його рахівник – колись найвідданіша людина Карнівальда фор Клайдена, а тепер і його.

— Добре. Я знав, що можу на тебе покластися, Серхіо, — Х'ярд з вдячністю опустив руку на його кістляве плече. — Але де ж тепер моє місце, як командувача?

Серхіо супроводив його через весь комплекс храму, і вони прийшли до старої сторожової вежі, верхній ярус якої повністю розвалилася. Рахівник відчинив перед ним двері в підвальне приміщення.

— Старий склад зброї? Серйозно? — не міг повірити Х'ярд.

— Я розпорядився, щоб до вашого приїзду звідти винесли весь мотлох і переобладнали приміщення під кабінет. Ми навіть перенесли туди частину ваших меблів, — звітував Серхіо, — Повірте, ми намагалися перешкодити всьому цьому, але зараз у храмі розпоряджається Гауз, який отримує накази безпосередньо від намісника. А Сталевий цьому й радий. Вони готові робити для нього будь-що, аби він і далі виконував волю Дагвуста.

— Цей старий жук… Не думав, що він матиме настільки сталеву хватку. У його то віці, — з досадою зауважив Х'ярд, — Схоже, вони з Мідом непогано ладнають. Подумати тільки…

Він став спускатися вниз до свого нового імпровізованого кабінету. Серхіо ж пішов і далі займатися своїми безпосередніми обов'язками, пов'язаними з фінансами. Спускаючись, Х'ярд відчув, що внизу хтось є. Через ще одні відчинені двері лилося тьмяне світло, і на підлозі ворухнувся край тіні. На мить Х'ярд навіть затримався на сходинці, побоюючись нападу, але потім вирішив, що це дурниці, і навіть засоромився власного страху. Це його територія. Ніхто не нападатиме на командувача прямо тут, у серці ордену.

"Що зі мною? Схоже, після Флагосу я повернувся трохи іншим”, — подумав він і увійшов.

Біля величезного стосу паперів, перев'язаного мотузкою, стояла Мавен. У руці жінка крутила старовинну кришталеву чорнильницю, якою користувалося кілька поколінь командувачів у Бламанші.

— А в тебе тут затишно, - сказала вона і поставила чорнильницю на письмовий стіл, теж завалений усяким канцелярським мотлохом. Потім  вона повернулася до нього обличчям, і світло впало на її шрам від опіку.

Х'ярд зачинив за собою двері і втомлено опустився на незручний стілець, явно похапцем залишений посеред кімнати. Зітхнув.

— Все вийшло з-під контролю, — сказав він, провівши рукою по рідкому волоссю.

— Саме так. Не варто тобі було пливти на той довбаний острів. Без тебе тут все пішло під три чорти.

— Дагвуст цього й хотів. Вивести мене з гри, хай навіть на короткий час.

— Цього часу виявилося достатньо.

Командувачка Мези присіла на край столу. У світлі канделябра її обличчя здавалося виліпленим із воску, причому права його сторона наче злегка оплавилася. Її явно щось гнітило, і вони обоє знали, що саме.

— Я отримала твого листа і пакунок зі шприцом, — повідомила Мавен після недовгого мовчання, — На те, щоб дослідити його, потрібен час, адже лабораторія мого батька знаходиться в Мезі. Я вже відправила довіреного посильного, тож тепер залишається лише чекати.

— Добре. Я вдячний тобі.

— Вдячний?! - раптом схопилася вона, — Що взагалі за хрінь відбувається?! І чому ти такий спокійний? Якщо те, що ти виклав у листі, правда, незабаром вибухне цілковитий хаос!

— Не кричи, — Х'ярд жестом попросив її заспокоїтися і натякнув, що їх можуть почути. — У мене був час про все це порозмірковувати, поки ми пливли назад. Наразі емоції вже вляглися. Я з усім розберуся, але мені потрібна твоя допомога.

— Знаю. Тому я тут, — спокійніше відповіла Мавен, знову присівши, — Але часу в нас обмаль. Військо з п'ятисот феантрійців вже майже повністю готове до відправлення на Флагос, і ніхто з них не уявляє, з чим їм доведеться зіткнутися. Вони думають, що це буде лише легка прогулянка за почестями. А за фактом виявиться, що на них чекає армія мутантів на кшталт того, що вбив трьох ваших. Даремно ти не спробував домовитися з цим імперцем.

— Ні. Може, раніше він і був людиною, з якою можна було б домовлятися, але препарат перетворив його на чудовисько. І справа тут не лише у фізичних змінах. Навіть те, як він говорить… Просто повір мені, Мавен, такі бажають лише одного. Крові. Він убив Циско тому, що йому так захотілося, а не тому, що ми не прийняли його пропозиції.

— Можливо. Мене там не було. Так чи інакше, цей безлад треба спинити, — підсумувала командувачка.

— Я підозрюю… — Х'ярд затнувся і продовжив на півтону тихіше, — Я підозрюю, що цим хаосом хтось керує, наче фігурами на шахівниці.

— Дагвуст?

— Ні. Він теж лише фігура.

— Тоді хто?

— Не знаю. Хтось, у кого дуже довгі руки, якщо він здатний маніпулювати лідерами відразу кількох сторін. Будь обережна. У наших представництвах теж, напевно, є його маріонетки.

— І який в тебе план?

Х'ярд відкинувся на спинку стільця і ​​помасажував за вухом.

— Ми навряд чи зможемо одразу вийти на ляльковика, — почав він міркувати, базуючись, також, на розповіді Альстера. — Але в нього є прислужники, які займаються поширенням препарату. Маги.

— Маги? — перепитала Мавен.

— Можливо, не всі, але частина точно. Адже вони створюють препарат у тому числі за допомогою магії, тож в цьому є логіка. Вони все ще експериментують, тому їм потрібні люди, які мають певні знання, щоб грамотно фіксувати результати експериментів і робити правильні висновки. Не всі здатні пережити дію препарату. Уме, наприклад, не змогла, — згадав Х'ярд, після чого на якийсь час замовк. Він ненароком подумки знову перенісся в ту ніч в Смарагдовій Вежі. Згадав вигляд відрубленої голови дівчинки, яка була йому майже як дочка. А ще обличчя Шедока.

— То що ти пропонуєш? Захопити одного з розповсюджувачів та допитати його? — не дочекавшись продовження, припустила Мавен.

— Це буде важко організувати, але, гадаю, Альстер допоможе.

— Хто такий Альстер?

— Убертонець. А ще один із піддослідних, які успішно пережили зміну, — коротко пояснив Х'ярд.

— Феантрієць? Тоді нам варто і його теж направити до мого батька для обстеження, — запропонувала Мавен.

— Ні, він потрібний мені тут. До того ж на ньому застосували препарат зі старої партії. Мене більше турбує новий.

Мавен зітхнула і потерла шрам біля скроні. Х'ярд її розумів. Останні новини вивалилося на неї так само раптово, як і на нього. Так само як і на ньому, на ній лежала відповідальність за людей із Мези.

— Щодо твого батька, — згадав він, — адже ви з ним не дуже ладнаєте. Йому справді можна довіряти?

— Він все ще сердиться за те, що я не пішла стопами сім'ї і відмовилася допомагати йому будувати нову лікарню. Навіть спадщини позбавив. Але все ж таки я його дочка. Він не відмовить у допомозі, якщо на кону стоятиме моє життя. До того ж якщо тобі потрібна думка експерта, то краще за нього в найближчі терміни ти все одно нікого не знайдеш.

Х'ярд кивнув. Йому потрібно було довіритись хоча б комусь. Інакше він просто збожеволіє, намагаючись розібратися з усім самотужки.

Закінчивши розмову, Мавен пішла. Х'ярд, залишившись наодинці, ще якийсь час просидів на стільці, витріщаючись в одну точку. Він давно не мав повноцінного здорового сну, через що думки робилися загальмованими, а голову раз у раз пронизували спалахи болю. Але тут він згадав про дещо важливе.

Х'ярд підвівся і почав нишпорити по "кабінету", розгрібаючи завали з паперів та іншого мотлоху.

— Куди вони його поклали? — бурмотів він собі під ніс, по черзі заглядаючи в шухляди письмового столу.

Нарешті його пошуки увінчалися успіхом. У скриньці зі змінним одягом Х'ярд знайшов куб. Винахід розумників із Саартару, який близько сорока років тому значно полегшив життя феантрійцям. Куб виглядав як суцільний чорний моноліт із бурштиновими прожилками та загадковими символами. Він був єдиною річчю в арсеналі феантрійців, створеною із застосуванням магії складного рівня. Про його існування ніхто поза межами ордену не знав, навіть королі.

Х'ярд поставив доволі важкий предмет на стіл і сів у крісло. Потім він покрутив куб у пошуках потрібної сторони та опустив на нього долоню. Далі він зосередився та пропустив через неї слабкий імпульс енергії ефіру. Символи на гладкій поверхні засвітилися кольором плавленого заліза. Відразу за цим почулося тихе клацання, і верхня грань куба відокремилася, наче кришка, хоча до цього на ньому не було ніяких щілин.

Х'ярд дістав зсередини три згортки. Усі три – листи від Даарена. Звіти. Досі, поки він займався розслідуванням на Флагосі, у нього не було можливості перевірити куб, і ось нарешті настав цей момент. Він почав читати послідовно, згідно з датами.

Перший звіт був досить коротким.

“Я в Межі. Напав на слід. Завтра вирушаю за стіну, щоб її знайти."

— Нарешті навчився писати коротко і по суті, — вголос промовив Х'ярд і посміхнувся, згадавши брата.

Інші два виявилися більш місткими.

“Жінку знайдено. Усі ознаки збігаються. Попередній спостерігач мертвий – підтверджую. У Пустці на нас напала істота, але ми змогли її вбити. Воно не людина і не інакший. Щось середнє. Жінка назвала її химерою. Плануємо плисти назад на континент першим кораблем."

Х'ярд перечитав цей короткий звіт кілька разів, буквально вп'явшись пальцями в аркуш.

— Не людина і не інакший. Щось середнє… — повторив він прочитане вголос. — Жінка назвала її химерою… Мутант!

Х'ярд випустив лист і різко схопився за голову.

— Не може бути. Все ще гірше, ніж я думав.

Він з силою потер волосся на голові, перетворюючи його на безладдя. Цілу хвилину він просидів у такій позі, згорбившись над столом. Але потім раптом згадав просто останній звіт. Розгорнув і почав читати.

“Ми в Аклідії. Тут Лайзек фор Меленгорд. Він все ще живий. Він повинен полагодити її печать.”

— А тут можна було й докладніше, — розчаровано поскаржився Х'ярд. Він здогадувався, що Лайзек все ще живий, тому для нього це не стало великим сюрпризом. Але його стурбувало інше. — А що з печаттю? Вона зламана?

Х'ярд замислився над тим, що це могло означати і чим загрожувати, але він не мав широких знань у цьому питанні. Знав тільки, що печать стримує сутність інакшої в тілі Айліс Меленогорд. Якщо вона (печать) раптом перестане працювати, це призведе чимало проблем.

Х'ярд повернувся до другого звіту. На цю мить, він турбував його найбільше.

— Мутант на Мертвому Континенті... — продовжував він аналізувати вголос, - Він точно опинився там не просто так. Швидше за все, йому була потрібна Айліс. Але навіщо?

Намагаючись розгадати цю загадку, Х'ярд почав несвідомо вистукувати пальцями по столу.

— Не людина і не інакший. Щось середнє, — знову повторив він,— щось середнє… Як і сама Айліс! — раптом осяяло його.

Пазл склався. Всі ці експерименти з препаратом досі нездатні принести ляльковику бажаний результат. Йому чогось не вистачає, і він намагається відшукати бракуючий компонент. Ідеальний зразок.

— Рано чи пізно він дістанеться до неї, — зрозумів Х'ярд. 

А ще він зрозумів, що не знаючи того, підставив Даарена. Якщо ляльковик прийде по Айліс, Даарен стане для нього перешкодою.

Від цієї думки Х'ярд відчув запаморочення. Захотілося вийти на свіже повітря, але тіло раптом стало якимось непідйомним, і він так і залишився сидіти в кріслі.

Він лише хотів, щоб Даарен був якнайдалі від війни. Щоб цей жах його оминув, і його руки не виявилися забруднені людською кров'ю. Думав, дочекається, коли все скінчиться і накаже йому повертатися. Але, як виявилося, найнебезпечніше місце зараз було саме поруч з Айліс Меленгорд.

Х'ярд раптом почув власний сміх. Нервовий. Здавлений.

— Я знову всіх підвів, командувачу. Навіть вашого сина. Не зберіг.