ОЗЕРО
У містечку давним-давно жила одна дівчинка на ім’я Селена. Вона була дуже доброю й красивою, з усіма дружила, всім допомагала й ніколи ні в чому не відмовляла. І от якось Селена попросилася скупатися в озері. Воно було неподалік невеликого лісу. Мама не хотіла її відпускати, але Селена вмовила її.
Минуло кілька годин, а Селени все не було. Мама почала хвилюватися й пішла до озера. Там вона побачила лише одяг Селени, акуратно складений біля берега. У воді нікого не було.
Почалися пошуки. Селена зникла, і мама все шукала її. Усі її шукали — і вдень, і вночі. Минуло кілька днів, мешканці стали приходити до озера. Щоразу, коли вони приходили, їм чувся дитячий голос, що лунав із води озера.
Вони знайшли тіло Селени в найглибшій частині озера — вона була мертва. Одяг не був пошкоджений. Вона побачила у воді чийсь кулон — видно, хтось його загубив. Селена пішла далі, щоб дістати його, але коли вона пірнула за кулоном, сталося непередбачуване, і раптово її затягнуло в глибину озера.
Але на цьому все не закінчилося. Через рік, коли про цю історію вже почали забувати, дівчинка на ім’я Мелена прийшла до мами й сказала, що бачила у ванній ту саму дівчинку. Мама, мабуть, вирішила перевірити. Зайшовши до ванної, вона там зачинилася й дивилася на них згори, з-за умивальника. Селена стояла у них у ванній.
Відтоді в їхньому місті ніхто не живе й ніхто туди не приїжджає. Усі, хто приїздив до цього міста, говорили, що вулицями ходить дівчинка з порожніми очима, у довгій білій сукні та з довгим чорним волоссям.